А тепер коротко. Хлопці дивляться мультик, мама пʼє каву на кухні. Раптом прибігає переляканий Крістік. — Мама! Переключи! Там дуууже страшно, — ледве не плаче. — А що там таке? — встає мама. — Там ведмідь не чищену моркву їсть!

Вважаю, що для мами одягнути два навушники одночасно — розкішний максимум. Зазвичай мами лишають вільним принаймні одне вухо, аби вчасно врятувати-полагодити чийсь особистий світ. Сьогодні мама знову з одним навушником. Хлопчики обідають, а мама робить заготовки на вечерю. — А давай жартувати, — пропонує Вілька, і розмова стає абсолютно неприйнятною для обідньої, та хіба існують якісь правила, коли вам 8 років на двох? Мама збільшує гучність в навушнику. Туалетні жарти її втомлюють. Та раптом після реплік трьох-чотирьох розмова приймає інших обертів. — Вілька, ти маєш гарно їсти, — повчає старший братик. — а сьому? — виказує свій вік трирічний чомуська. — Інакше у тебе болітиме живіт. — Я не хосю гайно їсти, — заперечує Вілька. — Тоді Бог забере у нас їжу, — вдається до погроз Кіка. — А як Він забеє? — мама вимикає навушник, і тихо радіє, що питаннями бомбардують не її. — Бог знаходиться тут! Ти Його не бачиш, але Він тут. Насправді Він на небі, але Він тут. Він може прямо зараз забрати їжу, — ділиться власним Богопізнанням Крістік. — Мозє Він сидить на лямпі? — припускає Вільям. — Можливо! А може Він стоїть поруч з нами. — А Він мозє зайти в туваєт? — Він все може! — І сісти на унітаз? — Так! Він все може! Знаєш, що ще Він може? — нарешті і Крістікові випала нагода поставити питання. — Сьо? — Вілька створений не для відповідей, як і будь який трирічка. — Він може зробити чудо! Уяви, у нас немає лампочки. І ніхто її не купив, ніхто її не зробив. А Бог може зробити так, що вона сама зʼявиться. — А сьому? — я вже казала, що Вілька не створений для відповідей? — Тому що Він може все! Він сильніший за всіх на цій землі. Розмова і далі велася, протягом наступних десяти хвилин хлопці встигли обговорити ще купу усіляких тем. Але мама вже не чула, хоча навушник і далі мовчав. Мама думала. Як майстерно ці маленькі люди вплітають в своє життя Бога. Покажіть мені дорослих, які після анекдоту про, вибачте, какашки, наступним реченням викажуть своє захоплення Творцем. Як витончено ми навчились ділити своє життя. А може, не завжди варто? #мамині_замальовки