Багато букв для тих ХТО ще читає)))
Сьогодні хочеться поговорити про натхнення і мотивацію.
Ту саму міфічну мотивацію, яку ми всі так шукаємо.
Якби вона справді існувала як стабільне джерело енергії — її б уже давно запакували в таблетки, поставили на касах супермаркетів і продавали поруч із жуйками.
«Прийняв одну — і все, я нова людина».
Але ж ні.
То вона є, то її нема.
То надихнувся ввечері фільмом і вже збираєшся змінити життя з ранку…
А зранку — сюрприз. Твоє тіло ліниве, звички старі, а бажання «ставати новим собою» десь тихенько розчинилося між подушкою і теплим ліжком.
Чому так? Тому що тіло не знає, що ти там собі вирішив уночі.
Тіло знає одне — те, що ти робиш регулярно.
Програми, які записувалися роками.
Ритуали, які ти виконував сотні разів.
І саме вони керують поведінкою, а не твій запал о 23:48 на хвилі натхнення.
Ми часто кажемо:
«От якби в мене була мотивація, я б уже зробив…»
Але правда інша:
ми багато чого робимо без бажання.
Бо треба, бо відповідальність, бо це частина нашої ролі, нашого життя.
І в цьому — сила людини.
Бути над своїми хотюнчиками, над лінивим тілом, над коливаннями настрою.
Робити не тому, що «хочу», а тому що «вирішив».
Як формуються нові звички?
Не натхненням.
Не мотиваційним відео.
А малими, регулярними діями, які легко вплітаються в день.
Маленькими ритуалами, які стали такими ж природними, як рання кава.
Ось так і змінюється життя:
не ривком, а тихим, впевненим ритмом.
І якщо вам близькі такі чесні роздуми —
запрошую у мій відкритий чат «Бути собою. Діалоги з Іриною Дзюбановською».
https://t.me/+C_bATkUOFjBkNmYy
Це простір без масок і пафосу, де ми говоримо про головне:
про себе, про життя, про вибір, і про те, що робить нас сильнішими й щасливішими.
Приєднуйтесь — буде цікаво.