Щоб зрозуміти клас видання, треба подивитися на другорядні сторінки — зворот титулу або колофон (так називається остання сторінка книжки з технічною інформацією — вона виконує ту саму роль, що й титри в кіно).
Якщо там краса, то книжку робили люди, які доросли до ідеї, що в добре зробленій книжці немає другорядних сторінок.
На ілюстрації: Т.С. Еліот «Про поетів і поезію». Зворот титулу зроблено фігурною шпальтою (це насправді дуже простий хід). Видавництво «Фарар, Страус енд Жиру». Воно знамените тим, що видало найбільше нобелівських лавреатів до того, як вони стали нобелівськими лавреатами.
В дитинстві я спробував пояснити пацанам, що Сонце — це зірка. Вони сказали, що я ідіот: Сонце — жовте і кругле, а зірка — червона і п’ятикутна. Так я зрозумів, що сперечатися краще з освіченими людьми.
«Прим. пер.» вітає дорогих читачів із Днем знань і початком нового навчального року!
Граматично правильне речення може бути ідіоматично безглуздим. Приклади щедро постачає сучукрпереклад.
От, скажімо, перекладач пише «Ми очистимо їхні судові справи, це я можу пообіцяти...», розминувшись з очевидною думкою, що в українській мові якщо й можна «очистити судову справу», то хіба що від архівного пилу.
Що мав на увазі персонаж, коли казав they will all have clean records?
Він обіцяв не «очищати судові справи», а ставити на збут наркотиків людей чистих, без судимостей — тих, у кого не було проблем із законом.
Переклад, по суті, складається з двох операцій: 1) зрозуміти; 2) сказати рідною мовою. З першою операцією перекладач більш-менш впорався. З другою — ні.
Існує багато методів перевірки ідіоматичності. Наприклад, інверсія. Треба подумки поміняти фразу на протилежну: ми забруднимо їхні судові справи. І зразу видно, що купи речення не тримається. Що не заважає йому бути граматично правильним.
У місті Гватемала, столиці одноіменної країни, є район Каялá — вітрина сучасного урбанізму. Його спроектувала з нуля на приватній землі команда архітекторів на чолі зі знаменитим Леоном Кріє (це той архітектор, що зробив принцу Чарльзу містечко Паундбері). Рецепт відомий — пішохідні вулиці, людський масштаб, різнорідна забудова.
Так от, на геній місця архітектори натякнули дотепною і тонкою деталлю: капітелі колон у «храмі культури» зроблено у формі кочанів кукурудзи. Тонкість у тому, що в міфології майя з кукурудзи боги створили перших людей.
У селі з красивою назвою Ольгопіль (неподалік є село Ганнопіль) дорогій редакції трапився пам’ятник ТГШ, на якому замість традиційного «Борітеся — поборете» написано «Кохайтеся, чорнобриві». І поруч з ТГШ — Катерина.
Іронія в тому, що автори цього прекрасного у своїй простодушності пам’ятника або забули, або не зрозуміли, що Шевченкове «Кохайтеся, чорнобриві...» було не закликом, а застереженням:
Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі — чужі люде,
Роблять лихо з вами.
Москаль любить жартуючи,
Жартуючи кине;
Піде в свою Московщину,
А дівчина гине...
Доказом чого і є вагітна Катерина, яка тут же, за три метри стоїть.