#ЕйвонРекомендує ━━━━━━━━━━━━━━━━━━ Після Артура Дроня вирішив узятися за книгу Артема Чеха. Зараз наша література — це голос справедливого й справжнього світу. Її важливо читати! Її важливо розуміти, адже такими є правила життя сьогодні. Такий наш світ, у якому війна стала частиною справедливості, якої так і не може досягнути світ! ━━━━━━━━━━━━━━━━━━

#магіяТекстотворення ━━━━━━━━━━━━━━━━━━ Щоб писати далі, потрібно де в чому розібратися. А це дещо — важлива історія. Перш за все — здоров'я. Тут без деталей, активно працюю над тим, аби розуміти, що, як і чому. Друге — служба. Тут узагалі жодного коментаря не дам :)) І от нарешті третє — це писанина моя. Її повернення в рутину мого життя, можливе після вирішення двох попередніх задач. І найголовніше в цьому усьому — ясність. Скоро кінець року, а я ще маю десять сторінок повісті, які потрібно відредагувати. А потім ще раз, а потім ще раз)) Виглядає, що до кінця року я не впораюся зі своїм внутрішнім дедлайном. Особливо якщо писатиму так, як останні два тижні. Але все ж картати себе за щось таке не буду. Спочатку потрібно вирішити два перші питання, а третє вже піде легше після них. Як би там не було, коли я гуляв і думав про все це, то раптом усвідомив, що дивлюся на пам'ятник, на те, що колись було парком, і в моїй голові народжується картина — історія, яку я легенько штовхаю вперед, спираючись на власний досвід. Я, звичайно, пішов далі й не став розвивати цю думку у своїй голові, але цей маленький момент укотре підштовхнув мене до усвідомлення, що я роблю те, що люблю. Повільно, але впевнено й із самовіддачею! ━━━━━━━━━━━━━━━━━━

#магіяТекстотворення Щоб писати далі, потрібно де в чому розібратися. А це дещо — важлива історія. Перш за все — здоров'я. Тут без деталей, активно працюю над тим, аби розуміти, що, як і чому. Друге — служба. Тут узагалі жодного коментаря не дам :)) І от нарешті третє — це писанина моя. Її повернення в рутину мого життя, можливе після вирішення двох попередніх задач. І найголовніше в цьому усьому — ясність. Скоро кінець року, а я ще маю десять сторінок повісті, які потрібно відредагувати. А потім ще раз, а потім ще раз)) Виглядає, що до кінця року я не впораюся зі своїм внутрішнім дедлайном. Особливо якщо писатиму так, як останні два тижні. Але все ж картати себе за щось таке не буду. Спочатку потрібно вирішити два перші питання, а третє вже піде легше після них. Як би там не було, коли я гуляв і думав про все це, то раптом усвідомив, що дивлюся на пам'ятник, на те, що колись було парком, і в моїй голові народжується картина — історія, яку я легенько штовхаю вперед, спираючись на власний досвід. Я, звичайно, пішов далі й не став розвивати цю думку у своїй голові, але цей маленький момент укотре підштовхнув мене до усвідомлення, що я роблю те, що люблю. Повільно, але впевнено й із самовіддачею!