Ці слова крізь сльози кричав син, коли побачив своїх батьків після удару російського FPV-дрона в Дружківці.
Літнє подружжя зібрало найнеобхідніше — речі, документи — і намагалося вийти з міста. Але російський дрон наздогнав їх дорогою. Вибух стався просто під ногами.
Чоловік отримав численні поранення нижніх кінцівок. Жінка — важкі травми, часткову ампутацію ніг та пальців руки.
На крики про допомогу прибіг їхній син. Неможливо уявити, що він відчував у ті хвилини, бачачи своїх батьків у такому стані. Саме його відчайдушний голос почули медики бригади «Хижак».
Наші бійці надали невідкладну допомогу. Для евакуації залучили наземний роботизований комплекс.
Ми зробили все можливе, щоб урятувати обох. На жаль, отримані поранення виявилися надто важкими. Жінка померла в лікарні.
«За що нам таке покарання?» — запитував поранений чоловік. На це запитання немає відповіді. Є лише черговий доказ того, що росія продовжує цілеспрямовано вбивати мирних жителів.
Оперативна ситуація по області станом на ранок 27 серпня.
Краматорський район. У Райгородку Миколаївської громади зруйновано 5 приватних будинків, ще 21 — пошкоджено. У Слов'янську поранено 3 людини, пошкоджено 12 багатоповерхівок; у Билбасівці пошкоджено 2 крамниці і автомобіль. У Краматорську 1 людина загинула і 2 поранені, пошкоджено багатоповерхівки. У Привіллі Черкаської громади пошкоджено 6 приватних будинків та інфраструктурний об'єкт. У Курициному Новодонецької громади поранено людину, пошкоджено адмінбудівлю, приватний будинок і технічну споруду. В Олександрівці пошкоджено автомобіль; в Очеретиному поранено людину, пошкоджено 2 приватні будинки і авто; у Мирній Долині пошкоджено приватний будинок і 2 автівки. В Андріївці 3 будинки зруйновано і 4 пошкоджено. У Дружківці поранено 2 людини.
Всього за добу росіяни 44 рази обстріляли населені пункти Донеччини. З лінії фронту евакуйовано 1582 людини, у тому числі 44 дитини.
З глибоким сумом повідомляємо про загибель ще одного нашого земляка, Захисника України Волобуєва Олександра Сергійовича.
Олександр народився 12 вересня 1994 року у Дружківці. До п’ятого класу навчався у школі №6, після чого продовжив освіту у Кіндратівській загальноосвітній школі.
Зі шкільних років Олександр вирізнявся здібностями та прагненням до знань. Він був учасником предметних олімпіад, де посідав призові місця, а також мав гарний голос і виступав на сценах рідного міста. За свої успіхи отримував стипендію «Обдарована дитина».
Після завершення шкільного навчання вступив до Харківського педагогічного університету та пов’язав своє життя з Харковом. Професійний шлях розпочав у компанії «Цитрус», де працював директором «Цитрус Академії». Після початку повномасштабного вторгнення переїхав до Києва та продовжив роботу менеджером з персоналу в мережі «Цитрус».
Важливий вибір Олександр зробив добровільно, долучившись до лав Збройних Сил України. Він проходив службу у складі 122-ї бригади територіальної оборони на посаді оператора БПЛА взводу перехоплювачів зенітної батареї.
За вагомий внесок у захист інтересів Батьківщини, самовідданість та стійкість під час проходження військової служби Олександра було відзначено нагородою Регіонального управління Сил територіальної оборони «Південь».
8 червня 2026 року життя воїна обірвалося у селі Рівне Миколаївської області. Олександр загинув від тяжких поранень, отриманих унаслідок вибуху.
У Захисника залишилися дружина та мама.
Поховали Олександра у селі Богатирка Білоцерківського району Київської області.