40 років трагедії Чорнобиля. 26 квітня 1986 року вибух на ЧАЕС змінив світ. Радянська влада тоді брехала та замовчувала масштаби трагедії, затягувала евакуацію. Люди заплатили за цю брехню своїм життям і здоров’ям. Прип’ять стала містом-привидом. Символом того, як за одну ніч зникає нормальне життя.
Минуло чотири десятиріччя, і трагедія повинна була перетворитись на історичний урок. Але загроза нікуди не поділася.
Сьогодні в Україні знову з’являються свої міста-привиди — зруйновані, спустошені війною, покинуті людьми. Там, де ще вчора було життя, сьогодні — руїни та засіяні мінами території.
І знову — брехня. Уже російська. Та сама логіка замовчування, маніпуляцій і знецінення людського життя.
У 2022 році російські війська захопили ЧАЕС, порушуючи всі можливі правила безпеки. Вони рили окопи у зараженому ґрунті, створюючи нові ризики. Найбільша в Європі Запорізька АЕС досі під окупацією і постійною загрозою.
Чорнобиль був попередженням, але його уроки так і не були засвоєні тими, хто сьогодні знову грається з ядерною небезпекою. Ми знову живемо поруч із ризиком, який може стати катастрофою.
Сьогодні небо вкриється хмарами, а вітер посилиться. Удень погода погіршиться: синоптики обіцяють дощ і навіть грозу ⛈ Проте нарешті буде тепло 🙌 Температура підніметься до +18°.
Аби не сумувати в дощову погоду, долучайтеся до теплого кола людей, де є жартики, цікаві співрозмовники, дещиця бонусів і багато Харкова. Так, ми про Спільноту «Накипіло».
Харківський літературний музей знову приймає відвідувачів 🙌 Він постраждав від російського обстрілу в ніч на 1 березня 2025 року. Простір зачинили на ремонт.
До відкриття Літмузей підготував насичену програму: відкриття публічної читальні й виставки ілюстрацій Рафаеля Волинського «Харківська Енеїда. Домашній архів», кураторську екскурсію від онука художника, військовослужбовця Богдана Волинського, музичний вечір із «Чистим Четвергом» та бесіду про залаштунки видавництва Олександра Савчука.
У Харкові відбувся міжнародний бізнес-форум Kharkiv Insight. Підприємці, посадовці та військові говорили про відновлення міста, роботу бізнесу під час війни та інтеграцію ветеранів у цивільне життя.
«Мій особистий приклад — від солдатки до командирки військової частини <...> у складі армійського корпусу, який утримує 143 кілометри Харківщини. Ми стикаємося з тим, що не можемо відпустити людей ставати ветеранами. Ситуація складна, утримання позицій триває дуже довго. Захід на позиції та вихід — це найскладніше.
Ви уявіть, скільки потрібно працювати, щоби підтримувати ресурсність особового складу. Іноді після виходу немає можливості забезпечити тривалий відпочинок. Є потреба, щоби досвідчені військовослужбовці, які володіють навичками стрілецького бою й розуміють усі ризики війни, повернулися до виконання задач. Я переконана: частина суспільства боїться йти до Збройних Сил, бо вже побачила тих, хто повернувся ветеранами», — розповіла Галина Жук, капітанка ЗСУ.
Фото: Вероніка Лисенко