Телеграм канал «Мій Ізмаїл»

З вечора у селі Мила під Києвом триває ліквідація наслідків російського дронового удару. Розгорнуті штаби на місці для допомоги людям. Залучені всі необхідні служби. Працюють підрозділи ДСНС – понад 300 працівників. Був удар по складу з подальшою детонацією. На жаль, є значні руйнування навколишньої інфраструктури: пошкоджено житлові будинки, пансіонат для людей похилого віку та людей з інвалідністю. Станом на зараз відомо, що 27 людей загинуло. Один із загиблих – голова Дмитрівської громади Тарас Дідич. Він рятував людей. Мої співчуття рідним і близьким. Десятки людей поранено. Вже понад 370 людей евакуйовано, і евакуація постійно продовжується. Були доповіді Прем’єр-міністра Сергія Корецького, міністра внутрішніх справ Івана Вигівського. Обов’язково ті, хто допустив це, мають понести відповідальність за свої рішення. Слідчі Нацполіції та Служби безпеки України проводять досудове розслідування, відкрито кримінальне провадження за статтею про службову недбалість. Є норми: боєприпасів поруч із будинками, іншою житловою забудовою бути не може. Обов’язково будуть відповідні висновки.

Також вночі були удари по наших регіонах – Одещина, Дніпровщина, Київщина, Запоріжжя, Суми, Херсонщина, Харківщина, Миколаївщина, Донеччина, Чернігівщина. Понад 260 ударних дронів було, також «бандеролі». Фактично безперервні атаки реактивними дронами на Київ. Україна не може бути сама в пошуку рішень для захисту від таких ударів, і я дякую кожному, хто допомагає з додатковими пакетами підтримки та санкційними кроками проти Росії.

Шановні мешканці та гості Ізмаїла!

29 серпня Україна вшановує День пам'яті Захисників і Захисниць, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої Держави.

Це день глибокої скорботи й безмежної вдячності.

День, коли ми згадуємо тих, хто свідомо став на захист України та заплатив за її свободу найвищу ціну — власним життям.

Дата 29 серпня навічно закарбована в українській історії трагедією Іловайська.

Саме тоді російський агресор продемонстрував справжню ціну своїх обіцянок, розстрілявши українських воїнів під час виходу із погодженого «зеленого коридору».

Соняшникові поля стали місцем подвигу, який неможливо забути, а сонях — символом пам'яті про наших Героїв.

Відтоді минули роки, але війна триває. Україна й сьогодні продовжує відстоювати своє право на свободу, а її найкращі доньки й сини щодня боронять Державу зі зброєю в руках.

Ми низько схиляємо голови перед пам'яттю всіх полеглих Захисників і Захисниць України - перед кожним, хто не повернувся додому, але назавжди залишився у строю нашої Національної Пам'яті.

Наш обов'язок — не дозволити часу стерти їхні імена. Пам'ятати про подвиг, підтримувати родини Героїв, виховувати молодь на прикладах мужності та любові до Батьківщини.

Адже лише народ, який береже свою історію, здатний будувати своє майбутнє.

Закликаю жителів Ізмаїльської громади долучитися до загальнонаціонального вшанування пам'яті полеглих воїнів, зупинитися на хвилину, щоб подумки подякувати кожному, хто подарував нам можливість жити під українським прапором.

Вічна пам'ять Героям.
Герої не вмирають!
Слава Україні!

Одна людина загинула, ще троє постраждали - росіяни знову масовано атакували південь Одещини.

Внаслідок атаки вогнем повністю знищено 5 вантажних автомобілів із зерном, ще 3 вантажівки пошкоджено.

Пожежі, що виникли, наразі повністю ліквідовані рятувальниками.

На місці удару триває ліквідація наслідків ворожої атаки. Правоохоронці документують черговий воєнний злочин росіян проти мирних людей.

Цьогорічна «Національна легенда» підкреслює дуже важливу, ключову, фактично фундаментальну опору державності, підкреслює правду – про нас, нашу історію, нашу боротьбу. Ця правда звучить просто: Україна була, Україна є, Україна буде.

Один із символів цього – наші Національні легенди. Ті, хто творить для людей і здобуває славу Україні десятиліттями. Хто боровся за Україну задовго до її офіційного відродження. І всі ті, хто проявив свої найкращі, свої легендарні якості та чесноти в часи повномасштабної війни. Всі ви своєю роботою, талантом, сміливістю та стійкістю, що демонструєте весь цей час, ви доводите: Україна завжди легендарна.

Дякуємо вам! Дякуємо нашим воїнам і всім нашим людям!
Слава Україні!

Ми сьогодні отримали інформацію від американської сторони по зустрічах у Москві, які відбулися цими днями. Там був ряд зустрічей. І ми говорили напередодні, ми говорили й зараз з американською стороною. Я дякую за інформацію і за необхідну тональність розмови з Росією. Ми цінуємо узгодженість кроків і те, що Америка просуває цілком реалістичне бачення, що треба робити й що треба зробити. Росія має закінчити свою війну, треба створити всі умови, щоб це було.

​​💔 Старший сержант Сергій Купрієнко на псевдо Купер поліг 12 жовтня 2025 року біля села Зоря на Чернігівщині. Під час бойового завдання воїн зазнав смертельного поранення. Йому назавжди 30.

Сергій народився 17 жовтня 1994 року в місті Новгород-Сіверський Чернігівської області. Закінчив місцеву гімназію №1 імені Бориса Майстренка. Потім навчався у Козелецькому фаховому коледжі ветеринарної медицини БНАУ, а у 2018 році закінчив Сумський національний аграрний університет за спеціальністю "Ветеринарна медицина". У шкільні та студентські роки захоплювався футболом і мріяв про кар’єру футболіста.

У липні 2021 року підписав контракт із Державною прикордонною службою. Обіймав посаду інспектора прикордонної служби 2-ї категорії – інструктора групи спеціальних та штурмових собак відділення кінологічного забезпечення та протимінної діяльності першої прикордонної комендатури 105-го прикордонного загону імені князя Володимира Великого.

"Мій чоловік був надзвичайно доброю, щедрою, товариською людиною, завжди готовою прийти на допомогу іншим. Його доброта не була показною. Він допомагав непомітно, не чекаючи подяки, і саме тому його вчинки запам’ятовувалися надовго. Для мене він був надійною опорою. Тихий і спокійний, він завжди знаходив спосіб підтримати й розрадити. Умів слухати, розуміти і робити життя яскравішим. У його серці жила любов до рідної землі, і за неї він віддав усе. Тепер він – у вічності, у небі, у наших серцях. І поки ми пам’ятаємо його – він живе", – написала дружина Ірина.

Поховали Сергія Купрієнка на Покровському кладовищі в місті Новгород-Сіверський. У нього залишилися батьки та дружина.

Українська правда спільно з платформою Меморіал вшановують пам’ять полеглих військових