Ч2 Є музиканти на кшталт Clams Casino або Burial, чия музика здатна викликати майже змінений стан свідомості в абсолютно тверезого слухача. І ось тут мені хочеться трохи зупинитися на Clams Casino. Для тих, хто не знайомий: Clams Casino (Michael Volpe) — американський продюсер, один із ключових людей, які сформували звучання cloud rap на початку 2010-х. Він працював з A$AP Rocky, Lil B, Vince Staples, FKA twigs та іншими артистами, а його музика існує десь на перетині хіп-хопу, ембієнту й експериментальної електроніки. Величезні простори реверберації, розмиті вокальні семпли, меланхолійні гармонії, спотворені текстури та важкі барабани створюють атмосферу, у якій іноді здається, що ти слухаєш не просто інструментал, а чиїсь спогади, які ніколи тобі не належали. Clams Casino — Instrumental Relics Одна з найвідоміших композицій цієї збірки, I'm God, чудово демонструє, наскільки сильний емоційний ефект може створювати музика без надскладної гармонії чи віртуозних інструментальних партій. Вокальні семпли, простір, текстури та мелодія формують майже гіпнотичне відчуття невагомості. І ось до чого я веду. Чому одні люди шукають змінені стани свідомості через речовини, а інші здатні створювати музику, яка сама викликає подібні відчуття? Звісно, ці дві групи можуть перетинатися, але мені здається, що саме тут знаходиться одна з найцікавіших особливостей музики. Вона здатна змінювати наше відчуття часу, повертати до спогадів, викликати мурашки, ейфорію, смуток або переживання, які взагалі складно описати словами. І для цього зовсім не обов'язково потрібні психоактивні речовини. Можливо, справжній талант композитора полягає не просто в умінні написати красиву мелодію чи зробити крутий звук, а в здатності змінити емоційний стан іншої людини за допомогою музики. І особисто для мене це одна з найкрутіших речей, які взагалі може робити мистецтво. Тому дуже рекомендую послухати Instrumental Relics від Clams Casino повністю. На мою думку, ця збірка цілком здатна перенести вас у той самий незвичний, майже гіпнотичний стан навіть на абсолютно тверезу голову. Або просто заваріть собі хорошого чаю, надягніть навушники, заплющте очі й дозвольте музиці зробити все інше. Іноді для того, щоб опинитися в іншій реальності, достатньо просто натиснути Play.

Чому люди, які пишуть неймовірну музику, так часто вживають наркотики? Ч1 Дисклеймер: наркотики — зло. Цей текст не пропагує вживання психоактивних речовин, які можуть спричиняти залежність та серйозно шкодити здоров'ю. Мені просто цікаво розібратися, чому тема наркотиків настільки тісно переплітається з музичною культурою. Мене давно цікавить, чому серед людей, які створюють справді неймовірну музику, так часто зустрічаються ті, хто вживає психоактивні речовини. Особливо це помітно в культурі хіп-хопу, трип-хопу, ембієнту та експериментальної електроніки, де атмосфера й емоційне сприйняття звуку іноді відіграють важливішу роль, ніж сама мелодія. Зрозуміло, що наркотики не роблять людину талановитою, але чому тоді ці явища так часто існують поруч? Я вирішив трохи заглибитися в це питання. Пошук нових відчуттів Якщо подумати, створення музики — це насамперед робота з емоціями та сприйняттям. Ми постійно експериментуємо зі звуками, гармоніями, ритмами й простором, намагаючись знайти незвичайні поєднання, здатні викликати в слухача певний стан. Психоактивні речовини можуть змінювати сприйняття часу, звуку та емоцій, через що навіть добре знайома музика іноді відчувається зовсім інакше. Але тут виникає цікаве питання: чи справді людина в такому стані знаходить щось принципово нове, чи просто починає інакше сприймати те, що вже існувало? І якщо вона знаходить цікаву ідею, чи могла б прийти до неї без речовин? Емоційна чутливість Мені здається, що багато сильної музики народжується саме зі здатності тонко відчувати емоції. Є люди, які можуть передати кількома нотами стан, який складно пояснити навіть цілим абзацом тексту. Водночас підвищена емоційна чутливість іноді супроводжується тривожністю, внутрішнім напруженням та складними переживаннями, а психоактивні речовини для деяких людей стають способом тимчасово від цього відволіктися. Звісно, це не означає, що всі талановиті музиканти мають психологічні проблеми або що страждання необхідне для творчості. Просто іноді особливості людини, які допомагають їй створювати дуже емоційне мистецтво, можуть водночас ускладнювати повсякденне життя. Вихід за межі звичного мислення Коли ти довго займаєшся музикою, поступово формуються певні звички: ти знаєш, як має звучати хороший барабанний грув, як працює гармонія, де повинен знаходитися вокал та як побудувати аранжування. Іноді саме ці знання починають тебе обмежувати. Деякі психоактивні речовини змінюють увагу та асоціативне мислення, через що звичні музичні елементи можуть сприйматися по-новому. Проте незвичайна ідея не обов'язково є хорошою, а відчуття, що ти придумав щось геніальне, ще не означає, що це справді так. До того ж речовини можуть погіршувати пам'ять, концентрацію та критичне мислення. Хоча я цілком допускаю, що окремі ідеї, знайдені в незвичних станах, можуть залишатися цікавими й після тверезої оцінки. І все ж, можливо, відповідь варто шукати не лише в психології музикантів, а й у самій музичній індустрії. Музична індустрія та романтизація вживання Нічні студійні сесії, гастролі, вечірки, нестабільний графік, постійний стрес та десятиліття романтизації наркотиків у музичній культурі. У деяких творчих колах вживання настільки нормалізоване, що з часом починає сприйматися як частина професійного середовища, хоча жодного обов'язкового зв'язку між цим і музичним талантом немає. Є ще одна цікава річ, про яку ми часто забуваємо. Вона називається помилкою вцілілого. Ми знаємо безліч історій великих артистів, які вживали наркотики та створювали визначну музику, але значно рідше чуємо про талановитих людей, чию кар'єру залежність зруйнувала ще до першого успішного релізу. І майже ніколи не можемо перевірити, скільки ще видатної музики відомі артисти могли б створити без вживання. Цілком можливо, що набагато більше.

Нова стаття: