Знаєш, буває такий момент увечері, коли вже ніхто нічого від тебе не хоче, телефон лежить десь поруч, справи на сьогодні закінчилися, і ти нарешті залишаєшся наодинці зі своїми думками — і саме тоді стає дуже добре чути себе.
Не завжди хочеться визнавати те, що чуєш.
Іноді це просте: «Я втомилася так жити». Не від життя взагалі, не від людей навколо, не від роботи чи обставин — а від постійного внутрішнього напруження, від необхідності весь час себе підштовхувати, контролювати, змушувати, починати спочатку і переконувати себе, що ось із понеділка вже точно все буде інакше.
Я дуже добре знаю цей стан.
Колись я теж чекала, що одного дня просто прокинуся, зберуся, нарешті наведу лад у голові, у справах, у звичках — і з цього моменту все піде по-іншому.
А потім зрозуміла одну дуже просту річ: зміни рідко починаються з великого рішення. Найчастіше вони починаються з маленької дії, яку ти готова повторити завтра.
Саме тому я створила «21 день».
І вже другий рік поспіль, щомісяця, проходжу цей шлях разом із людьми, спостерігаючи за одним і тим самим процесом — людина спочатку приходить із бажанням щось змінити, потім починає краще розуміти себе, свої реакції, свої звички, свої слабкі місця, і поступово перестає воювати із собою.
А коли ти перестаєш воювати із собою — з’являється зовсім інша опора.
Ми не будемо намагатися за 21 день змінити все життя.
Навпаки — ми виберемо одну звичку, яка зараз для тебе справді важлива, і будемо розбиратися не тільки з тим, що потрібно робити, а й з тим, чому ти досі не робила цього регулярно.
Тому що проблема дуже часто не в тому, що ми не знаємо, що робити.
Ми знаємо.
Проблема в тому, що знання саме по собі не стає дією, а дія не стає звичкою, якщо ти не розумієш, як влаштований цей процес.
Протягом першого тижня будемо вчитися помічати себе — свій стан, свої автоматичні реакції, моменти, коли ти відкладаєш, уникаєш, зриваєшся або знову повертаєшся до старого сценарію.
Другий тиждень — про те, як зробити нову поведінку реальною для твого життя, а не ще одним пунктом у списку «треба».
Третій — про закріплення, коли нова дія перестає вимагати від тебе постійного внутрішнього примусу і поступово стає частиною твого звичайного життя.
Тому для мене «21 день» — це не просто марафон про звички.
Це три тижні, протягом яких ти починаєш краще розуміти себе і бачити, де саме ти сама собі заважаєш рухатися далі.
Формат:
▪️ практичні завдання щодня
▪️ 4 живі зустрічі в Zoom, щовівторка о 13:00
▪️ доступ на місяць до марафону «365» Миколи Сапсана
▪️ закритий чат із супроводом та живою присутністю
Я не обіцяю, що після цих 21 дня ти прокинешся іншою людиною.
Але я точно знаю, що якщо ти будеш чесно проходити цей шлях, ти почнеш інакше дивитися на себе, на свої дії і на те, що раніше здавалося тобі «слабкістю» або «відсутністю дисципліни».
І, можливо, саме з цього почнеться твоя наступна зміна.
«Живи, помиляйся,позорся , експериментуй…Не зважай на думку інших, виражай себе, люби себе, живи на повну».
І я подумала: а скільки людей так і не реалізували свої мрії тільки тому, що боялися: «А що скажуть інші?»
А хто такі ці «інші»?
Люди, які впевнені в собі, мають своє життя, свою справу, свої цілі — зазвичай не мають часу жити чужим життям і когось засуджувати.
А ті, хто постійно лізе в чуже життя, оцінює, критикує й намагається щось там «напакостити»… можливо, просто не знає, що робити зі своїм.
Тому запитайте себе чесно:
Чиєї думки я досі боюся?
Чию оцінку я досі намагаюся заслужити?
І чи варто через це відкладати своє життя?
Бо, якщо чесно, один із найгірших способів зіпсувати собі життя — постійно озиратися на думку інших.
Це фрагмент із нашої суботньої зустрічі, де ми з гумором розбирали дуже серйозну тему: як перестати жити так, щоб усім було зручно, і почати жити так, щоб було правильно саме для вас.
Якщо вам є чим поділитися зі світом — діліться.
Не чекайте, поки вас усі оцінять, похвалять і схвалять. Цього моменту можна чекати все життя.
А якщо хочете з цим попрацювати — welcome у «21 день».
🎯 Вебінар, який Микола Сапсан створив як ключову точку повороту — для мислячих людей, які не зупиняються на досягнутому.
Перегляньте, щоб:
🔹 1. Вийти з кола повторень та рутини
🔹 2. Посилити фокус і дію
🔹 3. Переналаштувати себе на новий масштаб
🔹 4. Трансформувати внутрішню напругу в ясність
🧭 Цей вебінар — інтелектуальна, емоційна і стратегічна розмова з своїм внутрішнім Я.
Переглянути за посиланням:
telemetr.me/OVITTA_promo_bot?start=tS93zpyNWXbviNa67MS3363zaNjqrzeb
Це лише маленький уривок з одного дня минулих потоків марафону «21 день».
У цьому відео я пояснюю учасникам, як працювати з чатом, що робити, коли вас не розуміють або не підтримують, і чому не варто сприймати чужу реакцію як доказ того, що з вами щось не так.
Але за цим є дещо значно більше.
У марафоні я 21 день не просто даю вам завдання. Я — ваш ментор і весь цей час перебуваю поруч.
Я читаю ваші повідомлення, відповідаю на запитання, віддзеркалюю те, що ви, можливо, самі в собі не помічаєте, підсвічую моменти, які варто побачити, ставлю запитання, допомагаю розібратися в тому, що відбувається.
Іноді людина приходить із думкою: «Я просто хочу сформувати нову звичку», а в процесі раптом бачить, що справа зовсім не у звичці.
Виявляється, за відкладанням стоїть страх. За «я не можу» — певне переконання про себе. За постійним очікуванням слушного моменту — звичний сценарій, у якому людина роками живе.
І саме в цьому для мене цінність менторського супроводу.
Я не проживаю цей шлях замість вас і не даю готових відповідей на все. Я допомагаю вам побачити себе — іноді з іншого боку, іноді глибше, ніж ви звикли себе бачити.
Побачити свої реакції, звички, патерни, внутрішні програми, те, що вас підсилює, і те, що, навпаки, постійно повертає назад.
А далі — навчитися з цим працювати.
Тому «21 день» — це не просто марафон із завданнями, які потрібно виконати. Це 21 день контакту із собою, коли поруч є ментор, який допомагає вам не проскочити повз себе, а зупинитися, подивитися, усвідомити й зробити власні висновки.
І мені дуже хочеться, щоб наприкінці цих 21 дня ви забрали із собою не просто виконані завдання, а щось значно важливіше — нове розуміння себе. Ясність, якої раніше не було. Внутрішню опору, на яку можна спертися. І довіру до себе, яка не залежить від того, підтримали вас чи ні.
Щоб ви краще розуміли, чому робите те, що робите, що саме вам заважає, на що ви можете спертися і, головне, — як далі самостійно рухатися вперед.
Колись одна моя студентка сказала: «Я саме зараз шукаю ментора».
Можливо, ви теж зараз у такій точці, коли вам потрібна не чергова інформація, а людина, яка допоможе вам побачити себе, поставить правильне запитання, підсвітить те, що ви не помічаєте, і буде поруч у процесі змін.
Якщо ви відчуваєте, що вам це потрібно, — переходьте за посиланням і знайомтеся з марафоном «21 день».