Телеграм канал «🇺🇦 OVITTA LIVE»

Найкращий час щось розпочати був учора. А наступний найкращий час — сьогодні.

Дуже цікаве створіння людина. Вона чомусь живе так, ніби житиме вічно. Потім зроблю, ще встигну, зараз не до цього, ось це вирішу — і тоді вже займусь собою.

І так можна роками відкладати себе. Відкладати свої бажання, свої відчуття, свої рішення, постійно займаючись чимось іншим, що здається важливішим.

А може, вже досить відкладати себе?

Може, варто нарешті зупинитися і чесно подивитися на себе: де я зараз, куди я йду, чого я насправді хочу, чи те життя, яке я зараз живу, — це справді моє життя?

У своєму курсі «КейМен» Микола Сапсан залишив фундаментальні інструменти для щасливого життя — для того, щоб краще пізнати себе, зрозуміти себе і навчитися усвідомлено будувати власне життя.

Це курс, який сьогодні продовжує жити як частина його спадку.

Якщо вам хочеться пізнати себе глибше, краще зрозуміти це життя і себе в ньому — долучайтеся до «КейМен».

КЕЙ МЕН — це не мотивація і не гра в саморозвиток.
Це чесна зустріч із собою без масок.

Тренінг, який змінює мислення.
А разом із ним — траєкторію життя.

Доступно зараз:

🔹 придбати один курс зі знижкою – 25%
🔹 придбати два записи тренінгу - для глибшої та системної роботи
telemetr.me/ovitta_tk_bot?start=Hl8j1Tm9vZAsatKAHxVwVPwTfCmRH46c

Для тих, хто готовий жити своє життя,
а не реалізовувати чужі сценарії.


Бо життя вже відбувається.

І, можливо, найкращий момент перестати відкладати себе — саме сьогодні.

Коли життя каже «ні» — чи вміємо ми це почути?

Сьогодні на суботній зустрічі говорили про те, що знайоме багатьом із нас: ми продовжуємо стукати в зачинені двері, хоча життя вже не раз показало, що вони не відкриваються.

І часто проблема не в тому, що ми недостатньо стараємося.

Проблема в тому, що ми настільки хочемо отримати бажане, що перестаємо чути себе. Тримаємося за людину, ситуацію, стосунки, роботу, рішення — і витрачаємо величезну кількість енергії на те, щоб змусити життя дати нам те, чого воно зараз не дає.

На зустрічі ми говорили саме про це:
як розрізнити «мені потрібно ще трохи наполегливості» і «мені вже час зупинитися».

Як зрозуміти, де ви боретеся за своє, а де — просто боїтеся відпустити.

Як почати чути власне «так» і «ні», а не жити постійним очікуванням зовнішньої відповіді.

Це була дуже чесна й глибока розмова. І я залишаю тут невеликий уривок.

Повну зустріч уже можна переглянути на Patreon.
Переходьте за посиланням — вона доступна кожному.

І я дуже раджу не просто послухати її «для інформації».
Пропустіть цю розмову через себе.

Зупиніться й запитайте:

Де в моєму житті я досі стукаю в зачинені двері?
Чого я насправді чекаю?
І що станеться, якщо я перестану стукати?

Якщо відчуваєте, що цей запит хочеться розібрати глибше й персонально, напишіть мені в особисті. З такими запитами я працюю і в програмі «21 день», і в персональній роботі.

А якщо вам потрібен простір для спілкування, роздумів і щоденного контакту — приєднуйтесь до чату «Бути собою». Я супроводжую учасників там як ментор і залишаюся на зв’язку.

Посилання на Patreon — тут.

https://www.patreon.com/OVITTACompany/posts/koli-zhittia-ni-167376968?utm_medium=clipboard_copy&utm_source=copyLink&utm_campaign=postshare_creator&utm_content=join_link

Інші посилання шукайте в шапці профілю Instagram або в чаті «Бути собою».

Можливо, сьогодні вам не потрібно відкривати ще одні двері.

Можливо, вам потрібно нарешті почути, куди життя запрошує вас піти далі.

"Бути собою, діалоги з Іриною Дзюбановською". 

telemetr.me/+C_bATkUOFjBkNmYy

Моя відпустка вже добігає до кінця.

Вперше за п’ять років я відпочивала разом із донькою і справді відклала роботу в сторону.

Звичайно, в мене залишилося багато того, що треба було зробити. Треба було доробити курс про стосунки, проводити наші щосуботні зустрічі, ще багато чого допрацювати.

І я в якийсь момент запитала себе: «Треба? Мушу? А чи я все-таки можу дозволити собі зараз просто відпочити?»

Побути з донькою, почути шум моря, відчути пісок під ногами на пляжі. Погуляти вузькими вуличками старовинних французьких міст, побачити Ейфелеву вежу, Нотр-Дам, Лувр і ще багато чого в Парижі, зайти в музей, який давно хотілося побачити, подивитися на цю країну, відчути її, поспати, дати тілу розслабитися і просто трохи побути без постійного відчуття, що я кудись поспішаю.

І я дуже рада, що цього разу я це собі дозволила.

Ми так звикли жити в цьому постійному «треба». Треба зробити, треба встигнути, треба відповісти, треба проконтролювати. І навіть коли приїжджаємо відпочивати, голова продовжує працювати за тим самим сценарієм.

Я теж так вмію.

Але цього разу я вирішила, що кілька днів моєї уваги будуть не для роботи, не для задач і не для того, щоб ще щось встигнути. Вони будуть для мене і для доньки.

І за ці дні я ще раз побачила, наскільки нам іноді необхідно просто вийти з цього режиму постійної зайнятості.

Коли ти нікуди не поспішаєш і не думаєш щогодини про те, що ще треба зробити, поступово починаєш чути себе. Згадуєш, чого тобі хочеться, що тобі подобається, чого давно не вистачало.

І от зараз у мене є відчуття, що всередині стало якось просторіше. З’явилося місце для нових думок, ідей, бажань. І навіть для роботи, до якої я повернуся вже зовсім скоро.

Я повернуся в Україну і знову візьмуся за свої курси, зустрічі, задачі. Знову буде моя щоденна рутина, і я цього не боюся, бо я люблю те, що роблю.

Але тепер я ще раз переконалася: коли ти постійно живеш на межі своїх можливостей, продуктивність від цього не стає вищою. Ти просто поступово перестаєш чути себе.

І от тут я б дуже хотіла, щоб кожен із вас поставив собі просте питання: а я зараз живу так, як мені добре, чи весь час виконую те, що «треба»?

Бо «треба» ніколи не закінчиться.

Завжди буде ще одна справа, ще один проєкт, ще один дзвінок, ще щось, що можна зробити.

А ви у себе — одні.

Тому не відкладайте себе на той момент, коли все буде зроблено. Його може просто не бути.

Дозволяйте собі відпочивати ще до того, як ви впадете від втоми. Проводьте час із дітьми, поки вони хочуть проводити його з вами. Їдьте кудись, якщо давно хочеться. Сидіть біля моря, якщо є така можливість. Спіть, якщо втомилися. Нічого не робіть, якщо саме цього зараз потребуєте.

І не треба за це себе сварити.

Відпочинок — це не нагорода за те, що ви все виконали.

Це нормальна частина життя.

Мені дуже хотілося цього разу не просто розповісти вам про свою відпустку, а показати на власному прикладі: навіть якщо у вас багато роботи, навіть якщо є відповідальність, навіть якщо ви звикли все тримати на собі — іноді можна сказати собі: «Зараз я не мушу. Зараз я просто побуду».

І повірте, світ від цього не зупиниться.

А ви, можливо, нарешті трохи повернетеся до себе.

Справжня трагедія життя - це не помилки, а параліч волі, коли ви роками стоїте на місці, боячись зробити хибний крок.

Микола Сапсан часто повторював думку Фернандо Дерохаса:
«Нерішучість набагато гірша, ніж невдала спроба».

Чому? Бо, як вода, що стоїть і псується, нерішучість роз’їдає вашу впевненість, енергію та потенціал, перетворюючи життя на застійне болото нереалізованих мрій. Ви витрачаєте дорогоцінний час, намагаючись прорахувати все до дрібниць, але насправді просто тікаєте від відповідальності за власний успіх.

Поки ви вагаєтесь, життя протікає повз, а ваші можливості втрачають смак, як вода, що перетворилася на отруту.

Настав час перестати бути спостерігачем і стати дієвою силою.
Спадок Миколи Сапсана «Звичка Перемагати» вчить філософії переможців. Цей курс - не про теорію, а про інструменти для тих, хто втомився стояти на місці. Ви навчитеся не боятися помилок, а перетворювати їх на паливо для майбутніх перемог. Годі стояти у застійній воді - дозвольте своєму потенціалу текти потужним потоком до результатів. Час опанувати Звичку Перемагати і нарешті почати створювати свою історію успіху.

Деталі👇
telemetr.me/ovitta_tk_bot?start=3FriV88JxEEsOrBLbyXuUvJ2oA5tHhN6

Сильне відео…

КЕЙ МЕН

Не той, хто вдає. А той, хто знає, ким він є.

Як говорив Микола Сапсан:
«Народитися людиною — це дар. Стати нею — щоденна праця».

Можна працювати без зупинок.
Бути зручним. Відповідальним. «Правильним».
І водночас відчувати, що живеш не своє життя.

КЕЙ МЕН — це тренінг, який повертає людину до себе.
Усього за один день ви починаєте чути себе, бачити свої справжні потреби й приймати рішення не з очікувань інших, а з внутрішньої опори.

Це глибока робота:
• з емоціями — ви керуєте ними, а не пригнічуєте
• з рішеннями — без страху, тиску й сумнівів
• з цілями — тими, що наповнюють сенсом, а не виснажують

КЕЙ МЕН — це не мотивація і не гра в саморозвиток.
Це чесна зустріч із собою без масок.

Тренінг, який змінює мислення.
А разом із ним — траєкторію життя.

Доступно зараз:

🔹 придбати один курс зі знижкою – 25%
🔹 придбати два записи тренінгу - для глибшої та системної роботи
telemetr.me/ovitta_tk_bot?start=Hl8j1Tm9vZAsatKAHxVwVPwTfCmRH46c

Для тих, хто готовий жити своє життя,
а не реалізовувати чужі сценарії.