Телеграм канал «Prozapas»

Останніми днями «Європейська Солідарність» мимоволі опинилася в епіцентрі суспільної дискусії про мир, хоча запитання мали б ставити владі, на якій лежить увесь тягар відповідальності за пошук миру.

Ця дискусія показала, що ми — демократична команда з плюралізмом думок, яка після обміну поглядами здатна ухвалювати консолідовані рішення. І ми неухильно дотримуємося ключових принципів нашої національної ідентичності — Армія. Мова. Віра. НАТО. Європейський Союз.

А ще вона показала, що з країною нарешті треба чесно говорити про війну. Роками нам презентували нескінченні плани стійкості, незламності, потужності й псевдобезпекові домовленості. Але жодного разу ні суспільство, ні парламент не почули від влади стратегії завершення війни.

Складна ситуація на фронті, тривоги по 16 годин, щоденні удари по містах, енергетиці та бізнесу, втрати людей і виснаження економіки, сьогоднішня жахлива атака на Прилуки — ось реальність. Війна на виснаження не може тривати безкінечно. Нам потрібна позиція, здатна привести до реальних переговорів і припинення вогню.

Раніше влада хибно подавала саму ідею припинення вогню як поступку росії й паплюжила Мінські угоди, якими ми вичавили з путіна сім років на розбудову армії. Через такий підхід Україна втрачала можливості навіть за сприятливих обставин. За втраченими можливостями стоять втрачені життя. Головне сьогодні — зробити висновки і не повторити цих помилок.

Чи є у нас план припинення війни? Так. Це негайне, безумовне і всеосяжне припинення вогню на землі, в повітрі та на морі. Припинення вогню не означає визнати окупацію, відмовитися від територій, повірити росії чи роззброїтися. Спочатку — припинити вогонь. Потім — вести переговори стільки, скільки буде потрібно.

І воно не може означати припинення зміцнення ЗСУ. Тому бюджет—2027 має стати бюджетом сильної армії, щоб показати росії, що наша армія матиме людей, зброю, боєприпаси і технології. Саме тоді у ворога з’являється реальний стимул до припинення вогню.

Ми знайшли 515 мільярдів гривень додаткового ресурсу, який має піти винятково на армію. Пропонуємо відмовитися або скоротити те, без чого країна під час війни обійдеться: 41 млрд — дороги, 35,3 млрд — чергові грошові виплати, 16 млрд — «3000 кілометрів», 10 млрд — скринінг, 9,4 млрд — кешбек, «інвестняні» та індустріальні парки, навіть 1,62 млрд — телемарафон. Ще 87 млрд — перегляд видатків на держапарат, 161,5 млрд — видатки споживання і розвитку міністерств. І резерви — 200 млрд резерву сектору безпеки й оборони та 46 млрд резервного фонду. Принцип простий: усе, що держава може мобілізувати для оборони, має працювати на оборону.

Але здатність фінансувати армію залежить і від фінансової стійкості держави, а отже — від підтримки європейських партнерів. Наступного пленарного тижня Рада розглядатиме низку законопроєктів щодо наших європейських зобов’язань. Від них залежать і подальша фінансова допомога і рух у переговорах про членство в ЄС.

Ми не діятимемо за принципом «що гірше — то краще». Ми — відповідальна проєвропейська опозиція. Тому оцінюватимемо кожен урядовий законопроєкт за якістю і відповідністю європейським зобов’язанням, бо членство в ЄС — наша стратегічна мета, а саме ми ініціювали закріплення євроатлантичного курсу в Конституції. Європейські кошти тримають макрофінансову стабільність і соціальні зобов’язання держави. Це дає змогу спрямовувати більше власного ресурсу на ЗСУ.

Європейська інтеграція, підтримка партнерів і посилення армії — не три різні політики, а одна стратегія: зробити Україну достатньо сильною, щоб росія зрозуміла, що продовження війни не дасть їй результату.

Сила потрібна нам не замість дипломатії — сила потрібна нам для дипломатії.

📩 Telegram 😎 Facebook 🕊 Twitter

З'ясувалось, що переважна більшість з тих, хто колись просував бруд проти Пороха - зрадники та агенти, як Деркач, Дубінський, Коломойський, Шуфріч, Кадиров-Оніщєнко та інший непотріб.
(а їхня інформаційна обслуга, що роками споживала фсбшну "жмурукуобнімаю" та "ліпецькуфабріку", вже ніколи не вимиє лайна зі свого рота, будь то хоч генерал, хоч посадовець, хоч небайдужий патріот - різні Лещенки, Мосейчук, Скрипіни та Найєми вам в приклад).

І вже тепер конструктори та замовники т.зв. "превентивних санкцій" проти нього - всі поголовно фігуранти різних Шлагбаумів, Мідасів та Династій, включно зі співробітниками ОП типу Мудрої та її невідомих керівників.

Вміє Петро Олексійович не тільки знаходити спільну мову з Заходом та вибішувати російського ворога - але і змушувати проявлятись наших малоросійських чортів.

Найкращий екзорцист України.

"Менеджери" так само проспали перехід війни в тотальну, як раніше "проєбалі" повномаштабне вторгнення, а потім ставку ворога на виснаження.

Все рейтинги берегли.

Тому сидимо без реактивних дронів, без перехоплювачів, без балістики - зато з дверними петлями на "фламінгах".

«План миру» має розпочинатися з негайного та всеосяжного припинення вогню, а вже потім можна сідати за стіл перемовин.

Дванадцять років тому було укладено Мінські угоди. Найкраще їх охарактеризував сам путін, коли сказав, що ми з Меркель його обдурили, вигравши п'ять років для розбудови української армії.

Тоді головним завданням було врятувати Україну. Ми прагнули не дати розв'язати війну в момент, коли українська армія не мала резервів, а державна скарбниця була порожня. І це вдалося.

У 2022–2023 роках нас годували заявами, що «Мінська-3» не буде, а припинення вогню нам не потрібне. Мовляв, нам потрібні гарантії безпеки, саміти чи безглузді переговори.

Сьогодні Україна живе під постійний гул сирен та звуки вибухів. Країна-терористка вдень та вночі б’є по наших містах ракетами й дронами. Київські рятувальники, комунальники, медики й самі містяни живуть в умовах, близьких до бойових. Та попри це вони щодня виходять рятувати людей і відновлювати роботу інфраструктури столиці.

Українці хочуть миру набагато більше, ніж політики. Вони заслужили на мир. Але неможливо назвати миром ситуацію, коли Україна втратить суверенітет. Не буде миром і ситуація, коли хтось ззовні обмежуватиме Збройні Сили. Коли кістлява рука агресора стискатиме горло нашій церкві або коли ми питатимемо в когось дозволу говорити власною мовою. Це капітуляція.

Українці хочуть миру, досягнутого дипломатичним шляхом. Але найкращий дипломат у світі — це Збройні Сили України. Саме наше військо забезпечує нам сильніші позиції на переговорах.

📩 Telegram 😎 Facebook 🕊 Twitter

👆👆
Рубріка - "Творчість вищих штабів"
💚🫡

Спочатку Штілерман повідомляє, що Міндіч йому "надав секретні чертежі ракет, користуючись політичними зв'язками" (с) - а потім його технічна директорка хвалиться, що FP "розробляє балістику 2 роки там, де їнші витрачають 15" (с)

Тобто вони отримали готові технічні рішення, напрацьовані десятиліттями державними КБ, оформивши фактичну монополію, завели під це мільярдне бюджетне фінансування -.... і видають за власне потужне досягнення.

І знову ця відверта шизофренія не викликає резононсу в зґвалтовоному позітівом суспільстві.

Бо насправді ми не виграли час, а втратили його, тому що українська балістика почала випробування ще в 2018 році (при чому з дальністю до 500 км, а не до 250 як зараз), але потім прийшла "епоха простих рішень" і від неї фактично відмовились;
аж поки "правильні люди" не побачили в цьому золоту жилу, витративши дорогоцінний час на переведення виробництва ракет з державних КБ на приватну контору.

Результат бачимо.
Вірніше переважно бачимо не в ефективності, а в заявах, гаслах, заголовках - в той час як ворог вже почав руйнувати мости в Києві.

Фінансова складова цієї історії теж буде цікавою, бо наприклад 100 000 000 000 грн. на дрони для тієї ж FP - це вартість мінімум 6500 російських реактивних "Геранєй", але щось Москва і віддалено так не потерпає як Київ.

Так що красива картінка про "успішний успіх" "молодих талановитих" знову не витримує зіткнення з реальністю, це вже наша печальна традиція.

😁😁😁
І що там красиві протитанкові загороди? Допомогли? Я бачила їх в Маріуполі, багато, дійсно красиві.

Це пиздець, уліточка.
Український Форбс, а скільки коштує статєйка про карколомний шлях до успіху? Не для себе, подруга цікавиться😂😂