Є чудова можливість приєднатися до студентської родини Нікопольського фахового медичного коледжу!
Запрошуємо на додатковий набір освітньо-професійної програми «Сестринська справа» на базі 11 класів.
Це шанс здобути професію, яка завжди має особливе значення — допомагати людям, підтримувати та піклуватися про їхнє здоров’я.
📞 Детальна інформація та консультація:
+38 (067) 246-23-17 — приймальна комісія
Ваше майбутнє в медицині може розпочатися саме зараз!
Чекаємо на вас!
Так проходить 1 вересня в Марганці. Урок у Zoom, клас на екрані.
Школи громади через щоденні обстріли працюють дистанційно. Ані лінійки, ані дзвінка. Але урок іде: учителька пояснює, діти бачать однокласників і чують, що на них чекають.
Так тримаються Марганець, Нікополь та інші наші прифронтові громади. Обстріли щодня, а школа в дистанційному форматі працює.
Школи на прифронтових територіях не можна закривати, об’єднувати чи «оптимізувати». Навіть, якщо клас зібраний у Zoom, а частина дітей зараз живе в іншій громаді.
Поки є школа, у родини є адреса, куди повертатися, а в громади є майбутнє.
Хай скоріше буде мир. Щоб люди жили у своїх містах, діти мали дитинство і якнайшвидше повернулися з екранів за парти.
Доброго вечора, друзі. Моя остання публікація щодо ситуації в Мирівській громаді знайшла відгук у читачів. Багато її мешканців й не здогадувалися, що буквально поруч розгортається досить небезпечна ситуація.
Цінним є зворотний зв'язок, який я отримую. З дозволу місцевого мешканця публікую його повідомлення, у якому він розповідає про ситуацію більш детально.
Фото не буде, лише емоції та біль людей, на яких насувається біда. Дуже сподіваюсь, що люди (в першу чергу люди, а вже потім посадові особи), які можуть вплинути на цю ситуацію, зроблять все можливе, щоб мешканці названих у повідомленні населених пунктів не залишались наодинці з війною та своїм лихом.
Окремий біль - Вищетарасівка, яка з мальовничого українського села перетворилась на розбиту і спустошену. Її долі бояться мешканці старостату поруч, а її люди теж потребують уваги та підтримки, поки війна розповзається по території громади.
Сьогодні той день, коли я прошу вашої реакції та репосту.
Власне, далі - текст повідомлення.
✅ Доброго дня, Євгене! Хочу щиро подякувати вам за вашу працю та за розголос того, що насправді відбувається у Виводівському старостаті.
Більшість людей навіть не уявляє, яка там зараз ситуація і наскільки серйозною є загроза. Чимало людей дізналися про це саме з ваших публікацій. Довго вагався, чи варто вам це писати, але все ж хочу поділитися ще деякою інформацією, яка, на мою думку, також потребує розголосу.
До Виводівського старостату входять села Виводове, Стрюківка, Долинське, Глухе, Новий Мир та Новопавлівка. Там проживає близько 600 людей, і ситуація поступово наближається до гуманітарної катастрофи. Лише за останній тиждень унаслідок атак було пошкоджено сім автомобілів — і це лише дані з офіційних джерел.
Фонди, які раніше регулярно привозили гуманітарну допомогу — продукти, воду та інше необхідне, — тепер відмовляються від подальших поїздок. Перевізники вже не хочуть завозити продукти до місцевих магазинів. Люди, які займалися доставкою питної води, також більше не погоджуються їхати. Фактично близько 600 людей залишилися без питної води, адже централізованого водопостачання там ніколи не було. Запаси продуктів у магазинах теж незабаром можуть закінчитися. Крім того, у старостаті відсутній зв’язок. Викликати швидку допомогу практично неможливо, і є побоювання, що невдовзі екстрені служби взагалі можуть припинити туди виїжджати. Перестала ходити й маршрутка.
Дуже не хочеться, щоб Виводівський старостат перетворився на Вищетарасівку!
Вранці писав про першокласників: за два роки їх стало приблизно на 8 тисяч менше.
Тепер про державну політику щодо малих шкіл.
З 1 вересня освітня субвенція не покриватиме зарплати вчителів у школах, де кількість учнів нижча за встановлений поріг: 60, 55 або 45 залежно від структури закладу.
У грудні 2025-го уряд змінив ці пороги, але окремого винятку для прифронтових громад не передбачив.
Ці пороги однакові для Дніпра і для громади за 30 кілометрів від фронту. У місті дітей можна перевести до сусідньої школи. У прифронтовій громаді іншої школи поруч може не бути.
Якщо школу закриють, родина отримає ще одну причину виїхати. Перших класів з кожним роком буде менше, особливо у прифронтових громадах. А згодом може не залишитися жодного.
Про це треба говорити. Прифронтові регіони та їхні громади потребують іншої політики.
Обласна рада не закриває свої освітні заклади у прифронтових громадах, зокрема на Нікопольщині. Нам не раз пропонували це зробити. Не будемо.
Люди тримаються там, де є безпека, освіта і робота. У прифронтових громадах із безпекою найважче. Якщо забрати ще й школу, родині не буде за що триматися. І не буде куди повертатися після війни.
Я писав про це не раз. Позиція незмінна: для прифронтових громад потрібна окрема державна освітня політика. Почати треба з винятку із цих порогів для їхніх шкіл.