Наслідки блекауту 31 січня
Думаю, багато хто з нас відчув і сам процес, і наслідки вчорашнього раптового блекауту, який торкнувся багатьох регіонів Україні, зокрема й Києва. Насправді, блекаут страшний не самим відключенням електрики, а власне, наслідками. В Університеті ми найбільше відчули його в гуртожитку № 3: унаслідок стрибка напруги виникло загоряння електрообладнання на третьому і п'ятому поверхах. На щастя, ніхто не постраждав, усі відбулися легким переляком, пожежу загасили, але наслідки доволі неприємні. Згорів пусковий блок, який забезпечує роботу електричних плит, а отже, плити в гуртожитку не працюють. Такий пусковий блок коштує в районі 40 тисяч, але проблема не в цьому, а в тому, що його немає у вільному продажу. Його треба замовляти, а це займе певний час (поки що невідомо, скільки). Поки ми його шукатимемо, електричні плити в гуртожитку не працюватимуть. З-поміж інших наслідків: згоріло чимало люмінесцентних ламп у коридорах, тому місцями темно: повернення освітлення також займе певний час; частково не працює пожежна сигналізація — вигоріли окремі ділянки, їх відновленням зараз займаються, але знову ж таки потрібний певний час, оскільки відновлення багатьох речей потребує закупівлі обладнання і матеріалів, а закупівлі за державний кошт — це завжди тяганина. З приємного: у гуртожитку №3 є опалення (воно хоч і зникало на період блекауту, але поновилося), за словами коменданта, навіть є гаряча вода й електрика за графіком.
З іншого: триває боротьба (причому цілодобова — і це не перебільшення) за опалення в головному корпусі. Ця боротьба з перемінним успіхом, оскільки маємо нестабільні тиск і температуру теплоносія, який подає місто. Тому деякі радіатори опалення періодично відключаються і їх доводиться вмикати вручну. Але загалом опалення в головному корпусі є, електрика є. У читальному залі встановлено додаткові точки доступу до wi-fi, його цілком можна використовувати як хаб для роботи і навчання. Так само встановлено точки доступу до wi-fi у низці аудиторій; повний список таких аудиторій буде опубліковано буквально на днях. І хоча ми починаємо семестр для більшості факультетів 09 лютого в режимі онлайн, студенти і викладачі можуть у разі потреби приходити навчатися і працювати у спільному просторі. До речі, на листи від студентів і батьків відповідаю: ні, ми не можемо навчатися офлайн. Я не можу примусово вивести студентів і викладачів в аудиторії, адже з огляду на об'єктивні обставини ми не можемо забезпечити належні умови в корпусах (наприклад, третій корпус "помер" повністю, і "реанімувати" його ми зможемо лише тоді, коли температура повітря зайде у стабільні плюси) і, головне, у гуртожитках. Думаю, іншого формату для навчання щонайменше до завершення опалювального сезону не буде.
Триває процес встановлення великих "вітринних" вікон у холі головного корпусу. Уже встановлено фасадну частину. Цього тижня встановлюватимуть ту частину, яка виходить у двір головного корпусу. Далі виконуватимуться окремі завершувальні ремонтні роботи (відкоси тощо).
Досягнуто домовленості з благодійними фондами Леруа Мерлен і GEM щодо заміни вікон і проведення супровідних ремонтних робіт у гуртожитку № 4, який постраждав після однієї з ворожих атак у січні. На жаль, усі ці процеси не відбуваються швидко, потребують копіткої праці багатьох людей, і не лише з боку Університету. Мені самому хотілося б, щоб це відбувалося миттєво, але на жаль, у житті так не буває. Крім того, чергове зниження бюджетного фінансування і перекладання збільшення зарплат викладачів на спецфонд Університету, про що я вже писав, зводять майже до нуля наші можливості щодо будь-яких фінансових витрат, крім зарплат і комуналки. Та й війна поки що не закінчилася, і ніхто з нас не знає, що на нас чекає завтра.
Попри це, Університет працює, керівництво Університету і факультетів, служби, працівники — усі на своїх місцях. Ми всі разом обов'язково подолаємо труднощі, адже іншого виходу у нас просто немає. З приємного: кажуть, ми зайшли в останній тиждень "арктичних" холодів і в останній місяць зими. Далі буде весна. Тримаймося!