Друг Ми відпочинемо, і сядем тут під дубом. Розпалим вогнище, всю ніч балакать будем. Ти друже сядь, і просто мовчки слухай, Я з твого дозволу впаду тобі на вуха. А ти згадай як вперше ми зустрілись, І близько тижня за дурню сварились. Ми один одного терпіти не могли, Але в бою одразу згоду віднайшли. А пам'ятаєш минулої зими, мене поранили і я меч батька втратив. Ти мене виходив в покинутім селі, і в завірюху пішов той меч шукати. Ти цілу ніч стрибав по кучугурами, а я чекав не мавши змоги встати. А вже на ранок валився ти із ніг, та все ж той меч зумів ти відшукати. Спасибі друже, що допоміг мені. Та залізяка ця була не варта втрати. В холодній хаті впав ти долілиць. Тепер лишається тобі мене чекати...