Телеграм канал «Padre Poltava»

Побиття немовлят у Віфлеємі. Ірод не боявся немовлят. Ірод боявся Того, Хто прийшов зруйнувати саму логіку смерті. Диявол, руками Ірода, намагається знищити Христа ще до того, як Він заговорить, піде, звершить чудо. Диявол хоче вирвати з коренем Дерево Життя. Зло завжди воює не з тілами, а з логосами — з божественними сенсами речей. Немовлята — це не просто маленьки беззахисні люди. Немовлята — це логос початку, чистий сенс життя, яке ще не встигло зіпсуватися, тому побиття немовлят — це спроба знищити саму можливість майбутнього. Ірод думає категоріями сили. Армія — проти немовляти. Трон — проти ясел. Влада — проти беззахисності. І з людської точки зору це виглядає логічно. Але Бог перемагає не кількістю, а способом буття. Не прямою силою, а кенозисом — добровільним умаленням. Саме тому Воскресіння починається не з меча, не з битви з Іродом, а з втечі в Єгипет. Сьогодні ми бачимо ту саму логіку зла. Путін хоче знищити всіх українців не тому, що ми сильніші військово, а тому, що він відчуває: з України прийде смерть імперії. Ми несемо інший логос — свободи, гідності, відповідальності, ми несемо сенси життя без сакралізованої брехні. Об’єктивно ми слабші і, чесно кажучи, досить дурні. Як немовля слабше за царя. Як ясла слабші за палац. Як хрест слабший за імперію. Але саме так і діє Бог: через слабих та нерозумних. Ірод не знищив Христа. Імперії не зупинили Воскресіння. Смерть програла там, де була впевнена у своїй силі. Спасіння — це відновлення істинних сенсів. І поки ми не зраджуємо божественний сенс — поки не починаємо жити за законами страху, помсти і ненависті — ми вже перемагаємо. Бо зло завжди б’є першим, але останнє слово — не за ним.

Про чудеса і подарунки Два найбільших чуда пропонує нам Господь: Воскресіння та Боговтілення. Усе інше — лише наслідки. Християни не вірять у чудеса, які "просто трапляються" або "випадково стаються". Кожне чудо має напрямок і сенс. Єдина мета чуда: спасіння людини від смерті, яку переміг Ісус Христос на Хресті. Ця перемога починається на Голгофі та розтікається тишею Вифлеєму. Бог кенотично зменшує Себе, щоби нас зробити Богами. Усі "маленькі" чудеса нашого життя — це етапи осмисленої, наступальної Божої стратегії, метою якої є перемога життя над смертю. І справжність кожного чуда перевіряється одним критерієм: чи веде воно до Чуда Чудес — Воскресіння. Нашому власному воскресінню ми навчаємося через подяку. Ми вчимося дякувати Богові за найменші подарунки: за людей, за обставини, за втрати, за труднощі, за можливість жити і дарувати. Ми дякуємо навіть тоді, коли боляче. Бо подяка — це вже форма віри у Воскресіння. Саме тому в різдвяний час так важливо пам’ятати: традиція дарувати подарунки виникла не з маркетингу, а з бажання подарувати радість з приводу Різдва Бога. Той, хто дарував подарунок, хотів стати рукою Божою у цьому світі, актуалізацією Божої сили, частиною Його переможної стратегії. Навіть традиція таємних подарунків - це спроба відвести погляд від дарувальника і спрямувати його на Бога — справжнього Автора всіх чудес. Бо Різдво — це не про речі. Це про Бога, Який прийшов, щоб навчити нас жити по-справжньому, бо смерті немає.

Христос Народився, бандерівці Царства Божого!

Завтра Різдво В нашому храмі початок святкової літургії о 8.30 Хто не має можливості бути на службі, пишіть імена в коментах. За бажанням, пожертви Приват 4149 6293 5271 2897 Моно. 4441 1110 4323 4644 PayPal strierej@gmail.com

Спочатку Пасха, а потім Різдво. В цьому — не календарна, а духовна логіка, бо календар для людини, а не людина для календаря. І я зараз не про мішуру свят, а про шлях пізнання Бога і відновлення людини. 1. Пасха як ключ до Різдва Святитель Григорій Богослов прямо говорить: "Не кожному належить богословствувати про народження Бога" І вже точно це не справа тих, хто зосереджений на календарях, часі та просторі. Бо Таїнство Втілення відкривається лише тим, хто вже пройшов шлях очищення, хреста і воскресіння. Без Пасхи Різдво це лише - красива історія, - сентимент, - релігійний міф. Пасха ж — це злам логіки цього світу, коли смерть перестає бути останнім словом. І лише тоді стає зрозуміло, навіщо Бог народився. 2. Максим Сповідник: спочатку Хрест, а потім людина народжується. Для преподобного Максима Сповідника порядок такий: Людина проходить внутрішній хрест — відсікає пристрасті Потім — воскресіння розуму (обоження). І лише тоді в ній може народитися Христос. Максим прямо каже: "Христос народжується в тій людині, яка вже вмирає для гріха." Тобто Різдво — це плід Пасхи, а не її причина. 3. Афанасій Великий: Бог став людиною, щоб людина стала Богом Цей знаменитий вислів часто цитують, але рідко дочитують до кінця. Людина стає Богом не через народження, а через участь у смерті і воскресінні Христа. Без Пасхи Втілення не спасає. Без Воскресіння Різдво — трагедія, а не радість. 4. Симеон Новий Богослов: Христос має воскреснути в тобі Великий містик Симеон іде ще далі, він каже: "Той, хто не пережив воскресіння тут і тепер, не пізнав і Втілення." Пасха — це досвід живого Бога. Різдво — таємниця Божої присутності в очищеному серці. Спочатку — світло Воскресіння. І лише тоді — тиха ніч Віфлеєму. Святі отці мислять не календарно, а літургійно - екзистенційно. Пасха — це відповідь на питання смерті. Різдво — це відповідь на питання близькості Бога. Бог не народжується в серці, яке ще боїться померти. Тому духовний шлях такий: спочатку Пасха —потім Різдво. Лише у воскреслому серці Різдво стає радістю, а не декорацією. Саме тому в глибині Церкви Пасха — центр, а Різдво — шлях до нього. Христос народився, бо воскрес!

Різдво, яким би важливим воно не було, — це рекламна акція Пасхи. Бо центр нашої віри не в яслах, а в порожньому гробі, шлях до якого лежить через Голгофу. Не в народженні — а у воскресінні. Пасха — це основа. Це те, куди спрямовані всі очікування християнина. Ми маємо воскреснути. Ми маємо навчитися не помирати. Завдання християнина — не просто "вірити в Бога". Завдання християнина — стати Пасхою. Стати тим, у кому смерть більше не має останнього слова. Стати Богом за благодаттю — як це зухвало і прямо казали отці Церкви. І саме цьому навчає Різдво. Бог приходить не серед грому і блискавок, не в імперські столиці, не до правильних і сильних. Він приходить тихо. У печеру. Поблизу твого міста. Поблизу твого життя. Поблизу твоєї рани. Ми всі сьогодні чекаємо на закінчення війни. І це нормально. Але, як би це важливо не було, закінчення війни не є ключовим питанням. Важливо інше: чи ми чекаємо на істинну Пасху, якою ми маємо стати? Чи відкриється нам Різдво? Бо якщо Бог не народиться в нас — усі інші наші сподівання марні. Навіть найсправедливіші. Навіть найочікуваніші. Різдво — це початок дороги, яка веде до Хреста і закінчується Воскресінням. І якщо цієї дороги немає в нас — то ялинки, колядки і теплі слова лишаються лише декорацією. Різдво - поряд. Пасха - в тобі. І це те, що ми маємо чекати і відкривати найперше, а все інше додасться нам.

Мені тут повідомили, і приклади надіслали, що деякі отці беруть мої тексти, трохи їх переробляють і публікують уже як власні пости. Ну що ж — це добре, я вважаю. Зрештою, я й сам постійно користуюся думками отців Церкви. Так Церква і живе: хтось говорить, хтось слухає, хтось передає далі. Тож хай користуються. Хай проповідують. Хай слово працює. Хай все буде у славу Божу. Мені, чесно кажучи, не шкода. Єдине маленьке зауваження, отці всечесні! Хто бажає ЕКСКЛЮЗІВУ - звертайтеся в лічку. За розумні пожертви можна отримати надзвичайно гарні проповіді без ризику побачити їх у стрічці в сусіда. Хай Бог усім помагає 🙏