Американські «праві» та «консервативні» блогери не гають час під час візиту в Україну.
Замість того щоб висвітлити боротьбу правих корпусів з російськими необільшовиками, вони то беруть інтервʼю у старшого по боротьбі з антисемітизмом, який розповідає що не нюхав кокс з Макроном; то відвідують культові заходи меншини, яка налічує менше ніж піввідсотка на всю Україну.
Смертність в Україні учетверо перевищує народжуваність, — Опендатбот
За перші пів року 2026-го зафіксовано 259 853 смерті, а новонароджених — лише 72 292.
Нічого. Цю проблему вирішить вогнепальна зброя та дозвіл на її застосування у груп оповіщення територіальних центрів комплектування, посилення наступальних дій на усіх напрямках, підвищення податків, санкції проти ухилянтів та війна ще мінімум років 10. Таков путь.
Попередження про масовані атаки звучать як злий пранк. Атаки апріорі стали масованими, де просто посеред білого дня по столиці летить з десяток балістичних ракет. Про Харків, Запоріжжя, Херсон, Краматорськ та особливо Одесу я взагалі мовчу. Вони живуть в постійній цілодобовій масованій повітряній тривозі і до цього нікому немає діла.
«Загроза балістики на найближчі 48 годин» — взагалі звучить сюрреалістично. Останні кілька тижнів нальоти балістики починаються переважно зненацька, і з такою періодичністю, що не завжди є пауза в ті 48 годин.
«Я б на сьогоднішній день вводив правило, що всі чоловіки повинні проходити військову службу і бути готовими захищати державу. На прикладі того ж Ізраїлю» - Андрій Садовий в інтерв’ю РБК-Україна.
Цей крєпкій господарник не може у Львові паркувальні майданчики зробити вже стільки років, не може вирішити питання з вивозом сміття, зате коментує непрості державні питання.
57-річний ухилянт, на відміну від його порядних ровесників, що примусово і добровільно служать ремонтниками, водіями і штурмовиками в найбільш оголтєлих підрозділах ЗСУ, так і не дійшов до армії з 2014 року і не став на захист Батьківщини. У Садового пʼятеро синів. Троє з них точно повнолітні і живуть закордоном — все по класиці політичного жлоба.
Цих горе-коментаторів треба тягнути за язик, коли вони щось розповідають про армію, і в армію відправляти служити. Не фіктивно рахуватись і бути черговими шабулянтами, а реально жити роками десь в прифронтових селах, відвідуючи родину лише під час щорічних відпусток, і нести всі тяготи і лішєенія задля захисту Батьківщини.
Найбільша судоходна компанія Maersk вже припиняє роботу в Україні через постійні російські удари. Нам перерізають шлях вивозу зерна, єдиний наш експорт. Зерно доведеться вести залізною дорогою та вантажівками, що дуже дорого, тобто будемо втрачати ринки. До речі, вести доведеться через Польщу та Угорщину, з якими ми так захоплено сваримось та доводимо одним одному скільки нам Польща завинила в історії.
Пропаганда одночасно чекає від росіян «прозріння», з іншої - регоче над тим, як росіяни не розуміють що відбувається. Дуже боюсь, що поки до них дійде, поки вони вирішать щось робити (а може і не вирішать - вони ж генетичні раби, так?) то нам доведеться воду набирати в колодязях, в туалет ходити на вулиці, грітись у бочки з багаттям, займати чергу за хлібом з вечора. Загалом цікаво виходить: взимку нам обіцяли, що далі буде легше, а літом кажуть, що далі буде ще важче.
До речі, в Україні смертність в чотири рази перевищує народжуваність і ми отримали 0 балів по якості рівня життя - нижче Ливану та Ірану. Херсон, Запоріжжя, Павлоград щодня стирають КАБами, в Одесі цілодобова тривога.
І до позитивних новин - лінія фронту змінюється дуже повільно, ми тримаємо залишки Донбасу. Сподіваюсь це додало вам сил ще років на п’ять, а може і десять війни.
Це і є 40 – денне примушення Росії до миру? Чи план Перемоги?