📚 Видавництво: Nasha Idea, Nihon Bungeisha | 192 с | 🛒 У видавництва · IdeoGrafika · UA Comix Store
Дванадцятий том «Ґаннібала» вже не прикидається ані детективом, ані трилером, ані таємничими жахами із дозованими викриттями. Це том, де все накопичене раніше — культ, страх, канібальські ритуали, родинна покора й багаторічне насильство — нарешті вибухає. Після попередніх частин чекалося загострення, але Масаакі Ніномія піднімає ставки до рівня, де розумієш, що колективне божевілля пожирає залишки здорового глузду.
Кейсуке нарешті розкривається не як черговий носій прізвища Ґото, а як людина, яку розламує навпіл між кров’ю і совістю. У його сценах є справжня трагедія, без спроб виглядати героєм, зате з важким відчуттям провини й запізнілого прозріння. Міямото, навпаки, лишається тією точкою опору, за яку ще тримається історія. Коли всі довкола давно погодилися жити всередині жаху, він упирається до кінця й відмовляється називати морок нормою.
Емоційно це страшний том. Не в сенсі “лякає”, а в сенсі виснажує. Усе, що тут відбувається, сприймається жахливо, бо насильство перестає бути винятком і стає природним станом цього світу. Особливо боляче працює мотив дитини як жертви. У таких сценах манґа виходить за межі звичайного горору й перетворюється на історію про остаточний розпад моралі.
Ніномія знову перевантажує сторінку тінями, сірим брудом, фактурами, лісового замкненого простору. І це ідеально пасує усьому тому, що відбувається. Насильство тут не красиве й не видовищне, а гидке, панічне, рване. Подекуди ритм навмисне зривається в істерику, але саме так ця історія і має звучати.
Передфінальний том вийшов лютим, виснажливим і сильним. І знову ж, це вже не просто манґа про канібалізм, а гидка розмова про спадкову провину, культ страху і ціну мовчання.
— Переглянути фото видання —
📚 Інші відгуки до серії:
Том 1 | Том 2 | Том 3 | Том 4 | Том 5 | Том 6 | Том 7 | Том 8 | Том 9 | Том 10 | Том 11
Укрзалізниця представила новий японсько-український потяг «Сакура»
28 квітня свій перший рейс здійснив новий флагманський поїзд, сформований із щойно збудованих або модернізованих в Україні вагонів.
«Сакуру» створено на базі поїзда №81 Київ — Ужгород, який з'єднує два українські міста, в яких кожну весну пишно квітнуть японські вишні.
Всього потяг налічує 12 вагонів, ззовні розмальованих пелюстками сакури. Пасажири матимуть доступ до онлайн-порталу про японську культуру. Крім того, на борту представлені елементи японської кухні та навіть місцеві настільні ігри.
Створювався проєкт за підтримки Посольства Японії в Україні та Японського агентства міжнародного співробітництва (JICA). Також символічним є те, що частина рейок, по яких буде рухатись потяг, зроблені в країні Сонця, що сходить.
Презентація «Бойових шрамів» на Книжковій Країні та автограф-сесія Діда Шинобі — одного з головних героїв цієї болючої історії💔
Щиро дякуємо всім, хто розділяв з нами цей історичний момент своєю присутністю, підтримкою, покупкою манґи (як онлайн, так і на фестивалі), своїми оплесками, позначками, словами та відгуками🫂🇺🇦