Телеграм канал «Скринька Пандори»

❗️Частина друга.

Звісно, абсолютно усе з того що було перелічено вдалось зробити, та вийшло зробити навіть значно більше (що очевидно, та очевидно, що це не буде озвучено публічно, як і не буде інших подробиць), ніж було перелічено вище. Мені справді буде важко пояснити, наскільки сильною була ейфорія, коли під час чергового тестового запуску я за довгий період часу не зловив жодної помилки у роботі, та скільки тисяч ітерацій виправлень для цього довелось зробити.

Та, чесно кажучи, доволі важко пояснити, що відчуваєш, коли переходиш від поглинання у дитинстві літератури та фільмів у жанрі "фантастика" на тему того, що таке ШІ, яким він може бути та що він теоритично може вміти робити до того, що маєш такий інструмент під рукою, створений власноруч.

Для прикладу, в якийсь момент мій друг та співвласник мого другого каналу Aeris Rimor, який довгий час зі сторони спостерігав за тим, що я роблю, як я це роблю, до яких рішень я приходжу, з якими помилками зіштовхуюсь сказав, що це схоже на проєктування роботи подібної до роботи людського мозоку.

Звісно, напевно, місцеві фахівці скажуть мені, що є безліч готових до використання рішень та необовʼязково було витрачати на це настільки багато часу та сил. Але знову ж, ідея була у тому, щоб зробити з нуля повністю своє, зробити по своєму, зробити не схожим на, те що вже існує за рахунок безлічі унікальних рішень. Однією із задач було усвідомити та вивчити, як такі системи працюють зсередини.

Також, я сподіваюсь, що для багатьох очевидно, чому я до останньої хвилини тягнув час із тим, щоб розповісти про це. В мене було дуже багато часу, щоб подумати над тим, що саме я хочу робити далі, чим хочу займатись та про що я буду писати на каналі. Але я навіть не уявляв, наскільки сильно за цей час зміниться моє сприйняття світу, розуміння що таке свідомість та як вона працює, наскільки сильно змінилась моя думка щодо можливостей ШІ (які, чесно кажучи, вже зараз обмежені тільки фантазією людини та ресурсами).

Маю звичку, засновану на особистому досвіді – не розповідати про щось, доки це не буде цілком та повністю реалізовано. У кого з читачів є щось подібне, той дуже добре знає, із чим це повʼязано.

Окрім цього, сподіваюсь, що я відповів на усі питання де саме я пропадав, що я робив, із чим я боровся та чому контенту не було взагалі дуже довгий час. Та чому його тепер може зʼявитись значно більше навіть ніж було раніше. Врешті решт це вивільнило величезну кількість часу, який можна присвятити більш корисним справам, як для вас та дописів на обох каналах, так і для власного розвитку.

Українцям моє послання таке, що ми вже зараз живемо у тому самому справжньому майбутньому, яке, можливо, зараз відчувається здебільшого у військових технологіях, але моя глибока впевненість полягає у тому, що саме зараз ми дійшли до точки, після якої нарощування швидкості технологічного розвитку буде неможливо зупинити, та це стосується як дуже небезпечних технологій, так й тих, що можуть значно покращити людське життя, зробити його більш кофмортним, здоровим та довгим. Будуть відбуватись і дуже дивні речі, тому що люди досі не до кінця зрозуміли, чому саме ШІ взагалі працює та як з нього виходять настільки розумні (та небезпечні) системи, які багато в чому в тисячі разів перевершують можливості людини.

Але, як сказала у своєму нещодавньому маніфесті одна відома американська технологічна компанія, питання тільки в тому, зʼявиться цей інструмент в твоїх руках, або в руках твого ворога. Інших варіантів, нажаль, не існує. Та тільки від рішення людини залежить, чи буде це використано врешті решт на користь людства.

Тож, не бійтесь експериментувати та ставити перед собою амбітні задачі, навіть якщо вони здадуться вам нездійсненними. Чим більш абсурдними (або наївними) та фанатичними вони будуть, тим насправді більше шансів, що у вас вдасться дійти до кінця, попри усю важкість на шляху. Можливо "той самий час", про який ми завжди думаємо, відкладаючи щось – це виключно прийняте рішення діяти тут і зараз, або, якщо сказати по іншому, можливо "того самого часу" для дій насправді ніколи не існувало?

😉

Що ж, настав час трошки розповісти, чим я займався останні місяці. А якщо врахувати накопичення знань, досвіду та сотні зроблених помилок під час кожної спроби реалізувати задум, то вже напевно що більше року, та тисячі годин часу на саму роботу. Зображення ілюстративне.

Напевно кожна людина, яка займається постійною обробкою або аналізом великих масивів даних в якийсь момент зіштовхуються із тим, що кількість цих даних стає значно більшою, аніж кількість годин у добі. Тож доводиться шукати інструменти, які приберуть хоча б деякі "брудні" дії, які мають маленький ККД, але забирають в тебе багато часу та сил. Наприклад: гортання та читання сотень вкладок, ручна обробка та пошук інформації (що, насправді, займає майже ВЕСЬ час, а підготовка матеріалів – мінімум). А також побічні ефекти у вигляді впливу на зір, вигорання та не встигання займатись одразу декількома проєктами.

Але я вирішив піти далі, та в один зимний холодний вечір я поставив перед собою доволі амбітну ціль – створити з абсолютного нуля власними руками власного ШІ-агента*. Такого собі "Джарвіса" із Залізної Людини, який би зміг взяти на себе величезний спектр задач, що будуть виконуватись цілодобово.

*ШІ-агент — це розумна програма на основі штучного інтелекту, яка не тільки відповідає на запитання, а може й має самостійно виконувати повний цикл завдання: аналізує ситуацію, планує дії, користується потрібними інструментами (пошук в інтернеті, файли, програми) і досягає мети, ніби віртуальний помічник, який працює за вас без постійних підказок.

Так, я знаю, що зараз у багатьох людей словосполучення "штучний інтелект" через перенасичення за останні роки викликає блювотні позиви.

Ця амбітна ціль поглинула мене цілком та повністю на дуже великий час, тому що потребувала максимальної концентрації, терплячості та стриманості під час тисяч допущених помилок, які не було варіанту не виправити. Просто тому що закінчити цей проєкт стало в один момент мрією, за допомогою якої я значною мірою зміг змінити спочатку свій розпорядок дня, а згодом і щоденну рутину загалом.

Із самого початку кількість проблем була колосальною: обмежена кількість знань з програмування та математики, вкрай обмежений бюджет, майже нульова кількість знань щодо того, як працює ШІ зсередини, без розуміння як налаштовувати алгоритми його дій та як йому "в руки" дати усі необхідні інструменти для роботи. Із самого початку я йшов шляхом розробки власного продукту без допомоги з боку інших людей, інвестувань, без розкриття деталей (окрім друзів на останніх етапах розробки) та рішень, до яких я зміг дійти, коли все нарешті вийшло.

Задачею було зробити повністю автоматизованого цифрового помічника, для якого б не довелось докуповувати додаткове обладнання (хто працює із ШІ, той знає наскільки багато він зжирає ресурсів, буквально усі до яких дотягнеться), серверні потужності, підписки на якісь сервіси, для роботи якого не знадобилось би нічого, окрім ноутбука ало персонального компʼютера. Тільки доступ до інтернету, світло та якась не сильно потужна відеокарта.

За задумом, він мав шукати та обробляти в інтернеті будь-яку необхідну мені інформацію, робити це за потреби цілодобово, мати у своєму розпорядженні увесь необхідний набір інструментів (браузери, пошукові системи, програмне забезпечення), алгоритми та інструкції дій для кожного окремого випадку та події, розуміти яка саме інформація важлива в кожен момент часу, бути у контексті нинішніх подій, мати (як і людський мозок) два типи памʼяті: швидку та довгу памʼять, вміти читати документи або будь-які інші великі текстові файли, аналізувати зображення, мати власний архів та базу необхідних знань, імітувати поведінку людини під час роботи із браузером, самостійно приймати рішення під час кожного з етапів виконання завдань при мінімальному втручанні людини у роботу або налаштування, створювати аналітичні звіти, зведення та дайджести. При цьому всьому потрібно було реалізувати системи безпеки, при яких ШІ буде працювати тільки в межах своїх можливостей та буде ізольований від інших процесів, що відбуваються на ПК.

Кінець пешої частини.

💬Я до вас знову за зворотнім зв'язком. Питання до прогресивної молоді та тим кому вже трошки за 25. Уявімо, що на каналі повертається проведення стрімів, але одна з рубрик яку я давно думаю проводити — це ігрові стріми.

В тому самому форматі, що й було зазвичай: я спілкуюсь із вами на вільні теми, але при цьому у вас на екрані ще й якась картинка відбувається. Зрозуміло, що у тих іграх, де потрібно бути зосередженим спілкуватись на вільні теми було б важко, але саме тому я й звертаюсь до вас.

По-перше потрібно зрозуміти, скільки потенційно зацікавлених людей, по-друге — потрібно зрозуміти які саме ігри ви б хотіли побачити в себе на екрані, якщо такі все ж будуть. Ті, хто не пише коментарі — лайкайте ті коментарі, які вам сподобаються найбільше. Таким чином ми сформуємо повну картину та я буду знати, із чим працювати далі.

Раніше під час стрімів ми допомагали військовим та закривали збори. Думаю, якщо все вийде, то ця традиція також повернеться.

Тож очікую вашої відповіді.

Друга частина допису (не вмістився текст).

Ключовим обʼєктом за сценарієм є Сувальський коридор – смуга між Білоруссю та Калінінградом, яка з’єднує країни Балтії з Польщею і рештою НАТО. Росії не обов’язково фізично повністю контролювати всю місцевість, щоб відрізати Балтію. Достатньо встановити над коридором вогневий контроль за допомогою дронів, артилерії, постійного спостереження, сотень ударних безпілотників, дистанційного мінування та надійного купола ППО/ПРО.

Метою є перетворення коридору на "kill zone", тобто простір, де пересування НАТО стає практично самогубним. Навіть частковий прорив або лише вогневий контроль над територією може бути достатнім, аби поставити НАТО перед тяжкою дилемою – атакувати й нести великі втрати чи погодитися на російські політичні умови.

На випадок контратаки НАТО підготовлено окремий план ядерного залякування. Він передбачає активацію тактичної ядерної зброї в Білорусі, Калінінграді та західній Росії разом з ультиматумом, що «Сувальський коридор не підлягає обговоренню». У самій військовій грі цей етап не знадобився, бо цілей вдалося досягти ще на рівні паралічу німецького керівництва за відсутності негайного американського втручання.

Перемога Росії у такому сценарії не обов’язково залежить від глибокого наступу чи масового розгрому військ НАТО. Вона залежить від того, чи вдасться створити обмежене захоплення територій, а потім зафіксувати їх ядерним шантажем і страхом перед ескалацією.

🇺🇳⚔️🇷🇺Зробив для вас огляд аналітичної статті від Foreign Policy за 15 травня 2026 року про сценарій війни Росії-НАТО (у форматі військової гри), в якій автор статті грав роль російського начальника генштабу і описав, як зміг перемогти НАТО в першу чергу через політичний параліч союзників та в меншу чергу завдяки бойовим діям.

Важливе уточнення, що описаний не повний сценарій війни, але дуже влучний аналіз того, як саме може відбутись початок такої війни та що буде відбуватись перед нею. Найбільш грунтовний з усіх, що я особисто читав.

Сценарій гри виходить із того, що влітку 2026 року між Росією та Україною настає припинення вогню, після чого Москва одночасно пропонує Берліну економічну співпрацю і повернення до довоєнних відносин, але паралельно посилює тиск на країни Балтії та заявляє про "гуманітарну кризу" в Калінінграді. Після спільних білорусько-російських навчань НАТО бачить, що 12 тисяч російських військових залишаються в західній Білорусі, а Вільнюс попереджає про наближення "надзвичайної ситуації" в Калінінграді. Сама військова гра за сценарієм стартує наприкінці жовтня 2026 року.

У аналізі наголошується, що якщо війна Росії проти України підійде до припинення вогню наприкінці 2026 року або в 2027-му, то для Європи це може стати не полегшенням, а найнебезпечнішим періодом у відносинах із Росією, бо саме тоді європейські спроможності стримування будуть найслабшими відносно російської сили. Аргументами для цього називається те, що російська армія до того моменту стане більшою, матиме майже п’ять років бойового досвіду та переваги в тих сферах, де Європа відстає, особливо у веденні дальньої війни й динамічному ураженні цілей у тилу.

У грі було швидко нарощено ударне угруповання з кількох російських армій: 11-й армійський корпус із Калінінграда, підрозділи 1-ї гвардійської танкової армії, 76-ї десантно-штурмової дивізії з Білорусі. За сценарієм 20-та гвардійська загальновійськова армія мала прикривати фланги й стримувати Польщу, а 6-та загальновійськова армія – скувати сили НАТО в Естонії та Латвії.

План удару такий: удар із району Гродна через Друскінінкай у бік Маріямполе, одночасний рух зі сходу Калінінграда та з’єднання протягом 24 годин в районі Сувальського коридору, підведення другого ешелону й закріплення, щоб фактично відрізати Балтію від Польщі та решти Альянсу. Операція спиралася приблизно на 100 тисяч російських військових, хоча безпосередній передовий кулак із Білорусі складав близько 12 тисяч осіб.

Перед цим, за задумом, сили спеціальних операцій намагалися б захопити ключові мости й перехрестя, необхідні для просування вглибину. Також у плані зазначено, що сама підготовка до операції маскувалася б під військові навчання, переміщення військ і техніки протягом місяців із залишенням техніки в окремих районах зосередження.

Політичне керівництво РФ за сценарієм робило все, щоб знищити НАТО зсередини політично, але при цьому ні в якому випадку не втягнути США у війну. США можуть не захотіти автоматично очолити відповідь, а навпаки сказати європейцям брати ініціативу на себе. Саме тому російська сторона у грі намагалася не бити по американцях принаймні свідомо, щоб не створити неминучого механізму негайного вступу США у війну.

Тобто не обов’язково фізично розгромити весь Альянс, достатньо лише дискредитувати його й показати, що він не здатний завадити Росії нав’язувати новий безпековий порядок у Європі. Обмежене вторгнення має вдарити по довірі до НАТО та ЄС як до систем колективної безпеки.

Прелічуються також переваги, на яких може грати Росія – здатність швидко (потягом 48 годин) захопити обмежену територію до появи контрудару та здатність утримувати територію, погрожуючи ескалацією аж до ядерного рівня. Фундаментальною проблемою НАТО в Балтії полягає в тому, що Росія у кризі вже матиме війська на місці або поблизу, тоді як НАТО потребує часу – від кількох днів до тижнів чи більше, щоб підтягнути серйозні підкріплення.

Кінець першої частини допису.

Якщо маєте бажання або можливість, або якщо хочете подякувати за контент — підтримайте канал донатом.

Це допомагає розвивати інформаційні ресурси та просто мотивує продовжувати роботу над контентом.

Значну кількість коштів з донатів кожного місяця я витрачаю на різні платні підписки, які використовуються у роботі над каналами. Звісно, це усе добровільно та я нікого ні до чого не примушую, але кожна людина, що допомагає – спонсорує ефективну роботу.

Monobank (копіюється при натисканні на номер):

4441111057386496

Посилання на швидкий переказ:
https://send.monobank.ua/7t7Nid6PsY

Інші реквізити: @pandora_donate (натискається).

Наші інформаційні ресурси існують виключно завдяки донатам наших читачів, ми не продаємо рекламу. Дякуємо.

⛽️ Індія офіційно відмовилася від купівлі скрапленого природного газу (СПГ) з росії, тому що він підпадає під санкції США. Попри війну на Близькому Сході та дефіцит ресурсів, Індія прагне уникнути вторинних санкцій та ризиків невідповідності вимогам США.

Це призвело до того, що танкер "Kunpeng" з російським вантажем був відправлений назад і зараз перебуває поблизу Сінгапуру.