Випадково відкопав у архівах Spotify свій плейлист за 2022 рік👀
Скільки ж усього хочеться про це сказати... Це був рік, коли я вперше перестав слухати музику альбомами й майже повністю відмовився від західних релізів. У якусь мить великі формати втратили актуальність, а закордонна музика просто не резонувала із тим, що я відчував тоді🥲
Дивлюся на цей список пісень: іронічно, що більшість треків вийшли в період із квітня по вересень 22-го. То був час, коли я за кожної нагоди вмикав музику навіть маючи якусь фізичну роботу. Просто мені така терапія дуже допомагала тоді. Деяких виконавців я зараз майже не вмикаю, а дехто розчарував своєю позицією настільки, що вилетів із моєї бібліотеки назавжди.
Ще одна іронія — моя тодішня любов до постпанку🌚: половина плейлиста саме в цьому жанрі 😁. Було, звісно, також багато інді-року, а от метал тоді зовсім «не йшов» у душу. Мені складно було слухати щось надміру важке постійно. Хоч я продовжував писати рецензії на важку музику, після публікації текстів практично її не слухав — до металу я повноцінно повернувся лише у 23-му.
Кожен трек тут — це спогад. І якими б ці треки не були. Під пісні Ігоря Кайдаша, Марного, Sad Novelist, Дітей Інженерів та хейтспіча я повертався додому після волонтерської роботи. Гурт Omana тоді здавався прикольним через дещо змінений саунд і тематику, хоча я й досі дивуюся, що Spotify вивів на перше місце «Супергероя»🙈. Мені здавалося, що «Вирій моїх подій», «Лелеки», «Я борюся до кінця», «Рудимент» та «Касету» я крутив набагато частіше.
Те, що в топі опинилася пісня «Метро» від Квіткіс, що тоді, що тепер завжди сюрпризом, хоча цей «дешевий» індустріальний грув мене завжди вайбив — я під нього навіть засинав кілька разів😅 Окрему ностальгію викликають старі добрі Діти Інженерів, Джозерс. The Unsleeping, One Planet Orchestra та купа патріотичних треків того часу. Згадав про Покруч, Postman, Робаний Йот, Yurcash, sportcafe, Загреб та, прости Господи, Surface Tension 🤪. А ще там була пісня, яка тоді дуже сильно тримала мою менталку — «Вгору йдеш» від Чумацького Шляху.
Цей плейлист давно випав з мого поля зору, що я геть про нього забув. Можливо, це далеко не найкраща музика у світі, яку б ви радо покритикували — суміш постпанку, інді, альти та нью-вейву, — але вона була важливою. Це треки, які підтримували емоційно, коли альбоми здалися зайвими.
99.9% списку — українська музика. Парадоксально, але якщо уважно роздивитися плейлист, то вся ця музика чітко про 22-й рік. Музика, що була актуальна суто для того часу, бо наприклад будь-який трек Сьорфес Теншн звучить тепер дуже кріпово😂
Західна музика повернулася в мої навушники лише в середині жовтня, та і слухав я її не так багато. Тоді я почав фанатично збирати альбоми з постхардкору, металкору та прогресив-року з каналу Тимчика. Так уже співпало, що я люблю всякий постхардкор/прогресив найбільше про який часто пише Тимчик. З тематичних каналів, від «Що так важко?» до Миколи Маги, я збирав дез- та блек-релізи. Ну я схильний вірити рекомендаціям інших😉 А через тексти мого друга Сергія Лук’янова та канал іншого друга — теж Сергія — агов, чуваки, ви мене підсадили на оті ваші металкори заново, бо я зачитувався вашими текстами 😁 а все інше, то вже меморіс.
Якось так. Розумію, що це не входить у формат каналу і такі публікації б тут не мали з'являтися, але захотілося поділитися з вами отакими от думками. Тож, вибачайте, інших каналів не маю, де б писав про своє.
Це для мене показовий плейлист того як змінився я за цей час, змінилися мої смаки і змінилася українська музика.
✨Ось тут посилання, якщо основне відкриє неправильно, бо я перевіряв з другом, то воно якесь дивне:
https://open.spotify.com/playlist/3encKoqEo5OcbeB295psmA
🔥
8
❤
3
🎄
2
☃
1
👍
1
👏
1
🤝
1
🆒
1