​​сім років тому видали з Фіо іпіху Все чесно. памʼятний, доволі еклектичний запис. а ще дуже осінній).. кожна пісня писалася з іншим саунд-продюсером. від Артура Даніеляна, Сергія Кноба до Марʼяна Криськува, Остапа Панчишина та Кості Пуги. з нашим Романом Андрухівим, який приклався до більшості аранжух. кожну пісню люблю. досі. що далеко не про кожен наш альбом з минулого. наприклад, Київ-Берлін-Київ. чи До серця. теж чудова.

Мамкин критик на недільній базі).. Старомодна духом історія про шерпа Тенцинґа Норґея і його сходження (ледь не духовне паломництво, якщо вірити австралійці Дженніфер Підом) разом із британською експедицією на Еверест в 1953 році. Перший офіційно задокументований підйом на гору. Це не так видовищно як однойменний фільм Балтасара Кормакура, але от ця старомодність і точкова камерність історії, де більше про первісний діалог людини з природою, а не войовничий вайб підкорити її за будь-яку ціну, роблять свою справу. Плюс історично виважене зміщення акцентів на більш ніж важливу роль шерпів у цих експедиціях - оптика місцевих виявилася мені ближчою за азарт приїжджих. Ґенден Пунцок - душа, Віллем Дефо та Том Гіддлстон по замовчуванню шикарні. Відчуття, що дивишся на справді божевільних людей не зникає весь фільм, але гори і все, що навколо них - і досі одна з улюблених тем в кіно. Зайшло набагато ліпше ніж виживальницьке Серце звіра з Бредом Піттом, де Бред закриває своєю харизмою на екрані навіть красу природи, не кажучи все про саму оповідь та складну-важливу проблематику птср.

складно сперечатися, коли мова про їблю в бібліотеці 🐴