Телеграм канал «InTax. Про податки»

🤔Як демобілізованому ФОП на загальній системі подати декларацію про майновий стан і доходи?

Самозайняті особи, зокрема фізичні особи – підприємці на загальній системі оподаткування, які були мобілізовані або проходили військову службу за контрактом під час особливого періоду, звільняються від обов’язку нараховувати, сплачувати та подавати звітність з ПДФО, військового збору та (для платників єдиного податку) єдиного податку на весь період військової служби. Таке звільнення діє з першого числа місяця мобілізації.

Підставою для застосування пільги є інформація про проходження військової служби, яку ДПС отримує з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів.

Якщо військова служба тривала протягом усього звітного року, обов’язок подавати декларацію про майновий стан і доходи не виникає, навіть якщо підприємець отримував дохід від підприємницької діяльності.

Якщо ж військова служба охоплювала лише частину звітного року, демобілізований ФОП повинен подати декларацію протягом 180 календарних днів з дня демобілізації.

‼️Разом із декларацією необхідно подати:

📌Додаток Ф2, у якому відображаються доходи від підприємницької діяльності лише за період, що не припадає на час військової служби. До декларації переносяться сума чистого оподатковуваного доходу, а також розраховані суми ПДФО та військового збору.

📌Додаток ЄСВ1, у якому зазначаються сума чистого доходу, база нарахування ЄСВ, ставка 22 % та сума нарахованого внеску. Якщо доходу не було, у відповідних графах зазначається «0,00». Підсумкова сума ЄСВ переноситься до рядка 22.1 декларації.

Приєднуєтьсь до ІнТакс

💸 Як працювати з міжнародними структурами без страху податкових ризиків?

КІК, ТЦ, VAT та міжнародна звітність постійно змінюються — і помилки в цих процесах коштують бізнесу дорого.

Навчіться оцінювати податкові наслідки міжнародних операцій, працювати з іноземними юрисдикціями та будувати структури з урахуванням сучасних вимог комплаєнсу, — на курсі «Міжнародне оподаткування» від Laba.

За 16 занять ви опануєте на практиці:
✅ КІК-звітність та міжнародний податковий комплаєнс
✅ застосування MLI, PPT та конвенцій про уникнення подвійного оподаткування
✅ трансфертне ціноутворення та ТЦ-документацію
✅ VAT, benchmarking та оцінку податкових ризиків

Лектор: Едуард Голодницький — President of International Advisers Association®. Адвокат з міжнародного оподаткування та co-founder ERP-платформи Firm24® (Дія.Сіті).

Старт: 20 липня

Програма курсу та реєстрація 👈

📢Мінфін оновив правила CRS: що зміниться?

Міністерство фінансів затвердило масштабні зміни до Порядку застосування CRS. Основна мета — привести українські правила у відповідність до нових міжнародних стандартів ОЕСР.

📌Основні зміни:

✅CRS поширюється на віртуальні активи. У правила вперше інтегровано поняття віртуальних активів, цифрових валют центральних банків, електронних грошей та постачальників послуг щодо віртуальних активів.

✅Нові види фінансових рахунків. До депозитних рахунків тепер можуть належати рахунки з електронними грошима та цифровими валютами центральних банків.

✅Розширено перелік інформації для звітування. Оновлено перелік та вимоги до інформації, яку фінансові установи повинні збирати, перевіряти та відображати у звітності.

✅Посилено вимоги до перевірки податкового резидентства. Якщо у фінансової установи є сумніви щодо достовірності самостійної оцінки або змінено процедури AML/KYC, вона повинна отримати додаткові підтвердження.

Наказ Мінфіну👉тут.

Приєднуйтесь до ІнТакс

📩Запит від ДПС щодо трансфертного ціноутворення: які документи має підготувати платник

Платники податків, які здійснюють контрольовані операції, зобов’язані складати та зберігати документацію з ТЦУ за кожний звітний рік.

🗓️На вимогу ДПС така документація подається протягом 30 календарних днів із дати отримання запиту. При цьому запит може бути направлений не раніше 1 жовтня року, що настає після року здійснення контрольованих операцій.

Документація з ТЦУ оформлюється у довільній формі — як єдиний документ або сукупність документів. Водночас вона повинна містити всю інформацію, передбачену ПКУ.

‼️Зокрема, до документації включаються:

📌інформація про учасників контрольованої операції та пов’язаних осіб, у тому числі про кінцевих бенефіціарних власників, власників корпоративних прав від 25 % та підстави пов’язаності;
📌загальна інформація про міжнародну групу компаній (за наявності), її структуру, діяльність та політику ТЦУ;
📌відомості про організаційну структуру платника податків і чисельність персоналу;
📌опис діяльності підприємства, умов ведення бізнесу, ринків збуту та конкурентного середовища;
📌інформація про реструктуризацію бізнесу або передачу нематеріальних активів, якщо такі операції впливали на діяльність платника;
📌детальний опис контрольованих операцій та ланцюга постачання товарів, робіт або послуг;
📌обґрунтування економічної доцільності та ділової мети операцій;
📌характеристика товарів, робіт чи послуг, зокрема їх якісних характеристик, країни походження, виробника та інших істотних ознак;
📌інформація про проведені розрахунки (суми, валюта, дати платежів і підтвердні документи);
📌фактори, що впливали на формування ціни, включаючи бізнес-стратегію сторін;
📌результати функціонального аналізу із зазначенням виконуваних функцій, використаних активів та прийнятих ризиків.

☝️Окремим розділом має бути економічний і порівняльний аналіз, який підтверджує відповідність умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки». Він, зокрема, повинен містити:

📌фінансові результати операції та показники рентабельності;
📌обґрунтування вибору методу трансфертного ціноутворення;
📌обґрунтування вибору зіставних операцій або компаній та джерел інформації;
📌розрахунок діапазону цін або рентабельності;
📌опис і розрахунок коригувань, проведених для забезпечення зіставності умов.

Усі фінансові показники, використані в аналізі, мають підтверджуватися даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності досліджуваної сторони.

Якщо постачальник здійснює контрольовані операції з кількома покупцями, а для аналізу застосовується його рентабельність, документація додатково повинна містити алгоритм розподілу витрат, економічне обґрунтування такого підходу та відповідні розрахунки.

У разі самостійного або пропорційного коригування податкових зобов’язань інформація про такі коригування також включається до документації.

Для учасників міжнародних груп компаній додатково подаються копії істотних внутрішньогрупових договорів, що впливають на ціноутворення, а також копії угод про попереднє узгодження ціноутворення і податкових роз’яснень іноземних компетентних органів, якщо вони стосуються відповідних операцій.

📎До документації також додаються:

📌копія аудиторського висновку щодо фінансової звітності (якщо аудит є обов’язковим);
📌копії договорів та додатків до них, за якими здійснювалися контрольовані операції.

Документація подається українською мовою в паперовій або електронній формі. Якщо до неї додаються документи іноземною мовою, необхідно одночасно надати їх переклад українською. Нотаріальне чи інше спеціальне засвідчення перекладу законодавством не передбачено.

Приєднуйтесь до ІнТакс

🧐Про найменш використовуваний у контрольованих операціях метод розподілення прибутку.

Метод розподілення прибутку є одним із методів визначення цін в рамках ТЦУ. Він полягає у виділенні кожній особі, що бере участь у контрольованій операції, частини загального прибутку/збитку, отриманого за результатами здійснення такої операції, яку б інша непов’язана особа отримала від участі у зіставній неконтрольованій операції.

Основна ідея методу полягає в тому, що прибуток, отриманий внаслідок КО, розподіляється між пов'язаними сторонами з урахуванням їх вкладу у спільне підприємництво або ризики, які вони несуть.

Цей метод базується на принципі "справедливого" розподілу прибутку між незалежними сторонами, які б приймали участь в аналогічному проекті.

Метод розподілення прибутку може використовуватися, зокрема, але не виключно, у разі наявності:

🔸істотного взаємозв’язку між КО та іншими операціями, що здійснюються сторонами КО з пов’язаними з ними особами;
🔸у сторін КО прав на володіння об’єктами нематеріальних активів, що істотно впливають на рівень рентабельності, отриманої сторонами КО за результатами здійснення такої КО.

☝️Сукупним прибутком всіх сторін КО є сума прибутку від таких КО всіх сторін контрольованих операцій за період, що аналізується. При цьому залишковий прибуток/збиток визначається як різниця між сукупним прибутком/збитком, отриманим за результатами здійснення КО, та сумою розрахункового прибутку/збитку всіх сторін КО.

Для розподілу між сторонами КО сукупного або залишкового прибутку всіх сторін зазначених операцій можуть враховуватися, зокрема, але не виключно, такі показники:

🔸Внесок кожної пов'язаної сторони. Оцінюється внесок кожної сторони у проект, включаючи фінансові ресурси, активи, інтелектуальну власність, працю, ноу-хау тощо;
🔸Функціональні обов'язки. Враховується, які функції виконуються кожною стороною, які послуги надаються, чисельність та кваліфікація залученого персоналу, витрачений час та обсяг витрат на персонал;
🔸Ринкова вартість активів. Враховується вартість активів, що були використані кожною стороною контрольованих операцій та мали вплив на розмір фактично отриманого прибутку/збитку КО;
🔸Інші показники, які пов’язані з виконанням функцій, використанням активів, прийнятими комерційними ризиками та розміром фактично отриманого прибутку/збитку кожною стороною контрольованих операцій.

🤷‍♂️Цей метод дуже рідко зустрічається на практиці, оскільки він є досить складним на практиці з огляду на декілька факторів:

🔸Складність визначення внеску кожної сторони. Це може особливо складно у випадку інтелектуальної власності, ноу-хау або бренду.
🔸Суб'єктивність інтерпретації. Оцінка внеску кожної сторони і розподіл прибутку може вимагати суб'єктивної оцінки, що може призвести до різних інтерпретацій і розбіжностей між сторонами або між податковими органами.
🔸Обмеженість порівняльних даних. Складність може виникнути ще на стадії збору співставних операцій.

Підпишись на ІнТакс

📌Про метод «витрати плюс» у контрольованих операціях

Метод «витрати плюс» полягає у порівнянні валової рентабельності собівартості продажу товарів/послуг у КО з аналогічним показником рентабельності у зіставних неконтрольованих операціях.

☝️Метод «витрати плюс» може застосовуватися, зокрема, але не виключно, під час:

🔸виконання робіт/надання послуг особами, які є пов’язаними з отримувачами результатів таких робіт/послуг;
🔸операцій з продажу товарів, сировини або напівфабрикатів за договорами між пов’язаними особами;
🔸операцій з продажу товарів/послуг за довгостроковими договорами між пов’язаними особами.

Метод «витрати плюс» починається з витрат, які виникли у постачальника майна/послуг у КО за передане майно чи надані послуги асоційованому покупцю.

До цих витрат потім додається відповідна надбавка «витрати плюс», що забезпечує прибуток з урахуванням виконаних функцій та ринкових умов. Одержана після додавання таких витрат сума становить звичайну комерційну ціну початкової контрольованої операції.

🧐Особливості цього методу наступні:

🔸Надбавка «витрати плюс» постачальника у КО повинна визначатися на основі величини надбавки «витрати плюс», яку той самий постачальник одержав би у порівняній неконтрольованій операції.
🔸необхідно мати доступ до ринкових даних і інформації про ціни, встановлені незалежними сторонами за аналогічними умовами.
🔸необхідно враховувати складові собівартості товару/послуги. Собівартість включає всі витрати, пов'язані з виробництвом або наданням послуги, такі як сировинні матеріали, праця, енергія, амортизація обладнання, адміністративні витрати та інші непрямі витрати.

Неконтрольована операція є порівняною щодо контрольованої операції для потреб цього методу, якщо задовольняється одна з умов:

🔹жодна з відмінностей між порівнюваними операціями чи між підприємствами, які здійснюють такі операції, не може суттєвим чином вплинути на надбавку «витрати плюс» на відкритому ринку;
🔹можливо зробити розумні коригування для усунення таких відмінностей.

☝️Застосування методу «витрати плюс» іноді має певні труднощі, особливо при визначенні витрат. Хоча насправді підприємство повинно покривати свої витрати протягом усього періоду ведення бізнесу, такі витрати не мають бути основним фактором при визначенні відповідного прибутку у окремому випадку у будь-якому році. У багатьох випадках конкуренція змушує компанії знижувати ціни щодо витрат на створення відповідних товарів чи надання послуг.

Приєднуйтесь до ІнТакс

📌Про особливості методу чистого прибутку в контрольованих операціях.

Метод чистого прибутку полягає у порівнянні відповідного фінансового показника рентабельності у контрольованій операції з відповідним показником рентабельності у зіставних неконтрольованих операціях.

Він використовується, зокрема, у разі відсутності або недостатності інформації, на підставі якої можна обґрунтовано зробити висновок про достатній рівень зіставності умов КО з умовами зіставних неконтрольованих операцій під час використання інших методів.

Основна ідея полягає в тому, що прибуток, який пов'язана сторона отримує від операцій з іншою пов'язаною стороною, повинен відповідати прибутку, який був би отриманий, якби операції здійснювалися між незалежними сторонами у подібних умовах.

🤔Які особливості цього методу?

🔸Метод чистого прибутку може бути застосований до різних видів операцій та галузей діяльності. Це дозволяє його використання в широкому спектрі ситуацій;
🔸Щоб встановити відповідність принципу "витягнутої руки", метод чистого прибутку використовує порівняльні дані про прибуток, отриманий незалежними сторонами;
🔸Метод чистого прибутку дозволяє враховувати особливості конкретної пов'язаної сторони, такі як її бізнес-модель, стратегія, інноваційність та інші фактори, які можуть впливати на прибуток. Це дозволяє більш точно порівнювати прибуток між пов'язаною стороною та незалежними сторонами.

Процедура застосування методу чистого прибутку включає наступні кроки:

1️⃣Спочатку необхідно визначити порівняльний рівень прибутку, заснований на даних про прибуток, отриманому незалежними сторонами, що здійснюють аналогічну діяльність. Ці дані, як правило, отримуються з фінансових звітів компаній;
2️⃣Наступним кроком є визначення коригуючих факторів, які враховують відмінності між пов'язаною стороною і порівняльними незалежними сторонами. Такі фактори можуть включати розмір, склад активів, функції, ризики та умови угоди;
3️⃣Застосовуються коригуючі фактори до порівняльного рівня прибутку, щоб врахувати відмінності. Це дозволяє отримати коригований прибуток, який відповідає умовам, які були б укладені між незалежними сторонами;
4️⃣Використовуючи коригований прибуток, встановлюється відповідність принципу "витягнутої руки" для операцій між пов'язаними сторонами.

Однак, застосування може бути складним у випадках, коли немає достатньо порівняльних даних або коли не можливо оцінити вплив різних коригуючих факторів.

🛑Більш детально про фактори, які ускладнюють застосування цього методу.

Ефективне застосування методу чистого прибутку вимагає наявності достовірних і повних фінансових даних, які є доступними для аналізу. Якщо такі дані обмежені або неякісні, це може ускладнити використання методу та призвести до менш точних результатів.

Крім того, отримання точних порівняльних даних, які відображають умови операцій з незалежними сторонами, може бути ще тією задачею. Оскільки підприємства можуть мати обмежену доступність до таких даних або не мати ідентичних операцій з незалежними сторонами для порівняння.

☝️Проте, це проблема не тільки цього методу.

🧮Основна формула для розрахунку рентабельності за методом чистого прибутку така:

Рентабельність = (ЧП / Виручка) * 100

Де:
🔸Чистий прибуток (ЧП) - це прибуток після відрахування всіх витрат.
🔸Виручка - це загальний дохід від продажу товарів або послуг.

Розрахунок рентабельності за методом чистого прибутку враховує всі витрати, пов'язані з діяльністю підприємства, і може бути використаний для порівняння різних підприємств чи різних періодів діяльності одного підприємства.

Приєднуйтесь до ІнТакс