О, Персефоно, ллються для тебе меди, пізні, густі, гіркаві Осінь розшила сукню тобі золотими гілками Стигнуть для тебе сливи і холоднішають води І Лук'янівський ринок для тебе міжряддя складає в оду О, Персефоно, пишна богине, ось тобі наші щедроти Ось тобі жриці-перекупки, червонощокі і чорнороті Ось решетилівські вівці, відра сивухи, полтавські олії Хіба ж не такого кожна богиня Олімпу воліє О, лебідко, купи собі ружу, купи найкращих наїдків Скоро тебе Харон повезе до мужа твого Аїда Скоро підхопить тебе й затягне під землю Либідь О, велична богине, серце твоє гаряче, як липень О, Персефоно, візьми наші вишні, вірші і віншування Носи їх у сонячному сплетінні і сонячному вишиванні Візьми усю ніжність, що цього літа не встигла статься, Збережи її, о всевишня богине всенижнього царства О, Персефоно, хай тихими будуть твої володіння Говори з душами наших, танцюй з їхніми тінями Слухай веселе різноголосся, грійся мовчазними серцями Я буду вас підслуховувати, гуляючи Січовими Стрільцями О, Персефоно, дочко Деметри прекрасноволосої Обійми на прощання жінку, яка серед площі голосить Котяться хмари хвилями - виннобарвними гребенями Обгоріла Лук'янівка світить чорними ребрами ©️ Марина Пономаренко 11 жовтня #рік_2026

Війна затьмарює передвоєнні дні. Хоча все ніби звично і буденно: щоранку сонна ти всміхаєшся мені, очікуєш щовечора смиренно. І кава вранішня, і за вікном каштан вітається осіннім падолистом. Все як зазвичай: недочитаний роман і сторінок лишилося зо триста. А біля ліжка два дзиґарики не сплять: біленький твій, а мій смолисто чорний. Про щось говорять один одному, мовчать, рахують довоєнні дні невтомно... І там, у лютому, десь ближче до весни, коли назавжди світ умить змінився, годинник білий, як і завше, лічить сни, а чорний о четвертій зупинився. ©️ Anatoliy Anatoliy #рік_2022 https://www.facebook.com/share/p/14f3THEc36Z/