Телеграм канал «Новости Одессы»

Ефим Давидович Дубовый — врач-рентгенолог, радиолог, заслуженный деятель науки УССР, доктор медицинских наук, профессор. Один из столпов одесской радиологии, человек, который превратил лучевую диагностику и терапию в системную науку. Родился 23 (11) ноября 1898 года в Ананьеве. Окончил гимназию с золотой медалью, в 1918 году поступил на медицинский факультет Новороссийского университета. Свободно владел немецким и французским, позже освоил английский — что сделало его редким специалистом, способным работать с международной литературой напрямую. С 1923 года — ординатор рентгеновского отделения Первой советской народной больницы Одессы, где участвовал в создании первого радиологического стационара города. Позже он совмещал работу на кафедре рентгенологии института и руководство стационаром, одновременно оставаясь практикующим врачом — принцип, которому не изменял всю жизнь. В 1939 году защитил докторскую диссертацию, в 1940 получил звание профессора. В годы войны был консультантом эвакогоспиталей. После возвращения продолжил научную работу, став одним из первых исследователей изотопной диагностики и лучевой терапии. Разработал методы дозирования ионизирующего облучения, сравнивал результаты различных схем лечения, изучал границы терапевтического эффекта. Ефим Давидович первым в стране предложил проводить диспансеризацию врачей-рентгенологов и радиологов. Возглавлял кафедру рентгенологии и радиологии Одесского мединститута 30 лет. Был бессменным председателем Одесского общества рентгенологов и радиологов, почётным членом всесоюзных научных советов, входил в редколлегию журнала «Вестник рентгенологии и радиологии». Опубликовал 285 научных работ, 8 монографий. Под его руководством защищены 52 диссертации. Среди учеников — академики К.С. Терновой, В.Н. Соколов, профессор С.К. Терновой. Его труды по лучевой терапии хронических тонзиллитов и методам лечения ЛОР-патологий стали классическими. В 1967 году ему присвоено звание заслуженного деятеля науки УССР. Дубовый стал основателем большой медицинской династии — рентгенологами и учёными были его жена, дочери, их супруги и трое внуков. Любил литературу, театр, дружил с Ясиновским, Коровицким, Агароновым, Кальфой, Волошиным, Каминским. Оставил строку, которую сегодня можно принять за профессиональное завещание: «Врач должен пополнять знания ежедневно — чтобы у постели больного пользоваться новейшими достижениями медицины». Профессор Ефим Давидович Дубовый умер 3 мая 1980 года. В памяти учеников и коллег — один из тех, кто формировал одесскую радиологию как школу, а не только как специальность.

Священник з Одеси закликав до ядерних ударів і виправдовував війну https://ivasi.news/trash/svyashhennik-z-odesi-zaklikav-do-yadernih-udariv-i-vipravdovuvav-vijnu/ В Одесі священника московського патріархату засудили до реального ув’язнення за проросійські висловлювання та виправдання агресії росії. Раніше його звільнили від тюрми, призначивши умовний термін. Про це повідомив Центр публічних розслідувань із посиланням на вирок Одеського апеляційного суду. Суд переглянув справу священнослужителя Храму Святої Рівноапостольної Марії Магдалини УПЦ мп, якого обвинувачували у виправданні російської агресії та розпалюванні національної […]

Яке покарання призначив суд військовому за смертельну ДТП на Одещині https://ivasi.news/trash/yake-pokarannya-priznachiv-sud-vijskovomu-za-smertelnu-dtp-na-odeshhini/ У жовтні минулого року в Одеській області сталася трагічна дорожньо-транспортна пригода за участю військовослужбовця. Внаслідок цієї аварії загинула пішохідка. Суд ухвалив рішення щодо покарання винуватця ДТП. Основні моменти справи: Ця ситуація акцентує увагу на необхідності дотримання правил дорожнього руху, особливо для учасників, які виконують службові обов’язки. Суспільна увага зосереджена на правосудді та ефективності застосування законодавчих […]

Організація балу у травні 2025 року для збору пожертви для протезування «Титанові». Вона була на дуже серйозному рівні з гала-концертом, чоловіки у смокінгах, жінки у бальних сукнях. Були представлені різні витвори мистецтва на продаж, щоб зібрати пожертвування для реабілітаційного центру аби допомогти ветеранам зі встановлення титанових протезів. Це наш перший захід, куди було запрошено високопоставлених людей. Наприклад, Віктора Ющенко. Від нього та великих донорів були дуже зворушливі та цікаві промови. Були й політики із Люксембургу, які активно нас підтримують. Мерія міста Люксембург, надає нам приміщення для бібліотеки та нашого культурного центру. Були присутні й ветерани. Як вони трималися, як ділилися своїми історіями… Особливо на балу запам’яталася музика, тоді приїжджала Джамала, виступ справив враження як на нас, українців, так і на місцевих. Загалом це були змішані почуття. Ти на власні очі бачиш людей, які постраждали та вижили. І ти розумієш чому допомагаєш і куди воно йде. Що мотивує Вас продовжувати діяльність? Тяга допомагати і бачити результат діяльності. Наприклад восени 2022 року президент нашої асоціації запропонував ідею проєкту передачі 110 автівок або ж мільйона євро на купівлю транспортних засобів Україні  («Ukraine is calling»). Це мотивує, тому що ініціатива набрала досить багато впізнаваності, про неї чули в багатьох країнах. Коли ти бачиш просування та розповсюдження, а 2022-2023 роки «шуміли» — це змушує йти далі та розвиватися. На тлі цього зростає публічність та кредит довіри до нашої асоціації від місцевого уряду. І за рахунок цього про нас, хоч і в маленькій країні, але говорять усі. Адже асоціація на високому рівні за подібними гуманітарними проектами. Як ви боретеся з вигоранням та/або стресом? Від вигорання рятує команда, родичі, спілкування, зустрічі з друзями та відпустки. Адже постійна зосередженість на роботі забирає твою реальність та розуміння, що ти живий. Час від часу потрібно відволікатися від буденності, не тільки воєнної, та зосереджуватися на собі та своєму моральному стані. Бо якщо занурюватися тільки в негатив, то і забувається як жити. Як у Люксембурзі сприймають війну та українську реальність?  У Люксембурзі велика підтримка на рівні держави. Українська діаспора з початком війни набула більшої уваги, впізнаваності і довіри. Було отримано багато допомоги від місцевих жителів. Звісно, вони допомагають чим можуть. Я знаю одну родину, яка прийняла наших біженців до себе на 2-3 місяці, але залишили на 3 роки, щоб допомогти адаптуватися. Люди дуже відкриті. Якщо на вулиці дізнаються, що ти з України, то дуже часто можна почути «Слава Україні». Це тримає в тонусі та дає розуміння, що це не дарма, нас памʼятають та підтримують. Які ваші уявлення про Європу були розвінчані під час роботи та проживання у Люксембурзі?  Напевно, це уявлення стосовно медицини. Тут дуже гарне та нове обладнання і ти очікуєш на високий рівень кваліфікації лікарів. Але, на жаль, це не так, і доволі багато некомпетентних спеціалістів. Також велика бюрократія, ми звикли до того, що в нас все диджиталізовано. З 2022 по 2025 — чи відчуваєте ви втому європейців від українців?  Спочатку усі нас підтримували, бо розуміли, що квартири та будинки людей зруйновані. Але зараз є втома. І не лише від наших людей, а й від біженців з усього світу. У чому невдоволення? Наприклад, українці мають інший статус: вони отримують допомогу і також можуть працювати. Тим часом інші біженці спочатку змушені жити виключно в таборах та вивчати мову, без можливості працювати. І лише потім вони можуть знайти роботу за певних умов. Зараз є втома від багатьох, хто сприймає як належне те, що їм дають, і від тих, хто експлуатує місцеву систему, але нічого не дає натомість. Зрештою, вони отримують соціальну допомогу від місцевих платників податків. А коли вони довго користуються системою, її недостатньо, щоб допомогти тим, хто тут довго живе. Також є втома від конфліктів та невдоволення серед українців.

«Я переїхала сюди не через війну»: волонтерка Ольга Оселедець про допомогу українцям за кордоном (фото) https://usionline.com/ia-pereikhala-siudy-ne-cherez-vijnu-volonterka-olha-oseledets-pro-dopomohu-ukraintsiam-za-kordonom-foto/ Про те, як це поєднувати волонтерство з життям за кордоном та яка мотивація стоїть за щоденною працею, розповіла Ольга Оселедець — одеситка, яка допомагає українцям з маленької країни Західної Європи. Ольга зустріла 24 лютого 2022 року в Люксембурзі, бо переїхала сюди ще у 2019. Для неї не стояло питання допомагати чи ні — вона обрала шлях волонтерства. Жінка займається благодійною діяльністю протягом всього періоду великої війни в асоціації LUkraine, очолюючи фінансовий департамент.