Освіта, медицина та наявність робочих місць в прифронтовому місті – це основа повернення людей і майбутнє міста після завершення війни.
Відвідав Нікополь. Наш обласний педагогічний коледж святкує 100 років. 323 студенти, майже 30 викладачів.
Війна змінила свідомість людей. Раніше вони чекали сонця та тепла, а зараз чекають туманів та злив.
Адже, в таку погоду FPV окупантів майже не літають і не атакують нікопольців.
Ось така реальність Нікополя та інших прифронтових громад у грудні 2025-го.
У коледжі після прильотів вибито 122 вікна. Закрили OSB-дошками, обладнали укриття. Навчання триває.
Цього року ОВА подавала звернення оптимізувати обласні освітні заклади в Нікополі. Пропонували об’єднати цей коледж з аналогічним аж у Жовтих Водах. Аргументи: оптимізації освітньої мережі, прифронтова зона, безпекові ризики.
Депутати комісії з освіти та її голова Анатолій Коломоєць сказали: «оптимізовувати» не можна. Депутатський корпус обласної ради категорично відмовив. Міська рада Нікополя також виступила проти оптимізації. Мер Олександр Саюк підтримав облраду.
Чому саме такою була спільна позиція обласної ради й громади?
Тому що діти мають вчитися. Навіть дистанційно, навіть в укриттях. Але вчитися. В своєму місті, зі своїми вчителями.
Основа розвитку будь-якого міста – це освіта та медицина. Без цього місто затухає.
Майкл Портер, професор Гарвардської школи бізнесу та автор теорії кластерного розвитку економіки, довів: освіта та медицина створюють самопідтримувальну систему розвитку територій.
Амартія Сен, професор економіки Гарвардського університету, отримав Нобелівську премію з економіки у 1998 році за дослідження, які показали: доступ до освіти визначає можливості людини реалізувати свій потенціал.
Коли війна закінчиться, люди повернуться в Нікополь. Але якщо тут не буде освіти для їхніх дітей, не будуть повертатися. Через декілька років після завершення війни потрібні будуть вчителі для дітей. І ці вчителі мають бути тут, у Нікополі.
Указом Президента, підписаним 30 вересня 2025 року, Нікополю присвоєно звання «Місто-герой України».
П’ять із восьми запорозьких січей були тут, у Нікопольському районі. Саме у Нікополі, на Микитинській Січі, у 1648 році Богдана Хмельницького обрали гетьманом.
Але місто-герой без людей, які в ньому живуть і працюють - не місто!
Дякую Любові Іванівні Крамаренко, яка 47 років в освіті, з них – 27 років у цьому коледжі, та всьому її колективу. А також колективам інших освітніх закладів у Нікополі, які залишилися під обстрілами. Не поїхали. Бо вірять в Україну. Бо вірять у своє місто. Бо знають: без них Нікополь не відбудується.
Ці люди – герої свого міста. Ми ними пишаємося.
В 1925 році коледж відкрили для відбудови після громадянської війни. Зараз він працює під час війни за незалежність. Випускники, які сьогодні навчаються під обстрілами, залишаться в Нікополі й навчатимуть наступне покоління.
Ми робимо все, щоб у ключовому прифронтовому регіоні зберігалася освіта. Яка є основою майбутньої відбудови.
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение