12 квітня 2026 року в Україні стартувала громадська ініціатива «Стоп-паразит» («Grant Watch Ukraine») – об’єднання небайдужих громадян, що вирішили покласти край розкраданню професійними «громадськими активістами» фінансової допомоги, яку Україні надають міжнародні партнери, передусім Сполучені Штати та європейські країни.
Україна – це феодально-станова держава, з розваленою системою державного управління, з монополією монаршої особи на основні засоби виробництва та владою, не розподіленою на незалежні гілки. У той же час в Україні останні 10 років, по мірі деградації залишків державних інституцій, набирає силу група осіб – не клас, не соціальний стан, не прошарок, а саме невеличка група ніким не призначених і ніким не обраних людей без будь-яких знань, жодного управлінського досвіду та ознак совісті – яка вже захопила практично всі засоби масової інформації, найсоковитіші галузі економіки, Вищу раду правосуддя й зараз намагається прибрати до своїх рук правоохоронні органи, прокуратуру та адвокатуру.
В усьому цивілізованому світі активістами вважають людей, які після роботи займаються суспільно-корисною працею, витрачаючи на це частину своїх коштів, зароблених у робочий час. В Україні ж цим словом стали називати шахраїв, які заробляють на тому, що обслуговують найбрудніші корупційні схеми, проводять мітинги на захист співробітників правоохоронних органів, упійманих на хабарях чи розкраданні бюджетних коштів, рекламують певні медичні препарати на замовлення фірм-виробників і відмовляються захищати Батьківщину від російської агресії.
Якби «громадські активісти» жили за рахунок корупціонерів, яких вони обслуговують, це ще було б пів біди. Але вони розкрадають міжнародну допомогу, призначену Україні. Йдеться навіть не про мільйони, а сотні мільйонів доларів, що були виділені Україні урядами США та європейських країн і осіли в кишенях «громадських активістів». Як приклад – професійний «активіст» Шабунін придбав у 2014 році земельну ділянку в Бориспільському районі, привласнивши 23 тисячі доларів, що були надані посольством США в Україні для реалізації проєкту «Повернення народові України коштів, вкрадених П.Лазоренком» (термін реалізації проєкту – з 15 липня 2013 року по 30 квітня 2014 року).
Єдиний спосіб позбавити Україну професійних «громадських активістів» – це протиставити їм реальних громадських активістів, які реально займатимуться реформуванням суспільного життя.
Всупереч поширеній думці, західні грантодавці, фінансуючи українських псевдо-активістів, зовсім не переймаються тим, щоби в такий спосіб прибрати до рук українські суди та правоохоронні органи чи отримати компромат на українську владу. Гроші професійним «громадським активістам» виділяють західні чиновники, які просто виконують бюджетні призначення, затверджені парламентами своїх країн.
Наприклад, парламент європейської країни затверджує бюджет, де передбачено виділення допомоги Україні на вирішення злободенної проблеми – подолання корупції. Тема важлива й актуальна, ніхто не заперечує, що з корупцією треба боротись, а всяка боротьба потребує коштів. Уряд цієї країни має наприкінці року звітувати про виконання бюджету, зокрема в частині фінансової допомоги Україні, тож це питання доручається міністерству закордонних справ. А вже чиновники цього міністерства, цілком природно, переадресовують головний біль посольству своєї держави в Україні.
Посол, який мріє успішно і, головне, без скандалів, відбути трирічну каденцію в Україні й піти на підвищення – у центральний апарат міністерства чи послом в пристойну країну – уяви не має, кому треба виділити ці кошти. Але для цього в посла є помічник з політичних питань, який є громадянином України й вже два десятки років працює в посольстві, та інші співробітники посольства з українськими паспортами. І саме вони кажуть послу, що є, мовляв, такий досвідчений пан Шабунін або пан Лємєнов або пан Жернаков, який гарантовано напише красивий звіт про те, як він витратив гроші, ніяка ревізія до цього звіту не підкопається й послу буде тільки подяка від міністерства.