Одна з наймиліших тенісних пар світу — українка Еліна Світоліна і француз Гаель Монфіс — відповіла на питання у грі для молодят.
Хто перший сказав «люблю», хто перший написав повідомлення, хто зробив перший крок. Відповіді виявилися не такими однозначними, як здавалося. Але Гаель у кінці підбив підсумок фразою, яку варто запамʼятати кожному: «Ніколи не сперечайся з дружиною».
Дякуємо Еліні та Гаелю за те, що діляться зі світом своїм щирим коханням поруч із неймовірними досягненнями в тенісі.
12-річний Костя врятував свою собаку Айрін і допомагав пораненим рідним після російського удару по Києву 20 серпня.
Після атаки хлопець перев’язував поранені ноги бабусі та допомагав татові виносити речі. Сам Костя постраждав найменше: почувши ракети, він забрав Айрін і сховався з нею у ванній.
Їхній будинок серйозно постраждав — у дев’ятиповерхівці почалася пожежа. Родина встигла забрати лише документи й телефони. Школа Кості також зазнала руйнувань, як і дитяча лікарня та дитсадок.
Напередодні родина купила Кості все необхідне до школи. Тепер ці речі залишилися у пошкодженій квартирі з вибитими вікнами та дверима.
Ще одна українська дитина, якій замість звичайних дитячих турбот довелося рятувати близьких після російської атаки.
На саміті UNITED24 MODE говорили про те, що стоїть за фразою «Україна — найбільш замінована країна світу».
Модератором панелі з питань розмінування був Ігор Безкаравайний, заступник Міністра економіки, довкілля та сільського господарства України. Разом зі спікерами він говорив про масштаб мінної небезпеки, її вплив далеко за межами України та про те, чому розмінування — це процес, який потребуватиме спільних зусиль роками.
Окремо говорили про конкретні території, які вже сьогодні можна зробити безпечнішими, зокрема завдяки нашому спільному розіграшу із розробником S.T.A.L.K.E.R. 2, мета якого зібрати 100 000 $ на гуманітарне розмінування Чорнобильської зони відчуження.
Розмінування — це робота на роки. Але саме вона дозволяє людям повертатися додому, фермерам — обробляти землю, а громадам — відновлювати свої території.
Такий вигляд має ритуал ранкової кави у Слов’янську — прифронтовому місті, яке російські війська обстрілюють щодня.
На перший погляд усе залишається звичним.. Але як тільки камера розвертається — довкола розбиті вікна, зруйновані фасади, сліди чергового удару.
Попри постійну небезпеку кав’ярня продовжує працювати, а люди — замовляти улюблену каву. Це і є маленькі дрібниці, за які тримаються українці. І які росія намагається знищити разом з усім іншим.