Навіть День пам'яті жертв політичних репресій примудрились перетворити в парад лицемірства.
З печальними ліцамі щось розповідають про радянське беззаконня та використання силових структур для приватно-партійних інтересів - але про військових в клітках та наприклад полковника Червінського не згадують.
І про запакування в СІЗО детектива НАБУ разом з батьком напередодні появи "плівок Міндіча" теж мовчать.
А хтось ще пам'ятає знаменитий "бріфінг" по справі Шеремета, на якому посадовцями були призначені винні та відправлені за грати? Що там по результату?
Чи треба було показати карающій мєч "нових ліц", щоб не рипались?
І 120+ "справ" проти Порошенка з ублюдочними "превентивними санкціями" - це не політично мотивовані дії?
(Як і конські застави офіцерам УДО з метою примусити дати фальшиві свідчення проти того ж Порошенка).
Список можна доповнювати, бо в "конце епохі" більшовицькі практики політичних переслідуаань зацвіли буйним цвітом - хоча наші патріотично-"націоналістичні" щелепи переважно не влаштовані згадувати такі очевидні речі.
А з цим рівнем позітівної пропаганди, спрямованої на пошук "врагов народа" та закликами "єднатись навколо нацлідєра" (нааіть не навколо обіцяної "країни мрій) - і до жертв репресій недалеко;
поздравляю.
Орденоносна Мосейчук переймається "десакралізацією лідерства" (що б цей термін не означав).
Мабуть щось в стилі чучхе, єлбаси, нацлідєра та інших "суверенних демократій", які нам крайніми роками чомуь потужно нав'язуть ларьочники, гадалки, колдуни та Подоляк - тільки яке це має відношення до ідеї свободи та гідності як фундаменту існування української держави?
Але ви Наталія Миколаївна за свою сраколізацію не переймайтесь, вона тепер назавжди з вами 💚
Ця техніка — не просто рядки у звітах. Кожна одиниця полегшує службу, зберігає здоров’я та життя українського військового й укріплює обороноздатність нашої держави.
В черговий раз передали:
🔹 2 екскаватори;
🔹 5 контейнерних ремонтних майстерень;
🔹 2 мобільні шиномонтажні комплекси з RunFlat;
🔹 2 квадроцикли;
🔹 зарядні станції, «Старлінки» та генератори;
🔹 детектори дронів «Аспірин» та іншу електроніку.
Ми не маємо права зупинятися. Бо кожен екскаватор — це нове укриття. Кожна майстерня — це відремонтована техніка, яка повернеться в бій. Кожен генератор, кожен «Старлінк», кожен детектор дронів — це додатковий шанс для наших воїнів виконати завдання і повернутися живими.
https://youtu.be/9yvp5cJgrpo
ДОПОМОГА ЗСУ:
ТІЛЬКИ ДЛЯ ПРИВАТ 24
5169330539480845 (Антоніна Бузіло)
Для ІНШИХ банків:
5375411218951692 (Антоніна Бузіло)
"Підозра" Омеляну це не просто черговий прояв політично мотивованих переслідувань - це сигнал.
Ти можеш служити, втрачати здоров'я, віддалятись від близьких, отримувати поранення, а після звільнення за рік отримати звинувачення що якось "неправильно" воював (або наприклад донатив) і виконував обов'язки.
Потім ходи на допити до ухилянтів в погонах, які тебе ненавидять, і роками доводь свою правоту в умовах, коли правда нікого не цікавить і тебе прокрутили на "єдыному".
Хоча проступок військового моментально фіксується його командирами через довідки доповіді та службові розслідування - але як бачите коли треба "папочки" дістаються в будь-який момент.
Під лицемірні гасла про "наших титанів" армія використовується як нструмент тиску, і випадок Омеляна стає в один ряд зі "справами" генералів Марченка і Павловського, полковника Червінського, призначених сидіти в клітках офіцерів за Вовчанськ, Шабуніна і так далі.
Ну, і під традиційне мовчання позітівних патріотів, яким завжди "треба разобраться", як би чого не сталось.
Це ми так "боремось з совком", да.
Епоха підлості по відношенню до власної армії триває.
За ці роки за ними вже закріпилося прізвисько «наші котики». Так ніжно їх кличуть у нашій команді. Так звуть їх військові за те, що вони закривають потреби без зайвих питань.
Наші котики — не такі, у яких «лапки». Вони — шалені коти, бо носяться 24/7, збираючи допомогу на фронт. Завжди на зв’язку з десятками бригад, якими опікуються. Знають усе про військову техніку та як дістати те, що дістати неможливо.
А ще — у них великі серця. Бо як інакше можна пояснити те, що вони можуть працювати без вихідних, але від цього їхня мотивація допомагати не зникає.
Під час пандемії «Справа Громад» подбала про людей, які залишилися зачиненими вдома без допомоги рідних, і передавала їм продуктові набори.
Організувала закупівлю тестів та кисневого обладнання для лікарень в умовах шаленого дефіциту. Відтоді робити неможливе стало їхнім щоденним завданням.
З початку повномасштабного вторгнення «Справа Громад» взяла на себе харчове і речове забезпечення територіальної оборони. Знаходила перші бронежилети і шоломи, забезпечувала оборонців Києва транспортом, паливом і медикаментами. У перші дні після звільнення Бучі наші волонтери одні з перших доставили туди продукти та ліки, організували для людей гарячі обіди та постійну польову кухню. Коли звільнили Чернігів, саме вони привезли до місцевої лікарні генератори, медикаменти та їжу. «Справа Громад» долучилася й до вирішення проблем з питною водою в Миколаєві. І досі щотижня вони передають продуктові набори у прифронтові міста та села.
«Справа Громад» стала надійним тилом для наших військових, забравши з їхніх плечей рутинні процеси. Від розуміння того, що потрібно військовому, щоб ефективно бити ворога, і до вручення ключів від омріяної техніки. Вони враховують найдрібніші деталі побуту військового і продумують все до дрібниць — від елементарних пальників та шин до дронів, екскаваторів і вантажівок.
Пишаюся, що разом нам вдалося реалізувати такі унікальні для війська проєкти, як прально-душові комплекси, пересувні автомайстерні, мобільні шиномонтажні комплекси та лісопильні. Щодня ми отримуємо про них схвальні відгуки.
Морська піхота — це не зупинятись, коли страшно. Це коли закінчуються сили, але ти міцно стоїш. Це коли обираєш не легкий шлях, а правильний.
Морські піхотинці не знають слабкості. Вони знають обов’язок. Знають братерство. Знають ціну кожного метра української землі — бо платили за неї найдорожчим.
Берет кольору морської хвилі — це символ. Та невбияка відповідальність. Відповідальність за тих, хто поруч у окопі. За місто, яке треба втримати. За країну, яка вірить і підтримує.
Сьогодні ми схиляємо голову перед кожним морським піхотинцем — тим, хто на передовій. Тим, хто у шпиталі. І тим, хто вже назавжди залишився у нашій памʼяті.
Слава морській піхоті України! З вашим днем, морпіхи!