Опишу те, що я приблизно відчуваю кожного року 24.02.
2022 рік для мене назавжди запамʼятався як рік тотальної єдності людей, вибір України чинити опір загарбнику. Рік, коли люди різних політичних переконань перестали між собою сратись через повну хуйню. Рік, коли навіть абсолютно аполітичні люди, без якихось сильних патріотичних почуттів вирішили боротись, допомагати, обороняти країну.
Не дивлячись на помилки, які були допущені на самому початку (деякі були спричинені саботажем через зрадників всередині держави), країна максимально швидко прийшла до тями та не допустила окупації всієї країни.
Та, чесно вам скажу, дуже часто хочеться забути майже все, що відбувалось після 2022 року. Пояснювати чому – не бачу сенсу, але, в будь-якому разі, цим проблему не вирішиш. Закриття очей на проблеми ніколи їх не вирішує. Та із часом починаєш сприймати усі внутрішні проблеми, які в нас зараз є, як частину процесу формування молодої держави, які ми, нажаль, маємо пройти. Для чого – зрозуміємо потім.
Попри все, країна все ще міцно стоїть на ногах та обороняється, наносячи ворогу якісь шалені за кількістю втрати.
Які б не були передумови щодо початку цієї війни та хто б не сприяв тому, щоб вона відбулась (як ви розумієте, зацікавлених багато) – першопричиною завжди був та залишається страх путіна втратити владу та мати у себе під боком країну із виборами, зі свободами, зі значним військовим потенціалом, із економікою, яка на кінець 2021 року, не дивлячись на усі проблеми ставила історичні рекорди по економічному зростанню (ВВП 200 мільярдів доларів).
За цю помилку йому та росіянам, які століттями ненавиділи українців, довелось дуже дорого заплатити. Але, як ви знаєте, 1.5 мільйони життів для них нічого не значать.
Бережіть себе та своїх близьких. Дякую усім, хто все ще несе на собі увесь тягар захисту держави на фронті. Вічна слава усім полеглим у боротьбі за Україну.
Дякую вам, що ви все ще тут.
❤
2102
👍
140
💯
68
🫡
42
🔥
10
😭
10
🤯
3