Телеграм канал «Сіпласпластик»

Бачили вже новий UI-ний прикол для людей з ОКР? Подейкують, тепер жодний редактор вузлів не вважатиметься повноцінним без цієї фічі 🙂

Почалося все ніби з оцього чувачка.

Підпишіть, до речі, петицію плз. Вам не важко, а мені важливо.

Мої друзі знають, що я обожнюю інтерактивні статті. Цього разу дружбан підкинув статтю про те, як люди досягли такої точності машинної обробки.

Інколи маю постапокаліптичний настрій і міркую, наскільки в мене високі шанси зробити бодай якийсь механізм, складніший за важіль чи блок з мотузкою. І якось не впевнений, що високі. Нагадую, що не існує скоріш за все людини у світі, яка б знала, як зробити олівець (у його сучасному вигляді).

Думаєш собі, що можна збахати якийсь токарний верстат хоча б, і воно ніби не складно. Але я щось до цієї статті ніколи не замислювався, що для дійсно точного прямого виробу треба, щоб і верстат був прямий. А звідки його взяти?

Багато сучасних речей сприймаються як даність. А колись людство буквально витратило десятиліття, якщо не століття, щоб кумекнути, як зробити ідеально рівний шматок металу, щоб робити ще більше рівних шматків металу. Дивовижно! Це вам не кубернетіси масштабувати.

🌌🌌🌌🌌 усе 😭 EA закрила BioWare.

Різноманітні програми, менеджери пакетів, компілятори, ШІ-агенти — все це засмічує дисковий простір на компі.

Під вінду колись існував (досі існує?) CCleaner, під macOS є AppCleaner, PureMac, український CleanMyMac тощо. Під лінукс легше форматнути диск, мабуть, я хз 🤭

На початку року якийсь чувак (насправді автор менеджера пакетів Scoop) анонсував прогу, яка має чистити диск саме від кешів розробницьких інструментів — Reclaimr. У мене ще тоді закралася думка, що він її навайбав за вечір. Так чи інакше, проєкт, видно, не злетів, бо навіть завантажити з сайту бету вже не можна.

Тому, сподіваюся, він мені пробачить, що я витягнув з його програми файл з правилами, де й що чистити. Тримайте теж, бо може стане в пригоді. Він далекий від повного, але це щось.

Дивно, до речі, що ніхто досі не створив на ґітгабі якийсь відкритий реєстр місць, де накопичується сміття 🤔

Якийсь час назад почав використовувати так звані passkeys для певних сервісів. На перший погляд, це безпечніше та зручніше за звичайні паролі, які можна забути, випадково розкрити тощо.

А тут у вас є приватний ключ, збережений на пристрої, і публічний десь у тому сервісі, в якому ви хочете автентифікуватися. Важливо, що приватний ключ ніколи не залишає вашого пристрою й не передається по мережі на відміну від тих же паролів. Ну, в принципі шо я вам парю, якщо ви всі давно звикли до зв'язки приватного й публічного ключів в SSH. Причому з тим же 1Password ключ навіть не обов'язково зберігати у файловій системі.

Але корпорати нас усіх знову переграли.

Дружбан скинув статтю, автор якої налаштований не настільки оптимістично. І якщо чесно, я тепер теж. Розпишу коротко.

Прикол у тому, що passkeys — це загальна назва для тупих споживачів типу нас. А стандарт WebAuthn насправді поскладніше, але ж хто ті стандарти читає, еге ж?

Зокрема, WebAuthn розрізняє такі характеристики ключів як ті, що можна копіювати, і ті, що не можна; ті, які можна передавати, і ті, що ні; софтварні й хардварні тощо. Та найцікавіше починається на Attested vs Non-attested.

У процесі автентифікації сервісу передаються всі характеристики вашого ключа. Фактично вони за бажання вже можуть заборонити вам використовувати ключі, які можна копіювати, наприклад. З іншого боку ви завжди можете написати (кого я обманюю? навайбкодити звісно) власну прогу, що передаватиме туди ті прапорці, які ви захочете.

…Можете доти, доки сервіс не вимагає саме засвідчених (attested) ключів. Тоді все — приїхали. Знову буде якийсь реєстр «доброзвичайних» автентифікаторів, які можна використовувати, а решта йде лісом.

Ми вже тисячу разів бачили цю схему. З останнього спадає на думку, як супервідкрита система Android, яка завжди дозволяла ставити будь-які програми звідки завгодно, одним рішенням ґуґла перестала такою бути. Віднині, як ви чули, без головного болю можна буде встановити APK лише від перевірених розробників. Сьогодні ви, припустімо, отримали верифікацію, а завтра ґуґлу не сподобається ваша аватарка — і все, до побачення. Fuckin' Arasaka 🎮

З passkeys складається схожа ситуація. Щойно набереться критична маса користувачів з ними, про звичайні паролі можна буде забути, як гравцям на плейстейшні про диски.

Впевненості також не додає той факт, що остання редакція стандарту має декілька прапорців «for future use» 🤔

Якщо тема вас зацікавила, то дуже раджу вдягти свою шапочку з фольги й прочитати оригінал статті з деталями.

А я тим часом запропоную локалізацію слова passkeys — паролючі́ 🤣 (Нагадую, що англійською це звучить не менш тупо). Пишіть власні варіанти.

Зацініть рівень української служби підтримки. Жодних пояснень, заяв, перепитувань: «Не треба VPS? Ну то й до побачення!» — менше хвилини пройшло 😂