Телеграм канал «Ногибоги»

Коли їдеш на тренування VS з тренування

​​Колишня легкоатлетка збірної України, чемпіонка та рекордсменка світу, Аліна Шух вступила до лав Нацгвардії. Вона приєдналася до 13-ї бригади НГУ «Хартія» та працює з англомовними хлопцями з 15 країн, що прийшли воювати за нашу державу. Допомагає на всіх рівнях — від рекрутингу і підготовки до побуту. «Абсолютно нове життя. Життя повне сенсів, щирості, емоцій і головне — людей. Справжніх. Кращих. Героїв. За кілька років великої війни я зробила все, що могла зі сторони цивільного життя. Волонтерський центр, міжнародні виступи та інтервʼю західним ЗМІ для привернення уваги, волонтерські ініціативи для українців, фінансова грамотність для військових, ветеранів та їх родин. Настав час іти з тилу на фронт. Ніколи не відчувала себе так на своєму місці. Ніколи так багато щиро не сміялася. Ніколи не бачила, що стільки людей можуть працювати так багато, серйозно і цілеспрямовано. Кожен день сьогодні вартує сотням мирних днів. Зараз не існує минулого чи майбутнього. Є конкретне, зрозуміле «сьогодні». Зло ми переможемо, це точно. Невідомо коли. Але наближати цей час разом з новою родиною — це той досвід, який вартує більше за все, що я коли небуть проживала чи проживатиму у майбутньому». #StandWithUkraine Джерело: alinashukh

Найдорожчий елемент бігового екіпу – не топовий годинник, а ваш час. А найнадійніший – звичка. Якщо подивитись правді в очі, більшість з нас не встановлює особисті рекорди не тому, що нам потрібне карбонове взуття. Частіше – просто через нестачу стабільності та звички виходити регулярно, незалежно від обставин. Ось кілька речей, які варто мати на увазі, перш ніж купувати черговий ґаджет “щоб нарешті перевернути гру”: 1. Немає ідеального моменту. Чекати зручного вікна в розкладі – це ніби чекати, поки вітер подує в спину. Умова “я побіжу, коли буде час” часто означає “я не побіжу взагалі”. Інколи достатньо просто вдягти кросівки й вийти, навіть якщо дощ або 27 справ попереду. 2. Найкращий ґаджет – це звичка. Звичка не розряджається, не губить сигнал і не потребує апгрейду. Вона просто працює (навіть якщо ви в шортах 2015 року і з ключами, прив’язаними до шнурків). Саме звичка веде вас на пробіжку, коли немає настрою, сили чи “ідеального плану”. 3. Звичка будується на гнучкості, а не перфекціонізмі. Часто ми відкладаємо біг, бо “немає часу зробити все правильно”: і розминку, і стретчинг, і душ, і перекус. Але іноді 30 хвилин бігу краще, ніж нуль. Нескладне тренування без ідеальних умов – все ще тренування. І крок вперед. 4. Інвестиції в екіп не зроблять тренування ефективнішими… Нові речі можуть тішити – і це класно. Але жоден наворочений годинник не створить замість вас систему тренувань. Найшвидші на забігах іноді виглядають найбільш просто – і найчастіше саме вони є людьми, що не пропускають тренування. 5. …а от вкладений час – зробить. Екіп може коштувати дорого. Але вартість тих самих 30 хв, які ви присвятили спорту дає більше користі, ніж преміум-акаунт в Strava. Такий от злегка мотиваційний пост на вечір.

Чи знали ви, що наприкінці XIX – на початку XX століття бігуни пили шампанське під час змагань, як ми сьогодні – ізотоніки? Так, серйозно. Тоді вважалося, що це чудовий енергетик: трошки цукру, трохи алкоголю, бульбашки – і ось ти вже мчиш вперед, як лорд на коні. Дехто ще й додавав до "коктейлю" стрихнін – у малих дозах він стимулює нервову систему, але у великих це отрута. Демонстрацією тогочасних вірувань у магічну силу алкоголю став Лондонський марафон 1908 року. Спека, тверде покриття і несподіване подовження дистанції до 42,195 км (саме тоді вона стала офіційною). Багато бігунів не фінішували – серед них і фаворит Том Лонгбоут, який випив шампанського на 17-й милі й знепритомнів через дві. А Чарльз Хефферон, який лідирував, зробив ковток шампанського за два кілометри до фінішу – і в результаті прибіг третім, з диким болем у животі. Та найбільше запам’ятався Дорандо П’єтрі – італієць, який кілька разів падав на фінішній прямій, біг у неправильний бік і фінішував із допомогою лікарів. У руці тримав пробку – ймовірно, як контейнер для алкоголю. Його дискваліфікували за допомогу на фініші, але він став героєм дня. Королева навіть подарувала йому золоту чашу – вочевидь, не для гідратації. Сьогодні ми розуміємо, що алкоголь – це діуретик, який сприяє зневодненню, а стрихнін – отрута. Але тоді наука була іншою, і спортсмени експериментували з тим, що мали. Деякі сучасні марафони, як-от Marathon du Médoc у Франції, поєднують біг з дегустацією вина та сиру. Але це вже більше про задоволення, ніж про результат. На фото: Дорандо П’єтрі перетинає фінішну стрічку

Повільні довгі пробіжки — це як бабуся в родині: здається, що сидить тихо, а насправді тримає весь дім. ⠀ Якщо ви вважаєте, що “справжній біг” – це лише коли пульс підскакує до небес, а темп змушує підозрювати себе в героїзмі, ловіть новину: саме повільні тривалі пробіжки створюють основу для вашого прогресу. І ось чому: ⠀ 🔹 Вони тренують витривалість Повільний довгий крос тримає серцево-судинну систему в аеробному режимі. Це як прокачка базових навичок у грі: нудно, але без них ви далі не підете. Саме під час таких пробіжок тіло вчиться працювати довше і ефективніше. 🔹 Зміцнюють серце Коли біг в темпі, що дозволяє вам спокійно говорити повними реченнями, не задихаючись, – серце працює у “зоні комфорту”. Саме це робить його сильнішим: з часом воно починає перекачувати більше крові за меншу кількість ударів. Фізіологи називають це "ударний об’єм", ми ж просто кажемо: “серце подякує”. 🔹 Енергоекономія у дії Під час довгих пробіжок організм адаптується і починає краще використовувати жири як джерело енергії. Це особливо важливо на довгих дистанціях, коли запасів глікогену не вистачає. Тобто ви буквально вчите тіло не “згорати” на півдорозі. 🔹 Мінімум навантаження, максимум користі Повільний темп знижує ударне навантаження на суглоби, м’язи й зв’язки. Це означає менший ризик травм – особливо актуально для тих, хто тільки починає бігати або повертається після перерви. 🔹 Ментальна витримка Довга пробіжка вчить не тільки ноги, а й голову. Ви тренуєте терпіння, уважність до себе, здатність залишатись у процесі. Майже як медитація. Особливо коли біжете без навушників та компанії. 🔹 Біг як антистрес Повільний темп дозволяє дихати рівно, слухати подкаст, думати, мріяти чи просто мовчати з собою. Це час, коли немає метушні – лише ритм кроків і свіже повітря. ⠀ Так що не недооцінюйте повільний біг. У ньому — вся база, сила і трошки бабусиної магії.

🏃‍♀️ Сьогодні – Global Running Day Всесвітній день бігу відзначають щороку в першу середу червня. Його започаткували у США у 2009-му, а з 2016-го він став міжнародним. Мета проста й тепла – надихнути людей на рух, незалежно від досвіду чи форми. Бо біг – це не лише про кількість подоланих кілометрів чи швидкість. Це про “разом”, про підтримку, про “я теж можу”. Про зустрічі на ранкових доріжках, каву з круасаном після і теплі слова під треками в соцмережах 🧡 А як все починалось у вас? Згадайте свою першу пробіжку і поділіться в коментарях, якщо хочеться.