Росія веде війну на виснаження. Не тільки на фронті, а по всій системі. Енергетика, інфраструктура, психологічна витривалість людей, економіка регіонів.
Ці удари мають політичну мету. Щоб суспільство і люди не витримали навантаження і тисли на владу. Щоб розгойдувати систему держави зсередини.
Росія намагається створити каскадний ефект через одночасні удари по енергетиці, соцзахисту, економіці та психологічній витривалості. Один удар запускає ланцюг наслідків: без електрики немає тепла, без тепла масова евакуація, евакуація перевантажує соцсистему.
Станом на зараз Росія тисне по всіх ключових напрямах нашої витривалості одночасно.
•••
Умовний топ-9 ризиків для української витривалості:
Ризик виникнення багатоденного блекауту;
Ризик порушення централізованого теплопостачання;
Ризик зростання кількості людей у складних життєвих обставинах;
Ризик втрати доступу до питної води;
Ризик мінної небезпеки;
Ризик відтоку капіталу через погіршення умов роботи бізнесу;
Ризик руйнування дамб, мостів, шляхопроводів;
Ризик транспортної ізоляції окремих районів або громад;
Ризик відключення мобільного зв’язку у випадку кількаденного блекауту.
•••
Більш детально по кожному пункту.
Багатоденний блекаут.
Від жовтня 2025 року – 256 атак по енергетиці. За січень 2026-го – 6 масованих ударів. В інші дні – точкові удари «шахедами» та КАБами. Фактично немає днів без атак.
90% теплової генерації не працює. Система тримається на атомній генерації, імпорті з ЄС і роботі ремонтних бригад.
Росія намагається створити енергетичні «острови», відрізати Київ, Дніпро, Харків і занурити їх у багатоденний блекаут. Саме під це підбираються цілі ударів.
Порушення централізованого теплопостачання.
Атаки по ТЕЦ і котельнях руйнують систему опалення міст. Зима без тепла у багатоповерхівках – це пряма загроза життю людей.
Альтернативні джерела тепла не можуть повністю покрити потреби великих міст. Міста змушені переходити на резервні та тимчасові рішення.
Зростання кількості людей у складних життєвих обставинах.
Війна формує нову категорію вразливості: втрата житла через обстріли, роботи через руйнування бізнесу, доступу до базових послуг через пошкодження інфраструктури.
Для прифронтових регіонів це щоденна реальність. Навантаження на систему соціальної підтримки колосальне.
Втрата доступу до питної води.
Централізоване водопостачання під загрозою. Обстріли пошкоджують водогони, насосні станції, очисні споруди.
Це критичний ризик для міст і великих населених пунктів. Без води неможливе нормальне життя і теплопостачання.
Мінна небезпека.
Тисячі квадратних кілометрів заміновані. Сільськогосподарські землі, ліси, узбіччя доріг. Міни вбиватимуть українців десятиліттями після війни.
Повноцінне відновлення громад і розмінування також займе роки. Це повільний і дорогий процес.
Відтік капіталу.
Бізнес під постійними атаками не може нормально працювати. Виробництво, логістика, планування ускладнені. Без електроенергії, на генераторах, бізнес не може довго працювати.
Частина компаній згортає діяльність або виводить активи. Як наслідок – втрата робочих місць і ослаблення економіки регіонів.
Руйнування мостів, дамб, шляхопроводів.
Критична транспортна інфраструктура під прицілом. Кожен зруйнований міст або шляхопровід ізолює громади, ускладнює евакуацію, перешкоджає постачанню. Ускладнює логістику сил оборони.
Відновлення займає місяці. За цей час громади втрачають людей і економічну спроможність.
Немає дороги – немає швидкої допомоги, евакуації, ліків і продуктів, немає економіки.
Транспортна ізоляція окремих районів або громад.
Окремі громади можуть опинитися у транспортній блокаді через зруйновану інфраструктуру або мінну небезпеку. Це загроза для життя людей і функціонування цілих районів.
Відключення мобільного зв’язку.
Кілька масованих ударів по енергетиці можуть залишити міста і райони без зв’язку.
Це ризик для управління, безпеки і повсякденного життя.