небо шепоче:"просто помри". помри, як помирають вулиці та двори,  як розгубили сенси буденні речі. в місті, що повнилось реготом дітвори, чутно лише кряхтіння сухе старече. небо нашіптує смерті:"лети, лети", в крику розкриті вікон беззубі рти, з'їдено час, як опівдень з'їдає тіні. у височінь піднімається сизий дим. стогне повітря, болем гудить густим, щоб і земля озвалась глухим тремтінням. сірим туманом землю вкриває жах, стелиться по підвалах і бліндажах, в'язне у ньому воля й зникають сили, як у мовчанні тоне невдалий жарт. поміж світами тут затонка межа, тільки ніде на світі уже, на жаль, небо не буде й близько таким красивим. #стихосложество

Так.