Телеграм канал «Прим. пер.»

Бугонія (Bugonia, 2025) #кінопанорама Крім жанрового, в кінематографі є ще онтологічний поділ: бувають фільми, які час убивають, і фільми, які час зупиняють. Від жанру це не залежить. Лінія онтологічного поділу — катарсис. Простіше кажучи, сльози. «Список Шиндлера» час зупиняє — ти виходиш з кіна молодшим, ніж на нього прийшов, бо сльози змили з тебе зайве. Цю різницю дуже просто відчути на прикладі «Термінатора 2» і «Термінатора 3» — жанр однаковий, а онтологія різна: один фільм час зупиняє, а інший — убиває. Проте вбивати час теж можна по-різному: якісь фільми роблять це красиво, а якісь — при обтяжувальних обставинах. Так от, «Бугонія» — це більш-менш забавна варіація на тему братів Коенів. Придуркуватий конспіролог Джесі Племонс рятує світ: викрадає директрису великої фірми Ему Стоун, бо вважає, що вона інопланетянка. При такій постановці задачі, як ми знаємо, завжди щось іде не так. Вердикт: подивитися, але сліз катарсису не чекати. 7/10

1:0 У другому турі в команди перекладачів всі шанси зрівняти рахунок з читачами. У лютому 1965 року Григорій Кочур написав Миколі Лукашу, що їде на симпозіум пʼятьох дантистів і одного терапевта. Телеглядач з Києва питає: чим закінчився симпозіум? Хвилина... [Ваша відповідь] У тепер, увага, правильна відповідь: виданням книжки Данте в перекладах Перепаді, Бажана, Драча, Житника і Павличка. «Терапевтом» був Віталій Коротич — медик за освітою.

Щодеколи Уявіть, що ви команда знавців у перекладацькому ЩДК — змагаєтеся з читачами. 24 січня 1965 року Григорій Кочур написав Миколі Лукашу: «Верлена десять віршів я відніс у воду». Телеглядач із Вінниці питає: куди відніс Верлена Григорій Порфирович? Хвилина пішла... [Ваша відповідь] А тепер, увага, правильна відповідь: у видавництво «Дніпро»

Культ деталі · 28 У мистецтві шрифту є окрема дисципліна — лігатури. Лігатура — це коли кілька знаків об'єднано в один з естетичних міркувань. Це звичне діло в англійській мові: придивіться до сполучень ff і fl у пристойній книжці — букви будуть об'єднані в один знак. Ще знайоміший приклад — емблема вокально-інструментального ансамблю «Океан Ельзи» обігрує лігатуру œ. Лігатури бувають каліграфічні — ручної роботи і набірні. Набірні лігатури в українській мові — дуже рідкісне явище. Аж ось знайшлися сміливці, які в реальній книжці зробили лігатуру з апострофа і букви ї — одружили їх. Книжка «Дерево до неба», видавництво «Основи». Попередні випуски рубрики за тегом #культ_деталі

Богині Випереджаючи тренди, дорога редакція підбиває підсумки професійного року. Коли дають світло, вона не тільки жартує, а ще й трохи перекладає. Уже давно у львівському видавництві «Тера інкогніта» вийшла книжка, яку ми почали робити ще до великої війни: «Богині» Джозефа Кемпбела. Кемпбел — класик культурології, найбільше відомий дорогим читачам за книжкою «Тисячоликий герой», яка лягла у сценарну основу «Зоряних воєн» і «Короля Лева». «Богині» — це історично-культурний екскурс у жіноче начало. Книжка про те, як проявлявся архетип Великої Богині від палеоліту до марійного культу в Середньовіччі. Кемпбел на прикладі міфологій старого світу показує, що жінка — половина дуалістичного буття, і якщо її не враховувати, доведеться заплатити ціну. Розділ про «жіноче» прочитання «Одісеї» справив на мене враження — дуже цікаво і дуже видовищно. Кемпбел перетворює історію про повернення додому на історію про рівновагу між чоловічим і жіночим так, що неможливо відірватися.

Как молоды мы были «В возрасте 114 лет умерла старейшая жительница России Клавдия Гадючкина, она не дожила до 115-летия несколько дней, сообщил губернатор Ярославской области». Клавдія Гадючкіна... Схоже, що новини антиподам придумують Гоголь і Салтиков-Щедрін на тому світі. Ну, іноді ще Довлатова за компанію кличуть.

Ти — космос (2025) #кінопанорама Моя бульбашка розхвалила цей фільм так, що золотої пальми мало. Давайте так. Це хороший фільм — не безглуздий, душевний, з сінемафільськими алюзіями на Кубрика і Тарковського. Він акуратно викручується з малого бюджету. Словом, прокляття поетичного кіна знято. Вузьке місце в іншому: на 80 % це стендап у формі кіна. Уявіть, що героя «Люксембург, Люксембурга» — читай: пацана з району — перенесли на орбіту Сатурна. І от він веде дурні діалоги з роботом і сам собі Андрюхає, як співа «Бумбокс». Нам пропонують алегорію, тому не чекайте від зображень космосу реалізму. Є кібер-панк, а є укр-панк — це він. Далі йдуть два твіста, які перемикають тональність з комічної в трагічну —танатос перемагає, але ерос забиває гол престижу. Попередні рецензенти, з Оксаною Стефанівною включно, обіцяли дорогій редакції сльози катарсису, але чи то вони обманули, чи то я так зачерствів — сліз, на жаль, не сталося. На десерт ідуть титри під милий джазовий кавер на народну пісню. 7/10. Сходити