Høstvind — Nebokraj (LP, 2025). Рецензія
У мене існує правило: не писати про музику своїх підлеглих, колег по редакції чи друзів. Це завжди найскладніше завдання, адже важко залишатися неупередженим, а необережним словом можна легко образити близьку людину. Тому зазвичай про релізи моїх знайомих пишуть інші автори. Однак Høstvind — це найцікавіший виняток, який мені траплявся. До того ж його автор — оглядач метал-релізів на нашому каналі та мій хороший приятель Gromak, якого ви знаєте як unortheta😉 Тож я постараюся бути максимально чесним.
⚫ Перше, що мене привабило в цьому альбомі, — продакшн. Він геть не такий, як я люблю в сучасному блек-металі на кшталт Saor, Havukruunu чи Panopticon. Навпаки, він шорсткий, колючий, немов стара вовняна ковдра, і звучить більше як шугейз, аніж умовний атмосферний блек. Саме так я це відчуваю. На цей настрій потрібно налаштуватися, але терпіння буде винагороджено сирою, дещо різкою, проте класною атмосферою, що подарує свій дофамін.
Щоправда, мене відштовхує така манера вокалу. Не сприймай за дорікання, друже, це суто смакові вподобання, і я не мушу пояснювати чому — просто «не моє».
Друге — це зв’язок з українською класикою блек-металу і референс, на який ти особисто натякнув мені ще до виходу альбому. Вплив гуртів на кшталт Drudkh чи Kroda тут є очевидним, але це не сліпе копіювання їхнього почерку. Автентичність Høstvind проявляється в самому звучанні альбому: проєкт не намагається відверто наслідувати класиків, а надає фольковим елементам власного бачення, яке межує з депресивним блек-металом. І це, скажу я вам, дуже прикольно — подібного я слухав нечасто, тому мені імпонує.
Деякі ресурси вказують на Ulver (один з моїх улюблених гуртів часів активної Deezer меломанії), але їхній вплив тут зчитується хіба що з ранніх альбомів, коли норвежці грали люту «чорноту» (хоча я в курсі, що Діма теж любить Ulver😊).
У моїй же голові постійно виникали порівняння з іншим моїм фаворитом — Saor. Суто через емоційні асоціації, бо зрозуміло, що музично це трохи різні історії. Іронічно, що в приватній розмові Дмитро не заперечував проти цього порівняння.
Høstvind міг би звучати як Saor, якби вдарився у мейнстрим (адже сучасний м’який, гладкий продакшн не властивий нинішній концепції проєкту). А Saor, своєю чергою, міг би звучати як Høstvind, якби опустився в глибокий андеграунд. Фольк-основа з елементами DSBM та атмосферними щільними текстурами з легкістю допомагає ідентифікувати Høstvind як самобутній проєкт. Шкода лише, що він, імовірно, не матиме майбутнього — принаймні наразі.
🎵 Тут усього дві повноцінні пісні та інтро, але вони монолітні й якісно скроєні. Це сублімація всіх почуттів та емоцій, які вириваються назовні, людини, що живе в країні в стані війни. Вона й мене відправляє у катарсис: викидає з моря на берег, скидає з високої скелі, відрізає мотузки гойдалки, щоб я впав на землю і перевів подих. Але ненадовго...
✔️ Фінальний трек ніби ставить тверду крапку в цій історії. Це завершення переповнене спокоєм, легкістю, запахом трави й квітів, який я відчуваю щоліта у своєму селі. Ці 26 хвилин дають більше ніж достатньо, всупереч різкому продакшену, який часом «гладить проти шерсті».
Фолькові елементи — моя улюблена частина альбому, і я радію, що вони реалізовані нетривіально. Вони достатньо самобутні в цій приглушеній естетиці.
Дата релізу: 20.09.2025
Жанр: #AtmosphericBlackMetal #FolkBlackMetal
⭐️⭐️⭐️⭐️
🎧 Слухати: https://album.link/s/1xgeG6aDI5ovHOHCm41N9w