Відгук на книгу «Покусана»» Автор: Джордан Стефані Грей Частина серії: 1/2 Видавництво: @ksd_bookclub Оцінка 4/10 Від цієї книги я нічого не очікувала (ну ви вже зрозуміли, що анотації я не читаю 😁), але і без очікувань книга змогла мене розчарувати і відправляється у папочку «Найгірше року». Почну з найкращого – книга читається легко та швидко. На цьому все. Щоб хоч трохи виправдати серію, одразу скажу, що це янг едалт, який я не дуже люблю, але у всьому бувають виключення. Історія максимально банальна та передбачувана, мене взагалі нічого не здивувало, хай як авторка не намагалася замилити очі. А от до чого я точно не була готова, то це до неймовірно нудної, нелогічної та бісячої підліткової драми. Місцями я просто закочувала очі та бубнила собі під ніс: «Я просто вже застара для цього лайна». Головна героїня – винуватиця вищезгаданої драми – неймовірно бісяча. Звичайно, вона супер-пупер вовчиця, яка за декілька місяців тяжких тренувань (під час яких вона просто піздюлей отримує від інших) стає крутою воїтелькою, найкращою в своєму класі, такою, що в бою може одночасно з трьома вишколеними вовками махатись, але при цьому залишається тупою як пробка. Вона не вміє логічно думати, робити адекватні висновки та звикла просто йди на поводу у своїх емоцій, чим створювала багато неприємностей і собі, і іншим. Чого тільки вартує таємниця подруги, яка була очевидна в перших трьох розділах, але Ванесі, щоб додуматися знадобилося ще 27 розділів, дивно, що не років. Але, знаєте, в цьому всьому її важко звинувачувати, бо їй буквально відомо НІЧОГО про новий для себе світ, а вимоги до неї висувають вже з перших хвилин. Авторка ДУЖЕ слабко прописала світоустрій, прям настільки, що він виглядає як якась казочка про зірочки, і майже ніякої тобі конкретики. Ванесі майже нічого вартісного про світоустрій не розповідають, а почитати хоча б пару книжок, щоб розібратися в усьому, ця горе вовчиця, звичайно, що не збирається. Персонажі прописані приблизно на тому самому рівні: нам відомо про деякі здібності деяких вовків і про те, що Сін – найгарніший чоловік, якого Ванеса коли-небудь зустрічала. ВСЕ! Тому, звичайно, що героям не співпереживаєш, до них просто відчуваєш абсолютне НІЩО, бо авторка взагалі не утрудняла собі життя прописуванням хоч якихось історії. Щось там є у Еві, але і того мало. А вишенька на торті – любовна лінія – любовний трикутник, від якого в мене смикалось око. Опустимо той момент, що це все клішовано, але КУРВА, НА ОСНОВІ ЧОГО З'ЯВИЛОСЯ ЦЕ ВЕЛИКЕ КОХАННЯ?! Герої проводять час тільки на уроках, де майже не спілкуються, а ну ще інколи обжимаються по коридорах. ВСЕ! Але це не заважає їм палко кохати один одного. Я згадувала, що хімії, звичайно, між ними також немає? Оце просто неймовірно глибоке кохання на пустому місці 😟 Ну і трохи драми в кінці (знову). Перепрошую, якщо когось образила чим відгуком, але книга реально погано написана, як на мене. Тож читати продовження не буду, бо серія явно не моя, і навряд чи друга частина це змінить. #Книжковий_відгук #бууінго

Відгук на книгу «Файні брюнети та інша нечисть» Автор: Юлія Нагорнюк Видавництво: @onemorepagecomua Оцінка 8/10 Довгенько відкладала цю книгу, хоча чула багато хорошого про неї, а тут настав поганенький вечір, тому я вирішила лікуватися колоротним українським гумором. Загалом книга містить п'ять оповідань про різних персонажів та кросовер в шостому, який я назвала б епілогом книги. Дуже мені сподобалась рівна половина оповідань, а саме «Сутичка за труну», «Чотири застілля та один екзорцизм» та «Козацький тіндер», останній став моїм улюбленим. А от інші три вже були набагато слабкіші, два з них я навіть не дочитувала, щоб не мучити себе. Найкраще в книзі це, звісно, гумор: він сучасний, зрозумілий, дуже життєвий та класно розкривається у всім знайомих побутових ситуаціях. Які б персонажі не були – відьми, чорти, вампіри – вони не застраховані від застілля з родичами, де будуть питати: «А коли з'являться дітки?», «А коли заміж?» і так далі. Мені дуже сподобалось, що у всю цю драма-комедію життя авторка додала потойбічних істот. Більшість з них локальні, дуже зрозумілі та ідеально вписуються в сьогодення. А от історії, там де авторка додала фейрі мені не сподобались, саме їх я і не дочитувала, бо аж надто відчувалася чужерідність і не було того конекту між сучасним українським світом та вигаданими персонажами. Ну і звісно було багато пасхалок та відсилок, які так приємно було знаходити. Тому мій вирок такий: хоч не всі оповідання мені сподобались, але загалом книга підняла настрій, тому я зі спокійною душею поставила їй 8 з 10. #Книжковий_відгук #бууінго

Як тонко натякнути, що 30 вже не за горами: Я вже в такому віці й на додачу в такому стані, що перед сном мушу завжди ретельно помити ноги, на той випадок, якби вночі мене забрала «швидка». Веди свій плуг понад кістками мертвих