Телеграм канал «🇺🇦 OVITTA LIVE»

Сьогодні на нашій зустрічі в чаті «Бути собою» ми говорили про час. Про те, що це насправді таке і як ми ним розпоряджаємося.

Я запропонувала одну просту алегорію, яка, здається, дуже точно передає суть. Уявіть, що кожного дня Бог дає нам 24 цеглини. Рівно двадцять чотири. Не більше і не менше. І кожна година — це одна цеглина, яку ми отримали у своє розпорядження.

Із цих цеглин ми щось будуємо. Свідомо або несвідомо. Кожен день ми вкладаємо їх у щось: у роботу, у стосунки, у здоров’я, у свій розвиток, у тишу, де можемо почути себе. А іноді ці цеглини просто розсипаються у метушні — в нескінченному бігу, у намаганні щось наздогнати, щось вхопити, щось довести.

І часто люди живуть так, ніби часу ще дуже багато. Ніби життя безкінечне, і все важливе можна зробити потім. Завтра. Колись пізніше.

Але правда дуже проста: є сьогоднішній день і є ті самі 24 цеглини, які нам дані. І питання лише в одному — що саме ми з них будуємо.

Чи замислюємося ми над цим? Чи вкладаємо свій час у себе — у своє тіло, у своє здоров’я, у свої стосунки, у внутрішній стан? Чи просто проживаємо день, не дуже замислюючись, куди він насправді зникає?

Сьогодні в нас вийшла дуже глибока і жива розмова на цю тему. І якщо вам відгукується ця думка про час і про те, як ми ним розпоряджаємося, ви можете прослухати запис нашої зустрічі на Patreon👇
https://www.patreon.com/posts/152457558?pr=true

А для тих, хто відчуває, що настав момент більш свідомо подивитися на своє життя і на те, як проходять ваші дні, я запрошую вас у марафон «21 день».

Це можливість на двадцять один день трохи сповільнитися і поспостерігати за собою. Побачити, як насправді проходять ваші дні, які звички керують вами, і куди йде ваш життєвий час. Це простір, де поступово можна почати вчитися керувати своїми звичками, а не жити так, ніби вони керують вами.

І, можливо, саме ці 21 день допоможуть вам по-іншому подивитися на свій час і на своє життя. Бо коли починаєш цінувати свій час, починаєш інакше ставитися і до самого життя.

Тож запрошую вас у марафон “21 день: Трансформація мислення та звичок через опору на себе”.

Деталі та придбати участь👇
https://t.me/OVITTA_promo_bot?start=4FmyQVFLAuwzxmGnrYYfgeEyx0DQH9wt

🎁 Марафон 365 Миколи Сапсана доступ на місяць.

Можливо, саме там почнеться нова якість ваших днів.

Головний біль.
Три дні ніби у відриві від реальності.

Голова важка, думки пливуть, а десь на фоні звучить внутрішній критик і коментує все, що відбувається.

Треба встати.
Треба зробити задачі.
Відповісти учасникам Марафону 21.
Вийти на консультацію.
Зробити дзвінки.

Хоча б прибрати.
Приготувати їсти.

Вставай, рухайся.

І в якийсь момент я ловлю себе на думці:
кому це все зараз потрібно?

Моє тіло просить відпочинку.
Ось це точно те, що йому зараз потрібно.

І коли починаєш чесно говорити з собою, коли приводиш аргументи на користь себе, свого тіла і свого стану — відбувається цікава річ. Той внутрішній «дятел» поступово затихає. Він перестає довбати, і навіть голові стає трохи легше.

Вчора я дала собі спокій.
І всім задачам теж.

Я просто поставила себе в пріоритет дня.

Спала, відпочивала, прожила цей біль без боротьби з ним.

І сьогодні моє тіло сказало мені дякую.

І знаєте, що я ще раз для себе побачила. Ми дуже часто живемо через «треба». Треба зібратися, треба потерпіти, треба йти далі. Нас так вчили, і ми звикаємо не чути себе.

Але іноді наймудріше рішення — зупинитися.
Почути себе і дати собі відновитися.

Є кілька простих речей, які мені в цьому допомагають.

Перше — поставити собі чесне питання: що зараз насправді потрібно моєму тілу? Не плану, не списку задач і не іншим людям. Саме моєму тілу.

Друге — дозволити собі один день без боротьби з собою. Коли ми не тиснемо на себе, організм відновлюється значно швидше.

І третє — інколи просто зупинитися і побути в тиші. У тиші дуже добре чути себе.

А як ви справляєтеся, коли приходить втома?
Коли біль?

Стискаєте зуби, пʼєте знеболення і йдете далі?
Чи вмієте зупинитися і вибрати себе?

https://t.me/+C_bATkUOFjBkNmYy
👆Запрошую вас в мій відкритий чат «Бути собою. Діалоги з Іриною Дзюбановською», де щосуботи на відкритих зустрічах ми говоримо про життєві теми, про наші стани, про внутрішні діалоги і поступово вчимося найважливішому — бути собою ❤️

Багато людей живуть ніби пасажири у власному житті: обставини штовхають, події ведуть, а ви лише реагуєте. Начебто стараєтесь, багато думаєте, плануєте… але відчуття керування все одно немає. Результати приходять повільно, енергія розсіюється, а всередині з’являється тихе питання: невже так і має бути?

Насправді ж, як казав Вільям Джеймс, людина здатна змінити своє життя, просто змінивши точку зору. Але важливо не лише зрозуміти це - а навчитися застосовувати.

Курс зі спадку Миколи Сапсана «Активація життя» - це як навчання водінню власного життя. Так само, як за кілька місяців людина стає водієм автомобіля, за 30 днів можна сформувати навички керування своїм станом, увагою та діями. І раптом приходить відчуття: я справді можу впливати на своє життя.

Якщо ви відчуваєте, що готові перейти з ролі пасажира в роль водія - приєднуйтесь. Ваше життя варте того, щоб ним керувати. 🚀

Деталі⤵️
https://t.me/ovitta_tk_bot?start=Ze9fwe1sQ7FZ0b0Yj9v2Q4F53ZEWfplY

Колись моя донька прибігла до нас із Миколою і з великим захватом сказала:

— Я хочу новий планшет.

Ми переглянулися.
І Микола спокійно відповів:

— Це чудово. А що ти вибираєш робити, щоб цей планшет у тебе з’явився?

Анюта подивилася здивовано:

— В смислі? Це як?

І тоді почалася довга розмова.
Про те, що хотіти — це добре.
Бажання — це початок.

Але між «хочу» і «маю» є ще один крок.

І цей крок називається «вибираю діяти».

Анюта тоді довго слухала, думала, ставила питання.
Для неї це був справжній урок.

Урок про те, що бажання саме по собі нічого не створює.
Щоб щось з’явилося в житті — потрібно вибрати рухатися до цього.

І знаєте, що цікаво?

Більшість дорослих людей так і залишаються в цьому дитячому слові —
«я хочу».

Хочу більше грошей.
Хочу інше життя.
Хочу спокою.
Хочу змін.

Але між «хочу» і «вибираю» — величезна прірва.

І через цю прірву багато хто так і не переходить.
Можна все життя хотіти…
і так і не вибрати реалізувати задумане.

Саме тому я так люблю формат марафону.

Бо територія марафону — це місце, де люди перестають просто хотіти.

Тут люди вибирають.
Вибирають діяти.
Вибирають тренувати нове мислення.
Вибирають привносити зміни у своє життя.

І головне — вони роблять це не наодинці.
Тут є підтримка. Є супровід. Є простір, де можна тренуватися.

І поступово люди переходять
з категорії «я хочу»
у категорію «я створюю своє життя».

Тому запитаю вас просто.

Ви зараз у точці «я хочу»
чи вже в точці «я вибираю»?

Якщо відчуваєте, що настав час переходити на інший рівень —
запрошую вас у марафон “21 день: Трансформація мислення та звичок через опору на себе”.

Деталі та придбати участь👇
https://t.me/OVITTA_promo_bot?start=4FmyQVFLAuwzxmGnrYYfgeEyx0DQH9wt

🎁 Марафон 365 Миколи Сапсана доступ на місяць

▫️Ви можете бути розумною, глибокою, талановитою людиною… але якщо не вмієте домовлятися, планувати, тримати фокус і регулювати свій стан - життя починає буксувати.

▫️Ви багато робите, вкладаєтесь, стараєтесь, але результат чомусь менший за ваш потенціал. Втома накопичується, впевненість просідає, з’являється відчуття, що живете не на повну силу. Бо без навички саморегуляції, без чіткого вибору куди спрямувати увагу, без внутрішньої опори енергія просто розсіюється.

🔝Курс зі спадку Миколи Сапсана «Активація життя» - це не про красиві слова.

Це про формування конкретних навичок: створювати синергію, вибудовувати простір і час, діяти навіть тоді, коли не хочеться, і обирати себе.

Якщо ви відчуваєте, що ваш потенціал значно більший за нинішні результати - то настав момент активувати своє життя. Натискайте на посилання, дійте, активуйте і насолоджуйтеся новими результатами у своєму житті уже сьогодні.

Деталі⤵️
https://t.me/ovitta_tk_bot?start=Ze9fwe1sQ7FZ0b0Yj9v2Q4F53ZEWfplY