Телеграм канал «Padre Poltava»

У К’єркегора є притча про «качину церкву». Щонеділі качки поважно йшли до храму. Пастор-качур читав їм із качиної Біблії про крила: «Ми можемо літати, парити високо, бути вільними!» Жирні качки радісно кивали, розправляли крила і казали: «Амінь!» А потім служба закінчувалась — і вони, такі товсті та поважні, знову вразвалочку йшли пішки додому. Якщо Бог дав тобі дар - користуйся ним, навіть якщо тобі страшно чи боляче. Крила не для декорації, а для польоту. А ще К’єркегор не знав наших анекдотів і не відав, що була одна качка, яка вирішила поприставати до лебедів зі своїм ниттям і зневірою. Лебеді послали її, бо літати, пророкувати, царювати, освячувати вміють лише ті, хто пробує це робити, хто з вірою ступає на хвилі, хто готовий ризикувати, а не ті, хто вічно ниє. Користуйся крилами.

Воздвиження Хреста — це не ритуал, а підпис під завітом із Богом. Хрест — це наше «шлюбне свідоцтво»: ми закохані в Христа і належимо Йому. Наше життя вже не наше — воно Його. Коли був підписаний завіт? На Голгофі. Спочатку Бог поставив Свій підпис — Кров’ю. Потім покликав нас у Своє Царство. Хрест нагадує: ми не живемо для себе і не живемо для «майбутнього». Бо язичники кажуть: «для дітей» або «колись після смерті». Але це ідолопоклонство. Христос дав нам Життя Царства вже тут і тепер. Наше теперішнє визначене майбутнім, яке вже настало — через Хрест. Це і є есхатологічний вимір літургії та літургійний вимір есхатології: Царство почалося. А як туди ввійти? Легко: на Голгофі всім стане місця. Вперед. З Богом. Я відмовляюся від гріха не через страх покарання. А тому що гріх заважає мені бути з Тим, Хто мене любить. Хрест — печатка нашого союзу з Христом. Він нагадує: «вже не я живу, а живе в мені Христос» (Гал. 2:20). Воздвигаючи Хрест, ми визнаємо: наше життя поза нами, і ніщо не зможе нас розділити з Любов’ю Божою. Слава, Господи, хресту Твоєму чесному! Зі святом!

Завтра Воздвиження. Літургія о 8.30 Імена на службу можна писати під цим постом. Картки для пожертв, за бажанням. Приват 4149 6293 5271 2897 Моно 4441 1110 4323 4644 PayPal strierej@gmail.com

Ми всі хочемо нести хрест із пінопласту. Щоб красиво, легко і для фото в Інсті. Але справжній хрест— важкий, болючий, неприємний, але саме він очищує. Страждання — це не кінець, а Божа майстерня. Там ми з пластмасових копій стаємо справжніми.

Ми всі хочемо хрест із пінопласту. Щоб красиво, легко і для фото в Інстаграмі. Але справжній — важкий, болючий, неприємний. І саме він очищує. Страждання — це не кінець, а Божа майстерня. Там ми з пластмасових копій стаємо справжніми.

У нас немає вибору. І це — найбільший дар. Немає вибору, чи бути любимими Богом. Він любить нас незалежно від наших успіхів і провалів, від нашої святості чи падіння. Ми можемо тікати, ховатися, протестувати — але Його любов невідворотна. Немає вибору, якщо справді любиш людину. Любов не питає дозволу, не вибудовує планів, не складає календарів. Вона просто є — як подих, як серцебиття. У любові не існує "поки що", не існує "може потім". Є тільки «зараз», у якому ми будуємо дім із слів, дотиків, жестів. І навіть майбутнє Бог не дав нам готовим. Він не вручив сценарій, написаний від першої до останньої сторінки. Він дав свободу — і любов, яка сама пише книгу. Ми з вами її творимо щодня, крок за кроком, з маленьких виборів, які зливаються в один Великий Вибір — бути в Царстві. Тому відсутність вибору — це не в’язниця. Це благословення. Бо якщо ми й справді не можемо не любити, значить, ми вже живемо в просторі Божого Царства.