Телеграм канал «Родезійський Фронт»

Америка «фасилітує мирні переговори» між країною, що бореться за своє виживання і агресором, шляхом тиску на тих, хто протистоїть агресії. Шо може піти не так?) Річ в тім, що не любителям цікавих статевих дослідів з Епстейнових островів вирішувати, де проходять кордони Української держави. І не любителям «відщипнути процентік» з тендеру на лавочки для ТЕЦ. Це рішення за українським народом і українським військом. Так, ситуація на землі місцями- залупа. Так, у москаля просування. Ні, це не катастрофа. Всі косяки і проблеми можна виправити, всі уроки вивчити і всі напрямки втримати. Але це вимагає зусилля- політичного, вольового і персонально. Забагато сил витрачаємо на піздьож і політичну проституцію, замало на реальні дії і вирішення термінових задач із закриттям термінових потреб. Це стосується як прости господи влади, так і кожного окремого громадянина. Іноді просто робити шось корисне, а не пиздіти, може бути дуже валідною тактикою дій.

Якщо Україна погодиться на той "мирний" план, про який так гудуть, що забули про Міндича, то ми отримаємо ще один Будапештський меморандум. Чи будь-який інший договір з Москвою, який не вартує паперу, на якому написаний. Будь-який документ, який зобов'язує зменшити українське військо - це капітуляція. Україна як суб'єкт історії, з великою імовірністю, не переживе капітуляції. Якщо ми відмовимося - то отримаємо ряд ризиків. Найбільший - це втратити ще більше територій і тисячі людських життів. Але разом з ризиками - ми маємо шанс зламати хребта московській потворі. Їх втрати кратні нашим. А виплати при підписання контрактів їм доведеться скорочувати. Deep strike СБС методично над цим працює, завдаючи суттєвих втрат економіці ворога. Ворожі ресурси не безмежні. Вічно наступати вони не зможуть. Тому і форсують ці переговори. Якщо вони і справді вимагають Донбас, а на теренах Запоріжжя і Херсонщини готові піти на заморозку по ЛБЗ - це лише підтверджує, що амбіції Кремля вже не такі як у 2022, оскільки сил на такі амбіції вже нема. Чи може ворог зламати нам хребта на війні? Мені здається, що ми вже давно б'ємося на протезі. Ну як мінімум з групою інвалідності. Тому тут нас навряд вже чимось здивуєш. Суспільство втомилося від війни. У 1925 воно теж було втомлене. А у 1932 їло своїх дітей. Краще втратити тисячі на полі битви, ніж мільйони від геноциду. Чи ви гадаєте, що цього разу буде інакше? Ні. Ці варвари не змінилися і методи їхні такі ж, як і сто років тому. Українська Держава існує доки гримлять гармати.

11 листопада, як ви знаєте- день незалежності Родезії. З чим всіх поціновувачів історії і симпатиків щиро вітаю) Pamwe chete, друзі!