1972 рік. Перехрестя вулиць Івана Мазепи (Калініна) та 23 вересня. На місці де стоїть цирк зараз супермаркет "Сільпо". Праворуч на фото майбутній парк.
У Полтаві напередодні Дня Державного прапора замінили стяги на Монументі Слави
Близько 9:00 за допомогою автовишки на монументі замінили синьо-жовтий 🇺🇦 та червоно-чорний стяги. Рішення про щорічну заміну прапорів ухвалили 12 років тому.
Є місця, біля яких важко просто зробити фотографію. Стоїш, дивишся навколо — звичайна земля, дерева, дорога. Але якщо знаєш, що сталося на цьому місці...
Це памятник на місці масового розстрілу євреїв Лубен. Восени 1941-го людей збирали в місті, гнали колонами, вивозили або вели до місця страти. Очевидці згадували, як колони проходили через міст на Засулля. Як серед дорослих ішли діти. Як жінки кричали. Як люди ще не до кінця розуміли, куди їх ведуть. І потім починалася стрілянина.
Один зі свідків згадував, як людей вели до цегельного заводу, а потім до місця розстрілу. Інший розповідав про колону на Хорольському спуску — старих, жінок і дітей, яких гнали через місто. Серед убитих були цілі родини. Були діти, які ще вчора ходили до школи. Були люди, з якими лубенці разом жили на одних вулицях, ходили в один магазин, віталися на базарі.
Про це, до речі, і роман Раїси Плотнікової «В яру згасаючих зірок». Кому цікаво можна почитати тут.
У книзі пам'ять про Голокост повертається через сучасних людей і конкретне місце — яр біля Сули.
Та сама Шар-Гора біля якої відбулась битва на Говтві.
Псел навколо, село Приліпка, мальовнича місцина Говтва, відома колись як Голтов.
Тут розкинулося стародавнє місто, коріння якого сягають ще ХІ ст. Воно — найбільше і єдине відоме літописне місто того часу на Пслі. У козацьку добу на рівні з Гадячем воно було головним псільським форпостом.