Сьогодні, як і щороку 22 червня, в Росії багато й дуже пафосно говоритимуть про Другу світову війну, про одну з її найбільш кривавих частин – напад нацистської Німеччини на СРСР. Про час, який для України завжди був нагадуванням про важливість миру та вшанування мільйонів безневинних жертв Другої світової війни. Це саме той час 20 століття, який мав би назавжди змінити ставлення будь-якої держави та світу в цілому до людського життя, а саме – утвердити життя як справжню найвищу цінність. Світових воєн і не було б, якби тодішні лідери керувалися цінністю людського життя, а не своїми імперськими мареннями.
Сьогодні ж Росія почала цей день зовсім не зі вшанування пам’яті полеглих у Другій світовій війні і не із сигналів, які дозволили б наблизити закінчення війни цієї, що триває зараз, – війни Росії проти України, а з нових нічим не виправданих убивств. У Сумській області російський дрон убив дитину, бабусю і чоловіка. Маму та ще двох дітей цієї родини поранив. Будинок знищений. Звичайний будинок, зовсім не військова ціль… У Запоріжжі за цю ніч двоє убитих від російських ударів, ще сім людей поранені. На жаль, є втрати також в Одеській області, були удари по Херсонщині, Донеччині, Харківщині. Знов були російські удари по енергетиці на Чернігівщині.
У цієї російської війни – жодної справедливої причини: Путін керувався абсолютно тим же, чим і попередні агресори. Він так само зневажає життя. Він так само марить якоюсь своєю неадекватною й нікому не потрібною «імперією». Треба завершувати цю війну, що вже п’ятий рік забирає життя людей. Ця повномасштабна війна триває вже довше, ніж Перша світова. Можливо, Росія хоче дочекатися, щоб ця війна тривала ще довше і від Другої світової. Але світ точно цього не хоче й точно може цього не допустити. Потрібен тиск на Путіна, тиск на Росію, щоб все це завершилось достойним миром і реальним, гарантованим захистом для життя людей. Україна дала всі пропозиції для дипломатії. Треба нашим спільним тиском на агресора завести Росію в таку точку, коли інших варіантів, окрім дипломатії і завершення війни, не буде. Дякую всім, хто допомагає нам захищати Україну! Дякую всім, хто допомагає нам захищати життя людей!
Ми з поляками не можемо бути не партнерами або не друзями, тому що ми сусіди. Ненависть в суспільстві призведе тільки до тих чи інших рейтингів. Це політична боротьба, яка може закінчитись дуже поганою ескалацією. На ненависті не можна заробляти політичні дивіденди.
Ми захищаємо Польщу і Європу зараз. Наші воїни гинуть. Наші військові самі обирають для себе героїчне ім’я підрозділу, а я як Президент і Верховний головнокомандувач повинен їх підтримати. Кароль сказав: «Ти повинен відмінити указ».
Окрім цих історичних питань, які ми, до речі, відкрито проговорюємо, є повага ще й до сьогодні, до нашої армії, і до майбутнього. Без України Польщу ніхто не зможе захистити. Просто неможливо. Якщо України немає, захищеної Польщі теж більше немає.
Перш ніж робити щось публічно, я роблю непублічні кроки для деескалації. На рівні розвідок і військових Білорусь отримувала інформацію: закінчуйте допомагати «рускім». Історія з ретрансляторами – це довгий процес, за цим стоять жертви виключно з боку України. Вони координуються технічно і допомагають більш точним ураженням російськими та іранськими дронами по українцях. Лукашенко отримував цю інформацію і повинен демонструвати деескалацію не просто словами «Я вибачаюсь». Його «вибачаюсь» хай залишить для себе: воно не працює після першого дня війни.
Крок номер один – ніякої технічної підтримки. Пряма підтримка – ретранслятор. Виключити це, зняти й показати нам, що це знято. Так як це передавалось їм неодноразово, ми прийшли в стадію публічного сигналу. Якщо він не зніме, ми знімемо все. Так само ми даємо сигнал: припиніть, будь ласка, постачання палива для російської армії. Тут немає ніяких погроз. Ми просто говоримо, що ми це бачимо. Перші кроки завжди непублічні, а наступні кроки інші.
Цього тижня я був на Єврораді. Тематика України вперше була такою довгою за всі роки Європейської ради: наше спілкування тривало дві години – вся непублічна частина. Ми обговорили роль Європи в діалозі з «рускімі» – як це має бути. Європа подумає про формат, запропонує кілька можливостей, але Україна буде визначати, хто буде переговорником від Європи. Це справедливо.
Абсолютно відкрито ми проговорили те, що буде, якщо ми зараз не посадимо Путіна за стіл перемовин. Які країни під загрозою. Що стосується інших кластерів, ми все зробили. Є шанси із середини до кінця липня відкрити ще п’ять кластерів, якщо не буде виключно політичного блокування.
Уся Велика сімка під час проведення саміту знала про нашу операцію по Московському регіону, бачила вже результат і підтримала абсолютно справедливі, адекватні відповіді України. На мій погляд, це вперше так було, коли сімка об’єднано підтримала Україну. Сказала, що треба нам повертатися до більш сильної санкційної політики проти Росії.
Напередодні цього був масований обстріл Києва, коли постраждала не тільки наша християнська святиня. Я показував фотографії Лаври і не тільки. Всі бачили, як горів Успенський собор. Вони знали про жертв.
Після засідання G7 ми залишилися з Президентом США та секретарем Рубіо проговорити всі додаткові питання. Вони стосувались багатьох речей, від повернення санкцій до ліцензій для ППО. В цей раз це стало достатньо публічно – що американська команда вперше позитивно відреагувала на ліцензії.
Усі погоджуються, що ми маємо сьогодні всі технічні можливості, щоб розпочати виробництво ракет для систем Patriot. Для цього потрібні ліцензії від Сполучених Штатів. Зараз потрібен ok особисто від Президента Трампа. Президент Трамп планує звернутися до американських оборонних компаній з проханням, щоб вони виготовляли ракети для ППО за ліцензіями в Європі та Україні.
Під час війни лють – це абсолютно справедливі емоції нашого народу. Але за люттю має щось іти. Не може бути лють – і все. Росіяни повинні відчувати: війна повинна повернутися в Росію, на територію країни, яка почала агресію.
У цьому році ми почали їх боляче діставати. Наш ОПК, наші Сили оборони, наше виробництво почали процес повернення війни. Росіяни кожного дня по нас б’ють, і ми кожного дня будемо відповідати. З кожним днем буде нарощення відповідей.
Вчора ми відповідали їм по їхньому НПЗ в Тюменському регіоні. Два нові дрони Fire Point уразили ціль, напряму – 2070 кілометрів. Вони будуть досягати 3 тисяч плюс. Це нові дрони. Ми будемо йти далі, тому що ми розуміємо, де їхні військові заводи, нафтові бази, газові сховища тощо. Нам потрібно мати інструмент на більш далеку відстань.
Тато – це про захист і безпеку. І сьогодні це набуло ще глибшого змісту, бо українські батьки захищають не лише своїх дітей, а й саму можливість безпечного майбутнього.
Бути татом в Україні сьогодні – це особлива мужність і особлива любов. Дякуємо всім українським татам за турботу і силу. Всім, хто обороняє Україну, хто щодня робить усе можливе заради родини і дітей. Тим, хто навчає, надихає і підтримує.
Хай у кожної української родини буде те, за що ми боремося, – мирне й безпечне майбутнє.
З Днем батька!
Фото: Serhii Korovayny для WSJ, Serhii Nuzhnenko, Укрзалізниця, Julia Kochetova, Anatolii Stepanov.