За одну добу росія атакувала три українські регіони — Дніпропетровщину, Херсонщину і Запоріжжя.
📍Херсон: росіяни вдарили 3 «шахедами» по житловому кварталу в центрі міста. У лікарні помер 58-річний чоловік. Ще 3 людей поранені. 2 будинки повністю зруйновано.
📍Дніпропетровщина: 5 людей поранені, серед них — 3-річний хлопчик. Пошкоджено амбулаторію, магазин, житлові будинки, автівки. За вечір росіяни здійснили понад 30 атак.
📍Запоріжжя: російські війська завдали численних ударів по регіону. Поранені 4 людини. Зафіксовано пошкодження об'єктів інфраструктури, житла й автомобілів.
Українські діти, змушені переживати жахи війни, просять Бога, щоб не летіли «шахеди» та щоб українці перемогли росію. Вони просять здоровʼя для рідних та близьких і дякують за те, що досі живі.
Так не повинно бути.
У дітей має бути безпечне майбутнє без війни. Допоможіть захистити їх.
Поки триває російська війна, українські захисники щодня стоять між життям і смертю.
Але навіть у ці моменти вони залишаються людьми — тими, хто допомагає, підтримує і оберігає.
Цей воїн не залишився осторонь, коли літній жінці знадобилася допомога. Він зупинив рух, взяв її за руку і перевів через дорогу.
Українські захисники воюють за Україну — тобто за кожну маму, бабусю, дитину, друга, сусіда. Захист країни — це насамперед про людей. І про добре серце, яке відгукується навіть у найважчі часи.
Дякуємо кожному, хто захищає — не лише державу, а й кожне життя в ній.
Хороша зустріч із Президентом Трампом в Овальному кабінеті. Дякую за все, що ми робимо разом, щоб захистити життя українців і досягти миру. Передусім висловив Президенту Трампу наші співчуття у зв’язку зі смертю Ліндсі Грема. Він був справжнім другом України.
Обговорили з Президентом ліцензії на виробництво перехоплювачів для «Петріотів» та деякі інші ідеї, які можуть допомогти. Також говорили про дипломатію – важливо активізувати дипломатичний процес. Наші команди узгодять деталі їх подальшої комунікації. Вдячний Сполученим Штатам за міцну підтримку.
Аліні було 15, коли росія окупувала її село поблизу Маріуполя у перший тиждень повномасштабного вторгнення. Місяцями її родина харчувалася коржами з борошна й води. Потім була фільтрація в окупованому росією Сніжному — з відбитками пальців і перевіркою телефону. Потім — майже 4 роки життя у Нижньому Новгороді, російський коледж і постійний тиск через українське походження.
Я почувалася зрадницею,
— каже Аліна.
У російському коледжі її змушували виконувати гімн росії під загрозою недопуску до іспитів. На пропагандистських заняттях їм показували фото свині, накритої українським прапором. Родичі переконували, що з російським паспортом вона вже не зможе повернутися в Україну.
Але одного дня Аліна побачила у медіа історії людей, яким вдалося виїхати. І зрозуміла, що у неї теж є шанс. Волонтери ініціативи Bring Kids Back UA допомогли їй отримати «білий паспорт» — документ для повернення в Україну, який оформили за один день. З Туреччини — до Молдови, потім до Одеси й нарешті до Києва, як вона мріяла.
Сьогодні Аліна допомагає іншим молодим українцям знайти шлях додому. Її історія — приклад стійкості та незламної любові до батьківщини.