Наш співрозмовник із Вінниччини нині воює на Куп’янському напрямку, раніше захищав Вовчанськ і Старицю. Це вже четверта ротація Миколи. Починав службу на Донеччині, тепер — на Харківщині.
У 19 років добровільно став до війська, попри можливість уникнути служби. Єдиний син у матері, він довго не казав їй про своє рішення, але вона підтримала його вибір. За освітою інженер-енергетик, поєднує службу з навчанням і підтримує стосунки на відстані.
Позивний «Коптер» отримав після роботи з FPV-дронами. На його рахунку понад сотня знищених цілей. Нагороджений «Золотим хрестом» та орденом «За мужність» III ступеня. До бойових виходів ставиться як до гри, щоб зберігати спокій.
Микола має контузії та поранення, переживав обстріли й засідки, рятував побратимів і повертав загиблих. Попри молодий вік, користується авторитетом. Підкреслює, що ворог сильний і чисельний, а перевага в дронах є ключем до перемоги.
Війна виснажує: бійці долають кілометри пішки під загрозою атак БПЛА. Проте він не шкодує про свій вибір і вважає боротьбу обов’язком. Підтримку знаходить у листі коханої та згадує теплі моменти з побратимами. Переконаний: осторонь залишатися не можна — війна стосується кожного.
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение