💔 Зраджуйте своєму роботодавцю У 2026 році вже точно не працює вся ця історія про довгу, класну і щасливу кар'єру з роками стабільного зростання. Ви не можете собі дозволити бути просто найманим працівником на фултаймі в одній компанії на все життя, та й навряд чи так буде. Тому у вас обов'язково має бути щось своє на стороні: якщо не консультації то блог, якщо не блог то консалтинг, якщо не консалтинг то виступи, ну або фриланс чи якийсь пет-проєкт. У цього навіть є назва: портфельна кар'єра. Це коли ви збираєте свою зайнятість як конструктор з кількох проєктів, ролей і джерел доходу. Основна робота при цьому може й залишитися, просто ви вже не належите повністю одній компанії. Наприклад, більшу частину дня ви дизайнер, ввечері ментор в онлайн-школі, а на вихідних водите людей у походи. Дослідження показують, що понад 60% зумерів і міленіалів уже хочуть поєднувати кілька кар'єрних ролей, а з 19% до 36% за п'ять років зросла частка людей у США, які працюють одразу в кількох професіях. Чому так? Світ став занадто швидким: навички застарівають, бізнеси екстрено півотяться або закриваються, а ШІ з деякими завданнями справляється краще за нас. Компанії масово скорочують команди, і роки вірності від цього не рятують. Межі між професіями стираються і все менше людей вважають покликанням одну справу на все життя. А технології дають змогу робити більше з меншими зусиллями, тож однією роботою можна вже не обмежуватися. Крістіна Воллес у книзі “The Portfolio Life” називає це диверсифікацією ризиків і сенсів. Стабільність тепер саме в гнучкості: якщо один проєкт не злетить, у вас є інші, як у венчурного інвестора з пачкою стартапів. Багато компаній насправді не проти сторонніх і пет-проєктів, якщо це звісно не другий фултайм. Я чув у подкасті, що у Figma навпаки звертають увагу, чи є в людини якісь пет-проєкти, і для них це великий плюс. Бо такі люди підприємливі, всебічно розвиваються і мають скіли, які корисні для команд і продуктів. Вони проявляють ініціативу, а на перетині кількох сфер завжди народжуються класні речі. Тож ніколи не залишайтеся вірними своєму роботодавцю, бо ми не сім'я. Зраджуйте 😉 А у вас уже є щось на стороні? Зізнавайтеся в коментарях 👇

Чому не всі стануть продуктовими інженерами Нещодавно в нас була стратсесія і такі активності чесно кажучи добряче виматують. Було багато суперечливих моментів довкола яких точилися дискусії, і один із них: зараз багато говорять про те що в ІТ кожен має стати продуктовим інженером, білдером, тобто генералістом. Я про це вже давно думаю, як і всі хто намагається вгадати майбутнє індустрії. Але пару місяців тому натрапив на допис творця Claude Code Бориса Черного (до речі він родом з України, з Одеси). Він якраз розклав ролі по архетипах. Не по хард скілах а за логікою бізнес-цілей і задач, бо як я це розумію технічні вміння все одно закриватимуть агенти. Коротко про суть. Борис дивиться на команду Claude Code і виділяє там п'ять архетипів: 1 - Prototyper - генерує нові ідеї і створює багато прототипів, більшість з яких до продакшену так і не доходить. 2 - Builder - швидко перетворює прототип чи ідею на production-ready продукт або інфраструктуру. 3 - Sweeper - чистить UI, спрощує код і систему, прибирає зайві фічі, оптимізує перформанс 4 - Grower - бере вже готовий продукт і ітераціями покращує product-market fit 5 - Maintainer - підтримує зрілу систему щоб вона залишалася безпечною, надійною, швидкою та ефективною під час масштабування. Багато хто поєднує 2 ролі, іноді 3. Цікаво що ці ролі взагалі не прив'язані до професії: серед дизайнерів в Anthropic є прототайпери, є білдери, є свіпери, і так само серед інженерів, PM і дата-сайентистів. А здоровій команді потрібен мікс залежно від стадії продукту. Новому продукту до PMF потрібні сильні 1+2+3, продукту що росте і вже знайшов PMF 2+3+4 і трохи 5, а продукту з сильним PMF уже 3+4+5 і трохи 2. Мені це бачення імпонує, бо я люблю спостерігати за колегами й аналізувати саме їхні софт скіли, сильні та слабкі сторони. Це база і вона навряд чи сильно змінюється. Якщо програміст любить запускати щось з нуля і за дуже короткий час збирати рішення з гівна і палок, то навряд чи він буде (хіба що через дуже великі зусилля) вилизувати й покращувати архітектуру проєкту, наперед продумувати логіку з урахуванням можливих сценаріїв розвитку щоб структура була антикрихкою до великих змін. Інша крайність це люди без продуктового бачення які працюють по чітко поставлених задачах, і часто це якраз ті хто сильний у перфомансі й оптимізації. А от придумувати й запускати щось нове це їхній слабкий скіл, як мінімум зробити це швидко їм не дасть перфекціонізм, бо майже в 100% таких девів він зашкалює. У тих хто запускає навпаки перфекціонізму майже немає, зате бракує посидючості там де інші сиділи б і шліфували день і ніч. І це стосується не лише девів а й дизайнерів та всіх інших в ІТ. Тому я майже впевнений що це ядро особистості і воно не змінюється. Інструмент може вивчити кожен, а от змінити тип особистості й підхід з яким людина йде по життю дуже важко. А вам які архетипи підійшли б? Я от думаю що 1 точно моє, а в 4 пробую себе і якраз шукаю такі задачі та проєкти.

Здається hourly rate стає невигідною і пора знову повертатись на fixed price. Пам'ятаю як свого часу було непросто перевести клієнтів з fixed price на hourly rate, особливо українських. Цього року я закрив кілька проектів, і з найцікавіших це AI-платформа для податкового консалтингу. Ми робили AI-сервіс для оптимізації податків на нерухомість (Cost Segregation), де AI-агент аналізує документи і самостійно заповнює більше половини форми. Другий проект це адмінка для створення сайтів елітної нерухомості, від невеликих до масштабних проектів по всьому світу. Самі сайти зі складним функціоналом, WOW навігацією та експірієнсом. Тут я працював з командою дизайнерів яка була повністю занурена в проект, а мене залучили більше як product designer, бо саме в цьому в студії менше експертизи. Проект дуже складний, там багато модулів для продажу різних пакетів комерційних пропозицій, і якби не Claude, реалізувати це в такі терміни було б дуже важко 😰 Працюючи над ними я помітив що на ту саму роботу тепер іде значно менше часу, і звідси мій висновок що hourly rate стає невигідною. Якщо раніше я витрачав на проект 30-40 годин, а тепер закриваю його за 20, то і заробляю на ньому менше. При цьому проектів на ринку зараз не так вже й багато. Так, вільного часу стає більше, але з грошима питання, хіба що в тебе купа клієнтів і тоді все нормально. Проте багато хто скаржиться що невеликих проектів, які раніше закривали маленькі команди, стало значно менше, бо клієнти все частіше роблять їх своїми силами. Тому я задумуюсь🤔, чи не варто повернутись на fixed price. У такій моделі можна максимально автоматизувати свою роботу і не шкодувати грошей на дорогі моделі та тарифи, а результат уже визначає твоя експертиза в роботі з агентами. Ти продаєш клієнту не свій час, а продуктові та бізнесові рішення, в ідеалі вже готові. Звичайно, багато що залежить від клієнта і проекту, бо правки чи нові ітерації можуть сильно затягнути роботу. Тому тут важливо мати добре продумані умови в контракті. Що думаєте, як у вас з цим?