Телеграм канал «Прим. пер.»

Less is tastier Якось трапилася мені на нетфліксі кулінарна передача — про піцерію в Техасі, яку знову визнали найкращою у США. Ресторатор розповідав, що у високу гастрономію він прийшов, коли йому було вже нівроку років — після осяяння, яке спіткало його в Італії. Обідав він, мовляв, в якомусь сільському ресторанчику — все по-домашньому душевно і дуже смачно. Але десерт перевершив усе. На десерт подали прохолодні персики і ніж. Просто відерце з льодом, у ньому персики. І ніж. І це було смачніше, ніж усе, що він доти в житті їв. Простота прийому і смак цих персиків так його вразили, що чоловік змінив життя — став ресторатором. Ну, і що тут такого? Здавалося, є ще простіший хід — просто зірвати персик з дерева. Так теж смачно, але це не одне і те саме. Культура, додана вартість і, не побоюся сказати, мистецтво в тому, що персики прохолодні.

Видавниче Книжка витримала три видання, автор — два.

Futureproof Гонорар за переклад першої книжки я витратив на ноутбук. Надворі був 2004 рік. Ноутбук, як зараз пам’ятаю, коштував 1532 долари, прослужив десять років і передав естафету комусь молодшому й бадьорішому. Це тепер я, навчений життям, технопесиміст, а тоді був технооптимістом і з ентузіазмом узявся оцифровувати все, включаючи телефонну книжку. Завів якусь базу в якомусь софті і все туди записував, не забуваючи хвалитися в редакції прогресивністю методу. Вчителька моя Майя Аркадіївна дивилася на це з поблажливою усмішкою — вона й не таке бачила. Я тоді і в правопис вірував. Аж ось настав той неминучий, але завжди несподіваний момент, коли ноутбук зламався і лежав у ремонті. Десь у його хворому нутрі лежав і телефонний номер автора, з тріумфом занесений у цифрову базу. Довелося попросити у Майї Аркадіївни. Вона не відмовила собі в сарказмі: — Так вы же его в компьютер записали, пан Мыкола. — Компьютер сломался, Майя Аркадьевна. Майя Аркадіївна педагогічно довго гортає сивий записник з редакційними номерами — автори, коректори, друкарні: — Тридцать лет веду — ни разу не сломался.

Позавчора у віці 97 роців помер Джеймс Вотсон. Повторю з цього приводу пост зі старої інкарнації Прим. пер. Секрет життя. Слово із трьох букв Із записок доктора Вотсона Переклад уміє підкинути хороший жарт навіть поза волею перекладача. В оригіналі жарту немає, а в перекладі з’являється. Розкішний приклад цього явища знайшовся в останній книжці Джеймса Вотсона, лауреата Нобелівської премії за відкриття структури ДНК, якого прогресивна поліція думки на днях погнала з усіх почесних посад. Політкоректори не захотіли вважати пом'якшувальною обставиною навіть той факт, що призвідцю скандалу 90 років, а нобелівська медаль ще нікому не заважала вижити з ума. Так от, Вотсон розповідає, як вони зі Френсісом Кріком відкрили структуру ДНК: «Френсіс Крік разом зі мною першим дізнався про секрет життя, згорнутий у подвійну спіраль. Так само першим він дізнався, що секрет цей написано словами із трьох букв». Now he was the first to know for sure that the secret is written in three-letter words.

The 1924 Project #музична_пауза Якось я висловився, що нічого кращого за те, що слухав у молодості, в дорослості так і не почув, а мені відповіли, що це перша ознака старості. Бути старим не хотілося, і відтоді я в промисловій кількості сумлінно слухаю нове. «Нове» в моєму випадку означає не «сучасне», а «раніше не слухане». Вердикт це не змінило — вершиною масових жанрів мені досі здаються 1960–1970-ті роки. Зрештою, хто перевершив квінів, діплів і цепелінів? Аж тут алгоритм підсовує душевну суміш соула з фанком. Якась учителька музики з якогось Чикаго чи Бостона виконує на мінімалках призабуту музику епохи. Більше з'ясувати не вдалося. Якби вас цікавили музичні смаки дорогої редакції, то ось вони. UPD. Дорогі читачі пишуть, що це ШІ-згенерована музика. Навіть слова шішка навчили. ОМГ. Що тут скажеш — ми приречені. Коли воно навчиться так само добре перекладати, як фанк лабати — питання часу. Вангую, що наступним трендом у хіпстерів буде слухати Річі Блекмора — там є гарантія, що руками зіграно, а не термінатор похоронний марш нам насвистує. https://music.youtube.com/watch?v=SbLUO74y7Vg&si=kmOKvBcBFQHTFx95

Розпал чепуріння Коли класик казав, що поезія виникає там, де два слова опиняються поруч вперше, він інше мав на увазі. Не можна просто так взяти і поставити будь-які два слова поруч. У слів є фундаментальна властивість, схожа на хімічну валентність: здатність вступати в осмислені словосполучення з іншими словами. У Наума Хомського була з цього приводу ілюстрація: речення Зелені прозорі ідеї затято сплять граматично правильне, але безглузде. Отак і з розпалом чепуріння у балерин Дега.

Happy Halloween #музична_пауза 55, страшно подумати, років тому вийшов улюблений альбом улюбленої групи дорогої редакції — Led Zeppelin III. Є в ньому англійська народна пісня Gallows Pole, яка ідеально надається до святування Геловіна: висельник відчайдушно сподівається, що хтось викупить його з петлі. Hangman, hangman, hold it a little while... Led Zeppelin — революційного масштабу група: вона винайшла жанр, який тепер називається хард-роком. Стандартною схемою розподілу гонорарів була в ті часи така: 70 % отримувала група, 30 % — організатор концерту. А потім прийшли цепеліни і сказали: «А тепер 90 на 10». І всі погодилися. Led Zeppelin — приклад гравітаційного поля, створеного талантом і пристрастю. Якщо проводити аналогію з українським перекладом, то уявіть, що Лукаш створив рок-групу з Кочуром, а на барабани Мисика покликали. На ілюстрації: Джимі Пейдж вдома з дружиною. Таке враження, що знайшов він її прямо на картині прерафаелітів.