Телеграм канал «Prozapas»

Те, що режисер шедевра всіх часів "Слуга народа" Кірющєнко став співвласником енергетичного бізнеса з державними підрядами, і з початку 2025 року тільки дивідендами отримує по 100 тисяч на день (100 000 на день) - як на мене найкраще ілюструє суть конца епохі. Міг би він отримати ці можливості та активи, якби його партнери з "Квартала" не були у владі? Питання риторичне, і взагалі-то у всьому світі (крім Росії) це називається зловживання впливом та корупція - але у нас мабуть "ето друґоє", суспільство давно привчили жити в маразмі ( бо як бачите, є за що утримувати позітівну пропаганду). ....... Якось дивно, воюючій армії не вистачає коштів, а по 100 тисяч на день "новим ліцам" - легко. Зато нас дуже смішать поляки та "неспроможність" НАТО, да.

А може то Єрмак не купував ботоферму - а натякав американцям.... 💚🫡

Сьомий рік (вже сьомий) Сергєй Лєщєнко разом з позітівними колегами розповідає який Порошенко "збитий льотчік" та як "його політична кар'єра закінчилась". Яка там війна, окупація та руйнування держави, який там Деркач, Баканов та брат-грушнік Подоляка, які там пограбовані бюджети та злиті в асфальт мільярди замість ракет - для них немає більшої загрози ніж Порошенко. Навіть в "єдыному марафоні" виділені спеціальні антипорошенківські люди і години. В принципі, Сірьоню зрозуміти можна, він в разі повернення Пороха автоматично позбавляється халявних мільйонів на Укрзалізниці та разом з позітівною обслугою ларьочників повертається в кабаре ногами дригать (а багато хто і ходити на допити). А от чому до цієї кодли долучаються деякі колишні полонені та медійні військовослужбовці (які за Порошенка ходили парадами по Маріуполю, а після нього пройшли застінки окупантів, втратили сотні побратимів, та і сам Маріуполь, і все одно мають претензії виключно до нього, а не до "проєбалі") - це осягнути важко. Цікавий феномен, хоча не новий і давно відомий в історіях про лицемірство, стокгольмський синдром, а то і про ішака, навантаженого золотом. Додасться ще історія про збитого Лєщєнка, от побачите.

🔷🔶 #Проєкти_важливі і #числа_красиві 🔷🔶 #Цифра_дня 500!! 👏 Вже 500 одиниць спецтехніки ми поставили до Збройних Сил разом з Фондом Порошенка: пересувні та контейнерні авторемонтні майстерні, контейнерні шиномонтажі, зокрема з системою Run-flat, прально-душові комплекси, контейнерні акумуляторні станції... Друзі, без ВАШИХ внесків це було б набагато складніше зробити! Це справді так. І ви самі це знаєте та відчуваєте. Дякуємо кожному, хто підтримує Збройні Сили України! 🤝 ДОПОМОГА ЗСУ: ТІЛЬКИ ДЛЯ ПРИВАТ 5169330539480845 (Антоніна Бузіло) Для ІНШИХ банків: 5375411218951692 (Антоніна Бузіло) Інші реквізити 💳 🌐 Сайт | 🤝 Донат-платформа сувенірів FACEBOOK | TWITTER | YOUTUBE

А моя особиста думка така - ніяка Пугачова не наробить стільки шкоди, скільки наш колективний "Квартал 95", який роками примудряється знецінювати українську гідність під аплодисменти власного ж населення. Так що хто хоче нехай слухає і дивиться інтерв'ю, хто не хоче - теж святе право. Навчитись плекати свої надбання - ось головне завдання наступного покоління українців, бо смаки теперішнього схоже назавжди потонули десь між російським та малоросійським.

Я не сумнівався, що інтерв’ю Алли Пугачової збере мільйони переглядів у російському сегменті YouTube. Але не передбачив іншого — того, що воно стане темою гарячих дискусій в українських соціальних мережах. Що одні дякуватимуть Пугачовій за відмову від підтримки війни, а інші дорікатимуть за відсутність підтримки України. Ми ще раз переконалися: значна частина нашого суспільства все ще залишається в полоні пострадянського інформаційного простору, навіть під час війни - як ті, хто намагається в ньому втриматися попри війну, так і ті, хто хотів би його позбутися. І тим, і іншим я хочу сказати одну просту річ. Алла Пугачова — російська співачка. Не радянська, не пострадянська. Російська. Її сила завжди була саме в цьому. Поруч із нею все залишалося радянським: від Кобзона до фольклорних хорів. І нині так звана «російська естрада», всі ці тупі Шамании— це уламки СРСР. Українські артисти, які рвалися туди, також прагнули радянського статусу. Софії Ротару це, на наше щастя, не вдалося до кінця, зате сучасним Повалій та Ані Лорак — так. І чекати, що російська співачка виступить проти власного народу, а не лише проти держави, — марно. В історії світової сцени є лише одна недавня історія — Марлен Дітріх. Голлівудська ікона, яка мала всі творчі можливості існувати в світовому контексті, вона стала на бік союзників у Другій світовій війні. Але навіть тепер чимало німців вважають її зрадницею. Не просто держави — самих німців. Пугачової не існує поза російським контекстом. Не ми її слухачі — вони. Нам вона може співчувати, як співчуває іноземець жертвам агресії своєї країни. Але її біль — це росіяни. І саме це я завжди повторюю зросійщеним українцям: на кораблі російської культури вам місця ніколи не було, немає й не буде. Хіба що в трюмі. Я бачив Пугачову лише раз — у 90-х. На сніданок, куди мене запросили колеги-італійці, вона прийшла з тодішнім чоловіком Євгеном Болдіним. І найбільше її цікавив Крим. Вона намагалася зрозуміти, чи не буде її присутність на концертах там сприйнята як підтримка першої російської спецоперації по відокремленню півострова. Це мене вразило. Бо мої інші знайомі зі світу естради ніколи навіть не прагнули вникати у такі нюанси. Її близькі завжди говорили: головна її вада — порядність. Вона завжди намагалася її зберегти, але все одно залишалася частиною системи. І свою роль в Росії, і свою присутність в системі вона добре усвідомлює. Але головне в цьому інтервʼю ю не в словах підтримки чи співчуття. Головне — фраза про зраду Росії. Коли таке говорить єдина справді російська співачка останніх десятиліть, це означає, що навіть її віра в нормальність власної країни зруйнувалася. І це вже діагноз. Діагноз не Пугачовій. Діагноз Росії та росіянам. Ви, може, і цього до кінця не усвідомлюєте, бо ж кожному з нас Україна ніколи не зраджувала. І це наше найбільше щастя. Бо немає страшнішої трагедії, ніж усвідомити, що тебе зрадила твоя Батьківщина. І це не компенсувати еміграцією, це не компенсувати документами для дітей, це не компенсувати жодними інтерв’ю.