Каліфорнійський (український!) стартап Thermopylae Aerospace продемонстрував на авіабазі Едвардс свій перехоплювач SPART.
SPART— складаний квадрокоптер-перехоплювач із пневматичним пуском, тепловим наведенням і швидкістю до 350 км/год, розрахований на «шахеди». Із особливостей може висіти в очікуванні до 20 хвилин, ставиться на дрони, наземну техніку, катери й пілотовані машини, а у випадку промаху його можна підібрати й запустити по новій, Ставку зробили на дешевизну й великі серії, в тому числі на випадок дефіциту перехоплювачів на місцях.
Заснував компанію український інженер Єгор Балицький — у червні 2025-го, з командою всього з двох людей.
За останні тижні з 11 запущених ракет FP-5 лише одна чи дві досягли цілей. Вони уразили ракетний завод «Авітек» у Кіровській області 24–25 липня.
І ще з десяток таких повідомлень та новин ми іноді бачимо перед собою, давайте трішки зупинимось та проговоримо цю не просту тему.
Справа в тім, що навколо статистики з розряду «10 з 11» варто завжди зробити крок назад, так як офіційних даних про кількість пусків FP-5 Україна не публікує – це OPSEC. Усе що ви бачите в інших джерелах – це оцінки аналітиків які зазвичай беруть за основу або власні підрахунки або ж, частіше всього, звіти російського міноборони. Яке з червня відрапортувало щонайменше про 57 нібито збитих «Фламінго».
Тепер трохи з вами порахуємо згідно арифметики самих перехоплень. FP-5 коштує близько 500 тисяч доларів і несе БЧ на 1150 кг. Щоб дістати його на глибині 1200+ км, працює дальній ешелон – 48Н6/40Н6 від С-300/С-400, а не дешеві «Панцирі», і по одній цілі зазвичай сходить не одна ракета. Плюс А-50У має весь цей час висіти в повітрі, щоб завчасно виявити ціль і видати цілевказання наземним комплексам.
І головне – чомусь то Фламінго попри це долітають. 9-10 червня п'ять FP-5 пішли на «ВНДІР-Прогрес» у Чебоксарах, дві влучили. 4 липня А-50У допоміг збити всі п'ять на Воткінськ. 24 липня одна FP-5 дістала «Авітек» у Кірові – завод «Алмаз-Антею», що виробляє газогенератори запуску двигунів для Х-101, «Калібрів» і Х-59, а 15 серпня ми з вами стали свідками ще одного удару по ракетно-космічному центру «Прогрес».
Загалом за літо щонайменше чотири результативні удари.
Далекобійна кампанія ніколи не вимірювалася відсотком влучань. Вона вимірюється тим, скільки противник змушений приділяти сил для прикриття тилів замість застосування сил на фронті, і тим, що саме перестало працювати після ураження або знищення.
🤡російський Yandex Maps приховує військові об'єкти за допомогою.... Фотошопу. На супутниковому знімку неподалік Кронштадта поверх ракетної батареї просто скопіювали ділянку лісу, щоб об'єкт не існував узагалі.
Деякі об'єкти, до прикладу — під Таманню вони замінили на старі зображення, хоча там давно вже стоїть дивізіон С-400.
Батарея розташована на острові Котлін, одразу за Кронштадтом. Раніше там тримали протикорабельні комплекси «Бастіон» разом із радарами та засобами радіоелектронної розвідки.
Проблема правда в тому, що в західних сервісах ті самі об'єкти видно спокійно. 🆗
🔥 Ударні дрони 1-го корпусу НГУ «Азов» місяць вистежували, де окупанти тримають пальне на ТОТ Донеччини, після чого спалили 67 цистерн – це 4221 тонна палива, яка вже не доїде до фронту.
🔥У ніч на 16 серпня Сили оборони уразили ФКП «Комбінат "Каменський"» у Каменську-Шахтинському Ростовської області — виробника твердого ракетного палива для «Урагану», «Смерчу» та «Торнадо-С».
Два цехи було знищено, чотири пошкоджено. Попри антидроновий захист і земляні насипи, СОУ пройшли кілька рівнів ППО — від «Панцирів» до С-300 — і завдали щонайменше п'яти уражень. Горіли й самі позиції ППО: «Панцир-С1» та радіолокатори підсвічування і наведення С-300/400.
Також є підтвердження ураження будівлі 504/2 — цеху формування двигунів для «Торнадо-С», «Смерчу» і ракет С-300/С-400. Разом із цехом полімеризації та складами сировини це розриває весь технологічний ланцюг і зупиняє лінію збірки двигунів.