Приємно, що станом на зараз, за сьогодні не було масованих атак – ракетних ударів, авіаційних. Але у фронтових районах, у громадах поблизу фронту спокою не було. Росіяни продовжують свою штурмову активність на тих напрямках, які для них ключові. Є обстріли, були дронові удари різних типів на фронті. За вчорашню та сьогоднішню добу було вже більш ніж 150 штурмових дій, більше сотні обстрілів і ще майже десять тисяч ударів дронами-камікадзе. Тобто на фронті російська армія тиші не дотримується й навіть особливо не намагається. Усі наші українські підрозділи діють дзеркально, захищають наші позиції саме так, як потрібно.
Вчора й сьогодні Україна утримувалась від далекобійних дій у відповідь на відсутність російських масованих атак. У подальшому ми будемо реагувати так само дзеркально, і якщо росіяни вирішать повернутись до повноформатної війни – наші санкції за це будуть негайно й будуть відчутними. Відстань при цьому вже має все менше значення – ми це показали своєю далекобійністю. Україна щодо цього поводить себе завжди чітко та чесно.
Від щирого серця дякую Вам за життя, за любов, якої завжди вистачало на всіх нас, за Вашу ласку, терпіння і тепло, яким Ви огортаєте нашу родину щодня.
З дитинства Ви навчили мене вірити у добро, не здаватися перед труднощами та цінувати кожну мить життя.
Ваші молитви — мій найбільший захист, Ваші слова — моя підтримка, а любляче серце — джерело сили і любові.
🙏Молю Господа, щоб повсякчас огортав Вас Своєю ласкою і дарував міцне здоров’я.
Нехай у Вашому житті буде якомога більше тихих і щасливих ранків. Нехай кожен день буде сповнений любові і душевного спокою.
Люблю Вас безмежно, рідна матусю. Дякую за все. ❤️
Свій біль від втрати сина Галина Чопик вилила у конкурс пам’яті про свого сина - загиблого Героя — як символ любові та пам’яті.
Бути матір’ю Героя — це не лише велика гордість, а й невимовний біль, який назавжди залишається в серці. Та навіть крізь сльози і втрату українські матері знаходять у собі сили жити далі, підтримувати інших, творити добро і берегти пам’ять про своїх дітей.
У кожному такому вчинку — неймовірна сила жінки-матері. Сила любові, молитви і віри. Сила серця, яке, попри рани, продовжує дарувати тепло іншим.
У День матері ми низько схиляємо голови перед матерями наших Героїв. Дякуємо за синів і доньок, які стали на захист України, за вашу мужність, витримку і за любов, яка не згасає ніколи.
Світла пам’ять Герою.
Шана і вдячність пані Галині. 🇺🇦
Сьогодні низько схиляємо голови перед кожною українською матір'ю…
Перед тими, хто дав життя сильним і мужнім — нашим Героям. Хто вчив їх любити, берегти рідну землю. Саме з материнського серця починається Україна — з колискової, з молитви, з благословення в дорогу.
Дякуємо вам за синів і доньок, які стали щитом для країни. За вашу віру, витримку і безмежну материнську любов.
Сьогодні з особливим болем і трепетом звертаюся до матерів, чиї діти вже не повернуться додому…
Немає слів, які могли б полегшити цей невимовний біль. Ваші діти — назавжди у наших серцях. Вони живуть у нашій пам’яті, у кожному дні, який вибороли для нас.
Нехай Всевишній обійме ваші серця своїм милосердям, дасть сили пережити цю непоправну втрату.
Навчально-науковий інститут мистецтв Карпатського національного університету імені Василя Стефаника відзначив 25-річчя з часу заснування.
Привітала педагогів та студентів. Подякувала колективу за професіоналізм та щоденну працю. Ви робите свій внесок у формування культурного простору Прикарпаття.
На світлинах – автентичне весілля села Саджавка, яке відтворили у Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського.
Присутні мали змогу побачити відтворення обряду шиття вінка й латкання у виконанні поважних газдинь із Саджавки, а також вбирання весільного деревця, прикрашеного жовто-блакитним «павуком» — символом, який, за словами учасників дійства, не змінював своїх барв «ні за Польщі, ні за совітів».
Кульмінацією стало «зав’язування молодої» — обряд пов’язування хустки, що символізує перехід до статусу заміжньої жінки.
Щира вдячність Лідії Андрійчук — уродженці Саджавки, педагогині та співробітниці лабораторії педагогічного досвіду й етнопедагогіки Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти — за кропітку працю над дослідженням «До нас, Боженьку, до нас, бо у нас тепер гаразд».
🤝 Дякую працівникам музею, науковцям, митцям, які щоденно бережуть і популяризують українську спадщину. 🇺🇦