The 1924 Project
#музична_пауза
Якось я висловився, що нічого кращого за те, що слухав у молодості, в дорослості так і не почув, а мені відповіли, що це перша ознака старості. Бути старим не хотілося, і відтоді я в промисловій кількості сумлінно слухаю нове. «Нове» в моєму випадку означає не «сучасне», а «раніше не слухане».
Вердикт це не змінило — вершиною масових жанрів мені досі здаються 1960–1970-ті роки. Зрештою, хто перевершив квінів, діплів і цепелінів?
Аж тут алгоритм підсовує душевну суміш соула з фанком. Якась учителька музики з якогось Чикаго чи Бостона виконує на мінімалках призабуту музику епохи. Більше з'ясувати не вдалося.
Якби вас цікавили музичні смаки дорогої редакції, то ось вони.
UPD. Дорогі читачі пишуть, що це ШІ-згенерована музика. Навіть слова шішка навчили. ОМГ. Що тут скажеш — ми приречені. Коли воно навчиться так само добре перекладати, як фанк лабати — питання часу. Вангую, що наступним трендом у хіпстерів буде слухати Річі Блекмора — там є гарантія, що руками зіграно, а не термінатор похоронний марш нам насвистує.
https://music.youtube.com/watch?v=SbLUO74y7Vg&si=kmOKvBcBFQHTFx95