Аналитика Telegram-канала
Подписчики
2 077
Охват за 24 ч
129
ER за 24 ч
6,21%
Публикаций
3 126
Динамика подписчиков
7 дней
30 дней
6 месяцев
Больше
12 ноя15 ноя18 ноя
Показаны последние 7 дней
Больше истории →
Охваты публикаций
09.1110.1113.1114.1115.1117.11
58
Средний охват
107
Лучший результат
Показаны 6 публикаций — последние в канале
Больше статистики →
Упоминания
710
Упоминаний
533
Из них репостов
147
Каналов
0
Упоминаний за 90 дней
0
Из них репостов
0
Каналов за 90 дней
Последние посты
3 из 3 126 2 из 3 126
Листопадові бої за Львів зі щоденника Івана Боберського. 16 листопада 1918 року.
Ратуша, намісництво, Народний Дім, вулиця Краківська, готель Жорж. Розповідь Біляча про втрату українцями Перемишля. Українські часописи “Діло” і “Слово”. Капрал Гера, Савюк, Петро Бубела, Дмитро Паліїв, капітан Єнджейовський, Дмитро Вітовський, Антін Лотоцький, надчетар Метельський, хорунжий Голубець, Яцура, надчетар Терлецький, Панчак, Сень Ґорук та інші. Про загибель медика Шкондеюка. Про працю Івана Боберського у “Письменничому Відділі” Державного Секретаріату Військових Справ ЗУНР. Іван Боберський та Яцура фотографують позиції українських вояків.
Про ці та інші події, які відбулися 16 листопада у Львові інформацію можна почерпнути з “Дневника” відомого педагога, громадського та військово-політичного діяча Івана Боберського. Текст публікується із збереженням мови та правопису ориґіналу.
* * *
Витяги із “Дневника”. Дня 16.ХІ.1918, субота, Львів
«Студінь. В ночі треба вставати і бігати на малу сторону до виходка, де тихо стоїть вонюче озеро. Не пю кави на снідання, хочу їсти лишень хліб, який має мені видати капраль Гера, але його нема в “Портієрці”. Він повиненби бути в подвірю Ратуша за вікном з кратами, але його там нема. Приносить мені хліб одна з пань, що йде по нього на перший поверх. Дякую і подивляю непорядок. Вирвався мені ремінець при “штильпах”. Савюк веде мене на мою просьбу до “шустерні”. Під час коли оден з шевців пришиває мені ремінець, приходить одна з панночок, що тут варять їсти. Каже: “Дайте мені чорної пасти”. – “Не маємо”. – “Алеж де?” – “Маємо лишень жовту”. – “Що, і ви не маєте?” – Каже, звернена до середного, і відходить. Коли замкнулись двері, відзивається середний: “Щітки дай, гребеня дай, пасти дай, нитки дай”. Крайній від вікна: “Але коби лишень принесли назад”. Крайний від дверей скінчив шити, я заложив “штильпу”: “Дякую, гаразд”.
В намісництві передав я начерк Письменничого відділу по довгім чеканню, бо в кімнаті Бубели, що творить передпокій до кімнати секретаря Вітовського, пригатилось много людий, які хотіли поговорити в ріжних справах. Є і Біляч з Перемишля. Оповідає, що Перемишль упав, бо поляки мали чотири гармати, мужва билась, але старшини недописали. Чи все це правда? Виглядає на теревені. Паліїв передав мені до перегляду і поправи нарис про платню для війська. Писав якийсь фельдвебель, бридко, з похибками, бо капітан Єнджейовський, який відповідає за цей нарис, уважав за пониження, щоб переписав це в приличній формі. Переписування понижає капітана навіть тоді, як нема нікого, що порядно пише. А може сам капітан на воєнній стопі з письмом? Вітовський дав мені до часописів нарис про судівництво для війська. Я спіткав на вулиці Антона Лотоцького і переписав з ним розпоряд два рази, щоб був текст для “Діла” і для “Слова”. З Лотоцьким перейшов я до Народного Дому, чи дадуть йому одяг, щоб порядно виглядав, бо хотівби я його взяти до свого відділу. Маємо заглянути ще раз сюди о 4-тій.
На обід борщ і шницель з бульбою та сім сухарців. Їм сам на своїм чорноскірім столі в бюрі, де є два столи, телєфонічна клітка та три шафи з паперами. Командант їсть у своїй спальні разом з двома старшинами, зрештою їсть кожний у своїм куті. Харчовий надчетар Метельський осібно, хорунжий Голубець осібно, малий Новаківський їсть в малій настроєвій кімнатці директора Островського.
Йду з Яцурою, що двигає кріс і камеру до шпиталя, але нині нема ані одного трупа з боїв. Світлимо по дорозі синьо-жовтий прапор на намісництві, входимо на другий поверх і світлимо машиновий кріс у вікні. Командант скоростріла, “Цуґсфірер”, каже до мене: “Вже пять літ служу коло машінгвера. Знаю з ним обходитись. Умію розібрати і зложити, навіть як би мене хто вночі збудив”. Вояк, що сів собі на вікно коло цівки, має гранату в руках, а також кирпатий ніс над ротом, який псує нам дещо знимку.
Коли це пишу, бє дванайцята година. Якась тихша ніч, стрілів не чути много і мало кроків в коритарі Ратуша. Видно менше людий тут нині. Кухня на другім поверсі, вже вчера тамки перенеслася.
ещё
69
3
1 17 ноя, 00:00
Восени 1920 року після перемоги більшовиків над Збройними Силами Півдня Росії, останні евакуювалися з Криму на кораблях. Метою емігрантів було дістатися Туреччини. Було серед утікачів і чимало українців. Кубанці, а разом із ними і повстанці Чорної Хмари вивантажилися на острові Лемнос в Егейському морі. Острів цей був пустельний і дикий. І не дивно, адже за легендами тут колись у вулканічних печерах жили циклопи...
Отаман Чорна Хмара (Антон Гребенник) відмовився вивантажуватися – він прагнув досягти материка, щоб потім через Румунію добратися з козаками до України. Чорна Хмара заявив французькому генералові Перре, що командує “українською частиною” і не хоче розміщуватися разом із врангелівським військом. Француз пішов назустріч і наказав розмістити українців окремо, що й було зроблено. “Ми, – розповідав отаман, – одразу вивісили український прапор...”.
Було холодно – острів у цю пору року продувало з усіх боків зимними вітрами, а приміщень, в яких можна було б сховатися, не було. Не було на Лемносі й рослинності, відповідно і палива – дрова сюди завозили з материка або інших островів. По острову “можна було йти кілька годин – і не знайти жодного дерева”.
Козаки жили в наметах, та й тих для всіх (особливо напочатку) не вистачало. Невдовзі довідалися, що на сусідніх островах живуть рибалки, нащадки запорожців із попередніх еміграцій...
“Вони мали маленьку православну церковцю і розмовляли архаїчною українською мовою, – розповідав отаман. – до козаків, які часом до них прибивалися, вони ставилися зичливо, але жили бідненько і культурно обмежено”.
На фото: евакуація армії Врангеля з Криму. Керч, 13–16 листопада 1920 року.
ещё
33
1
2 15 ноя, 16:13
Оголошенню “Грамоти про федерацію з «білою» Росією” передувала нарада генералів і старшин Генерального штабу гетьмана, яка відбулася зранку 14 листопада 1918 р. На нараді начальник Генерального штабу військовий старшина Олександр Сливинський зробив приголомшуючу заяву. Як виявилося з його слів, справжньою метою формування Армії Української Держави було «відродження Росії». Російські київські газети наввипередки повідомляли цю новину, наводячи цілі шматки з доповіді Сливинського:
«Учора в Генеральному штабі, у кабінеті начальника штабу А. В. Сливінського, відбулася нарада офіцерів Генерального штабу з питання об’єднання командування Дону, України та Добровольчої армії.
Начальник штабу звернувся до офіцерів із короткою промовою приблизно такого змісту:
"Тепер настав момент, коли необхідно говорити відверто й прямо. Уже шість місяців в Україні триває робота зі створення армії під керівництвом 300 офіцерів Генерального штабу. За їхню і вашу роботу моральна відповідальність лежить на мені, тому я й вважаю за необхідне висловитися.
Настав час відродження Росії. У яких формах це відбудеться — вирішувати не нам, але те, що вона відродиться, не підлягає жодному сумніву. І в цьому сенсі робота Генерального штабу не може бути ані однобічною, ані невизначеною.
Кожному з присутніх тут цілком зрозуміло, що лише єдність волі та дій забезпечить успіх у боротьбі. Тому вважаю за потрібне чітко визначити наше ставлення до різнорідних військових формувань на території колишньої Росії. Я знаю, що воно не може бути іншим, окрім як братнім.
Проти більшовиків має бути створений єдиний фронт, і на цьому фронті Україна повинна посісти належне місце. Прошу вас вважати, що саме в цьому сенсі й у цьому напрямку ви працюєте, і що метою нашої роботи є наша участь у процесі відродження Росії в тісному контакті з усіма силами, які прямують до тієї самої мети".
Нарада поділила погляд, висловлений начальником штабу, ухваливши, що об’єднання всіх армій, які діють на території колишньої Росії, є необхідним під Верховним командуванням досвідченого командира Добровольчої армії генерала Денікіна.
У цьому контексті начальник штабу, вчора ж, зробив відповідну доповідь у належних сферах».
ещё
81
2
1 14 ноя, 20:04
Похожие Telegram-каналы
☦️ Вісник Нового Риму ☧
Штаб Монархічний
✙ НТП ✙
Продолжить анализ этого канала
- История роста подписчиков
- Просмотры и охваты публикаций
- Кто упоминает канал и кого упоминает он
- Похожие каналы и подбор для рекламы
Открыть аналитику
Демо до 14 дней