Українські діти, змушені переживати жахи війни, просять Бога, щоб не летіли «шахеди» та щоб українці перемогли росію. Вони просять здоровʼя для рідних та близьких і дякують за те, що досі живі.
Так не повинно бути.
У дітей має бути безпечне майбутнє без війни. Допоможіть захистити їх.
Поки триває російська війна, українські захисники щодня стоять між життям і смертю.
Але навіть у ці моменти вони залишаються людьми — тими, хто допомагає, підтримує і оберігає.
Цей воїн не залишився осторонь, коли літній жінці знадобилася допомога. Він зупинив рух, взяв її за руку і перевів через дорогу.
Українські захисники воюють за Україну — тобто за кожну маму, бабусю, дитину, друга, сусіда. Захист країни — це насамперед про людей. І про добре серце, яке відгукується навіть у найважчі часи.
Дякуємо кожному, хто захищає — не лише державу, а й кожне життя в ній.
Хороша зустріч із Президентом Трампом в Овальному кабінеті. Дякую за все, що ми робимо разом, щоб захистити життя українців і досягти миру. Передусім висловив Президенту Трампу наші співчуття у зв’язку зі смертю Ліндсі Грема. Він був справжнім другом України.
Обговорили з Президентом ліцензії на виробництво перехоплювачів для «Петріотів» та деякі інші ідеї, які можуть допомогти. Також говорили про дипломатію – важливо активізувати дипломатичний процес. Наші команди узгодять деталі їх подальшої комунікації. Вдячний Сполученим Штатам за міцну підтримку.
Аліні було 15, коли росія окупувала її село поблизу Маріуполя у перший тиждень повномасштабного вторгнення. Місяцями її родина харчувалася коржами з борошна й води. Потім була фільтрація в окупованому росією Сніжному — з відбитками пальців і перевіркою телефону. Потім — майже 4 роки життя у Нижньому Новгороді, російський коледж і постійний тиск через українське походження.
Я почувалася зрадницею,
— каже Аліна.
У російському коледжі її змушували виконувати гімн росії під загрозою недопуску до іспитів. На пропагандистських заняттях їм показували фото свині, накритої українським прапором. Родичі переконували, що з російським паспортом вона вже не зможе повернутися в Україну.
Але одного дня Аліна побачила у медіа історії людей, яким вдалося виїхати. І зрозуміла, що у неї теж є шанс. Волонтери ініціативи Bring Kids Back UA допомогли їй отримати «білий паспорт» — документ для повернення в Україну, який оформили за один день. З Туреччини — до Молдови, потім до Одеси й нарешті до Києва, як вона мріяла.
Сьогодні Аліна допомагає іншим молодим українцям знайти шлях додому. Її історія — приклад стійкості та незламної любові до батьківщини.
6 липня 2026 року російська ракета «Циркон» забрала життя 19-річної Вікторії та її чоловіка Анатолія у Києві. Молоде подружжя не встигло вибігти зі своєї квартири — «Циркон» летить лише 3 хвилини. За місяць вони мали святкувати першу річницю весілля.
Сестра Анатолія, Світлана, після втрати брата зробила те, про що вони говорили за його життя. Анатолій дуже хотів політати на параплані, але не встиг. Тож сестра здійснила його мрію.
Такі історії стаються в Україні постійно. Молоді пари, які не встигають дожити до першої річниці. Сестри, які втілюють мрії братів. Близькі, яким доводиться виконувати обіцянки за тих, кого вже немає. росія забирає в українців можливість жити й мріяти.
Допоможіть захистити небо над Україною та шанс втілювати мрії.