Телеграм канал «Prozapas»

Виклики, які стоять перед Україною, потребують здорового, дорослого, професійного, державницького підходу.

Посилки з орденами поїхали до Варшави. Всі ми вихлюпнули зрозумілі емоції. А тепер усім треба заспокоїтись. Польща — наш стратегічний сусід, союзник, держава, через яку проходить величезна частина нашої безпеки, логістичний хаб забезпечення зброєю наших Збройних Сил, країна, від якої великою мірою залежить наш вступ до ЄС та НАТО. За часів моєї каденції невипадково вона була нашим головним європейським і євроатлантичним адвокатом. Польща — це країна, яка прийняла понад мільйон українських біженців, і їм потрібні добрі стосунки між нашими країнами, нашими народами.

Польща — це країна, яка прийняла понад мільйон українських біженців, і їм потрібні добрі стосунки між нашими народами.
Тож українсько-польські відносини — це не майданчик для хайпу, взаємних образ і політичної капіталізації на емоціях. Тому час припинити ескалацію там, де потрібні холодна голова, професійна дипломатія і державницька відповідальність.

За умов, коли ключові українські комунікатори на польському напрямку все ще киплять емоціями, виникає просте запитання: хто сьогодні реально займається дипломатією з Польщею? Хто відповідає за політичну комунікацію з польською владою? Хто говорить із польським парламентом, урядом, президентською адміністрацією, місцевими елітами, експертним середовищем, медіа?
Хто гасить пожежу? Що взагалі робиться для відновлення довіри? Що буде з українсько-польським стратегічним партнерством? Якою буде атмосфера довкола надзвичайно важливої для нас конференції в Гданську?

Ми можемо мати суперечки щодо аграрної політики, перевізників, конкуренції, політики, пам’яті тощо. Але все це треба вирішувати через дипломатію, комунікацію і повагу, а не через бійки в соціальних мережах.

І без претензій до історичних підручників один одного — хай ними переймаються вчені, а не політики. Наша спільна історія надто складна, сповнена взаємних кривд і образ, і кращих ліків, ніж «прощаємо і просимо прощення», ще ніхто не прописав. Майбутнє не має бути в заручниках від минулого. Тим більше, шо не минуле — причина цієї кризи у двосторонніх стосунках, а внутрішні проблеми, популізм, гонитва за рейтингами.

Україна не має розкоші сваритися з Польщею. Польща не має розкоші сваритися з Україною. Ми воюємо за незалежність та існування української державності. І ми повинні берегти кожного союзника, кожен інструмент, кожну можливість. Росія ж лише аплодуватиме кожному нашому взаємному приниженню, кожному необережному слову, кожному новому скандалу.

Пропозиції нашої команди такі.

Перше. Припинити публічну ескалацію.

Друге. Негайно провести аудит української політики щодо Польщі: хто відповідає, яка стратегія, які канали комунікації, які проблеми, які рішення.

Третє. Повернути професійну дипломатію. Не шоу, не образи, не спілкування через ЗМІ, не публічний шантаж, не гру у «хто гостріше і болючіше відповість полякам», а системну роботу з польською державою і польським суспільством. Мій заклик до дипломатів: залиште справу повернення орденів політикам, у вас же — своя важлива місія.

Четверте. Відокремити емоції від національного інтересу. Бо національний інтерес України — це сильний союз із Польщею, підтримка України в ЄС і НАТО, спільна безпека та спільне стримування росії.
П’яте. Маємо забезпечити обіцяне відкриття всіх переговорних кластерів з Європейським Союзом у липні. Це також залежить і від Варшави, і тут не можна недооцінювати ризики.

Час працювати і відновлювати українсько-польське стратегічне партнерство. Не можна допустити розділення України і Молдови в європейській інтеграції. Не раз вже говорив: треба припинити втрачати людей, території і час. Тепер додам: так само важливо нам не втрачати партнерів і союзників.

📩 Telegram 😎 Facebook 🕊 Twitter

Якщо Рошен зробити державним, а не "барижним", то в наглядову раду прийдуть Мілованов з Лещенком - і він десь за добу стане збитковим та буде відправляти "двушки на Москву".

А з бацилою більшовизму в українцях треба щось робити.

⚡Юридична допомога для ВПО

📢Для внутрішньо переміщених осіб запрацювала гаряча лінія юридичної допомоги в офісі Європейської Солідарності.

📌ВПО можуть звернутися за безкоштовною консультацією з питань:
- компенсації за зруйноване або пошкоджене житло;
- житлових прав та місць тимчасового проживання;
- соціальних виплат і статусу ВПО;
- інших юридичних питань, пов’язаних із війною та переміщенням.

👉🏻Фахівці допомагають роз’яснити законодавство, підказують алгоритм дій та можливі правові рішення.

📩 Email: Solydarnistvpo@gmail.com
📞 WhatsApp / Viber: 063 591 87 59
🤝🇺🇦Підтримуємо один-одного в цей важкий час

Невже 40 мільярдів не допомогли б маштабувати такі удари по РФ як сьогодні?

Чому таким поспіхом саме зараз їх забирають з оборони та відмовляються навіть пояснювати причини?

Чи у нас всі питання з забезпечення армії вирішені, зокрема з тими ж зарплатами військовим, щоби частину ресурсу знову відправляти в топку є-бакінгів та схематозів?

Ця логіка розуму недоступна, і я сподіваюсь українці запам'ятають відвертий саботаж "слуґ", які делегували обговорювати це питання в парламенті аж 20 своїх "нових ліц".

А поки при кожному зборі на потреби ЗСУ не забувайте - десь ходять 40 000 000 000, вилучені з потреб армії.

Рубріка - "Ніщо не спинить національну ідею, час якої ніяк не настане!"💚

«Якщо ми будемо сваритися через минуле, майбутнє виграє хтось інший. Президенти України та Польщі повинні нарешті це зрозуміти. Поки не стало запізно!».

Це слова прем’єр-міністра Польщі Дональда Туска. «Переможцем у війні за історію та ордени може стати лише Москва», — думка міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського. Згоден з обома, бо в десятку.

В той же час вважаю помилковим рішення Президента Польщі Кароля Навроцького і несправедливим по відношенню до народу України. Не випадково його вже привітав медведєв. кремль завжди аплодує всьому, що послаблює єдність між Україною та Польщею.

І у випадку Зеленського, і в моєму випадку нагороджували не глав держави, а українців, наших воїнів, які боронять Україну, Польщу і всю Європу. Тому я прийняв рішення відмовитися від Ордену Білого Орла. Два тижні тому я обіцяв колегам на погоджувальній раді зробити цей крок, якщо нам не вдасться переконати Президента Навроцького не робити хибне рішення. На жаль, не вдалося.

Отже, попри те, що незаконним антиконституційним рішенням української влади через санкції мене позбавлено всіх державних нагород, я ухвалив рішення відмовитися від Ордена Білого Орла. Це мій жест у відповідь на рішення Президента Польщі. Але цей крок жодним чином не адресований польському народові!

Незмінною залишається моя вдячність Польщі за підтримку України та українців у важкі часи. Незмінним залишається моя глибока  переконаність у стратегічній дорогоцінності українсько-польського партнерства. Незмінними залишається моя повага до своїх колег та друзів президентів Квасьнєвського, Коморовського і Дуди, прем’єра Туска, міністра закордонних справ Сікорського і решти польських політиків, з якими ми будували і продовжимо будувати міцне партнерство, я би навіть сказав союзництво.

Ті в Польщі, хто не пережовує історичні міфи, а вивчає історію і робить висновки з її уроків, знає, шо після того як Україна втрачає незалежність, її втрачає і Польща. Але не минуле має визначати наші стосунки. Я не хочу щоб поляки редагували наші підручники і жодним чином не претендую на те, щоб ми українці корегували польські підручники, бо інакше нам пришлють спільний підручник із москви.

Але сьогодні варто поставити кілька чесних запитань.

Хто довів українсько-польські відносини до ситуації, коли історичні суперечки знову почали домінувати над питаннями спільної безпеки?
Хто підставив українську державу, допустивши перетворення складних сторінок історії на інструмент політичної конфронтації?
Хто не побачив або не захотів побачити, що від цієї ескалації виграє лише одна столиця — москва?

У цій війні надзвичайно важлива логістика. Україна щодня руйнує логістику ворога в окупованому Криму, намагаючись ускладнити постачання російської армії. Натомість росія через своїх агентів впливу, через корисних ідіотів і через старі історичні рани намагається руйнувати нашу логістику на заході — там, де проходять ключові маршрути підтримки України. Для нас Жешув — це не просто польське місто. Це один із символів міжнародної солідарності з Україною.

Тому будь-яка криза між Києвом і Варшавою сьогодні — це не лише проблема дипломатії. Це питання безпеки. І саме тому її потрібно вирішувати негайно. Сьогодні важливо не поглиблювати конфлікт, а завершити його. Я завжди згадую слова Святого Івана Павла ІІ: «Прощаємо і просимо прощення». Саме ця формула свого часу допомогла нашим народам знайти шлях до примирення і партнерства.

Тому пропоную вже з понеділка шукати рішення, які дозволять не поглибити нинішню кризу, а перетворити її на поштовх до нового етапу українсько-польського партнерства — чесного, дружнього, стратегічного. Політики можуть собі дозволити політичні жести, але дипломати мають не орденами кидатися, а долати кризу.

Вона, до речі, виходить за межі двосторонніх стосунків, бо Польща за моїх часів стала і надалі має бути нашим головним адвокатом на шляху до членства в ЄС та НАТО. І зараз головне для української дипломатії зберегти це надбання, і посилити нашу внутрішню єдність у боротьбі за амбітні зовнішні цілі. Саме у цій логіці я і ухвалював своє рішення.

23 грудня 2018 року "Президент Петро Порошенко підписав закон, що надає статус учасників бойових дій усім ветеранам УПА та ОУН" (с)

Як думаєте, чому тоді не було жодних скандалів з західними сусідами та показових демаршів?