[metanoia] — альбом-вистава Олени Карась: другий акт внутрішньої трансформації
🆕 Співачка та авторка Olena Karas презентувала сингл «тільки б не назавжди» — другу частину свого масштабного концептуального проєкту [metanoia].
Це цілісне висловлювання про внутрішню трансформацію людини, де кожна наступна композиція є продовженням попередньої та відображає певний стан на цьому шляху.
Нова композиція утворює диптих із попереднім синглом «відпусти штурвал». Якщо перша робота фіксувала момент втрати контролю, то «тільки б не назавжди» занурює у простір, що відкривається після цієї втрати: зустріч із власним гнівом, болем і тіньовою стороною.
ℹ️Над треком працювали Olena Karas та Lucas Bird. Вони вибудували композицію навколо голосу й поступового наростання напруги, яка з абстрактної емоції перетворюється на майже фізичне відчуття боротьби із собою.
Разом із треком вийшла друга частина відеотрилогії від режисерки Ліки Мірошниченко та хореографки Гали П’єхи. І це настільки красиво, не побоюся слова "бездоганно", де гра і світла і тіней захоплює подих. Особисто я дивився зачарованим на цю емоційно щемку естетику, а на серці відчувався легкий сум🥹. Це відео повинно отримати спеціальну подяку від Зорепаду Релізів, бо інакше цей світ несправедливий :(
Головну роль у відео виконав танцівник та чинний військовослужбовець Олександр Козенко. Його хаотична, агресивна пластика символізує внутрішній конфлікт героїні та замкнене коло переживань, із якого вона шукає вихід.
Вибачайте, що на каналі так довго була тиша, а публікації виходили вкрай рідко. На це є кілька вагомих причин. Перша — моя щільна зайнятість на основних роботах і на улюбленому «ранчо», яке для активних підписників вже стало своєрідним мемом.
А от інша причина значно болючіша — це втрата близького друга Віталіка на війні, яка мене сильно підкосила. Я дізнався про це не одразу, а коли це сталося, саме усвідомлення загибелі Віталіка вдарило по мені з нестерпною силою. В голові крутилася лише одна думка: «Невже я більше ніколи його не побачу?..». Я прокрутив у пам'яті майже всі наші спогади — я ж тільки нещодавно закидав йому на екіп... Через це було морально важко писати взагалі будь-що. Ти завжди любив рок-н-рол і дописи на каналі. Так символічно, що ти пішов у 27. Дякую, що був моїм другом🖤
Проте я поступово повертаюся до роботи й створення текстів — скоро будуть і мої власні огляди. Просто потрібен був час, адже змусити себе писати через силу в такому стані неможливо.
Тож, спершу, читайте новий, детальний і дуже файно написаний відгук Діми Громова на дебютний альбом київських брутал-дез-металістів Sectarian Defacement.
немає достатньо часу писати про всі релізи, але нинішня п'ятниця прекрасна хоча б тим, що нарешті вийшов довгоочікуваний альбом Season of Melancholy, на який скоро буде рецензія на каналі😉
🎧 більше новинок незалежної сцени різних жанрів, на ваших улюблених платформах:
Spotify 🎵| Deezer 🎹| YT Music |
підписуйтесь, щоб бути в курсі найсвіжішої нової української музики😉