Пам'ятаєте перед виборами 2019 року натовпи бородатих пацанів з т.зв. "національних дружин", які штовхались з поліцією, атакували авто Верхголовкома і проводили сумнівні марші столицею?
А тепер уявіть, що всі вони матимуть право на легальну зброю.
Так що в наших умовах перші, хто будуть озброєні короткостволом, це не "звичайні громадяни для самозахисту" - а сумнівні приватні "корпуси".
Такі на жаль реалії нашого скаліченого суспільства, якщо відкинути ілюзії про "рівність озброєних чоловіків" - нам до цього як до кави в Ялті рачки;
(а з деякими поліціянтами, які тікають при вигляді зброї - ситуація при чиємусь недоброму бажанні може взагалі бути неконтрольованою, я вже мовчу про вплив КГБ).
_____
А щодо прикладу сталого суспільства зі легалізованою зброєю як наприклад в США, то днями там якесь їбануте вбило 8 дітей - і як легалізація цьому запобігла?
Так що питання набагато складніше, якщо подумати.
Але думати у нас досі не так популярно, як закликати просто видати кожному бажаючому по пістолету.
Так цікаво слухати попередження реєстрових ультра-патріотів про розгул російських ІПСО та про кремлівську кампанію з дискредитації українського опору.
... а коли ви привозили свиней на Майдан, пригали на капот Верховного, волали про "Вальцмана", "де відрубані руки?" та "здав Маріуполь" - шо то було?
Не ІПСО і не дискредитація, нє?
Чи треба було "проєбать" епоху гідності, щоби нарешті роздуплитись де насправді ворог і наскільки небезпечно підмахувати його зусиллям на протистояння всередині країни?
Так що тепер про свої душевні переживання вам непогано було б розповідати стоячи перед дзеркалом, бо може скластись враження, що "а то пУтін нападьот" і "враг нє в Крємлє" з'явилось ОНО САМО, і ніхто не збирається робити жодних висновків - інакше вся ця патетика лицемірство, не більше.
Сім років — це достатній час, щоб емоції вляглися. І достатній, щоб чесно відповісти: що за цей час сталося з країною?
Сьогодні Україна — це країна, яка не лише воює. Це країна, яка виснажена. Людськи, економічно, інституційно. І перший крок до відновлення — це чесність.
Сім років тому ми всі почули знайому обіцянку: що достатньо змінити обличчя — і зміниться система. Чули, що держава — це застосунок, який можна «оновити» за одну ніч. Як виявилося, держава — не смартфон.
Ми вистояли. Це величезне досягнення. Але вистояти — не означає перемогти в довгій перспективі. Перед нами інше завдання — перезавантажити країну, яка тримається на межі ресурсів. І це питання не окремої політичної сили. Це питання коаліції відповідальності.
Нам потрібно повернути гідність. Ми пройшли через Революцію Гідності і знаємо цьому ціну. Коли закон працює однаково для всіх. Коли держава поважає громадянина. Бо без гідності не існує довіри. А без довіри не існує країни.
Україні потрібна відмова від популізму. Популізм — це коли складне пояснюють просто. А потім дуже складно пояснюють, чому нічого не вийшло.
Нам потрібна економіка, яка працює на оборону, створює робочі місця і повертає людей. Бо люди повертаються не закликами. Вони повертаються туди, де є сенс жити.
І найважливіше — ми маємо говорити про завершення війни. Не як про мрію, а як про план. «Якось воно завершиться» — це не стратегія. Країна має почути план. Бо тільки так із країни, яка вистояла, можна зробити країну, яка перемагає.
Так, я майже припинив писати дописи, бо... насправді, ну дуже багато причин чому. Але зараз у нас термінова та катастрофічна проблема!
Але спочатку про дописи...
Коментувати загальнонаціональні та/або міжнародні події? Так експертів хватає, з будь-якого приводу — війна в Україні, війна в Перській затоці, орбан-шморбан. Мені набагато простіше зателефонувати Маршалу та висловити йому слова подяки особисто, ніж писати те ж саме у ФБ.
Розповідати про діяльність ГО Справа Громад та Фонд Порошенка? Так, це наше повсякденне життя. Світлини кожного тижня на сторінці Петро Порошенко, кожного тижня — це не перебільшення. Наприклад от, минула пʼятниця - 9 контейнерів, переобладнаних у шиномонтажні та акумуляторні комплекси. А це означає 9 причепів, мамма міа, знову потрібні причепи.
Але зараз є термінова проблема, саме термінова і саме проблема. "Завдяки" цьому рудому "генію" та кризи з нафтою — ціну на пальне відчувають всі, хто заправляє автівки. А вже ось-ось відчують взагалі всі, бо ціни полізуть вгору. Але нас підкосили саме ціни на пальне і зарезервований на квітень бюджет на перевезення для військових ми вже витратили.
Я намагаюсь не писати про збори коштів вже більш як рік, але зараз ситуація не просто термінова, вона КРИТИЧНА. І я дуже прошу спробувати нам допомогти, бо військові не можуть чекати.
💳 Посилання на банку МОНО
https://send.monobank.ua/jar/5QZhma2F8k