Телеграм канал «Хохол (UA🇺🇦❤️)»

telemetr.me/hohols_ua/27466🥺😢

"Шкіру виривали живцем. У мене шрам на всю спину". Ці слова належать Євгенію Шолудьку, який пройшов російський полон і повернувся додому.

Він родом із Сумщини. На початку повномасштабної війни пережив окупацію в селі на Конотопщині.

У липні 2023 року Євгеній підписав контракт і став прикордонником. Служив на Сумщині, де були постійні обстріли.

9 грудня 2023 року він ішов на позицію разом із п'ятьма побратимами. Із ліска пролунала команда: "Здавайте зброю і здавайтеся". Так почався його полон.

25 травня 2024 року Євгенія привезли в Каменськ-Шахтинськ. Там українців змушували проходити "прийомку" - били до втрати свідомості та живцем виривали шкіру зі спини.

У росіян була штука з кульками: коли замахуються - кульки розсуваються, і залізний прут вириває шкіру живцем. Саме тоді Євгеній отримав рубець на всю спину.

Попри це, він, голий, бігав і відкачував хлопців, які втрачали свідомість. Рятував, підіймав, заводив у кабінет, щоб їх сфотографували.

"Я ото, як матір Тереза, бігав відкачував хлопців", - згадує він.

Такі "прийомки" пережити могли не всі. Тюремник на ім'я Нікіта, колишній боєць із поставленим ударом, забив до смерті хлопця - повідбивав внутрішні органи.

До їдальні полонених водили маршем і з піснею. Змушували співати "Катюшу", "День Перемоги", пісні "Любе".

Сама їдальня була випробуванням: забігали спецпризначенці, били на ходу, убивали.

12 вересня 2024 року Євгенія етапували до СІЗО №3 у Кізелі на Уралі. Це той самий ізолятор, де загинули журналістка Вікторія Рощина та мер Дніпрорудного Євгеній Матвєєв.

Там полонені мусили стояти під відеоспостереженням цілий день. Голова вниз, руки за спиною, розмовляти не можна. Від такого режиму набрякали ноги.

За 10 місяців у Кізелі Євгеній схуд на 29 кілограмів. Розмовляти було заборонено, тож він подумки рахував: скільки в його селі хат, скільки людей.

У Кізелі тюремники зробили окрему кімнату для знущань - так звану "резинку". Повністю гумова, без вікон, без умивальника, без туалету.

Туди відправляли за найменше порушення - навіть за небажання співати російський гімн.

Людину роздягали повністю і залишали там голим. Захотів у туалет - у куточок.

Полонені мали вчити російські вірші й розказувати їх наглядачам. Якщо збився - били.

А коли приїжджала комісія - все ставало ідеально. Можна розмовляти, читати, ходити в туалет без команди.

А одному хлопцю дали пакетик із цукерками й цигарками, зняли відео, як він каже "дякую Російській Федерації", а потім забрали пакетик - і назад у камеру.

Морально триматися було важко через відсутність звісток з дому. Листи дружини не доходили.

Та одного разу співкамернику принесли єдиного листа, якого читали всією камерою. Там були малюнки маленьких доньок: тато, мама і вони вдвох.

Євгеній аж сльозу пустив. Вони просиділи разом місяць, і він разів 15 дивився на ці малюнки.

Коли наглядачі почали готувати його до обміну, то припинили бити - щоб не було синців і ран. І приносили кашу, яка плавала в олії, щоб він набрав вагу.

"Вони думали, що ми відкормимось, якщо почнемо олію їсти", - каже Євгеній.

23 липня 2025 року його повернули в Україну в рамках обміну.

У Чернігові на нього чекала родина - мама, тато, сестра й дружина. Чоловік мав настільки виснажений вигляд, що рідні впізнали його лише за формою брів.

Кілька місяців після повернення він не міг наїстися. У палаті з хлопцями вони не спали ночами - їли. Лише через декілька місяців він нарешті відчув, що наївся.

Підвищена загроза корейської балістики для Києва/області протягом цієї ночі !

Залп може перевищити десяток ракет.

✨🤣 🫠 🫠🤣✨

🤬 Одна з ТЕС зазнала кількох хвиль атак росії — станція припинила виробляти електроенергію, — ДТЕК

росіяни дроном намагалися вбити цивільного, той вижив і просто стікає кровʼю, добре, що були поруч наші люди, які допомогли.