Телеграм канал «Дружківка на долонях+ Новини Дружківки Новости Дружковки»

Евакуація з Дружківки

ЦНАП м. Дружківки продовжує працювати для громади в інших містах

Для мешканців Дружківської громади, які через безпекову ситуацію перебувають в інших регіонах України, продовжують працювати інформаційно-консультаційні пункти Центру надання адміністративних послуг м. Дружківка.

Отримати необхідну інформацію та консультації можна у містах:
📍 Одеса - вул. Троїцька, 45
📍 Кропивницький - вул. Архітектора Паученка, 64/53
📍 Черкаси - вул. Надпільна, 141
📍 Харків - 2-й Лісопарківський провулок, 13.

Прийом громадян здійснюється з понеділка по п’ятницю з 09:30 до 15:30. Субота та неділя - вихідні.

За додатковою інформацією можна звернутися до ЦНАП м. Дружківка:
📞 0958487622
📧 drygniutsnap@ukr.net

Інформаційно-консультаційні пункти допомагають мешканцям громади отримувати необхідні роз’яснення та вирішувати питання, пов’язані з послугами ЦНАП, навіть перебуваючи далеко від Дружківки.

До нас надійшла трагічна звістка про загибель нашого земляка, Захисника України Костянтина Сергійовича Туркала.

Костянтин Туркало народився 17 липня 1989 року в Дружківці. Навчався у загальноосвітній школі №10. Професію зварювальника здобув у професійно-технічному училищі м. Дружківка, згодом працював за фахом.

Військову службу проходив на посаді гранатометника десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону.

4 березня 2026 року на Сумщині Костянтин Сергійович загинув, виконуючи обов’язки військової служби та захищаючи Україну від російської агресії.

7 жовтня у Свято-Успенському кафедральному соборі Православної Церкви України, у м. Полтава, відбулося прощання з полеглим воїном. Він до останнього залишався вірним військовій присязі, виявив стійкість і мужність, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України.

Щирі співчуття рідним, близьким та побратимам Костянтина Сергійовича. Нехай світла пам’ять про Захисника назавжди залишиться у серцях усіх, хто його знав.

🔴 Краматорський р-н
Рівень підвищено до червоного
Ракетна загроза

🟡 Краматорський р-н
Рівень знижено до жовтого
Дронова загроза

🏠 У Дружківській громаді погодили ще 174 заяви на компенсацію за зруйноване житло

7 жовтня відбулося чергове засідання комісії з розгляду заяв на отримання компенсації за пошкоджені та знищені об’єкти нерухомого майна в межах державної програми «єВідновлення».

За результатами засідання:
▪️ 174 заяви погоджено на отримання компенсації за знищене житло у вигляді житлових сертифікатів;
▪️ 85 заяв — поновлено розгляд.

📊 Загалом у 2026 році в Дружківській громаді вже погоджено 1786 заяв на компенсацію за зруйноване житло. Загальна сума компенсації становить 3 млрд 6 млн 789 тис. 713 грн.

Від початку дії програми «єВідновлення» у громаді погоджено 2124 заяви на отримання житлових сертифікатів на загальну суму 3 млрд 449 млн 924 тис. 829 грн.

«Це диво, що я залишилася жива»: історія Катерини Іоргу з Дружківки увійшла до Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова
 
Катерина Іоргу вижила під час ракетного удару по залізничному вокзалу Краматорська 8 квітня 2022 року. У момент вибуху волонтер, який розливав людям чай, закрив дівчину своїм тілом. Того дня загинула її мама Марина. Історія Катерини увійшла до Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.
 
Того дня Каті було 12 років. Разом із мамою, сестрою та тіткою вона приїхала на вокзал, щоб евакуюватися з Дружківки. Обстріл стався раптово. З мамою дівчина саме підійшли до намету волонтерів, які розливали чай. Раптом почали кричати: «Лягайте». Дівчина навіть не встигла зрозуміти, що відбувається, коли пролунав вибух.
 
«Було дуже страшно, всі кричали, люди у крові, поранені, хтось був без руки, хтось – без ноги. Саме це місце, де я знаходилася з мамою, було епіцентром вибуху. Це диво, що я залишилася жива. Тоді я впала й втратила свідомість, а прокинулася вже в палаті», – розповідає дівчина.
 
Катю доправили до лікарні в Дніпрі. Там їй зробили дві операції. Найбільше були посічені ноги, частина уламків досі залишається в її тілі. Про загибель мами Катерина дізналася вже в лікарні – побачила повідомлення знайомих у Facebook. Рідні довго не наважувалися говорити дівчині про смерть найріднішої людини. 
 
«Мені допомагали ховати її люди всім селищем, бо її всі любили й поважали. Найстрашніше тепер, що я не зможу потрапити на могилу моєї доньки. Це найбільше лякає мене в цій війні. У мене одне бажання, щоб вона закінчилася. Я побувала на її могилі», – зі сльозами на очах говорить Ніна Лялько, бабуся Каті.
 
Після загибелі мами Катя та її молодша сестра Юля залишилися без батьківської опіки. Дівчат виховує їхня тітка. Їхній дім у Дружківці зруйнований, нині сестри живуть у Києві. Після пережитої трагедії їм знадобилося три роки, щоб поступово повернутися до звичного життя. Катя фізично довго відновлювалася, а її сестра Юля потребувала психологічної допомоги.
 
Зараз Катя навчається на графічного дизайнера та малює аквареллю й акрилом. Її картини разом із роботами сестри вже виставляють у галереї.
 
«Мені здається, моя сила полягає у тому, щоб створювати яскраві картини й дарувати ними радість. Мені дуже подобається, коли мої картини надихають когось бути сильнішим і не здаватися», – каже Катя.

Дивіться історію Катерини Іоргу тут: https://bit.ly/47E1TdS