Для цього журналу робив доволі велике прев'ю по збірній Англії, ну й поки Тухель там ще обдумує заявку, то вже спробував погратися в Нострадамуса. Ну, й коротше сиджу такий довольний за пару днів потому, і раптом розумію, що резервістом Кейна в тексті ніби як прописав Воткінса, а в своєму варіанті заявки забув його включити.
Ну, й секунд 5 вагався, чи просити виправити чи забити, може ж й Тухель забути та забити на нього. Але потім проста така думка прийшла, що от Оллі забив же в Лізі Європи, а він з так званих "серійних" страйкерів, як я їх називаю — якщо вже почав, то не зупиняється кілька ігор.
Ну й після цього спочатку гол "Бернлі" стався в продовження серії, а сьогодні от дубль "Ліверпулю". Й, гадаю, Тухель теж помітив, не один я такий спостережливий.
А про сам матч не буду, цензурних слів про якість футболу "Ліверпуля" бракує, а нецензурні якось іншим разом, тут все ж блог високої культури, трясця. Краще завантажте там номер, не найгірше чтиво на вихідні.
"Сьогодні, завтра та завжди я буду казати, що не відмовлюся від своїх друзів, навіть якщо вони виявляться найбільш корумпованими політиками в світі".
Під цими словами, певно, міг би підписатися Сергій Ребров, котрий, як стало відомо, дав 30 мільйонів гривень на заставу для виходу Андрія Єрмака?
Але насправді вони були сказані 30 з ґаком років тому, у доволі далекій від України країні - Колумбії, а автором цитати був Рене Ігіта, котрого попросили прокоментувати свої стосунки з Пабло Ескобаром.
Ескобар в 1991-му сидів у в'язниці, котра за спогадами тих, хто відвідував її, більше нагадувала готель у Дубаї. Серед інфраструктури там було й футбольне поле, куди приїжджали зіграти друзі Пабло - а це був не лише Ігіта чи інші зірки колумбійського футболу, як от Аспрілья та Арістісабаль, а й, скажімо, Дієго Марадона.
"Я не дивився телевізор та новини, тому дійсно не знав, хто він такий", - згадував Дієго 2014-го. - "Але вночі там влаштували вечірку з найкращими дівчатами, котрих я коли-небудь бачив".
Сам Ескобар же нібито сказав Марадоні, що ототожнює себе з ним, бо теж вийшов із самих низів. Втім, де у чому відрізнявся - не був готовий терпіти удари по ногах, й охоронці Пабло попереджали тих профі, хто не знав й жорстко грав проти нього, що наступного разу треба грати інакше про лівого хавбека (був правшею, тож зараз був би інвестованим вінгером).
Кажуть, що навіть 2 грудня 1993 року, коли Пабло було ліквідовано спецагентами, на його ногах були бутси. Вірю - зрештою ж навіть та в'язниця, де він сидів, мала назву "Ла Катедраль", тобто "Собор" - те саме прізвисько десятиліттями асоціювалося з футболом, як прізвисько арени в Більбао.
Втім, ще до того Ігіта й сам кілька місяців провів у в'язниці, де від нього нібито вимагали здати Ескобара й на чемпіонат світу в США не поїхав, бо не встиг набрати форму після вимушеної перерви в кар'єрі.
Минуло 32 роки - й Ребров, як бачимо, трохи з інших причин, але теж не поїде на мундіаль в США. Цікаво - на якій там позиції грає Єрмак, коли виходить на поле?
2:0 в итоге выиграли, но хотя бы зачатков командной игры так и не появилось. Гарсия удачно использовал ошибку защиты, Беллингем забил чисто на индивидуальном скилле, Мбаппе нервно улыбался в ответ на свист стадиона, лупил откуда только мог, но так и не забил.
Наверное, самый показательный момент - то, что игроком, на которого "Бернабеу" реагировал теплее всего, стал выходящий на замену у "Овьедо" Санти Касорла. Ну, и другой запоминающийся эпизод - как у фана в первом тайме стюарды отбирали какой-то неугодный боссам баннер. Ну да, нельзя дона Флорентино гневить, не для того он свои заслуги на днях целых два раза перечислял.
Робив текст до "Класичного", й на тих вихідних зовсім замотався, й забув викласти. Матч там, звісно, вийшов такий собі в сенсі інтриги — други склад "Шахтаря" спокійно переграв "Динамо" навіть попри супергол Пономаренка (якраз в тему тексту).
Але сам матеріал вийшов позачасовим, тому ділюся. Зрештою будуть ще матчі — зроблю прогноз, що якщо "Динамо" виграє Кубок України, а не виграти там буде дууууууууже складно, то точно почнуться розмови, що треба вже й Суперкубок провести, бо ж мало у нас матчів між двома головними командами країни.
"Барселона" тем временем похмельная играет с "Алавесом". Включился на них в перерыве игры "Сити", да так и остался. Впору бы написать, что вот, потому что искромётная игра, но нет — тот случай, когда зацепило именно уныние. Такое редко встретишь в матчах команды Флика, обычно почти гарантия зрелища, но тут вот за весь отрезок к перерыву — вообще ничего. Разок Рэшфорд попытался закинуть с фланга, но перевесил ворота, да ещё раз Касадо в падении бил из вратарской, но защитник успел ногу вставить.
"Алавес" тоже не феерил, но был ощутимо злее и чётче — если уж выбирались в атаку, то старались доводить хоть до чего-то: не удар, так угловой. В итоге насобирали за 45 минут в свою пользу: 5-2 по ударам вообще, 3-0 по ударам в створ, угловые тоже 5:2. И вот гол в раздевалку ещё. "Барса" катаетЮ 55 на 34 по процентам владения мячом, передач почти втрое больше, но всё без толку.
Интересно, есть так кто здоровый трезвый на скамейке?
Апд. Трезвых не нашлось — за второй тайм на 0.08 xG накреативили, хотя Флик и Педри бросил на поле, и Феррана, но вообще ничего не поменялось. Прошлый раз "Алавес" дома обыгрывал "Барсу" в декабре 2001-го, четверть века назад. В общем, историческая победа во всех смыслах.
Очень комфортный тайм для "Сити" — дали отдохнуть почти всем, кто в последнее время тащил в атаке, при этом почти без помех и волнений вкатили два мяча. Отдельно стоит отметить гол Мармуша — во-первых, во втором матче подряд, последний раз такое на стыке марта-апреля прошлого года было. А, во-вторых, после сегодняшних новостей, что "Сити" готов отпустить египтянина летом всего за 70 миллионов евро цена выглядит хоть немного более приближающейся к реальности (пусть и всё ещё завышенной).
В идеале должны вкатить ещё пару во втором тайме, улучшить разницу на всякий случай и дать отдохнуть Холанду и ко перед финалом Кубка с "Челси". Это вот к слову о том, что там в "синих" и так совсем не верилось, а тут ещё и у соперника удачно всё складывается.
Апд. Забили после перерыва ещё один — Шерки в очередной раз заставил задуматься о том, что сейчас является лучшим французским игроком атаки: получил мяч в центре поля, ушёл от Вортона, протащил вперёд, отдал пас-конфетку на Савиньо, а тот уж ковырнул в дальний. Не два, как думалось, но и так неплохо вышло.