Ані відставка Сирського, ані відставка Федорова, ані призначення будь-якого іншого генерала, навіть найбільш професійного та людяного, на посаду міністра оборони чи Головнокомандуючого — вже не змінить стан справ, що склався в державі на момент написання цього посту. Призначення короля глядацьких симпатій може прикрасити режим Зеленського, а не змінить його.
Люди більше не хочуть вмирати ані на полі бою під час безглуздих штурмів задля фотографії з портретом Зеленського в Констянтинівці, ані родинами від прильоту балістики в Києві.
Чи ви думаєте умовний Драпатий знайде сотні мільярдів доларів на привабливі контракти в ЗСУ та відмінить бусифікацію?
Для мене показником ефективності МО буде момент, коли мобілізовані солдати зможуть демобілізуватись, контрактники отримуватимуть зарплату щоб не таксувати по ночах, а їх діти - могли спокійно спати, не прокидаючись щоночі від вибухів, ночуючи пʼятий рік по підвалах.
Тижнями палаюча українська Одеса, напівзнищені Суми та Херсон, щоночі підстрибуючий Київ — це «результат» останніх місяців.
Нарешті міністром оборони, хоч і тимчасово виконуючим обовʼязки, став учасник бойових дій та заслужений діяч мілітарі-двіжухи.
Вдумайтесь: вперше за чотири роки повномасштабної війни, міністр оборони України — служивий, а не шахматист, івент-менеджер, чи кримськотатарський громадський активіст.