🗣Посол з особливих доручень МЗС Росії Родіон Мірошник заявив про “масштабну комунальну кризу” на ТОТ України.
👤Криза, за словами Мірошника, повʼязана із атаками ЗСУ на електропідстанції, які спричинили “масштабні відключення світла та води” у Херсонській, Запорізькій областях та у Криму.
💧У Херсоні понад 50% свердловин Херсонводоканалу не функціонують через обстріли, мінування та дефіцит енергопотужностей
➡️Зазначається, що всі насосні станції другого підйому зазнали пошкоджень, причому дві з них повністю знищені, що спричиняє гострий дефіцит води в літній період. Оскільки місто забезпечується виключно з підземних артезіанських джерел, ситуація з водопостачанням залишається вкрай складною.
🔵Попри це, у більшості мікрорайонів вода подається цілодобово. Виняток становить мікрорайон «Корабел», де водопостачання здійснюється за графіком від генераторів, а також селище Зеленівка, водночас через безперервні атаки російських артилерії та БПЛА централізоване постачання повністю призупинено в селі Садове. На випадок блекаутів діючі свердловини забезпечені дизель-генераторами, а за допомогою міжнародних партнерів триває заміна аварійних труб та модернізація насосів, що вже дозволило знизити енергоспоживання на 8%.
🔵Критичною залишається і ситуація з водовідведенням через зношеність та пошкодження каналізаційних мереж. Головна насосна станція зазнала масштабних руйнувань, ще п’ять КНС у зонах евакуації не працюють, а міські очисні споруди хоч і функціонують, але є застарілими та потребують повної реконструкції.
❗️Російські військові викрали мешканця Херсона Романа Іщенка 19 квітня 2022 року. Відтоді його родина досі не має достовірної інформації про місце перебування чоловіка
👤Роман Іщенко майже все життя працював у фельд’єгерському зв’язку – державній кур’єрській службі, яка доставляє важливі документи та відправлення. Перед повномасштабним вторгненням чоловік вийшов на пенсію та залишився жити у Херсоні.
🔴Коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, дружина Романа виїхала з міста, однак він вирішив залишитися. За словами доньки, батько не розглядав можливості виїзду. Під час окупації він допомагав сусідам, друзям та знайомим, зокрема забезпечував людей продуктами та іншою необхідною допомогою.
🔴19 квітня російські військові приїхали до будинку Іщенків. За словами Олександри, одночасно озброєні військові прибули також до будинку її бабусі й дідуся, які жили неподалік. У будинку Романа провели обшук, заявивши, що шукають зброю, після чого чоловіка забрали.
“Коли дідусь зрозумів, що це російські військові вламуються в його будинок, він почав дзвонити татові, щоб попередити. Бо він зрозумів, що це за ним, не за дідусем. Але тоді вже було пізно, бо вони робили це одночасно. Зламали замок, зайшли зі зброєю. Бабуся каже, що на неї направляли зброю, вона була дуже перелякана. <…> «Шукали зброю», це те, що вони сказали. Більше нічого не пояснювали. Мені досі не відомо, хто саме це був. <…> Усі були в масках. Одна людина була без маски. Те, що бабуся розповідала. Я думаю, вони не були зацікавлені в тому, щоб давати якусь інформацію. Я думаю, що вони були зацікавлені в тому, щоб налякати”, – розповіла Олександра.
🔴20 квітня Роман перестав виходити на зв’язок. Саме тоді родина дізналася, що його викрали. Після цього близькі намагалися з’ясувати, де чоловіка утримують. Родина перевіряла інформацію про місця незаконного утримання цивільних у Херсоні, однак достовірно встановити місце перебування Романа не вдалося.
📌Російські установи заперечують факт його затримання. За словами Олександри, родина протягом років отримувала різну інформацію про можливе місце утримання батька, але підтвердити її не вдалося.
⚖️Херсонський міський суд засудив до 7 років позбавлення волі військовослужбовця, який у жовтні 2023 року не повернувся з відпустки до місця дислокації підрозділу
➡️Згідно з матеріалами справи, уродженець Запоріжжя, мобілізований на посаду кулеметника, у жовтні 2023 року отримав 10 днів щорічної відпустки. 27–28 жовтня він мав прибути до розташування свого підрозділу поблизу лінії зіткнення, проте не зробив цього. До моменту затримання у березні 2026 року він жив удома.
▶️Обвинувачений частково визнав провину та пояснив неявку тим, що нібито мав доглядати за квартирою, а також втратив документи. Проте ані командуванню, ані державним органам про своє місцеперебування він не повідомляв.
▶️Захисник намагалася довести, що військовий не мав наміру остаточно ухилятися від служби, адже в суді висловлював бажання повернутися до лав ЗСУ. Проте суд відхилив ці аргументи, зазначивши, що тривале проживання цивільним життям без спроб зв’язатися з командуванням свідчить про наявність умислу на дезертирство в умовах воєнного стану (ч. 4 ст. 408 КК України). Бажання ж продовжити службу з’явилося у чоловіка лише після затримання і взяття під варту.
ℹ️Суд визнав його винним та призначив покарання у виді 7 років позбавлення волі.