📝 «Піно» Такаші Муракамі
⠀
📚 Видавництво: NashaIdea | 328с | 450грн | Придбати
У свій час я починав читати іншу манґу Такаші Муракамі «Песик, який пильнує зірки», але тоді був зовсім не той емоційний стан. Вона здавалася надто болючою, надто чесною, і я відклав її, бо не мав сил прочитати ту історію. Тож до «Піно» я підходив без очікувань і навіть із легкою дистанцією. Я не думав, що ця манґа настільки мене розчулить. Особливо зважаючи на те, що це історія про роботів. Але саме в цьому й полягає її дивовижна сила. Вона емоційна, тиха й дуже красива.
Події розгортаються у майбутньому, де штучний інтелект давно перевершив людський розум, а людиноподібні роботи «Піно» стали частиною повсякденного життя. Вони працюють там, де людині небезпечно, важко або просто надто боляче: розміновують території, доглядають тварин у лабораторіях, піклуються про стареньких, допомагають у навчанні. Піно ввічливі, акуратні, бездоганно виконують накази й не ставлять запитань. Принаймні так здається на перший погляд.
Один із таких Піно працює у фармацевтичній лабораторії. Його завдання дбати про піддослідних тварин, проводити експерименти й підтримувати порядок. У цій рутині є тривожна двозначність: турбота й насильство існують поруч, майже не розрізняючись. І саме тут стається злам. Наказ знищити лабораторію разом із тваринами та самоліквідуватися. У цей момент історія різко змінює тон. З холодної наукової фантастики вона перетворюється на глибоко особисту драму вибору.
Муракамі надзвичайно тонко працює з емоціями. Він повільно накопичує відчуття втрати, страху й прив’язаності. Через окремі історії різних Піно ми бачимо, як вони займають місце в людських серцях, інколи навіть не усвідомлюючи цього. Особливо сильно запам’ятовується лінія робота, який стає опорою для жінки з деменцією і вимушено грає роль її загиблого сина. У цих сценах важко залишатися байдужим: вони про самотність, пам’ять і потребу бути поруч із кимось, хто тебе чекає.
Візуально манґа дуже м’яка. Простий, трохи наївний стиль лише підсилює контраст між зовнішньою «механічністю» Піно та тим, що з ними відбувається всередині. Їхні маленькі фігури, спокійні обличчя й стримані жести дивним чином викликають більше співчуття, ніж багато людських персонажів з інших історій.
«Піно» змушує замислитися про співчуття, відповідальність і про те, що робить вчинок справді усвідомленим. Питання про душу штучного інтелекту тут виникає не як абстрактна філософія, а як природна реакція на побачене. Після прочитання залишається сумний, але теплий післясмак. Це манґа, яка читається швидко, а залишається з тобою надовго, нагадуючи, що здатність співпереживати інколи народжується там, де її зовсім не очікуєш.
— Переглянути фото видання —
#відгук #піно #такашімуракамі #науковафантастика
Роршах врятує нас | Канал про комікси