​​Першою називає Господа Саваофом - Богом небесних воїнств - не Мойсей, не хтось з воєначальників, суддів чи пророків Ізраїля. Першою таке Ім'я Богові дає безплідна жінка, яка молиться, щоби Бог небесних воїнств дав їй сина. Це Анна, мати пророка Самуїла. 
Зауважу, імена Богові давалися не просто коли люди так чи інакше вирішували Бога назвати. Кожне Ім'я Бога - це Його Одкровення. Це значить з таким ім'ям Він відкривався боговидцю. Аврааму як Всемогутній, Моїсеєві як Сущій, а безплідній жінці як Бог небесних воїнств...
Мабуть тому вона обіцяє присвятити життя сина служінню Богові, віддає сина у небесні вої. Бо велика віра Анни, бо безмежна на ній благодать. 
. (1 Цар.1.11)

Двом найвпливовішим в одній ОПі не жити...

Колись, нові літца, часів царя Німрода, вирішили збудувати Вавилонську вежу, бо, мовляв, Німрод сцарь в нас найвеличніший і всі вони прізіденти...
А тепер мені через тих придурків іноземні мови доводиться вчити...

Віра - це не ритуал, віра - це переконання.
Але хоробрість без ритуалу - дурість, мудрість без ритуалу - безпідставна самовпевненість.
Тому я приступаю до Чаші, тому я беру кадило, тому я відкриваю служебник. Бо я довіряю Церкві і одягаю на скелет її ритуалу сухожилля, м'ясо та шкіру богонатхненної творчості.
Бо віра - це не ритуал, віра - це переконання, загартовані у досвіді богоспілкування та блаженної богоборчості.

​​Ми збираємось на молитву і віддаємо шану полеглим героям. Майже щодня. Це важко і боляче. Але це необхідно. В нас немає іншого вибору. Бо ми робимо одну справу: намагаємось не вмерти, а значить перемогти. Просто ті, хто загинув, вже в переможному строю на небесах…
Молодший сержант Гирич Максим Олегович, народився 13.11.1979 р. в Полтаві. 
Навчався у 38-й школі, у ПТУ здобув спеціальність пічник, у 2009 році закінчив Полтавський аграрний коледж.
В 2015-16 роках воював у 28 ОМБ. З початком повномасштабного вторгнення добровольцем став на захист Батьківщини.
Загинув 11.04.2024 р. в с.Новомихайлівка на Донеччині

Солдат Рєзнік Станіслав Григорович, народився 9.09.1978 р. в Харкові. 
Вчився у технікумі залізничного транспорту, служив у прикордонних військах, потім закінчив Академію залізничного транспорту. Переїхав до Полтави і одружився. 
З початком повномасштабного вторгнення добровольцем вступив до тероборони, був призваний до Нацгвардії.
Загинув 12.04.2024 р. під Урожайним Донецької обл.
Царство Небесне героям! А нам продовжувати цю війну. До остаточної перемоги.

А ви за московське море, чи за те, щоби їх метеоритом накрило?
Опитування нижче ⬇️

Безумний та нестримний квітень змішує запахи квітів, вишень, черемшини, ладану та… корвалолу і валер’янки. Бо похорона військових витримуються десь на межі між неможливо та нестерпно, з уколами, корвалолами та всім, чим лише уявляємо. І все це нестримний квітень підхоплює, змішує холодними протягами по сирому асфальту…
Головний сержант Івченко Павло Миколайович, позивний Пальма, народився 30.11.1999 р. в с. Стрілкове, Херсонської обл., на території, що зараз окупована рашистами.
Пішов відвойовувати рідну землю 31.01.2023 р., був командиром танку.
Загинув 9.04.2024 р. біля Карлівки Покровського району на Донеччині.
Царство Небесне герою! Ти вже переміг, а нам продовжувати цю війну.

Християнство – це завжди не модно. Ні, звичайно, бувають короткі часи, коли безліч людей цікавляться вірою або її проявами, як, наприклад, зовсім недавно всі навколо так чи інакше були захоплені Томосом. Але ці швидкоплинні захоплення швидко проходять і все повертається на круги своя. Справжнє християнство продовжує залишатися долею інтелектуальної і духовної еліти, а зовнішнє проходить, як будь-яка мода, яка є тією чи іншою мірою є формою безумства.
І ще, Бог завжди хоче, щоб його діти повеселилися, тому справжня святість завжди стоїть трохи осторонь і посміхається з-під вусів веселого попа Дрочки, дивлячись на житейське хвилююче море.
#Подзаборноебогословие

​​Сьогодні, в день, коли розпочинається третя світова війна, Церква згадує преподобного Іоанна Ліствичника. Він відомий своїм праведним і життям та книгою. 

У книзі преподобний описав 30 ступенів сходження до Бога – сходи до Господа.

Ми люди освічені, ми розуміємо, що сходи, що йдуть у небо - це архетип, який можна простежити від патріарха Якова до Stairway to Heaven Led Zeppelin. Але важливий не так архетип, як його використання. У більшості з нас стирчать ці сходи десь за сараєм - і викинути шкода, і пристосувати нікуди. 

У кращому випадку на нижніх сходинках нашої ліствиці до неба ми ставимо всякий мотлох та непотріб.

Для мене кожна літургія – це саме спроба розчистити мої сходи в небеса від порожнього сміття пристрастей та природних бажань, від суєти та примітиву. Так, можливо, відразу мені не вдасться піднятися, можливо я не раз і не два з цих сродів навернуся мордою в грішну землю, але я спробую, адже Stairway to Heaven не підставка для мотлоху, а для того, щоби слідувати за ангелами.