Матеріальне не найважливіше, але я й досі згадую кожну прочитану та непрочитану книгу у своїй старій кімнаті. Думаю про те, чи не захопили нариси сирості ті малюнки, які я заховала в підвал, щоб їх зберегти. Чи досі, у нижній полиці шафи знайду, хоч і примітивні, але свої перші щоденники і «коробку спогадів» у якій не залишилось місця від кількості збережених листівок, квитків, маленьких записочок і інших недрібних дрібниць. Згадую стопку так і нерозпочатих блокнотів, фотографії які існують в єдиному екземплярі, свій маленький кактус, якого скоріш за все вже немає. Не те щоб я думала про це постійно, але час від часу поволі намагаюся згадати кожну дрібницю, заховану в куточках тієї кімнати. І все одно, час поступово стирає їх з памʼяті і з кожним разом ці спогади стають дедалі розмитішими хоч із такими самими відчуттями. Але так, матеріальне не найважливіше

… В пошуках помилки В знахідках опіки Серце димить … По ранах проліском Нарости порізом Ти моя вода

а не поставити життя на паузу як серіал, щоб перепочити