Паралельно можна зайти в Meta Ads Manager, почати створення кампанії, задати аудиторію та подивитися її приблизний розмір і прогнозоване охоплення. На практиці, оцінки Perplexity та Meta виходили схожими. Але тут важливо перевірити, чи ми порівнюємо однакові речі: оцінка ринку, кількість потенційних людей в аудиторії та можливе рекламне охоплення – це різні показники. І навіть якщо цифри збігаються, це ще не означає, що вся аудиторія готова купити наш продукт. Цей підхід допомагає оцінити масштаб можливості. 6. Від тесту Іноді найкращий наступний крок – не будувати ще точнішу табличку, а запустити контрольований тест. Наприклад, виділити бюджет на кілька креативів, аудиторій або каналів і подивитися: – скільки коштує залучити відвідувача; – як цей трафік поводиться на сайті; – скільки людей додають товар у кошик і купують; – яка фактична вартість покупки. Після цього ми підставляємо власні цифри в медіаплан і поступово уточнюємо прогноз. При цьому один вдалий тест ще не означає, що за вдесятеро більшого бюджету ціна покупки залишиться такою самою. Масштабування теж потрібно перевіряти. І ще один момент: рекламний бюджет – це не завжди весь бюджет на просування. Окремо можуть знадобитися гроші на контент, креаторів, виробництво, агенції або штат, email-маркетинг, аналітику та інші інструменти. Тому для мене планування прогнозів – це спосіб зрозуміти, на яких припущеннях тримається наша ціль, скільки вона приблизно може коштувати і що потрібно перевірити насамперед.

Скільки грошей потрібно на просування бізнесу? Будь-який розрахунок на старті – це певною мірою прогноз на колінці. Навіть якщо він у красивій табличці й з купою формул. Але коли треба зрозуміти порядок бюджету, я використовую кілька способів. Зараз говоритимемо переважно про e-commerce. Але логіку можна адаптувати й під B2B. 1. Від бажань і ринку Починаємо з того, скільки грошей хочемо заробити. Наприклад, наша ціль – $30 000 виручки на місяць, а середній чек – $30. $30 000 / $30 = 1 000 замовлень. Далі дивимося, скільки в нашій ніші приблизно коштує залучити покупця. Припустимо, орієнтир – $20 за покупку. 1 000 замовлень × $20 = $20 000 рекламного бюджету. Примітивний медіаплан готовий. Але тут є нюанс: цей розрахунок виходить із того, що всі 1 000 замовлень ми отримаємо завдяки платному залученню. Якщо частину продажів дають органіка, email або постійні клієнти, бюджет на рекламу потрібно рахувати на ту частину замовлень, яку ми плануємо отримати з платних каналів. І ще: $20 за покупку – це лише орієнтир, а не обіцянка. Ми можемо вийти як дорожче за ринок, так і дешевше. Тому я рекомендую закладати запас на тести. 2. Від реальних даних проєкту Якщо у нас вже є сайт, рекламні кабінети і статистика, можемо копнути глибше. Припустимо, нам потрібно 1 000 замовлень, а конверсія сайту – 2%. Це означає, що для такого результату нам потрібно приблизно 50 000 візитів на сайт. Якщо вартість залучення кліку – $0,30, то: 50 000 × $0,30 = $15 000. Але я б не брала одну конверсію для всього трафіку без перевірки. Людина, яка прийшла з брендового запиту в Google, і людина, яка вперше побачила нас у Meta, купують з різною ймовірністю (конверсією). Тому краще рахувати окремо по каналах: скільки коштує візит, яка конверсія і скільки замовлень це може принести. 3. Від можливостей Іноді ми починаємо не з бажаної виручки, а з питання: «У мене є ось стільки грошей. Що я можу з ними зробити?» Наприклад, рекламний бюджет – $5 000, а орієнтовна вартість покупки – $20. $5 000 / $20 = приблизно 250 покупок. Далі множимо на середній чек і дивимося, яку виручку це потенційно може принести. Це груба оцінка, але вона допомагає зрозуміти, чи збігаються наші очікування з ресурсами. На моїй практиці були проєкти, де нам вдавалося залучати покупців приблизно на 30% дешевше за ринковий орієнтир (бенчмарк). Або ми знаходили канал, який працював для конкретного бізнесу краще: десь це був Google, десь – Meta. Тому я б рахувала мінімум три сценарії: оптимістичний, базовий і песимістичний. 4. Від економіки бізнесу Перед тим як радіти розрахунку бюджету, варто поставити ще одне запитання: а скільки ми взагалі можемо платити за залучення покупця? Припустимо, середній чек – $30. Після собівартості продуктів, доставки, комісій та інших змінних витрат у нас залишається $12. Якщо ми платимо $20 за залучення покупця, то з першого замовлення втрачаємо $8. Це не обов’язково означає, що модель погана: можливо, клієнт повертається і ми заробляємо на наступних покупках. Але тоді важливо знати, як часто це відбувається і за який час окупається залучення. Якщо цих даних немає, не варто автоматично планувати бюджет, сподіваючись, що клієнти колись повернуться. 5. Від обсягу ринку та аудиторії Ще один спосіб – подивитися, наскільки великий ринок, у який ми взагалі хочемо зайти. Тут корисно розібратися з трьома поняттями: TAM – весь потенційний ринок продукту. SAM – частина цього ринку, яку ми можемо обслуговувати з нашим продуктом і географією. SOM – частка, яку ми реально можемо спробувати зайняти з наявними ресурсами та конкуренцією. Наприклад, ми продаємо косметику в США. Весь ринок косметики – це умовний TAM. Ринок тих категорій, які ми продаємо, у доступних нам регіонах – ближче до SAM. А та частка продажів, яку ми можемо отримати за певний період, – це SOM. Для первинної оцінки я можу піти в Perplexity й максимально описати географію, продукт, аудиторію та ціновий сегмент. А потім перевірити, на які джерела він спирається і що саме входить у цифру.

Cвіже дослідження про social media benchmarks в Україні від YouScan + Publicis Groupe Ukraine На що звернути увагу: 1. UGC/WOM у Q1 2026 згенерували 33,2% усіх згадок брендів. В 7 із 8 категорій engagement rate користувацького контенту був вищим, ніж брендового. Перше, з чим я не до кінця погоджуюсь, – протиставлення «голосу бренду» та UGC. У дослідженні UGC подається як контент, який генерують самі користувачі, і він у багатьох категоріях має вищий engagement, ніж брендовий контент. Але ми прекрасно розуміємо, що значна частина сучасного UGC – це не органічне «люди самі почали говорити про бренд». Це paid creators, gifting, seeding, affiliate, paid collaborations тощо. Тобто формально контент створив не бренд. Але стратегічно це часто і є продовження голосу бренду. 2. TikTok зараз дуже сильно відривається за engagement. У дослідженні середній ER платформи – 27,1%, тоді як у Telegram та X – близько 0,8%. Другий момент: будь-які такі market benchmarks треба читати обережно. Вибірка завжди впливає на висновки. Якщо в певній категорії у платформи, яка випустила дослідження, більше клієнтів, більше брендів, більше даних — ми можемо бачити повнішу картину саме цієї категорії. Тому коли, умовно, продуктовий ритейл виглядає сильнішим за fashion, це не обов’язково означає, що social media у продуктовому ритейлі об’єктивно працюють краще. Можливо, там просто більше бюджетів, більше системної роботи і більше даних для аналізу. Те саме з платформами. Фраза «Pinterest втрачає» без категорії для мене взагалі мало що означає. Для пива? Можливо, Pinterest справді не має великого значення. Але в проєкті, з яким я зараз працюю, Pinterest, навпаки, росте з мінімальними зусиллями. Тому platform benchmark без category context – не те, щоб benchmark. 3. Різниця engagement rate між платформами. Тут важливо пам’ятати очевидну, але часто забуту річ: різні платформи = різна поведінка користувачів. Людина в TikTok, Instagram, Threads, Telegram чи Pinterest знаходиться в абсолютно різному контексті, з різним наміром і різною готовністю взаємодіяти з контентом. Тому не забувайте трекати performance платформ окремо. І ще один пункт, який для мене дуже показовий: частка негативних згадок продовжує рости. Я вже раніше казала, що нас наздоганятиме контекст стану українського суспільства — накопичена втома, тривога, роздратування, поляризація. І ось, будь ласка, ми поступово бачимо це вже й у social data. Але навіть тут важливо дивитися на платформу. Threads багато в чому успадковує поведінкову модель Twitter/X: дискусії, суперечки, реактивність, хейт значно природніші для цієї платформи, ніж, наприклад, для Pinterest. Тому мій головний висновок із таких досліджень завжди один: benchmark — це точка порівняння, а не фінальна відповідь. Дивимось на категорію. Дивимось на платформу. Дивимось на вибірку. Розуміємо, звідки взялися дані. І тільки після цього порівнюємо їх зі своїм бізнесом. Бо «середній показник по ринку» без контексту дуже легко перетворюється на красиву, але неправильну управлінську відповідь.