На тому стадіоні крім огульної нездорової брехні було ще чимало гидких речей типу Лисого з бейджем "Pohuy!", "нових ліц" з пальцями в носі, та пророче гасло "Я ваш вирок!" - саме тому позітівна пропаганда замовчує ту славну віху "конца епохі", бо пишатись нема чим і хто кого "зробив разом" неясно і дотепер.
А деякі поважні журналісти навіть договорились до "прощання зі стадіоном" (с), так ніби те всенародне позорисько чомусь треба якнайшвидше забути і не згадувати, в кращіх традиціях "неначасі" (тм)
Тільки от стадіонні питання все одно повертимуться бумерангами, як ти їх не намазуй патріотизмом (замість "какой разніци") та не заливай мільярдами "єдыного марафону" - те дійство стало точкою відліку деградації держави, відкрило пУтіну дорогу до вторгнення, а для руху вперед український народ все одно буде змушений осмислити що то було і хто з ним таке вчинив, змусивши обрати дурнувате шоу замість гідності.
Без цього ходитимо колами національних катастроф, бо не всі помилки здатні виправити Збройні Сили, яких якраз після таких "стадіонів" нарікають "воінствєнним мєньшинством", з усіма наслідками "розведень" і розмінувань.
Так що замість лукавих закликів не дивитись вгору, краще згадати ще одне спаплюжене гасло тих часів - "Думай!".Тє.