Телеграм канал «Prozapas»

От бачите, Єрмак і Міндіч не з'явились за викликом до суду - а на суд до Порошенка навпаки, не з'явились судді.

І тільки в шизофренічній "країні мрій" перемігшого позітіву "оні одінаковиє" (тм);
це називається "ми хочемо достроково всупити до Євросоюзу".

Над українцями триває цікавий експеримент, який потрапить в підручники не тільки з історії, але і з психіатрії.

Так цікаво слухати попередження реєстрових ультра-патріотів про розгул російських ІПСО та про кремлівську кампанію з дискредитації українського опору.

... а коли ви привозили свиней на Майдан, пригали на капот Верховного, волали про "Вальцмана", "де відрубані руки?" та "здав Маріуполь" - шо то було?

Не ІПСО і не дискредитація, нє?

Чи треба було "проєбать" епоху гідності, щоби нарешті роздуплитись де насправді ворог і наскільки небезпечно підмахувати його зусиллям на протистояння всередині країни?

Так що тепер про свої душевні переживання вам непогано було б розповідати стоячи перед дзеркалом, бо може скластись враження, що "а то пУтін нападьот" і "враг нє в Крємлє" з'явилось ОНО САМО, і ніхто не збирається робити жодних висновків - інакше вся ця патетика лицемірство, не більше.

Сім років — це достатній час, щоб емоції вляглися. І достатній, щоб чесно відповісти: що за цей час сталося з країною?

Сьогодні Україна — це країна, яка не лише воює. Це країна, яка виснажена. Людськи, економічно, інституційно. І перший крок до відновлення — це чесність.

Сім років тому ми всі почули знайому обіцянку: що достатньо змінити обличчя — і зміниться система. Чули, що держава — це застосунок, який можна «оновити» за одну ніч. Як виявилося, держава — не смартфон.

Ми вистояли. Це величезне досягнення. Але вистояти — не означає перемогти в довгій перспективі. Перед нами інше завдання — перезавантажити країну, яка тримається на межі ресурсів. І це питання не окремої політичної сили. Це питання коаліції відповідальності.

Нам потрібно повернути гідність. Ми пройшли через Революцію Гідності і знаємо цьому ціну. Коли закон працює однаково для всіх. Коли держава поважає громадянина. Бо без гідності не існує довіри. А без довіри не існує країни.

Україні потрібна відмова від популізму. Популізм — це коли складне пояснюють просто. А потім дуже складно пояснюють, чому нічого не вийшло.

Нам потрібна економіка, яка працює на оборону, створює робочі місця і повертає людей. Бо люди повертаються не закликами. Вони повертаються туди, де є сенс жити.

І найважливіше — ми маємо говорити про завершення війни. Не як про мрію, а як про план. «Якось воно завершиться» — це не стратегія. Країна має почути план. Бо тільки так із країни, яка вистояла, можна зробити країну, яка перемагає.

📩 Telegram 😎 Facebook 🕊 Twitter

👆👆👆
Знову "Гончаренко розповсюджує російські ІПСО" 🤷‍♂

Так, я майже припинив писати дописи, бо... насправді, ну дуже багато причин чому. Але зараз у нас термінова та катастрофічна проблема!

Але спочатку про дописи...

Коментувати загальнонаціональні та/або міжнародні події? Так експертів хватає, з будь-якого приводу — війна в Україні, війна в Перській затоці, орбан-шморбан. Мені набагато простіше зателефонувати Маршалу та висловити йому слова подяки особисто, ніж писати те ж саме у ФБ.

Розповідати про діяльність ГО Справа Громад та Фонд Порошенка? Так, це наше повсякденне життя. Світлини кожного тижня на сторінці Петро Порошенко, кожного тижня — це не перебільшення. Наприклад от, минула пʼятниця - 9 контейнерів, переобладнаних у шиномонтажні та акумуляторні комплекси. А це означає 9 причепів, мамма міа, знову потрібні причепи.  

Але зараз є термінова проблема, саме термінова і саме проблема. "Завдяки" цьому рудому "генію" та кризи з нафтою — ціну на пальне відчувають всі, хто заправляє автівки. А вже ось-ось відчують взагалі всі, бо ціни полізуть вгору. Але нас підкосили саме ціни на пальне і зарезервований на квітень бюджет на перевезення для військових ми вже витратили. 

Стоять вантажівки.
Стоять вантажі.
Чекають військові.

Я намагаюсь не писати про збори коштів вже більш як рік, але зараз ситуація не просто термінова, вона КРИТИЧНА. І я дуже прошу спробувати нам допомогти, бо військові не можуть чекати. 

💳 Посилання на банку МОНО
https://send.monobank.ua/jar/5QZhma2F8k

Якось мало позітівні блогєри пишуть про річницю "стадіона", після якого "побєділі баригу" - не наводять цитат, не радіють прозорливості, не надають прикладів звершень.

Мабуть, досі не можуть розібратись хто ж наживається на війні.

Ну почекаємо ще 7 років💚