Телеграм канал «UNITED24»

Сьогодні на Одещині росіяни в черговий раз розбили звичайний локомотив пасажирського потяга реактивним дроном. Триста сорок людей було у потязі. І точно той, хто керував дроном, не міг не знати, що ціль абсолютно цивільна. Станом на зараз, на жаль, відомо, що машиніст і його помічник загинули від удару. Мої співчуття рідним та близьким. Були вночі також влучання в 11 регіонах – понад 130 ударних дронів застосували росіяни.
 
Щодня росіяни бʼють просто заради терору по звичайному життю людей. І на жаль, далеко не на кожен такий удар є сильна відповідь світу. Потрібно більше допомоги з ППО, більше тиску на Росію, якщо світ серйозно налаштований зупинити цю війну в Європі.

Сорен — американець із Каліфорнії, який приїхав в Україну волонтерити та на власні очі побачив, як війна змінила щоденне життя українців.

Особливо його вразила загальнонаціональна хвилина мовчання.

Щоранку о 9:00 люди по всій Україні завмирають, аби вшанувати памʼять тих, чиє життя забрала російська агресія.

Люди зупиняються на вулицях. Зупиняються автівки. Бізнеси на хвилину припиняють роботу.

Для Сорена, який побачив це вперше, ця хвилина стала одним із найсильніших вражень від України.

Для українців — це щоденне нагадування про тих, хто не повернувся додому.
Вічна памʼять усім, чиє життя забрала російська агресія.

Дракони не існують, а українська ППО — цілком реальна.

І хоча ми поки що не побачимо, як кремль згорає дотла, ми можемо допомогти захистити небо над Україною.

Підтримайте оборону українського повітряного простору.

8 серпня родина Кучерів із Пухівки на Київщині пережила страшну трагедію. Під час російської атаки їхній будинок, який сім’я власноруч будувала протягом десяти років, був знищений.

Перший дрон влучив у дитячу кімнату, де спав 4-річний Дмитро. Хлопчик загинув. Після удару інші члени родини опинилися під завалами, але змогли вибратися.

Поки батько шукав Дмитра, стався наступний удар. Загинули бабуся Галина та дідусь Петро. 15-річний Вова отримав опіки близько 50 % тіла. Його батьки також зазнали опіків і поранень та перебувають у лікарні.
Замість дому — згарище. Замість звичного життя — втрата, біль і довге відновлення.

У відео Юрій Кучер розповідає про те, що сталося з його сім’єю, та просить підтримати рідних у цей надзвичайно важкий час.

Вічна пам’ять Дмитрику, Галині та Петру. 

Едріан Броуді та Шон Пенн знімаються у новому політичному трилері про диверсію на «Північному потоці». Зйомки стрічки «Острів Зміїний» (Snake Island) режисера Дага Лаймана зараз проходять у Загребі. Для фільму центр хорватської столиці перетворили на знімальний майданчик із барикадами, мішками з піском та чоловіками в українській військовій формі.

У центрі сюжету — таємна група українських водолазів, яких слідство підозрює у причетності до підриву газопроводів у Балтійському морі.

10 серпня біля готелю Esplanade помітили Едріана Броуді, а згодом у Загребі з’явився і Шон Пенн. Дата прем’єри фільму поки не оголошена.

Сьогодні — Міжнародний день молоді.

І це день українського молодого покоління, якому довелося зростати в часи повномасштабної війни: в окопах, між сиренами, у сховищах, за плетінням маскувальних сіток.

І все ж воно, загартоване випробуваннями війни, встигає проживати «нормальний» досвід: ходити на концерти, святкувати дні народження, закінчувати університети, закохуватися, багато жартувати й снідати з друзями після нічного обстрілу.

Молоді українці сьогодні захищають свою країну від російської агресії — і водночас намагаються жити наповненим життям. Тому що іншого варіанту немає.

Це не покоління, в якого забрали молодість. Це покоління, яке щодня відвойовує своє право її мати.

Дякуємо всім молодим українцям, які продовжують жити, любити, вчитися й боротися попри все.

Сьогодні — День молоді.

І у 2026 році в Україні це про покоління, в якого російська війна забрала все, що зазвичай асоціюється з молодістю: спокійні університетські роки, довгі мандрівки, нескінченні плани на майбутнє. Але не забрала бажання цю молодість — і всю Україну — захищати.

Ось лише кілька історій української молоді, представники якої сьогодні захищають країну:

🔹 Оксана Рубаняк, 23 роки — стала на захист країни в 19, зараз командирка роти ударних безпілотників у 67-й ОМБр. Втратила нареченого на фронті у 2025 році, але продовжує служити.

🔹 Данило «Волинь», 20 років — повернувся з Польщі, щоб служити стрільцем у 103-й ОБр ТрО на Сумщині.

🔹 Єва «Юнга», 21 рік — операторка FPV-дронів у бригаді «Рубіж» Нацгвардії. На її рахунку понад 250 знищених ворожих цілей.

🔹 Арсен, 22 роки — став на захист України одразу після повноліття, оператор ударних дронів у 10-й ОГШБр «Едельвейс». Мріє після служби повернутися до футболу.

🔹 «Малий», 19 років — піхотинець 72-ї ОМБр. Взяв у полон 3 російських військових під час штурму. Після служби планує одружитися зі своєю дівчиною.

🔹 Софія Куправа-Янчевська, 21 рік — медикиня евакуації 3-го армійського корпусу. Служить із 18 років та паралельно навчалася в університеті.

🔹 Владислав Степанчук, 20 років — Герой України. У свої 19 врятував 21 військового під час бою.

🔹 Євгенія, 22 роки — операторка дронів у 10-й ОГШБр «Едельвейс». Пішла в армію після загибелі друга дитинства.

Кожен із них міг би зараз бути будь-де. У Європі, на випускному чи весіллі, здійснювати мрію чи будувати цивільну карʼєру. Замість цього вони — на позиціях, в окопах, за штурвалами дронів, біля нош із пораненими.

Дякуємо кожному молодому українцю, який захищає Україну. Ви — те покоління, від якого залежить, якою буде наша країна.