Маленька дівчинка плакала, аж поки не почула, як відчиняються двері. За секунду до того, як побачити його, вона вже знала — це тато. Батько повернувся з фронту додому. Аліса одразу побігла назустріч і більше не пускала його з обіймів.
Ось за що борються українські захисники. За ці перші секунди зустрічі, у яких уся любов світу.
Цього літа ми спостерігаємо, як природна катастрофа змінює знайомі ландшафти Європи. Через аномальну спеку, посуху та масштабні пожежі зелені поля стають бурими, річки міліють, а тисячі гектарів землі залишаються випаленими.
В Україні теж є випалена земля. Але причина інша.
На картах Google можна побачити міста до російського вторгнення — і те, на що росія перетворила їх після. Там, де були житлові квартали, зелені зони й пам’ятки архітектури, залишаються руїни та спустошена земля.
Це не стихійне лихо. Не посуха і не аномальна спека. Це наслідки російської агресії.
Руйнування, які одна держава свідомо приносить іншій.
Допоможіть Україні захиститися від цього терору. Долучайтеся до «Захисту неба», щоб підтримати оборону українського повітряного простору.
Українські татусі-захисники поділилися найніжнішими кадрами перших зустрічей зі своїми малюками. Трепетні миті перших поглядів, обіймів, посмішок.
Одні захисники встигли на пологи просто з фронту. Інші змогли побачити крихітного сина чи доньку лише через тижні.
Кожна з цих зустрічей сповнена неймовірного тепла і безумовної любові. І є доказом того, що любов, яку український батько відчуває до своєї дитини, сильніша за війну і всі перешкоди. А боротьба варта кожної такої миті з немовлям на руках.
Дякуємо кожному татусю-захиснику. І хай кожен із вас якомога швидше повертається додому.
Двоє українських штурмовиків 475-го полку Code 9.2 здійснили успішну атаку на позиції ворога. А потім самі потрапили під удар російських дронів «Молнія». Обидва — тяжко поранені.
За ними виїхала роботизована евакуаційна платформа, але і її атакував ворожий дрон. Двоє поранених залишаються на відкритій місцевості під загрозою нового удару.
І тоді до поранених мчить пікап. За кермом — командир штурмової роти Владислав Польський. Він не чекав, одразу поїхав, навіть не одягнувши бронежилет. І самотужки вивіз поранених до своїх.
Тому що «свої» — це не просто слово. Для українського командира — це обіцянка, яку неможливо порушити. Навіть ціною власного життя.
Дякуємо Владиславу та всім українським командирам, які ніколи не залишають своїх.
За добу росія атакувала одразу кілька українських регіонів. Щонайменше 4 людини загинули, ще 18 поранені.
📍Київ: російська атака на столицю спричинила пожежі й руйнування. Поранені 3 людини.
📍Дніпропетровщина: у Кривому Розі росія вдарила по промисловому підприємству — 1 загиблий, 13 поранених. У Нікопольському районі поранений 55-річний чоловік.
📍Запоріжжя: керована авіабомба зруйнувала приватний будинок, убивши літню пару. В іншому селі бомба поранила ще одного чоловіка.
📍Сумщина: російський дрон прицільно вдарив по цивільному автомобілю в Сумах. Загинув 59-річний чоловік. Його дружину госпіталізували з пораненнями.
📍Донеччина: у Словʼянську російські авіабомби вдарили по приватному сектору. Пошкоджено 22 будинки.
Літня подружня пара, убита у власному будинку. Чоловік і його дружина, що загинули у своєму авто внаслідок влучання російського дрона. Робітники, які просто прийшли на зміну.
росія свідомо атакує цивільну інфраструктуру та вбиває мирних українців. Допоможіть захистити небо над Україною.