‼️Ворог продовжує бити по Харківщині: двоє людей загинули, ще троє постраждали
🔹За даними слідства, вранці 5 липня російський безпілотник (попередньо типу «Італмас») завдав удару по території автозаправної станції в Індустріальному районі м. Харкова.
🔹4 липня близько 16:05 російські військові атакували село Лозова Чугуївського району. Попередньо, ворог застосував БпЛА «Молнія». Внаслідок влучання у комбайн загинув 61-річний чоловік. 32-річний чоловік дістав поранення та був госпіталізований.
🔹Того ж дня орієнтовно о 13:40 ворожий FPV-дрон атакував село Довжанка Купʼянського району. Пошкоджено цивільний автомобіль. Загинув 55-річний мирний житель.
🔹Близько 11:20 російські військові завдали удару FPV-дроном поблизу зупинки громадського транспорту у Київському районі Харкова. 45-річна жінка дістала поранення.
🔹Вдень 4 липня російський безпілотник з реактивним двигуном атакував територію цивільного підприємства у Харкові. Внаслідок влучання виникла пожежа: горіли вантажні авто.
🔹Також вчора близько 06:40 ворожий безпілотник атакував селище Великий Бурлук Куп’янського району. Отримав поранення 53-річний чоловік.
🔹За процесуального керівництва відповідних окружних прокуратур розпочато досудові розслідування за фактами вчинення воєнних злочинів (ст. 438 КК України).
Сергій Антоненко працював прокурором у прокуратурах Херсонської області, а також у військових прокуратурах Білгород-Дністровського, Херсонського та Житомирського гарнізонів. За вислугу Сергію присвоєно звання капітана юстиції. Хоча Сергій захистив адвокатуру, розпочати роботу адвокатом він так і не встиг.
З початком війни на сході України в 2014 році Сергій Антоненко протягом трьох років брав участь у бойових діях в АТО, де мав позивний «Прокурор». Через отримане під час служби поранення повернувся до прокурорської діяльності.
Втім, після початку повномасштабного вторгення Сергій приєднався до 40-го окремого стрілецького батальйону «Кодак», де командував підрозділом і разом із побратимами виконував бойові завдання на передовій.
Сестра захисника, Анна, згадувала, як брат від самого початку вторгнення рвався на фронт.
«Завжди казав: «Хто, якщо не ми?» Завжди вірив у нашу перемогу! На повідомлення: «Як ти?», у нього завжди було: «Все добре». Але добре там ніколи не було, там пекло… Пекло, в якому помирають наші люди, помирають найкращі».
19 липня 2022 року капітан Сергій Антоненко загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Норцівка Ізюмського району Харківської області. Його життя обірвалося в самому пеклі війни, де він боровся за свободу і незалежність України. Поховали героя 26 липня 2022 року на кладовищі Героїв АТО у рідному Кам’янському.
За мужність і самопожертву Сергій Антоненко посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
У Сергія залишилися батьки, сестра Анна та племінниця, які бережуть пам’ять про нього як про людину честі, відваги та непохитної віри в перемогу.
Офіс Генерального прокурора вшановує пам’ять Сергія Антоненка — прокурора та капітана, чиї вчинки — ціна нашої свободи.
1 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання в районі н.п. Оріхово-Василівка Бахмутського району Донецької області загинув Сергій Олександрович Божко — головний спеціаліст відділу програмно-технічного забезпечення Департаменту державного майна, ресурсів та матеріально-технічного забезпечення Офісу Генерального прокурора.
Сергій народився 1 вересня 1984 року у Гостомелі на Київщині. У 2007 році закінчив Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут». Упродовж 2006–2009 років проходив строкову військову службу у ЗСУ.
З травня 2010 року працював в органах прокуратури — спочатку відповідальним черговим відділу супроводження користувачів Генеральної прокуратури України, з 2022 року — у Департаменті державного майна та матеріально-технічного забезпечення Офісу Генерального прокурора. Був професійним фахівцем, якого поважали в колективі, неодноразово заохочувався Генеральним прокурором.
У 2014–2015 роках Сергій добровільно став на захист України під час АТО. У березні 2022 року, не вагаючись, повернувся до лав ЗСУ. Командував мотопіхотною ротою спеціального батальйону «Шквал», мав військове звання «майор». Брав участь у бойових діях на Донеччині та Харківщині. Опікувався підлеглими та в найтяжчі хвилини був поруч з ними на передових позиціях.
Сергія поховано з військовими почестями на Лісовому кладовищі в Києві. У нього залишились батьки та сестра.
Офіс Генерального прокурора вшановує пам'ять Сергія Божка — захисника Батьківщини.
На Харківщині прокуратура ініціювала повернення у власність громади безхазяйної греблі вартістю майже 65 млн грн
Берестинська окружна прокуратура Харківської області звернулася до суду в інтересах держави із позовною заявою про передачу у комунальну власність безхазяйної гідротехнічної споруди.
Йдеться про греблю, розташовану на водному об’єкті площею понад 46 га у селі Бесарабівка Берестинського району. Її вартість складає майже 65 млн гривень.
Встановлено, що гребля тривалий час не перебуває у власності чи на балансі жодного органу, підприємства або установи. Гідроспоруду ще навесні 2025 року офіційно взяли на облік як безхазяйне майно. Оскільки за рік право на греблю так ніхто й не заявив, з’явилися всі законні підстави, аби передати її громаді.
Споруда виконує важливі захисні функції, забезпечує регулювання водного режиму та захист населеного пункту й прилеглих територій від негативного впливу вод. Саме тому передача її у комунальну власність необхідна для належного утримання, проведення ремонтних робіт, здійснення контролю за технічним станом, адже відсутність визначеного власника створює ризики аварійних ситуацій і підтоплення територій.
Оскільки орган місцевого самоврядування не вживав заходів щодо оформлення безхазяйного нерухомого майна у власність громади, це в судовому порядку ініціювала прокуратура.
Дитина має бути захищеною. Найбезпечнішим місцем для неї повинен бути власний дім. Батьки в першу чергу мають піклуватися про дітей, виховувати та забезпечувати безпечне дитинство. Але так буває не завжди.
Три різні регіони. Три окремі історії. Одна спільна трагедія – зрада дитинства матерями.
Дніпро. Двомісячна дівчинка померла від голоду та виснаження. Від самого народження вона не отримувала навіть найнеобхіднішої турботи, якої потребує кожне немовля. Мати фактично ігнорувала доньку. Навіть коли стан дитини став критичним, вона не зверталася по медичну допомогу. А вже після смерті доньки сховала її тіло у візку в комірчині та пішла до знайомого разом зі старшим сином.
Рівненщина. Мати перетворила власних дітей на живий товар. 11-річну доньку та синів віком 9 і 15 років вона продала за 30 тисяч гривень. Замість дитинства, навчання та майбутнього, їх планували вивезти до Києва й експлуатувати для жебрацтва. До цього старшу доньку жінка використовувала як наркокур'єра. Подальша доля дітей жінку не цікавила.
Івано-Франківщина. Мати роками катувала 15-річного сина із ДЦП. Вона систематично зловживала алкоголем і в стані сп'яніння била дитину через відмову їсти та інші побутові причини. Під час чергового нападу завдавала ударів по обличчю і колінах, а потім умисно вдарила головою об стіну. Після викриття насильства хлопця госпіталізували. Зараз він у лікарні.
У всіх цих справах потерпілих дітей, а також їхніх братів і сестер вилучено з небезпечного середовища.
Матерям повідомлено про підозру та обрано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою без права застави.
Але відповідальність не може обмежуватися лише безпосередніми кривдниками.
Коли діти помирають від голоду, стають жертвами експлуатації чи роками зазнають насильства, це не просто вирок системі. Це питання відповідальності кожного, хто мав захистити дитину і не зробив цього.
Правову оцінку мають отримати не лише дії тих, хто вчиняв злочини, а й бездіяльність усіх, хто був зобов'язаний захистити дітей, мав для цього повноваження, але не виконав свого обов'язку. Тих, хто своєю байдужістю чи службовою недбалістю дозволив дітям залишитися сам на сам із насильством.
Саме над цим щодня працюють ювенальні прокурори. І надалі принципово відстоюватимемо справедливість у кожному кримінальному провадженні щодо злочинів проти дітей.
І ця робота дає результат. Днями на Вінниччині ми в апеляційному суді домоглися посилення покарання матері за смерть від голоду її 10-річного сина з інвалідністю. Суд першої інстанції призначив їй 3 роки позбавлення волі. Прокуратура оскаржила вирок як занадто м'який. Апеляційний суд підтримав позицію прокурора та посилив покарання до 6 років позбавлення волі.
Насильству, байдужості та експлуатації дітей немає місця в цивілізованому суспільстві. Без винятків. Без виправдань. Без компромісів.