Мої друзі знають, що я обожнюю інтерактивні статті. Цього разу дружбан підкинув статтю про те, як люди досягли такої точності машинної обробки.
Інколи маю постапокаліптичний настрій і міркую, наскільки в мене високі шанси зробити бодай якийсь механізм, складніший за важіль чи блок з мотузкою. І якось не впевнений, що високі. Нагадую, що не існує скоріш за все людини у світі, яка б знала, як зробити олівець (у його сучасному вигляді).
Думаєш собі, що можна збахати якийсь токарний верстат хоча б, і воно ніби не складно. Але я щось до цієї статті ніколи не замислювався, що для дійсно точного прямого виробу треба, щоб і верстат був прямий. А звідки його взяти?
Багато сучасних речей сприймаються як даність. А колись людство буквально витратило десятиліття, якщо не століття, щоб кумекнути, як зробити ідеально рівний шматок металу, щоб робити ще більше рівних шматків металу. Дивовижно! Це вам не кубернетіси масштабувати.
Різноманітні програми, менеджери пакетів, компілятори, ШІ-агенти — все це засмічує дисковий простір на компі.
Під вінду колись існував (досі існує?) CCleaner, під macOS є AppCleaner, PureMac, український CleanMyMac тощо. Під лінукс легше форматнути диск, мабуть, я хз 🤭
На початку року якийсь чувак (насправді автор менеджера пакетів Scoop) анонсував прогу, яка має чистити диск саме від кешів розробницьких інструментів — Reclaimr. У мене ще тоді закралася думка, що він її навайбав за вечір. Так чи інакше, проєкт, видно, не злетів, бо навіть завантажити з сайту бету вже не можна.
Тому, сподіваюся, він мені пробачить, що я витягнув з його програми файл з правилами, де й що чистити. Тримайте теж, бо може стане в пригоді. Він далекий від повного, але це щось.
Дивно, до речі, що ніхто досі не створив на ґітгабі якийсь відкритий реєстр місць, де накопичується сміття 🤔
Якийсь час назад почав використовувати так звані passkeys для певних сервісів. На перший погляд, це безпечніше та зручніше за звичайні паролі, які можна забути, випадково розкрити тощо.
А тут у вас є приватний ключ, збережений на пристрої, і публічний десь у тому сервісі, в якому ви хочете автентифікуватися. Важливо, що приватний ключ ніколи не залишає вашого пристрою й не передається по мережі на відміну від тих же паролів. Ну, в принципі шо я вам парю, якщо ви всі давно звикли до зв'язки приватного й публічного ключів в SSH. Причому з тим же 1Password ключ навіть не обов'язково зберігати у файловій системі.
Але корпорати нас усіх знову переграли.
Дружбан скинув статтю, автор якої налаштований не настільки оптимістично. І якщо чесно, я тепер теж. Розпишу коротко.
Прикол у тому, що passkeys — це загальна назва для тупих споживачів типу нас. А стандарт WebAuthn насправді поскладніше, але ж хто ті стандарти читає, еге ж?
Зокрема, WebAuthn розрізняє такі характеристики ключів як ті, що можна копіювати, і ті, що не можна; ті, які можна передавати, і ті, що ні; софтварні й хардварні тощо. Та найцікавіше починається на Attested vs Non-attested.
У процесі автентифікації сервісу передаються всі характеристики вашого ключа. Фактично вони за бажання вже можуть заборонити вам використовувати ключі, які можна копіювати, наприклад. З іншого боку ви завжди можете написати (кого я обманюю? навайбкодити звісно) власну прогу, що передаватиме туди ті прапорці, які ви захочете.
…Можете доти, доки сервіс не вимагає саме засвідчених (attested) ключів. Тоді все — приїхали. Знову буде якийсь реєстр «доброзвичайних» автентифікаторів, які можна використовувати, а решта йде лісом.
Ми вже тисячу разів бачили цю схему. З останнього спадає на думку, як супервідкрита система Android, яка завжди дозволяла ставити будь-які програми звідки завгодно, одним рішенням ґуґла перестала такою бути. Віднині, як ви чули, без головного болю можна буде встановити APK лише від перевірених розробників. Сьогодні ви, припустімо, отримали верифікацію, а завтра ґуґлу не сподобається ваша аватарка — і все, до побачення. Fuckin' Arasaka 🎮
З passkeys складається схожа ситуація. Щойно набереться критична маса користувачів з ними, про звичайні паролі можна буде забути, як гравцям на плейстейшні про диски.
Впевненості також не додає той факт, що остання редакція стандарту має декілька прапорців «for future use» 🤔
Якщо тема вас зацікавила, то дуже раджу вдягти свою шапочку з фольги й прочитати оригінал статті з деталями.
А я тим часом запропоную локалізацію слова passkeys — паролючі́ 🤣 (Нагадую, що англійською це звучить не менш тупо). Пишіть власні варіанти.