Озоліниш Максим Петрович, 24.05.1985 р. н., позивний — «Доктор», 2 взвод 7 мср 3 мсб 164 омсбр, Калузька область, м. Калуга.
Черговa історія «героїчної служби», яка закінчилася так само, як і тисячі інших — зрадою з боку власних командирів. Контракт він не перепідписав і одразу став витратним матеріалом. Групу формують і штовхають туди, звідки не повертаються. Серед білого дня. Через федеральну трасу. Міни. «Пташки». Скиди. Термо.
Людей просто ведуть на забій. Усвідомлення одне: дороги назад немає. Маршрут такий, що з десяти груп лише одна доходить наполовину. У підсумку рішення, яке врятувало життя, — здатися. І головне запитання, яке він ставить знову і знову: за що? Він не напився. Він не дезертир. Він не злочинець. Він просто відмовився бути зручним. Командири, які отримують задоволення від утилізації. А далі — «Мага більше з нами немає. Але завдання ніхто не скасовував». Черговий «непотрібний» солдат, який виявився потрібним лише як статистика.
🫡https://t.me/operativnoZSU/