Ave Grate презентує «Додому» — акустичний інді-фолк про пошук внутрішньої опори
🆕 Українська артистка Ave Grate (сольний проєкт Яни Кузнєцової, родом із Криму) випустила новий сингл «Додому». Це світла інді-фолк композиція про тугу за рідними стінами та усвідомлення того, що справжній дім завжди живе всередині нас.
Трек стане фінальним акордом майбутнього концептуального мініальбому «Роадтріп», реліз якого заплановано на цю осінь.
💬 «Коли втрачаєш орієнтири й весь зовнішній світ здається чужим та ворожим, рятують думки про дім. Це відчуття мені хотілося передати музикою — ніби прокидаєшся після довгої сплячки серед своїх, де тепло і світло. Дім можна створити самому, якщо бути відвертим із собою й зрозуміти, що людина і є центром будь-якого простору», — ділиться Яна Кузнєцова.
За ошатне та тепле звучання з живими партіями акустичної гітари, скрипки й контрабаса відповідала команда студії Aerodynamics Records. Наживо пісню вперше презентували в київському клубі Atlas на концерті QIRIM: Відлуння разом із квінтетом Усеїна Бекірова.
🎧 Сингл «Додому» вже доступний на всіх стримінгових платформах.
https://song.link/s/2Htg4N8EjS0xx2dGhGofq9
KB Projeckt, Сергій Кузін — Гра (ЕР, 2026)
Якщо винести за дужки те, що більшість нових українських релізів, які я слухаю, банально летить у топку й мало що хочеться назвати якісним та до чого виникає бажання повернутися, проєкту KB Projeckt якоїсь миті вдалося розвіяти мої сумніви. І це при тому, що я не найпалкіший шанувальник подібної музики. Однак коли справа доходить до чогось вартісного, де я чую настільки впевнене звучання, я без вагань про це напишу. Тому хочу порадити вам свіжий EP дніпровського гурту KB Projeckt із Сергієм Кузіним на вокалі.
Я слухав їх ще з часів демок і був одним із перших слухачів, коли вони випустили дебютний мінік «Малюнок», де вже були два готові хіти — «Фарс» та «Малюнок» (із вокалістом, який тепер на бек-вокалі). Тепер, коли вийшов другий мініальбом, я можу оцінити ріст музикантів. По-перше, у самому складі відбулися відчутні зміни: до колективу приєднався Сергій Кузін, а EP «Гра» — це їхня перша спільна робота. Порівняно з «Малюнком» продакшн тут зроблений значно якісніше, а мікс звучить виграшніше. Це от саме альтернативний рок — гітарно зубастий, зі знанням жанру, який я дуже любив у дитинстві й на якому зростав, аби в дорослому віці слухати ті ваші металкори замість пісень на 20 хвилин. Така альта у стилі 90-х із присмаком хард-року, металу та дрібкою жанрової солянки — музика, яку нечасто почуєш на нашій сцені. Мені навіть шкода, що гурт досі слабо помічений: якщо подивитися на їхній звук, він об'єктивно кращий за доробок багатьох молодих виконавців (і я аж ніяк не применшую їхні таланти).
⚫ З альбому мені найбільше припав до душі трек «На краю», який я вважаю візитівкою релізу й готовим хітом, який варто крутити на радіо замість ШІ-сміття. Який же тут соковитий грув, вступний брейкдаун і різноманіття мелодики! Що мені найбільше імпонує в цій пісні, так це можливість чути купу різнопланових ліній у межах одного треку: брейкдауни змінюються лід-рифами, лід-рифи — на соло чи інші інструментальні замальовки. Асоціативно трек нагадує відлуння Saliva, Sevendust, King Kraken або, на крайній випадок, Alter Bridge. Я просто не можу критикувати цей номер (хоч прибийте!), бо він дарує виключно позитивні емоції та навіть нагадав про існування японців Ningen Isu. Також по всьому EP чутно натхнення перехідним періодом Metallica — від «Чорного альбому» до хард-року на Load. Ви здивуєтеся, але на цьому мініку я почув навіть деякі моменти, співзвучні з Gamma Ray (гаразд, розумію, що це вже схоже на задротство🌚).
Заголовний трек «Гра» продовжує цей імпульс бадьорих гітарних бойовиків. Голос Кузіна звучить досить впевнено й нагадує старого власника ранчо, який оселився десь на хуторі й веде діалог про плинність часу, везіння в житті чи наполегливу працю — згадує бурхливу молодість і задумливо-меланхолійно вдивляється в далекий сільський горизонт.
Гітарна робота в «Грі» мені знову подобається: вся ритм-секція щільна й напакована фірмовими мелодіями високої якості. «Гра» — це також про війну та життя під час війни, але крізь призму філософії того самого старого ранчера (тому я розумію, до чого тут «Сутінки міста», наступний трек). Хтось писав, що це такий собі созерн-рок, і наводив безглузді порівняння, але, на мою думку, це значно ближче до хеві-блюзу. Та й до біса ці жанри! Кому вони потрібні. Це просто кайфовий трек, який, хоч і здається знайомим від початку до кінця, вайбить скоріше Техасом і Монтаною, ніж Дніпром чи Черкасами. Знаєте, це нагадало мені трек «Animal» львівського гурту Thunderdogs.
Заключний номер «Сталеві крила» — геть не мій вайб, але атмосфера такого собі роад-муві тут витримана добре. Якщо «Сутінки міста» мені подобаються тим, що це не класичний блюз, то «Сталеві крила» проходять повз мене повністю, тому що завжди був поза цією тематикою.
Словом, цей EP — чудова презентація оновленого звучання гурту, де продакшн став охайнішим і якіснішим, а сам колектив відійшов від простого хард-року на користь різноманітності. Ну й хімія із Сергієм Кузіним тут очевидна. Можу рекомендувати реліз: як мінімум два пристойні треки тут є.
➿➿➿➿➿➿➿
Дата релізу: 20.08.2026
🌟🌟🌟🌟
🎧 https://album.link/4jhw7gj8xzvwp
У плейлист — На краю, Гра
#AlternativeRock