Зараз у США проходить чемпіонат світу з футболу (у тубільців — soccer). З цікавого: на нього вперше в історії вийшла збірна Кюрасао і навіть забила вчора німцям гол престижу.
Так от, на період чемпіонату на стадіонах заборонено рекламу — крім тієї, яку ти у ФІФА купив. Чужі, неоплачені логотипи веліли позакривати.
Дотепну відповідь на це знайшли джинси Levy’s: заглушка, яка закриває їхній логотип на стадіоні в місті Санта-Клара, повторює форму логотипу, і той залишається впізнаваним.
Не кожен логотип на таке здатен — цей потенціал має бути закладений у форму від початку. Це, серед іншого, відрізняє сильний логотип від слабкого.
Зрозуміло, що такий ефект проявляється не сам по собі: силою форму наповнює діяльність фірми. На таке потрібен час.
Якось у професійній молодості я спостерігав урок словотвору. Надворі був початок нульових, в українську культуру активно імпортували постмодернізм, постколоніалізм і суміжні товари. І редактор журналу «Критика» Вадим Дивнич придумав відповідники для модного тоді поняття othering (від дієслова to other): іншування та іншувати.
Іншування — стандартний елемент культурного опору: «ворог» — це завжди «інший». Ворогом можуть бути не тільки люди, а й явища.
Цей прийом — робити щось або когось «іншим» — вживають у кіноперекладі. Наприклад, для комічного ефекту героя змушують говорити російською. Так само можна позначити «поганого».
Цей стилістичний прийом я використав був ув одному перекладі. На позначення дурного і байдужого (читай: ворожого) вжив в українському тексті російську фразу «ваш-звонок-очень-важен-для-нас-оставайтесь-на-линии». Однак благочестивий редактор прийому не оцінив і виправив: «ваш-дзвінок-дуже-важливий-для-нас-залишайтесь-на-лінії». І чуже стало своїм.
Йде співбесіда з новими курсантами. Замполіт:
— Як здоровля? Як настрій?
Курсант:
— Нормально. Я бував у місцях гірших, ніж армія.
— Сиділи?
— Фізику у школі викладав.
На берегах старих книжок, і західних, і вітчизняних, можна побачити дрібні друковані позначки. Вони називаються сигнатурами і були колись потрібні друкарям — допомагали складати аркуші в правильному порядку, відрізняти одне від іншого і т. ін.
У важливих і урочистих книжках техред просив сигнатур не друкувати, щоб не засмічувати шпальту. Це вимагало від друкарів більшої уваги до процесу.