Нарешті міністром оборони, хоч і тимчасово виконуючим обовʼязки, став учасник бойових дій та заслужений діяч мілітарі-двіжухи.
Вдумайтесь: вперше за чотири роки повномасштабної війни, міністр оборони України — служивий, а не шахматист, івент-менеджер, чи кримськотатарський громадський активіст.
В контексті розмов про протидію лгбт-пропаганді, читаю позицію відомих малороських ватників, що зараз сидять в еміграції. Вони з року в рік пишуть свої прокльони на збоченців, проте жодного разу їм не протидіяли.
Наприклад, в Маріуполі колись існував лгбт-хаб, який періодично атакували невідомі патріоти. Проте жодного разу їм не протидіяли ані місцеві тітухани, яких очолював депутат від опзж Онацький (нині відповідає за розвиток молоді та спорті в окупованому Маріуполі), ані партія шарія. Сумарно у ОПЗЖ та Шарія в 2019-му році в Маріуполі було більше 30% на виборах. З їх фінансовим та соціальним капіталом, явище лгбт можна було помножити на нуль за один день. Проте, всі роки лише спекуляція — голі розмови на цю тему. Зате якщо на 9 травня — то купувались всі спортсмени всіх спортивних клубів всіх бойових мистецтв України на охорону власних дєдиваєвальних шабашів.
Відкриття фронту з Білоруссю — дасть додаткових 1100 км лінії фронту Україні, яка і без цього не стягує ЛБЗ по насиченості особовим складом. До того ж, дана лінія фронту представлятиметься переважно лісистою та болотистою місцевістю, де інфільтрація противника буде проходити куди успішніше, ніж в степовій місцевості Донбасу чи Запоріжжя. Білоруська армія може і не вступати в бій: достатньо буде логістично забезпечувати російську армію та давати шляхи проходу через територію.