Хтось Софія Лешишак заспівала першокласний соул — ніжний, зі смаком аранжований, з небанальною прогресією. В ньому є сонце і недільний ранок. А ще рідкісний для української естради «босановний» настрій: жінки красиві, їжа смачна, життя коротке...
Колись за прикладом Гаспарова я став робити «записи і виписки»: виписував з прочитаного й побаченого несподіваний хід, дотепну метафору і т. ін. Поступово воно складається в забавний палімпсест думок і спостережень про літературу-і-життя.
Сил споживати і виробляти нове армія лишає небагато, тому ділюся старим — переглядаю «записи і виписки».
* * *
Хороша прикладка трапилася на днях. Було таке поняття в політекономії старих часів эрзац-социализм. Це коли ми будуємо соціалістичну форму, наповнену капіталістичним змістом (наприклад, Югославія в радянські часи або Китай при Ден Сяопіні). Так от, подумалося, що Югославія будувала эрзац-социализм, а Радянський Союз — пиздец-социализм.
У призабутих Богом провінційних містечках з дорогою редакцією іноді відбувається те, що Шкловський називав остранением, а Йогансен очудненням — світ стає новим і хоче щось сказати.
Той випадок, коли гості забили гол, а господарі — на стадіон. І зрівняли рахунок.