Телеграм канал «Padre Poltava»

Війна майбутнього триває вже зараз. І Україна диктує її правила. Це показала найбільша у світі виставка зброї Eurosatory 2026.

Вражає, наскільки горять очі в наших технарів тут. Як наші вчорашні мілтек-стартапи впевнено показують себе на одному рівні зі світовими компаніями. Які молоді й талановиті люди працюють у нашій оборонній промисловості.

Мав чотири дні насичених зустрічей із виробниками найтехнологічнішої зброї, дронів, РЕБ, ракет, роботизованих платформ і систем захисту. Веземо в Україну багато цікавого для фронту, для захисту критичної інфраструктури і для майбутніх крутих розробок, зокрема для комплексу «Ай-Петрі».

Сьогодні українські оборонні виробники є справжніми суперзірками таких подій. Усі хочуть встановити контакт, дізнатися, обмінятися досвідом. Бо набутий цей досвід нашими інженерами та військовими не в кабінетах і навіть не на полігонах. А в окопах по всій лінії фронту, в небі над мирними містами і на морі, де російський флот уже давно не почувається господарем.

Тут багато технологій, які ще вчора здавалися фантастикою. Дрони, які самі знаходять цілі. Роботи, які замінюють людей на найнебезпечніших ділянках. Штучний інтелект, який аналізує поле бою швидше за людину.

Однак слід давно визнати, що майбутнє — не за окремою диво-зброєю чи величезною яскравою бомбою. Майбутнє — за правильною системою. Коли розвідка, РЕБ, штучний інтелект, дрони-перехоплювачі, ракети й засоби ураження працюють як єдиний організм.

Наше завдання зараз — допомогти величезному потенціалу української оборонної промисловості вирости. Дати українській оборонці можливість виробляти більше, заробляти на розвиток, виходити на світові ринки, забезпечивши всім необхідним Збройні Сили України.

📩 Telegram 😎 Facebook 🕊 Twitter

А тепер трішки реалізму.

Ми всі радіємо черговим "500 пропущеним від Мами" на московії.
І правильно радіємо.
Але не варто вдавати, що відповідь не прилетить.
Прилетить.
Ракетами.
Дронами.
КАБами.
Усім тим залізяччям, яким імперія намагається компенсувати відсутність мізків і совісті.
І прилетить По наших містах.
По підприємствах.
По будинках.
По школах.
По дитячих садках.
Так було, так є, і, на жаль, так ще буде.

Але є одна принципова різниця.
Для нас ця війна — питання життя і смерті.
Для них — питання величі, понтів і телевізійних галюцинацій про імперію.

Ми воюємо за право жити.
Вони воюють за право командувати чужими життями.
Тому навіть коли нам важче, ми все одно сильніші.
Бо людина, яка бореться за свій дім, завжди витриваліша за того, хто прийшов його грабувати.

Ми вже дійшли до точки, коли українські безпілотники впливають на порядок денний самітів НАТО і G7.
Коли світ змушений враховувати український фактор.
Коли навіть ті, хто хотів би домовитися через нашу голову, змушені переглядати свої розклади.

Так, попереду ще багато болю.
Але вперше за довгий час імперія не диктує правила гри.
Вона вже змушена на них реагувати.
І це дуже добра новина.

Під цим фото ви можете висловити слова підтримки та співчуття росіянам, столиця яких сьогодні була під атакою НЛО

Росіяни вдарили по Києво-Печерській Лаврі.
Горить святиня, якій майже тисяча років.
Тій самій Лаврі, яку російська пропаганда роками називала "своєю", "колискою святой Руси", "серцем русского православия".
Все їхнє "православ'я" закінчується там, де починається траєкторія ракети.

У них немає нічого святого.
Є лише ідол імперії, якому вони готові приносити в жертву все.
Навіть те, що називають своїми святинями.

Можливо, я параноїк.
Але коли в групу просяться дами з такими іменами — у мене виникають питання.
І справа навіть не в тому, що це можуть бути порноботи.
Справа в тому, що за останні роки я навчився: якщо незнайома красуня раптом дуже хоче читати мої коментарі про богослов'я, політику і полтавські маршрутки — десь тут є підступ.
Можливо, це недовіра.
Можливо, життєвий досвід.
Можливо, професійна деформація священника.
А можливо, десь у підвалах Луб'янки сидить сумний майор і вкотре не може зрозуміти, чому його агентка з параметрами 90-60-90 не викликає довіри у українського попа.
Коротше кажучи, заявки поки що висять.
Бо сказано: будьте прості, як голуби, і мудрі, як змії.
Особливо в інтернеті.
Чи я просто сексіст?

Сьогодні — Неділя всіх святих землі Української.
Ми часто уявляємо святість як щось виняткове. Наче святий — це людина, яка втекла від світу, піднялася над усіма і живе десь окремо від інших.
Але Церква говорить протилежне.
Ми всі — Тіло Христове.
А в тілі немає зайвих органів. Немає непотрібних членів. Немає тих, кого можна безболісно відрізати. Кожен має своє місце, своє служіння, свою красу і свою відповідальність.
Тому святість неможлива на самоті.
Не можна бути святим окремо від родини, від громади, від Церкви, від свого народу. Бо Бог спасає не абстрактні одиниці, а збирає розсипане людство в єдине Тіло Свого Сина.

Гріх — це розпад, розділення, розсипання світу на уламки. А спасіння — це з'єднання всього у Христі.
Саме тому святість полягає не в тому, щоб стати кимось іншим.
Святість полягає в тому, щоб стати собою.
Тим, ким тебе бачить Бог.
Матір'ю.
Батьком.
Воїном.
Священником.
Лікарем.
Вчителем.
Вірним другом.
Добрим сусідом.
Бути на своєму місці в Божому задумі.
Бо Бог дивиться на нас не лише з точки сьогоднішнього дня. Він бачить нас у світлі вічності, тими, хто ми є у Христі.
Пекло починається там, де людина абсолютизує тварне.
А святість починається там, де людина дозволяє Богу зробити нас такими, якими Він бачить нас.
І тоді народжується радість.
Бо святий — це не похмурий професіонал скорботи.
Святий — це людина, яка живе вже не своїм життям, а життям Христовим, і тому серед усіх бур, воєн, втрат і випробувань вона знає: її місце у Божому задумі не випадкове.

Сьогодні ми згадуємо всіх святих землі Української — від князів, монахів і мучеників -  до безіменних подвижників, до наших захисників, які віддають своє життя  за нас. Всіх знає лише Господь.
Усі  різні.
Але кожен  знайшов своє місце у Тілі Христовому.
І саме тому став святим.
Зі святом, браття і сестри.
Хай Господь допоможе кожному з нас стати собою — таким, яким Він задумав нас у Своїй любові.
Амінь.