Цьогоріч Пасха якась дуже тиха. Лампова. Безвітряна, тепла — ніби сам світ перестав поспішати і нарешті видихнув. І в цій тиші народжується радість. Тиха, але справжня.
Радість Воскресіння. Радість нездоланності життя. Радість Великодня — свята над святами.
Мабуть, так само було тихо на Тиверіадському озері, коли апостоли після всього повернулися до сітей — не з віри, а з втоми, не з надії, а з порожнечі. І саме туди, у цю звичайність, у цю тишу, приходить Воскреслий Христос. Без докорів. Без пафосу. Без вимог. Просто стає поруч і каже: "Мир вам! Діти, чи є у вас якась їжа?"
Він не доводить, що переміг смерть. Він просто приносить мир, який перемагає смерть.
І сьогодні цей мир тихо ллється у серце. Без надриву. Але так, що вже не сплутаєш ні з чим іншим.
Мир вам, парафіяни.
Христос Воскрес!