Демократія та Цифровізація Комунізм це радянська влада плюс електрифікація В. І. Ленін Вчора відбулася річниця більшовицької революції. Попри всі суперечності щодо її природи та наслідків, це гарна нагода розглянути вищенаведену тезу Леніна. Як зазначає Антоніо Неґрі, ця суть цієї тези не обмежується лише закликом до конкретної інфраструктурної зміни: Радше тут проводиться фундаментальна марксистська теза: соціальна революція не може відбутися без належної матеріальної інфраструктури, здатної її підтримувати. Це означає, що будь-яка політична пропозиція, спрямована на підрив капіталістичної системи, її політичної конфігурації та наявного способу життя, є лише формально революційною, якщо водночас вона не несе в собі відповідного проєкту трансформації способу виробництва. Безпосереднє поєднання рад — тобто політичної організації пролетаріату — та електрифікації — тобто відповідної форми способу виробництва — і є справді революційним.Антоніо Неґрі Сучасна проблематика, створена наростаючим технологічним прогресом та зникненням з планети всіх нащадків більшовицького проєкту, вимагає від нас нових відповідей на питання як політичної форми так і технологічного проєкту. Електрифікація була умовою створення індустріального суспільства, з його засобами виробництва та формами політичної влади — радянський більшовизм та демократичний капіталізм. Сучасна ж цифровізація створює передумови для виникнення нових засобів виробництва — ШІ, мовних моделей, автономних систем. Загальний інтелект стає сукупністю та гегемонічною формою всіх продуктивних сил. Неолібералізм або соціалізм третього інтернаціоналу залишаються в минулому так само як в свій час феодальна монархія. Нову політичну форму все ще залишається виробити. Соціалізм був єдиною силою, що підтримувала життя капіталуНік Ланд, "Кіберреволюція" Однією з найбільш відомих відповідей на питання стратегії в епоху модернізації: якщо капітал уже є машинною системою, що дедалі більше звільняється від людської волі, то технологічний розвиток слід не підпорядковувати демократії, а прискорювати до моменту, коли сам капітал остаточно переросте політичні форми модерну. Ця відповідь у пізнього Ланда стала синонімічна технофеодалізму, знищенню демократичних форм заради абсолютної влади капіталу, що нібито пришвидшить технологічних розвиток. Соціальна боротьба для Ланда суперечить технологічному пришвидшенню. Лівий же акселераціонізм, маючи на увазі проєкт Срнічека та Вільямса, багато в чому натхненний Антоніо Неґрі, перевертає цю логіку. Проблема не в тому, що технології зайшли надто далеко, а в тому, що вони досі належать капіталу. Машини, алгоритми, автоматизація, мережі, накопичене суспільне знання складають Загальний Інтелект, що виробляється суспільством, але повертається до нього як чужа сила. У вигляді платформ, корпорацій, закритих моделей та приватної інфраструктури. Технологічний розвиток треба вирвати з рук капіталу. Потрібна нова політична форма, здатна перетворити Загальний Інтелект із сили капіталу на інструмент суспільного самоуправління. Що Срнічек, що Неґрі в свій час робили ставку на глобалізаційну потугу цифровізації. Але сучасний цифровий капітал показує й іншу тенденцію — тенденцію зростання з державним апаратом. Чи мова йде про зростання корпорації з національним проєктом, чи наш власний досвід цифровізації держави за міністра Федорова — цифровізація не нівелює національну державу, а і отже політична форма залишатиметься національною. У Алекса Карпа «технологічна республіка» теж виходить із того, що технологічна потуга не може залишатися лише справою приватного ринку: вона має бути знову пов’язана з державою, суспільною метою та стратегічною волею. Тим не менш, не дивлячись на власний соціалістичний сентимент, через загрозу поступитись Китаю в ШІ-гонці, Карп виступив проти проєкту Берні Сандерса щодо часткової колективізації ШІ індустрії. Нарешті проблематика вимальовується у всій гостроті — капітал вже перетворює Загальний Інтелект на основний засіб виробництва, національна держава вже використовує цифровізацію як інструмент управління. Сто років тому спроба полягала в поєднанні радянського централізму з електрифікацією. Сьогодні Загальний Інтелект все більше виражається у вигляді обмеженої національної цифровізації. Ми маємо відкинути проєкти індустріальної епохи — більшовизм та неолібералізм. Сьогодні перед людством постає дві альтернативи — технофеодалізм та загальна демократія. Але влада капіталу над виробництвом стає все більш реактивною ніж дійсно продуктивною. Все більше виробництво переходить в руки суспільства, тож майбутнє людства лежить в площині революційного знищення капіталістичного привласнення та встановлення демократичного контролю. Нам залишається лиш одна альтернатива: 🌟Демократична Революція плюс Цифровізація 🌟РевДем

Ядерна Самостійність Світова політика давно нагадує закритий клуб, члени якого володіють достатньою кількістю зброї, аби кілька разів знищити людську цивілізацію, і водночас повчають решту світу правилам безпеки. Ядерна зброя стала своєрідним посвідченням міжнародного статусу. Вона відкриває перед державою особливі дипломатичні можливості, змушує рахуватися з її погрозами та створює додатковий захист від зовнішнього втручання. Володіння кількома тисячами боєголовок перетворилося на цілком поважний аргумент у переговорах. Особливо цікаво спостерігати за моралізаторством великих держав. Країни, які десятиліттями накопичували ядерні арсенали, випробовували нові системи озброєння та підтримували військову перевагу, тепер виступають головними охоронцями режиму нерозповсюдження. Світові пропонують довіритися міжнародному порядку, гарантами якого виступають держави з найбільшими запасами засобів його остаточного знищення. Одні мають право на ядерну зброю, оскільки вже володіють нею, інші повинні відмовитися від такого права заради міжнародної стабільності. Стабільність, щоправда, регулярно супроводжується військовими інтервенціями, економічним примусом та боротьбою за контроль над чужими територіями. Історія холодної війни чудово продемонструвала механізм цієї системи. Поки Вашингтон і Москва змагалися у створенні дедалі потужніших арсеналів, народи Кореї, В’єтнаму, Афганістану та багатьох інших країн ставали учасниками воєн, у яких вирішувалися інтереси великих геополітичних гравців. Сучасна ситуація мало чим відрізняється. Російська Федерація перетворила ядерну риторику на один із засобів супроводу агресії проти України. Погрози глобальною катастрофою стали частиною дипломатичного інструментарію держави, яка претендує на право визначати зовнішньополітичний вибір сусідніх народів У цьому й полягає справжня суперечність ядерної політики: людство досягло такого рівня технічного розвитку, за якого саме існування цивілізації стало предметом політичного торгу. Звичайно, ми можемо блукати у сутінках ідеалістичного світу всебічного роззброєння і чекати, допоки поміркован сили стануть на чолі імперій. Проте чи є у нас час, коли імперіалістична система за будь-яких обставин прагне представити власну військову перевагу як природний стан міжнародних відносин? Імперії прагнуть стабільності, але стабільність, що побудована на нерівності, завжди залишається стабільністю панування. Право народів на самовизначення повинно включати й право на реальні гарантії власного існування. Включаючи право на володіння ядерною зброєю 🌟Мир хатам — ядерна війна палацам 🌟РевДем

Демократичні Соціалісти Америки Частина ІІІ. Міжнародна позиція і Blue Wave 2026. Офіційні погляди на міжнародну політику ДСА делегує своєму міжнародному комітету, що назначається членами НПК. Міжнародний комітет є дуже рідкодіючою структурою (за минулий рік опублікувала усього лише три офіційних оголошення) і публікує їх відповідно до поглядів нинішнього НПК (який змінюється раз у 2 роки). Найгучніше ДСА артикулює свої пропалестинські погляди — на відміну від естеблішменту, що завжди був так чи інакше проізраїльський. ДСА співпрацює з BDS (Boycott, Divestment and Sanction) - міжнародним рухом, чиєю ціллю є економічний і дипломатичний тиск на Ізраїль. Відмова Мамдані звільнити відкриту сіоністку та голову поліції Нью- Йорку Джессіку Тіш неймовірно розлютила багатьох більш радикально налаштованих членів ДСА. Очевидно, не можна оминути слона у кімнаті — відношення ДСА до російсько-української війни. Як і більшість західних лівих, ДСА хворіє на нову "дитячу хворобу лівизни" — вірять, що усе можна закінчити дипломатією. Нижче подаю офіційне оголошення, опубліковане 26 лютого 2022 року: «Демократичні соціалісти Америки» (DSA) засуджують вторгнення Росії в Україну та вимагають негайних дипломатичних зусиль і деескалації для вирішення цієї кризи. Ми висловлюємо солідарність із робітничим класом України та Росії — тими, хто, безперечно, найбільше постраждає від цієї війни, — а також із антивоєнними протестувальниками в обох країнах і в усьому світі, які закликають до дипломатичного врегулювання. Ця екстремальна й асиметрична ескалація є незаконним актом згідно зі Статутом Організації Об’єднаних Націй; вона становить серйозну загрозу для засобів до існування та добробуту представників робітничого класу в Україні, Росії та в усьому регіоні. Ми наполягаємо на негайному припиненні вогню та повному виведенні російських військ з України. Війну чи подальше втручання не можна розглядати як шлях до вирішення проблеми. Ця криза потребує негайної міжнародної антивоєнної реакції: вимог деескалації, міжнародної співпраці, а також протидії одностороннім примусовим заходам, мілітаризації та іншим формам економічного й військового авантюризму, що лише збільшать людські втрати в цьому конфлікті. DSA підтверджує свій заклик до США вийти з НАТО та припинити імперіалістичний експансіонізм, який створив передумови для цього конфлікту. Ми закликаємо антивоєнних активістів у США та в усьому світі протистояти насильницькій ескалації, вимагати довготривалого дипломатичного рішення та наголошувати на нагальній необхідності прийому всіх без винятку біженців, які з’явилися внаслідок цієї кризи. Цей напад дає уявлення про те, яким може бути значна частина наступного десятиліття. Хоча провали неоліберального порядку очевидні для всіх, панівний клас намагається побудувати новий світ — через дистопічний перехід, що ґрунтується на мілітаризмі, імперіалізмі та війні. Обов’язок соціалістів — створити альтернативу. Жодної війни, окрім класової. Дане оголошення викликало критику різних середовищ усередині ДСА, зокрема кокусів Bread & Roses та Libertarian Socialist Caucus, які твердо постулюють підтримку протистояння окупанту не лише словом, але й зброєю. Також можна зазначити що Socialist Majority Caucus, чиї погляди найближчі до проукраїнського середовища Сандерса, має серед членів можливого кандидата у президенти конгресвуман Александру Оказіо-Кортес і сенатора штату Вермонт, українку за походженням Таню Виговську — відому своїми поїздками до України та співпрацею з Соціальним Рухом. Найбільш "проросійським" кокусом за результатами мого дослідження ж можу назвати "Reform & Revolution" — кокус троцькістів як і ціла організація підтримує анулювання українського боргу та проти російських військ в Україні, але при цьому дуже часто розповідає про "американське втручання у Східну Європу" та, очевидно, виступає проти санкцій проти РФ. Blue Wave 2026 3-ого листопада 2026 року американці сказали своє тверде "Ні" війнам, як торговим так і фізичним, "Ні" для ICE і "Ні" для постійного порушення конституції та багаторічних американських традицій парламентаризму з боку діючого президента Дональда Трампа. У кампанії був задіяний скандально відомий лівий стрімер Хасан Пайкер, чий стрім у ніч виборів був другий у країні по кількості глядачів. Демократична партія здобула більшість у Сенаті та Палаті Представників, та вже обіцяє почати кримінальне слідство проти порушень, що вчинили люди Трампа за останні 2 роки. Демократи перемогли у таких республіканських "бастіонах" як Канзас і Техас, де не вигравали десятиліттями (!). У Мічигані переміг приближений до Берні Сандерса доктор Абдул Ель-Сайед, навіть після того, як відома мічиганська демократка Хейлі Стівенс підтримала його суперника Майка Роджерса. Ель-Сайед став першим сенатором-арабом у історії США. ДСА, у свою чергу, збільшила кількість своїх членів конгресу з 2 до 7, і збільшила свою репрезентацію у багатьох локальних асамблеях, зокрема у Вермонті Таня Виговська зберегла свою посаду сенатора, з чим її і вітаємо. 🌟РевДем