З самого початку вторгнення російській окупаційній армії було байдуже що знищувати - військові об'єкти чи лікарні, енергетику чи школи, виробництва чи склади медикаментів, зерносховища чи аптеки, фабрику Рошен чи студію "Квартала".
Це консенсус та єдність ворога, які у нас роками було популярно не помічати (а дехто не помічає і досі).
Чи протистоїть цьому українська єдність - питання риторичне, бо у нас "єдыный" тільки марафон.
Під заклики до всього світу про "єдність" навколо України, у самих не йдеться не те що про консолідацію в Уряді та Раді, а навіть навпаки - пішов поділ на "правильних" і "неправильних" патріотів, "ухилянтів" та "нафронтників", політично мотивовані "санкції", чумадани з доларами для Міндічєй з Бакановими, тиск на мерів міст, тасування Шмигаля, позітівна дурістіка про "плем'я" Першого задля зморщених рейтингів, і наївними мріями про "вибори".
Ви робите це роками, з одними і тими самими наслідками, і відмовляєтесь щось змінювати - які результати ви хочете побачити, крім наявних?