Сабі
В японській естетиці є поняття сабі — «тьмяність». Це, у вільному перекладі, — краса, яку проявляє час. Наприклад, кракелюри на роботах старих майстрів.
Створити сабі неможливо. Це властивість, яка проявляється з часом, якщо майстер зробив усе правильно. Не в кожній старій речі є сабі, це не синонім вінтажного.
Щоб побачити сабі, треба, по-перше, вдивитися — сабі не біжить назустріч. По друге, треба мати чим його побачити — спочатку життя тебе обтесує.
Багато сабі є в старій літературі — у творах класиків і в зразках народно-поетичної мови. Тому їх корисно читати для спасіння перекладацької душі.
Розкішний зразок явища трапився в казці Андерсена «Сновійко», яку переклав Михайло Старицький. Сама назва казки — touché, не щодня такі ходи знаходиш. В моєму радянському дитинстві вона називалася «Оле Лукойє».
— Мені його не страшно, — говорить Гіальмар Сновійку, коли той показує йому свого брата — смерть.
100 % сучасних перекладачів напишуть «Я його не боюся». Оця різниця і є сабі.