Телеграм канал «Zelenskiy / Official»

Провів щоденний селектор щодо ситуації в регіонах з електрикою і теплопостачанням. Обговорили детально відновлювальні роботи й забезпечення людей у частині наших областей. Зокрема, в Одесі й частині громад області, на Дніпровщині, на Миколаївщині, де умови особливо складні. Також були звіти щодо ситуації в Харкові та області, на Полтавщині, Сумщині, Чернігівщині. Окремо проаналізували, що зроблено в Запоріжжі та який досвід регіону може бути масштабований в інших областях. Іван Федоров доповів про роботу із захисту та відновлення обʼєктів критичної інфраструктури. Будемо спілкуватись і з керівниками інших наших областей та ефективних громад.

На основі досвіду цієї зими готуємо рішення щодо перебудови та оновлення енергетичного забезпечення громад, і відповідний план на наступний опалювальний сезон буде розглянутий і затверджений на загальнодержавному рівні. Кожне українське місто, кожна громада, які не допустили цієї зими таких внутрішніх катастроф, що були, зокрема, в Києві, мають досвід, який може й повинен бути врахований у масштабі всієї України. Домовились із Премʼєр-міністром Юлією Свириденко, що на урядовому рівні буде створений відповідний координаційний центр, який працюватиме для систематизації реального досвіду громад. Вдячний усім, хто допомагає!

Мені не потрібні всі ці історичні балачки, щоб завершити цю війну й перейти до дипломатії. Тому що це лише тактика затягування часу. Я прочитав не менше історичних книжок, ніж Путін. І я багато чого навчився. Я знаю про його країну більше, ніж він знає про Україну. Просто тому, що я бував у Росії в багатьох містах. І знав там багато людей. Він ніколи не був в Україні стільки разів. Він був лише у великих містах. Я був у маленьких містах. Від півночі до півдня. Усюди. Я знаю їхній менталітет. Саме тому я не хочу витрачати час на всі ці речі. Це їхня справа. Вони вирішили мати таку систему. Росіяни вирішили змінити себе. Росіяни вирішили, що їм потрібен новий цар. Це їхній вибір.

Але є питання безпеки. Є велика війна проти нас. Це наші життя. Єдине, про що я хочу говорити з ним, – це те, що, на мою думку, нам потрібно вирішити це успішно. Я маю на увазі швидко завершити цю війну. Саме тому я хочу говорити лише про такі речі.

Я знаю, що американці, а можливо, і деякі європейці обговорюють новий документ із Росією – між НАТО і Росією. Коли в них буде такий документ, вони зможуть обговорювати все. Але для мене важливо, щоб вони обговорювали наше потенційне місце в НАТО з нами. Не тільки з росіянами – з нами. Бо це стосується нас. Хоча вони можуть робити це і без нас. Можливо, ми чогось не знаємо. У будь-якому разі ми реагуватимемо на несподіванки, якщо вони будуть.

Вважаю, це добре, що ми провели тристоронню зустріч у Швейцарії. Ми поважаємо і цінуємо партнерів із Близького Сходу й інших країн. Але, на мою думку, якщо війна відбувається у Європі, то ми маємо знайти місце у Європі.

Були дві групи: військова група і політична. Ми ближчі до завершення переговорів на військовому треку, ніж на політичному. Чому? Тому що військові в тристоронньому форматі говорили про те, як розробити місію з моніторингу припинення вогню, коли воно буде встановлено, коли політичний напрям відкриє ці можливості. Вони обговорили деталі, технічні нюанси та можливості обох сторін. І насамперед американців, адже в них буде провідна роль у моніторингу. Складне обговорення йде навколо ролі європейців. Для нас їхня роль має велике значення. Важливо, що в нас є американські партнери. Але я раз у раз підкреслюю, що, на мою думку, нам також потрібні європейські представники.

Отже, на військовому треку вони ближчі до результату – драфту з усіма деталями про те, як здійснювати моніторинг одразу після припинення вогню.

Росіяни намагалися продати своїй аудиторії «успішні кроки», але не змогли. Навіть їхня аудиторія – націоналістична, радикалізована частина російського суспільства – не довіряє уряду і Путіну. Бо вони бачать, що на полі бою немає успішних кроків. Зараз Росія втрачає 30 000–35 000 військових на місяць загиблими або тяжкопораненими. Вони справді платять життям 156 людей, щоб окупувати один кілометр нашої землі. А в нас також є свої наступальні кроки, і тоді вони її втрачають.

It is the courage of our warriors that ensures all this – the humanitarian results and, overall, our diplomatic capacity, our strong diplomatic positions. The key is when these positions are shared. When all of us in Ukraine work together for Ukraine to endure, defend itself, and achieve a dignified peace. There is no room for any other politics in Ukraine right now. This is a time of war. A time to defend our state, to protect our people. Personal matters come later.

Therefore, I want to thank everyone defending Ukraine, Ukrainian interests specifically, as if they were defending themselves, in every role, every job, every position. Care for Ukraine. Care for the people.

Glory to Ukraine!