Після розголосу зі мною зв’язалися представники Новопразької селищної ради, уточнили місце розташування обриву та оперативно організували виїзд. Скляні пляшки з гніздових нір були прибрані місцевими пожежниками.
На жаль, цього року птахи, найімовірніше, вже не повернуться до цього місця. Не можна виключати, що вони можуть не повернутися і наступного року. Але я дуже сподіваюся, що цього не станеться.
Метою мого допису було привернути увагу до цієї ситуації, щоб подібне більше ніколи не повторювалося.
🇺🇦Прощання із захисником – Євгенієм Саранчею відбудеться сьогодні, 8 липня.
⏺Початок о 10:00 від палацу культури «Світлопільський». Поховають бійця на військовому кладовищі.
Євгеній Саранча народився 1 березня 1982 року в селі Зоринівка Луганської області у багатодітній родині. Тут минули його дитинство та юність. Навчався у місцевій школі. З ранніх років Євгеній був працьовитим і відповідальним. Ще змалку почав працювати, не цурався жодної роботи.
У 2017 році підписав контракт і вступив до лав Збройних Сил України. Проходив службу в складі 56-ї окремої мотопіхотної бригади.
У 2019 році Євгеній познайомився зі своєю майбутньою дружиною, з якою згодом створив сім’ю.
Був нагороджений численними відзнаками, серед яких відзнака Президента України «За оборону України» та орден «За мужність» III ступеня.
Євгеній був добрим, щирим, справедливим. Він ніколи не відмовляв у допомозі, умів зігріти добрим словом і вчинком. Дбав про своїх побратимів, був міцною опорою для військового братерства.
Для своєї родини був надійною підтримкою, люблячим чоловіком і турботливим батьком.
Він добре розумівся на автомобільній техніці, любив тварин, а особливе місце в його серці займала риболовля.
Євгеній був справжнім патріотом України. Найбільшою його мрією було повернутися на вільну Луганщину, до рідного села Зоринівка.
Молодший сержант Євгеній Саранча загинув 23 червня 2026 року від отриманих поранень під час виконання бойового завдання у Краматорському районі Донецької області.
У Новій Празі (Кіровоградська область) невідомі позакривали нори червонокнижних сиворакш та бджолоїдок скляними пляшками
Під час чергового відвідування місця гніздування бджолоїдок та сиворакш у Новій Празі я стала свідком прикрої картини. Ще близько місяця тому тут була велика колонія цих красивих птахів. Але цього разу їх майже не було.
Причина стала зрозумілою, коли я оглянула обрив, у якому птахи облаштовують свої гніздові нори. Частина входів була навмисно заткнута скляними пляшками. Це означає, що хтось свідомо перешкоджає птахам гніздитися.
Якщо це зробили пасічники, вважаючи, що бджолоїдки завдають значної шкоди бджільництву - насправді численні наукові дослідження показують, що медоносні бджоли не становлять основної частини їхнього раціону. Бджолоїдки живляться різноманітними літаючими комахами - бабками, жуками, осами, джмелями та іншими видами. Частка медоносних бджіл у їхньому раціоні зазвичай невелика і залежить від того, яких комах найбільше в конкретній місцевості.
Натомість масова загибель бджіл найчастіше пов’язана із застосуванням інсектицидів та інших засобів захисту рослин, порушенням правил їх використання, хворобами бджіл і паразитами, а не з діяльністю бджолоїдок.
Варто наголосити, що на цьому ж обриві гніздувалася й сиворакша - червонокнижний вид! Тобто йдеться не просто про місце проживання бджолоїдок, а про цінну природну ділянку, де розмножуються рідкісні птахи!
Закликаю всіх, хто може володіти інформацією про цей випадок, допомогти з’ясувати обставини, а також дбайливо ставитися до дикої природи. Знищити колонію птахів можна за один день, а відновлюватися вона може роками, або взагалі зникнути.