Телеграм канал «ПОЛИТИКА ПО-ДНЕПРОВСКИ»

⚖️Судитимуть депутата сільради на Дніпропетровщині, який «забув» задекларувати статки на 4,2 млн грн

Правоохоронці встановили, що у 2024 році обвинувачений подав щорічну декларацію, в якій не зазначив 7 орендованих земельних ділянок загальною площею майже 130 га, а також недостовірно вказав дохід, отриманий у вигляді заробітної плати та пенсії.

Загальна сума незадекларованих активів становить 4,2 млн грн. Наразі досудове розслідування завершили — справу скеровано до суду.

Вірус поза цензурою
У мережі з’явилась інформація про спалах ящуру в Казахстані — і це миттєво підняло проблему до рівня міждержавної кризи.
Казахстан діє швидко: закриває кордони, обмежує імпорт, запускає вакцинацію. І прямо вказує на головне джерело ризику — Росію.
А от РФ традиційно обирає іншу модель: заперечення + хаотичні дії.
▪️ По всій країні — від Сибіру до Поволжя — масово знищують худобу (класична реакція на ящур), але слово «ящур» під забороною.
▪️ Причина проста: визнання = обвал експорту, закриті ринки, мільярдні втрати.
▪️ У підсумку маємо абсурд: з епідемією борються, але офіційно її «не існує».
Замість прозорого карантину — силовий сценарій: вилучення тварин без пояснень, тиск на фермерів, протести, затримання. Це вже не ветеринарія — це внутрішня дестабілізація.
Окремий тривожний момент — можливий системний збій у вакцинації. У централізованій і корумпованій системі достатньо однієї помилки, щоб запустити лавину.
І найгірше — повна деградація біобезпеки на місцях. У мережі масово з’являються відео:
скотомогильники не відповідають нормам, туші не спалюються, лежать відкрито, їх розтягують дикі тварини та птахи.
Фактично РФ сама створює ідеальні умови для розгону вірусу.
👉 Це вже не просто епідемія. Це безвідповідальна модель управління, яка перетворює локальну проблему на транскордонну загрозу.
Вірус у таких умовах не знає кордонів: міграція тварин, птахи, транспорт, «сірі» поставки — і інфекція виходить далеко за межі регіону.
Для контрасту: Китай діє жорстко і прагматично — виявили, ізолювали, знищили, локалізували.
Росія ж робить навпаки: приховує, тягне час і множить ризики.
Висновок простий:
РФ сьогодні — це не лише військова загроза. Це ще й джерело епідеміологічної нестабільності.
Спроба «врятувати експорт» через брехню і цензуру лише прискорює поширення вірусу. І якщо ситуацію не взяти під контроль, ящур може вийти далеко за межі регіону — з наслідками для продовольчих ринків і глобальної біобезпеки.

⚡️Законопроєкти та рішення Уряду тепер оцінює штучний інтелект – і заявляє, чи дійсно це корисно українцям, розповів т.в.о міністра цифрової трансформації Борняков

«Тобто, ШІ робить таблицю по кожному рішенню уряду і каже: «Для громадян це буде негативно, але для бізнесу буде позитивно», — заявив він.

❗️Наступна зима буде точно важча, ніж попередня: єдине — можемо лише молитися на погоду, — нардеп Олексій Кучеренко.

⚡️На телемарафон в Україні буде виділено майже 638 млн грн ($14 млн), — Кабмін.

💸Майже 80 мільйонів гривень на зливову каналізацію: у Дніпрі оголосили новий тендер

Відповідний тендер оголосив департамент благоустрою та інфраструктури міськради. Йдеться про поточний ремонт об’єктів дощової каналізації та дощоприймальних колодязів. Наразі тендер перебуває на етапі подання пропозицій. Підрядника обиратимуть через відкриті торги з особливостями.

Хлопця із позивним «Зрячий» ми зустріли на навчальному полігоні. У той момент відбувалися заняття з холостіння, і він вирізнявся зацікавленістю та ініціативністю. Він більше за інших ставив уточнювальні запитання, проявляв ініціативу щоразу, коли потрібно було виконувати завдання в парі.

Юнакові лише 18 років. І на перший погляд здалося, що причина такої активної позиції – у віці. Але, поспілкувавшись із «Зрячим», ми зрозуміли: справа дещо в іншому.

Хлопець із Миколаєва, там він народився і виріс. Як і більшість, закінчивши школу і вступив до вишу.

«Я пішов навчатися на майстра з технічного обслуговування та ремонту залізничних вагонів. Не стільки через бажання, скільки тому, що так треба. Втім, уже за чотири місяці я зрозумів, що це не моє, і згодом полишив навчання. Усе було добре: гарні викладачі, цікаві заняття. Але я хотів іншого – ще з шостого класу думав про армію. І навчання в коледжі моє бажання тільки підсилило».

За словами юнака, ще під час навчання він активно стежив за діяльністю різних бригад, вивчав відгуки, шукав інформацію про умови служби. А коли досяг повноліття – заповнив заявку на сайті 152-ї бригади.

«Мені передзвонили майже одразу. Розмова з представником бригади була змістовною – отримав розлогі відповіді на всі свої запитання. Мені хотілося приєднатися до війська якнайшвидше, тому вже за кілька днів я підписав контракт. Мама не намагалася мене переконати. Вона знає мій характер – мене не зупинити, не переконати. До того ж вона на власні очі бачила, як я захоплююся військовою тематикою: книги, документальні фільми. У мене навіть є колекція моделей військової авіації та автомобілів».

Підписавши контракт, «Зрячий» кілька днів провів із побратимами в підрозділі – знайомився, спілкувався, з цікавістю розпитував усе, що стосується майбутньої спеціальності. Далі – базова військова підготовка, адаптація та фахове навчання.

«Мене щиро вразили люди, з якими я зустрічався в бригаді. Дуже відкриті й доброзичливі. Що стосується навчання – я у захваті від підходу. Багато практики, завжди ретельно пропрацьовуємо помилки, постійно закріплюємо матеріал. Як у підрозділі, так і тут, на полігоні, завжди допоможуть і підтримають. Підсумовуючи, скажу так: ставляться з добром».

І дійсно, у нашій бригаді людяне ставлення, підтримка та братерство завжди на першому плані. Бо будь-який підрозділ – це насамперед люди, з яких він складається. Ми прагнемо створити доброзичливу атмосферу, аби служба була емоційно комфортною. І завжди раді бачити нових воїнів у нашій сім’ї.

На питання про страхи й мотивацію хлопець відповідає по-дорослому стримано:
«Нам казали на навчаннях, що не страшно тільки йолопам, тому без сорому зізнаюся: лячно. Але мій прадід зміг прогнати ворога з рідної землі – тож і я зможу. Вірю, що ми знищимо супостатів, переможемо й будемо квітнути».