Подивився фрагмент інтерв’ю, яке журналісти Суспільного опублікували днями. Фрагмент за моєї участі, де йшлося про приватну ППО у Нікопольському районі.
У цьому тексті поясню що сталося і як в’явилася «сенсація».
Перше, що хотів би зазначити – я отримав запрошення від журналістів Суспільного розповісти про безпекову ситуацію під час своєї роботи, зокрема про історію появи російських фпв-камікадзе над громадами нашого району та протидію цьому лиху.
Звісно, з огляду на те, що можна дати лише загальну інформацію, без деталей згідно вимог інформаційної безпеки. Розмова тривала близько п’яти хвилин, з неї в ефір потрапило близько хвилини, про «приватне ППО».
Тепер поясню вам плутанину, яка виникла навколо абревіатури «ПВК». Ця абревіатура має значення не тільки «Приватна Військова Компанія», а й інші, пов’язані з Силами оборони України. Наприклад, Повітряне Командування.
Окремо звертаю вашу увагу на той факт, що функціонування приватних військових компаній в Україні, наразі, не має правової бази. Це регламентує частина 6, статті 17 Конституції України.
Що ж я мав на увазі? Бійці ПвК(повітряного командування) дійсно працювали на території нашого району. Вважаю їх, на той час, наймайстернішими в питаннях протидії ворожим фпв-камікадзе. І, дійсно, в певний час вони пішли. В районі не залишився вакуум, протидію ворожим дронам вже здійснювали інші структури Сил оборони України. Більше коментувати не маю можливості.
Що ж було приватного в цій історії? Єдине приватне – це кошти, на які закуповувалось обладнання необхідне для роботи бійців ПвК. Бійців, які були військовослужбовцями Сил оборони України, а не представниками приватної компанії. Тобто, мова йде про волонтерську допомогу війську.
Спілкуючись з журналісткою ми не зрозуміли одне одного і кожен говорив про своє.
З повагою до журналістів та читачів.