Телеграм канал «🇺🇦 OVITTA LIVE»

Багато людей роками намагаються досягти успіху: більше працюють, більше думають, більше стараються. Але результат усе одно нестабільний.

Бо успіх - це не випадковість і не кінцева точка. Це побічний ефект добре організованого життя.

Коли немає структури, ясності та внутрішньої опори - зусилля розсіюються, і людина починає відчувати, що ніби біжить, але стоїть на місці.

Курс зі спадку Миколи Сапсана «Активація життя» допомагає зробити той самий перехід: від хаосу до структури, від реагування на обставини - до керування власним життям. Це система, яка дозволяє зрозуміти, з чим ви насправді стикаєтесь і як вибудувати інший результат.

Якщо ви відчуваєте, що можете жити сильніше, ясніше і результативніше - можливо, час почати трансформацію.

Придбати⤵️
https://t.me/ovitta_tk_bot?start=Ze9fwe1sQ7FZ0b0Yj9v2Q4F53ZEWfplY

✔️ 11 практичних уроків з домашніми завданнями:
Урок 1. Як розпочати жити своє життя?
Урок 2. Як виявити свої справжні потреби та бажання?
Урок 3. Шлях до майстерності - комбінація трьох базових інстинктів.
Урок 4. Криза мислення. Від чого залежить наше фінансове благополуччя?
Урок 5. Як зарядити внутрішню батарейку?
Урок 6. Чим відрізняється мрія від мети, чи як навчитися планувати своє життя?
Урок 7. Відносини із собою та навколишнім світом. Як переконання впливають на результат?
Урок 8. Основні симптоми кризи і чи можна її уникнути?
Урок 9. Як вийти з особистого глухого кута в розвиток та створити якісно новий проєкт у своєму житті?
Урок 10. Алгоритм щастя: як перейти від кількості до якості життя?
Урок 11. Авторство життя: як подолати рамки власних обмежень?

Ох, як же задовбали ці пости, які зараз ділять людей. На віруючих і невіруючих. На тих, хто підтримує 8 березня, і тих, хто категорично проти. Стільки звинувачень, агресії, категоричності, ніби хтось знову хоче визначити за всіх — що правильно, а що ні.

А для мене сьогодні — свято.

Свято ще одного нагадування про жінку. Про той особливий момент, коли чоловік може по-іншому подивитися на жінку поруч із собою. Побачити її вроду, її глибину, її силу. Бо в слові жінка — насправді цілий світ.

І знаєте одну просту річ?
Як ти ставишся до жінки — так вона і ставиться до тебе.

Жінка — це дзеркало. У її очах відображається твоє ставлення до неї. Вона примножує те, що отримує. Збільшує, береже, огортає і часто повертає сторицею.

Так, можна не святкувати цей день. Можна згадувати, що колись у Радянському Союзі комуністи казали: «Мовчи, жінка, твій день — 8 березня». І весь рік могли принижувати, затикати, не чути. А один день — ніби дозволяли подарувати квітку.

Але ми ж уже свідомі люди. І прекрасно розуміємо, що жінка — це не один день у році. Жінка — це щоденна повага, турбота, підтримка. Це те, що ти вкладаєш у неї щодня і що повертається до тебе в десятки разів більше.

Не дарма ж у Біблії сказано: «Бережи свою дружину». Бо там, де є повага до жінки, там є життя, тепло і благословення.

І так, я знаю, що хтось сьогодні напише, що десь прочитав черговий пост про те, що цей день — «свято повій чи лесбійок перед їхніми сутенерами». Що ж… інколи навіть комуністи не потрібні — свої знайдуться, щоб знову когось поставити «на місце».

Але колись чоловіки схиляли голову перед жінкою — перед матір’ю, перед дружиною — з глибокою повагою. Споконвіків жінка була берегинею роду. Тією, через яку передається життя, тепло, любов і сила.

Тож нехай цей день буде просто нагадуванням.

Не в тюльпані щастя.
Щастя — в її очах.

Загляньте сьогодні в очі своєї дружини, дівчини, коханої. Там живе той вогонь радості і любові, який ви колись запалили. І варто чесно запитати себе: чи горить він і далі? Чи, можливо, потрохи гасне?

І чи не шукаємо ми інколи виправдання навіть сьогодні — мовляв, «це не твій день, бо це радянське свято»?

Хіба ж у цьому суть?

Для мене сьогодні — просто ще один день любові до жінки. День нагадування всьому світу про її силу.

Бо жінку неможливо зупинити.
Вона — велика сила незламності.
Вона — бурхлива річка енергії.

Це той потік, який може запалити в чоловікові любов, силу і натхнення. А може й спалити дотла, якщо знецінювати, принижувати і не бачити її справжньої глибини.

Дівчата, і для того, щоб ми були ще більш у ресурсі, ще більше в контакті із собою, сьогодні я хочу зробити для вас маленьке підсилення.

Лише сьогодні, у день 8 березня, даю 50% знижки на курс Миколи Сапсана «Тріада»👇
https://t.me/ovitta_tk_bot?start=tU0L32SF5LxQnOrKsdJr7DFxLmdCrMit

Зміст курсу:
Урок 1. 6 елементів ресурсності.
Урок 2. 6 елементів простору для створення навичок.
Урок 3. 6 елементів благополуччя.

Це вісімнадцять елементів внутрішнього простору, які допомагають формувати навички благополуччя, відновлювати баланс і гармонію у трьох вимірах життя: дія, енергія і сенс.

Бо жінка, яка наповнена — створює світ навколо себе.

І так…
ми цього варті. ✨

Сьогодні на нашій зустрічі в чаті «Бути собою» ми говорили про час. Про те, що це насправді таке і як ми ним розпоряджаємося.

Я запропонувала одну просту алегорію, яка, здається, дуже точно передає суть. Уявіть, що кожного дня Бог дає нам 24 цеглини. Рівно двадцять чотири. Не більше і не менше. І кожна година — це одна цеглина, яку ми отримали у своє розпорядження.

Із цих цеглин ми щось будуємо. Свідомо або несвідомо. Кожен день ми вкладаємо їх у щось: у роботу, у стосунки, у здоров’я, у свій розвиток, у тишу, де можемо почути себе. А іноді ці цеглини просто розсипаються у метушні — в нескінченному бігу, у намаганні щось наздогнати, щось вхопити, щось довести.

І часто люди живуть так, ніби часу ще дуже багато. Ніби життя безкінечне, і все важливе можна зробити потім. Завтра. Колись пізніше.

Але правда дуже проста: є сьогоднішній день і є ті самі 24 цеглини, які нам дані. І питання лише в одному — що саме ми з них будуємо.

Чи замислюємося ми над цим? Чи вкладаємо свій час у себе — у своє тіло, у своє здоров’я, у свої стосунки, у внутрішній стан? Чи просто проживаємо день, не дуже замислюючись, куди він насправді зникає?

Сьогодні в нас вийшла дуже глибока і жива розмова на цю тему. І якщо вам відгукується ця думка про час і про те, як ми ним розпоряджаємося, ви можете прослухати запис нашої зустрічі на Patreon👇
https://www.patreon.com/posts/152457558?pr=true

А для тих, хто відчуває, що настав момент більш свідомо подивитися на своє життя і на те, як проходять ваші дні, я запрошую вас у марафон «21 день».

Це можливість на двадцять один день трохи сповільнитися і поспостерігати за собою. Побачити, як насправді проходять ваші дні, які звички керують вами, і куди йде ваш життєвий час. Це простір, де поступово можна почати вчитися керувати своїми звичками, а не жити так, ніби вони керують вами.

І, можливо, саме ці 21 день допоможуть вам по-іншому подивитися на свій час і на своє життя. Бо коли починаєш цінувати свій час, починаєш інакше ставитися і до самого життя.

Тож запрошую вас у марафон “21 день: Трансформація мислення та звичок через опору на себе”.

Деталі та придбати участь👇
https://t.me/OVITTA_promo_bot?start=4FmyQVFLAuwzxmGnrYYfgeEyx0DQH9wt

🎁 Марафон 365 Миколи Сапсана доступ на місяць.

Можливо, саме там почнеться нова якість ваших днів.

Головний біль.
Три дні ніби у відриві від реальності.

Голова важка, думки пливуть, а десь на фоні звучить внутрішній критик і коментує все, що відбувається.

Треба встати.
Треба зробити задачі.
Відповісти учасникам Марафону 21.
Вийти на консультацію.
Зробити дзвінки.

Хоча б прибрати.
Приготувати їсти.

Вставай, рухайся.

І в якийсь момент я ловлю себе на думці:
кому це все зараз потрібно?

Моє тіло просить відпочинку.
Ось це точно те, що йому зараз потрібно.

І коли починаєш чесно говорити з собою, коли приводиш аргументи на користь себе, свого тіла і свого стану — відбувається цікава річ. Той внутрішній «дятел» поступово затихає. Він перестає довбати, і навіть голові стає трохи легше.

Вчора я дала собі спокій.
І всім задачам теж.

Я просто поставила себе в пріоритет дня.

Спала, відпочивала, прожила цей біль без боротьби з ним.

І сьогодні моє тіло сказало мені дякую.

І знаєте, що я ще раз для себе побачила. Ми дуже часто живемо через «треба». Треба зібратися, треба потерпіти, треба йти далі. Нас так вчили, і ми звикаємо не чути себе.

Але іноді наймудріше рішення — зупинитися.
Почути себе і дати собі відновитися.

Є кілька простих речей, які мені в цьому допомагають.

Перше — поставити собі чесне питання: що зараз насправді потрібно моєму тілу? Не плану, не списку задач і не іншим людям. Саме моєму тілу.

Друге — дозволити собі один день без боротьби з собою. Коли ми не тиснемо на себе, організм відновлюється значно швидше.

І третє — інколи просто зупинитися і побути в тиші. У тиші дуже добре чути себе.

А як ви справляєтеся, коли приходить втома?
Коли біль?

Стискаєте зуби, пʼєте знеболення і йдете далі?
Чи вмієте зупинитися і вибрати себе?

https://t.me/+C_bATkUOFjBkNmYy
👆Запрошую вас в мій відкритий чат «Бути собою. Діалоги з Іриною Дзюбановською», де щосуботи на відкритих зустрічах ми говоримо про життєві теми, про наші стани, про внутрішні діалоги і поступово вчимося найважливішому — бути собою ❤️

Багато людей живуть ніби пасажири у власному житті: обставини штовхають, події ведуть, а ви лише реагуєте. Начебто стараєтесь, багато думаєте, плануєте… але відчуття керування все одно немає. Результати приходять повільно, енергія розсіюється, а всередині з’являється тихе питання: невже так і має бути?

Насправді ж, як казав Вільям Джеймс, людина здатна змінити своє життя, просто змінивши точку зору. Але важливо не лише зрозуміти це - а навчитися застосовувати.

Курс зі спадку Миколи Сапсана «Активація життя» - це як навчання водінню власного життя. Так само, як за кілька місяців людина стає водієм автомобіля, за 30 днів можна сформувати навички керування своїм станом, увагою та діями. І раптом приходить відчуття: я справді можу впливати на своє життя.

Якщо ви відчуваєте, що готові перейти з ролі пасажира в роль водія - приєднуйтесь. Ваше життя варте того, щоб ним керувати. 🚀

Деталі⤵️
https://t.me/ovitta_tk_bot?start=Ze9fwe1sQ7FZ0b0Yj9v2Q4F53ZEWfplY