Телеграм канал «Prozapas»

Тепер Верещук дякує Порошенку за підтримку єдності в історії з загостренням відносин з Польщєю, і це дійсно приклад як державник може приймати непросте для себе рішення заради спільних інтересів (тим більше в ситуації, якої він би скоріше за все просто не допустив).

Тільки от.... а що з "превентивними санкціями" проти Порошенка, Ірина Андріївна?
І з позбавленням його державних нагород в Україні?

Як вони допомагають єдності?
Чи вона нам потрібніша назовні ніж всередині країни в умовах війни на виживання?

Тим більше коли за півтора роки жодних підстав для цієї ганьби так і не було надано, а судді ховаються від необхідності винесення очевидного рішення про їхню незаконність - про що мовчать і Верещук, і ображені поляками патріоти, і позитивні активісти, і найоб'єктивніший в світі "єдыный марафон".

Це українське лицемірство нічим не краще за дурнуватий польський ґонор, і має наслідки гірші за українсько-польську кризу.

Та ми здогадуємось чому - євразійські скрєпи не дозволяють.

Тільки чомусь мільйони українців знайшли притулок саме в Євросоюзі, не питаючи це позітівне непорозуміння, та і зброя і 90 мільярдів євро надходять саме звідти.

Але спонсорам подібних персонажів треба, щоби ми вступили в Карася з Івановим, для повного щастя

Виклики, які стоять перед Україною, потребують здорового, дорослого, професійного, державницького підходу.

Посилки з орденами поїхали до Варшави. Всі ми вихлюпнули зрозумілі емоції. А тепер усім треба заспокоїтись. Польща — наш стратегічний сусід, союзник, держава, через яку проходить величезна частина нашої безпеки, логістичний хаб забезпечення зброєю наших Збройних Сил, країна, від якої великою мірою залежить наш вступ до ЄС та НАТО. За часів моєї каденції невипадково вона була нашим головним європейським і євроатлантичним адвокатом. Польща — це країна, яка прийняла понад мільйон українських біженців, і їм потрібні добрі стосунки між нашими країнами, нашими народами.

Польща — це країна, яка прийняла понад мільйон українських біженців, і їм потрібні добрі стосунки між нашими народами.
Тож українсько-польські відносини — це не майданчик для хайпу, взаємних образ і політичної капіталізації на емоціях. Тому час припинити ескалацію там, де потрібні холодна голова, професійна дипломатія і державницька відповідальність.

За умов, коли ключові українські комунікатори на польському напрямку все ще киплять емоціями, виникає просте запитання: хто сьогодні реально займається дипломатією з Польщею? Хто відповідає за політичну комунікацію з польською владою? Хто говорить із польським парламентом, урядом, президентською адміністрацією, місцевими елітами, експертним середовищем, медіа?
Хто гасить пожежу? Що взагалі робиться для відновлення довіри? Що буде з українсько-польським стратегічним партнерством? Якою буде атмосфера довкола надзвичайно важливої для нас конференції в Гданську?

Ми можемо мати суперечки щодо аграрної політики, перевізників, конкуренції, політики, пам’яті тощо. Але все це треба вирішувати через дипломатію, комунікацію і повагу, а не через бійки в соціальних мережах.

І без претензій до історичних підручників один одного — хай ними переймаються вчені, а не політики. Наша спільна історія надто складна, сповнена взаємних кривд і образ, і кращих ліків, ніж «прощаємо і просимо прощення», ще ніхто не прописав. Майбутнє не має бути в заручниках від минулого. Тим більше, шо не минуле — причина цієї кризи у двосторонніх стосунках, а внутрішні проблеми, популізм, гонитва за рейтингами.

Україна не має розкоші сваритися з Польщею. Польща не має розкоші сваритися з Україною. Ми воюємо за незалежність та існування української державності. І ми повинні берегти кожного союзника, кожен інструмент, кожну можливість. Росія ж лише аплодуватиме кожному нашому взаємному приниженню, кожному необережному слову, кожному новому скандалу.

Пропозиції нашої команди такі.

Перше. Припинити публічну ескалацію.

Друге. Негайно провести аудит української політики щодо Польщі: хто відповідає, яка стратегія, які канали комунікації, які проблеми, які рішення.

Третє. Повернути професійну дипломатію. Не шоу, не образи, не спілкування через ЗМІ, не публічний шантаж, не гру у «хто гостріше і болючіше відповість полякам», а системну роботу з польською державою і польським суспільством. Мій заклик до дипломатів: залиште справу повернення орденів політикам, у вас же — своя важлива місія.

Четверте. Відокремити емоції від національного інтересу. Бо національний інтерес України — це сильний союз із Польщею, підтримка України в ЄС і НАТО, спільна безпека та спільне стримування росії.
П’яте. Маємо забезпечити обіцяне відкриття всіх переговорних кластерів з Європейським Союзом у липні. Це також залежить і від Варшави, і тут не можна недооцінювати ризики.

Час працювати і відновлювати українсько-польське стратегічне партнерство. Не можна допустити розділення України і Молдови в європейській інтеграції. Не раз вже говорив: треба припинити втрачати людей, території і час. Тепер додам: так само важливо нам не втрачати партнерів і союзників.

📩 Telegram 😎 Facebook 🕊 Twitter

Якщо Рошен зробити державним, а не "барижним", то в наглядову раду прийдуть Мілованов з Лещенком - і він десь за добу стане збитковим та буде відправляти "двушки на Москву".

А з бацилою більшовизму в українцях треба щось робити.

⚡Юридична допомога для ВПО

📢Для внутрішньо переміщених осіб запрацювала гаряча лінія юридичної допомоги в офісі Європейської Солідарності.

📌ВПО можуть звернутися за безкоштовною консультацією з питань:
- компенсації за зруйноване або пошкоджене житло;
- житлових прав та місць тимчасового проживання;
- соціальних виплат і статусу ВПО;
- інших юридичних питань, пов’язаних із війною та переміщенням.

👉🏻Фахівці допомагають роз’яснити законодавство, підказують алгоритм дій та можливі правові рішення.

📩 Email: Solydarnistvpo@gmail.com
📞 WhatsApp / Viber: 063 591 87 59
🤝🇺🇦Підтримуємо один-одного в цей важкий час

Невже 40 мільярдів не допомогли б маштабувати такі удари по РФ як сьогодні?

Чому таким поспіхом саме зараз їх забирають з оборони та відмовляються навіть пояснювати причини?

Чи у нас всі питання з забезпечення армії вирішені, зокрема з тими ж зарплатами військовим, щоби частину ресурсу знову відправляти в топку є-бакінгів та схематозів?

Ця логіка розуму недоступна, і я сподіваюсь українці запам'ятають відвертий саботаж "слуґ", які делегували обговорювати це питання в парламенті аж 20 своїх "нових ліц".

А поки при кожному зборі на потреби ЗСУ не забувайте - десь ходять 40 000 000 000, вилучені з потреб армії.

Рубріка - "Ніщо не спинить національну ідею, час якої ніяк не настане!"💚