Метафізика — це розділ філософії, який вивчає фундаментальні засади, структуру та природу реальності, що лежать поза межами фізичного світу. • Буття як таке (онтологія): питання про те, що означає «існувати» та які речі складають основу світу. • Першооснови та причини: чому речі існують і яка їхня кінцева мета чи суть (згідно з Арістотелем — форма, матерія, джерело руху та благо). • Надчуттєве та нематеріальне: те, що не можна виміряти чи побачити за допомогою фізичних приладів (час, простір, душа, свобода волі).

​​«Битва за Ернані» (1830 рік) У віці 28 років Віктор Гюго вирішив кинути відкритий виклик консервативній театральній академії Франції. На той час на сцені безроздільно панував суворий класицизм: персонажі мали розмовляти виключно високим стилем, а вся дія вистави — відбуватися в одному місці та впродовж лише однієї доби. Гюго написав п’єсу «Ернані» (Hernani), яка вщент руйнувала ці застарілі канони: у ній змішувалися комедія і трагедія, а герої поводилися як живі, пристрасні люди, що керувалися емоціями, а не сухими правилами. Консерватори прийшли на прем’єру з єдиною метою — освистати та провалити виставу «зухвалого вискочки». Проти них Гюго виставив власну «армію» — сотні молодих художників, поетів та студентів із довгим волоссям, одягнених у яскравий, ексцентричний одяг. Кожен показ супроводжувався вигуками, взаємними образами та навіть рукоприкладством прямо в партері. Класицисти голосно свистіли і висміювали кожен нестандартний рядок, а романтики — шалено аплодували, тупотіли ногами та заглушали протести опонентів. Попри шалений опір, вистава витримала близько 100 показів саме завдяки цій щоденній запеклій боротьбі у залі. Романтизм здобув остаточну перемогу над старою школою, а Віктор Гюго став беззаперечним кумиром та лідером усієї прогресивної молоді Франції.

​​Іван Франко значну частину життя страждав від нерозділеного кохання Франко навчався у Дрогобицькій гімназії разом із Ярославом Рошкевичем. Приїхавши в гості до друга в село Лолин, Іван палко закохався в його сестру Ольгу. Батько дівчини, священник Михайло Рошкевич, спочатку дуже поважав перспективного студента Франка і дав благословення на шлюб, який мав відбутися після закінчення університету. У 1877 році Франка заарештували за участь у таємних соціалістичних гуртках і на 8 місяців кинули до в'язниці. Його виключили з Львівського університету. Для консервативного священника Рошкевича звинувачення в соціалізмі та ув'язнення стали шоком. Він суворо заборонив доньці будь-яке спілкування з Франком. Попри заборону, Іван та Ольга ще певний час таємно листувалися та передавали записки через книжки. Проте тиск родини та обставини виявилися сильнішими. У 1879 році Ольга Рошкевич вийшла заміж за іншого чоловіка — Володимира Озаркевича. Цей розрив Франко переживав усе життя. Саме Ользі Рошкевич він присвятив свою знамениту збірку інтимної лірики «Зів'яле листя».