Підірваний на протитанковій міні патрульний автомобіль Британської Південноафриканської Поліції.

Бійці RLI після бою розглядають трофейні СКС.

Алуетт-3 після аваріїї.

Шкода пташку(

​​Як відомо, великий ризик нагороджується великими перемогами. Грамотне застосування тактичних прийомів на полі бою може забезпечити успіх. Втім, інколи трапляється, що успіх від повного провалу розділяє чисте везіння, і таких випадків трапляється дуже і дуже багато.

Цікавий випадок трапився з групою слідопитів з Родезійської Легкої Піхоти. Одного ранку, під час переслідування терористів група визначила, що вже наздоганяє свою ціль: трава та дрібні рослини, що були притиснені ногами до землі були ще вологими на дотик. Переслідувачі знали, що група флоппі складалася, приблизно, з тридцяти людей, а тому вони попередили про це групу фаєрфорсу, що рухалася прямо на слідопитів зі сторони терористів. Мала місце спроба застосування тактики "молоту та ковадла", зі слідопитами в ролі ковадла: десантники фаєрфорсу при підтримці своїх Алуеттів мали здійснити висадку прямо перед терористами та боєм примусити їх до відступу- прямо на групу переслідування, що зустріла б вогнем тих, хто пережив боєзіткнення з десантом.

Вже скоро переслідувачі почули звуки вертолітних лопастей, а за кілька секунд пілоти встановили візуальний контакт з терористами, що вже почали розсіюватися по місцевості. Слідопити розгорнулись в розстрільню, якщо так можна назвати стік з чотирьох людей, та повільно висунулися до місця бою. В них не вийшло встановити радіоконтакт з командиром фаєрфорсу: ефір був забитий радіообміном між десантними групами та екіпажами Алуеттів, а тому слідопити зайняли укриття та підготувались до бою.

Втім, вже за кілька секунд залишки банди стрімголов пронеслись повз нашвидкуруч замасковану позицію слідопитів. Гелікоптери вели переслідування терористів з повітря, щедро посипаючи їх градом кулеметного та гранатометного вогню: слідопити були вимушені залягти, прямо поміж тікаючих терористів, намагаючись уникнути вогню з повітря. Якимось дивом, вони зуміли уникнути поранень і були дуже розчаровані тим, що посеред цього хаосу жодному з них не довелося зробити ані пострілу- і все це після 36 годин переслідування флоппі!

Пізніше, слідопити визнали, що відчуття знаходження посеред бою, коли ні вороги, ні союзники про них не знали- було абсолютно ірреальним.

⚔️@lostinhistory - унікальні історичні артефакти, маловідомі твори мистецтва, захопливі карти, та багато інших цікавинок з історії України та Світу, про які тобі не розкажуть на шкільних уроках. Підписуйся на Викрадення історії!

Кремезний кулеметник)

​​Вчитися, панове, необхідно на досвіді- бажано чужому. Жодна людина не є експертом- всі допускають помилки, подекуди фатальні. Сьогодні я розповім вам історію, яка трапилася з вже відомим вам Девідом Скоттом-Донеланом, легендарним родезійським слідопитом.

"Я з соромом згадую одне переслідування, в якому я брав участь, де відмова спорядження та моя невдала спроба його перевірити зіграла суттєву роль. Моя команда була неочікувано викликана для переслідування по слідам групи терористів, що перетнули кордон з Замбією для організації військового табору. В той час мені вдалося добути пару військових черевиків португальського виробництва, які мені вже дуже давно подобались. Віра в якість цих черевиків і прагнення перевірити їх в буші змусила мене їх не знімати.

Нас гелікоптером доставили до кордону, де ми знайшли сліди терористів та почали вистеження. Через пів милі, я стер ноги, через милю з них почала злазити шкіра, а через дві милі вони почали кровити і вкрились пухирями знизу і з боків. Я був змушений спершу розрізати черевики, а потім і викинути їх та продовжити переслідування босоніж. В решті-решт мене було усунуто від виконання завдання. Моя команда, вже без мене, таки вистежила терористів, декількох вбила, захопила в полон одного із старших офіцерів терористів та знайшла великий схрон з озброєнням і спорядженням. Висновок: перевірте своє спорядження, перевірте своє озброєння, перевірте засоби зв'язку- ви маєте бути впевненими у тому, що вони вам підходять. Вихід елементу спорядження з ладу- може стати причиною провалу бойової операції."

Від себе додам старого британського віршика, що гарно ілюструє таку ситуацію:

Цвяха не знайшлося,
Підкова пропала.
Підкова пропала-
Коня змарнували.

Коня змарнували-
Командира вбито,
Кіннота тікає,
А військо- розбито.

Битву програли-
Державі кінець.
А винен той коваль,
Що втратив гвіздець.

​​Гелікоптер Алуетт-3, основна робоча машинка Родезійських Повітряних Сил, використовувалася в ході війни чи не щодня. Доставлення десанту, вогнева підтримка підрозділів на полі бою, транспортування озброєння і провіанту- ці гвинтокрили робили все, і навіть більше. Саме тому, саме з ними трапилось найбільше інцидентів- всього 28 аварій, деякі з яких- з летальним результатом для екіпажу.

Після більшості аварій гелікоптери були відремонтовані. Втім, 7 з них відновити так і не вдалось. Пропоную вам ознайомитись з повним списком інцидентів, які трапились з цим гелікоптерчиком за період незалежності Родезії.

1. 22.07.68, бортовий номер R7509. Причини та місце аварії невідомі.

2. 01.07.70, бортовий номер R5117. На базі ВПС "Нью Сарум" з невідомих причин гелікоптер зазнав падіння під час посадки. Пілот та технік внаслідок падіння загинули.

3. 12.10.70, бортовий номер R7506. Під час виконання завдання з невідомих причин рухнув на землю.

4. 04.11.70, бортовий номер R5074. На військовій базі Чарара, під час посадки гвинтокрил розбився.

5. 17.10.72, бортовий номер R5077. В зоні виконання операцій у Гвело, пілот втратив орієнтацію, адже летів вночі під дощем. Внаслідок аварії пілот і технік загинули.

6. 15.02.73 бортовий номер R7500. Падіння унаслідок зіштовхнення з деревом. Пілот і технік загинули.

7. 19.11.73 бортовий номер R5087. Падіння внаслідок зіштовхнення з телефонними проводами.

8. 14.08.74 бортовий номер невідомий. Під часу бою біля Мадзіви, в вертоліт, що стояв на землі, поцілили з РПГ. Пілот загинув на місці.

9. 23.12.75 бортовий номер R5697. Під час операції в Умталі, гвинтокрил піднімав десант в повітря та зачепив електричні проводи. Пілот та чотири десантники загинули, технік вижив.

10. 18.07.76, бортовий номер невідомий. Техніка було вбито вогнем стрілецької зброї з землі.

11. 25.07.76, бортовий номер R5076. Неподалік Рутенги, гелікоптер врізався в дерево. Технік загинув на місці.

12. 01.09.76, бортовий номер невідомий. Техніка було вбито вогнем стрілецької зброї з землі.

13. 19.10.76, бортовий номер R5723. Падіння внаслідок відмови хвостового двигуна.

14. 22.12.76, бортовий номер R7524. Падіння з невідомих причин, район Мапаті.

15. 17.03.77, бортовий номер R5172. Гвинтокрил задів електричні проводи, що привело до падіння.

16. 17.05.77, бортовий номер R5725. Внаслідок вогню з землі, загинув боєць родезійського САС.

17. 23.08.77, бортовий номер R5713. Вертоліт був обстріляний стрілецькою зброєю та здійснив аварійну посадку. Без жертв.

18. 10.10.77, невідомий інцидент без жертв.

19. 12.01.78, бортовий номер R5757, район Мкото. Гелікоптер був обстріляний стрілецькою зброєю, бортовий стрілець загинув.

20. 12.01.78, бортовий номер R5701.Гелікоптер був обстріляний стрілецькою зброєю, бортовий стрілець загинув.

21. 28.07.78, бортовий номер R5177. Гелікоптер було збито з РПГ-7, екіпаж загинув.

22. 22.08.78 бортовий номер R5773, в районі Біндури гвинтокрил було обстріляно зі стрілецької зброї, втрат немає.

23. 20.10.78, бортовий номер R7531. У Замбії, у гвинтокрил поцілили з гармати, без втрат.

24. 04.01.79, бортові номери R5170 та R5701. Біля дамби Гвенора, два гелікоптери зіштовхнулись в повітрі. Вижив лише пілот 5701, решта загинули.

25. 26.09.79, бортовий номер R5705. Гелікоптер натрапив на електричні проводи, двоє загиблих.

26. 19.10.79, бортовий номер R5723. Алуетт підстрелили зі стрілецької зброї, втрат немає.

27. 25.12.79, бортовий номер R5876 внаслідок невідомого інциденту, Алуетт впав, а його пілот- загинув.

Обставини, дата та втрати ще одного інциденту залишаються невідомими.

Єдине, що можна сказати впевнено- пілоти Алуеттів ненавиділи проводи, адже саме проводи вбили більше родезійських льотчиків, ніж терористи.

Новий лонгрід, на цей раз не про армію.

https://telegra.ph/V%D1%96jna-zakon%D1%96v-abo-yuridichna-storona-nezalezhnost%D1%96-Rodez%D1%96i-04-18

Всім гелікоптерів, пацани.

Девід Скотт-Донелан, легендарний бойовий слідопит, під час служби в Родезії.

Загадка від Рональда Рейд-Дейлі, на розгадку дається тридцять секунд)

Дохлі терористи на фото- бійці ЗАНУ чи ЗАПУ?)

Генерал Пітер Уоллс, командувач Родезійських Сил Безпеки

​​Відомий факт- родезійці полюбляли спорт. В той час, у 60-х 70-х роках, процвітало дуже багато видів спортивних змагань, які були популярні в Родезії: футбол, регбі, гольф, парашутний спорт, баскетбол та волейбол, кінне поло... Крім того, в південній Африці загалом і в Родезії зокрема великою популярністю користувались автоперегони, а особливо- Формула-1.

Попри міжнародну ізоляцію та ембарго, в Родезії проводилися власні чемпіонати з Формули-1 та інших видів перегонів. В місті Булувайо, на базі аеропорту, щороку встановлювали трек. Ця траса використовувалася як один з етапів з елементів Південноафриканського чемпіонату. На змагання прибували пілоти з багатьох країн Європи та країн співдружності. Найкращий гонщик Родезії, Джон Лоу, вигравав змагання у рідному Булувайо шість разів.

Цікавий випадок стався наприкінці 1969 року. Джон Лоу зумів перемогти в змаганнях, та після отримання традиційного лаврового вінку з рук прем'єр міністра Яна Сміта, підготувався до виконання кола пошани. Він зайняв своє водійське крісло і жартома вказав Смітові на пасажирське сидіння свого Lola T70 . Сміт жарт оцінив- і хутко застрибнув на запропоноване місце.

Поки Лоу і Сміт на шалених швидкостях неслися по треку, між спортсменами з інших країн сталася цікава розмова. Крістіна Бекерс, бельгійка, що була єдиною жінкою-гонщиком на цих змаганнях, сказала: "Хотіла б я, щоб наш прем'єр теж викидав такі штуки". На що Грехам Хілл, гонщик з Британії, відповів "Наш би на таке не наважився".

САСівці практикуються в стрільбі з РПД.

Родезійські поліціянти на фоні збитого терористами ЗІПРА пасажирського літака.

Соррі, не втримався

​​Одним із парадоксів, які виникли у політиці США щодо Родезії, було питання економічного ембарго. США підтримало введення ембарго проти Родезії у січні 1966 року і це неабияк здивувало родезійську владу. В першу чергу подив викликало питання імпорту США родезійського хрому- важливого стратегічного металу, який використовувався у сфері оборони.

Річ у тім, що до 1965 року, США імпортувало хром з Туреччини, ПАР, Родезії та СРСР. Відмовою від закупівель якісного родезійського хрому, який був дуже потрібен американцям, уряд США мусив би збільшити обсяги імпорту з інших країн- в першу чергу з Росії. Навіть представники американської промисловості висловлювали обурення: "Приєднуючись до економічної блокади та збільшуючи закупівлі у СРСР, ми спонсоруємо комуністів, наших ворогів в той час, як родезійці проти цих комуністів воюють!"

Незадоволеними таким політичним рішенням керівників держави виявились громадяни обох країн. Втім, вихід з цієї ситуації знайшли простий і елегантний: США збільшило постачання хрому не з СРСР, а з ПАР. Очевидно, що велика частина руди з Південноафриканської Республіки була тим самим родезійським хромом, що контрабандно перевозили через кордон і продавали, як власний.

Сказати, що в США цього не розуміли, звичайно, не можна. Закупівля товарів у підсанкційних країн все ж була більш прийнятною, ніж інвестиція в економіку совєтів, а потреби оборонного сектору в металі можна було вирішити тільки імпортним шляхом.

На цьому прикладі можна побачити черговий парадокс світової політики: правою рукою країна голосує за санкції, а лівою, під столом, торгує з тими, кого звинувачує і засуджує.

Думаю, сьогодні я обмежу себе у своїй любові до наведення паралелей із більш близькими нам країнами. Всі й так все розуміють, вірно?

Поліцейський підрозділ спецпризначення проводить тренування у Солсбері, 70-ті.

Скаути Селуса на фоні палаючого краалю.