Инструменты
Каталог TGAds
Мониторинг
Детальная статистика
Анализ аудитории
Бот аналитики
Полезная информация
Инструкция Telemetr
Документация к API
Чат Telemetr
Не попадитесь на накрученные каналы! Узнайте, не накручивает ли канал просмотры или
подписчиков
Проверить канал на накрутку
Телеграм канал «Мій Ізмаїл»
Мій Ізмаїл
103.8K
2.6K
1.1K
14
101.9K
МІЙ ІЗМАЇЛ - паблік, що висвітлює події Придунав‘я - Ізмаїла, Болграда, Рені, Кілії, Вилкового та районів.
У нашому пабліку Ви першими дізнаєтеся про найцікавіші, найсвіжіші та найактуальніші новини⚡️
У нашому пабліку Ви першими дізнаєтеся про найцікавіші, найсвіжіші та найактуальніші новини⚡️
Подписчики
Всего
4 082
Сегодня
0
Просмотров на пост
Всего
398
ER
Общий
9.15%
Суточный
8.7%
Динамика публикаций
Telemetr - сервис глубокой аналитики
телеграм-каналов
телеграм-каналов
Получите подробную информацию о каждом канале
Отберите самые эффективные каналы для
рекламных размещений, по приросту подписчиков,
ER, количеству просмотров на пост и другим метрикам
рекламных размещений, по приросту подписчиков,
ER, количеству просмотров на пост и другим метрикам
Анализируйте рекламные посты
и креативы
и креативы
Узнайте какие посты лучше сработали,
а какие хуже, даже если их давно удалили
а какие хуже, даже если их давно удалили
Оценивайте эффективность тематики и контента
Узнайте, какую тематику лучше не рекламировать
на канале, а какая зайдет на ура
на канале, а какая зайдет на ура
Показано 7 из 103 799 постов
Смотреть все посты
Пост от 04.06.2026 09:12
87
0
0
🙏
3
❤
2
Пост от 04.06.2026 09:12
82
0
0
Загинув боронячи Батьківщину: родині загиблого прикордонника Олександра Мудрого вручили державну нагороду
В Одесі доньці полеглого прикордонника Олександра Мудрого Юлії вручили медаль «За військову службу Україні».
Чоловікові було 55 років, коли він ухвалив рішення одягнути військову форму та стати до лав Державної прикордонної служби України.
💬 «Наша родина завжди була небайдужою до того, що відбувається в країні. Я служила у ДСНС, брат також був військовим. На початку повномасштабного вторгнення батько разом із сином допомагав військовим, доставляючи автомобілі для потреб Сил оборони України. Та згодом він зрозумів, що не може залишатися осторонь. Десь у глибині душі я розуміла, що рано чи пізно він теж піде на фронт. Він дуже болісно переживав кожен ворожий удар по Україні», - пригадує донька Юлія.
«Піду краще я, ніж молодь. Я вже прожив своє життя, а їм ще жити та жити», - обґрунтував свій вибір Олександр перед рідним.
У 2023 році він розпочав свій військовий шлях з Ізмаїльського прикордонного загону, а потім понад два роки виконував бойові завдання на Донеччині.
У мирному житті Олександр захоплювався автомобілями та знав про них майже все. На фронті цей досвід став йому у пригоді не раз. Він був надійним водієм, умів швидко відремонтувати техніку та завжди знаходив вихід зі складних ситуацій. А ще вмів підтримати словом і вселити впевненість тоді, коли це було особливо потрібно іншим.
Побратими згадують його як світлу, щиру людину, до якої завжди можна було звернутися по допомогу чи пораду.
Влітку 2025 року родина планувала спільну відпустку. Рідні з нетерпінням чекали на зустріч, будували плани та рахували дні до повернення батька додому. Але цим планам не судилося здійснитися.
7 липня життя прикордонника Олександра Мудрого та його побратимів обірвав ворожий удар по Краматорську.
У Героя залишилися донька Юлія та син. Для своїх дітей він назавжди залишиться люблячим батьком, для побратимів - надійним другом, а для України - воїном, який у 55 років зробив свій вибір і до останнього залишався вірним присязі та Батьківщині.
Вічна пам'ять і слава Герою України!🇺🇦
В Одесі доньці полеглого прикордонника Олександра Мудрого Юлії вручили медаль «За військову службу Україні».
Чоловікові було 55 років, коли він ухвалив рішення одягнути військову форму та стати до лав Державної прикордонної служби України.
💬 «Наша родина завжди була небайдужою до того, що відбувається в країні. Я служила у ДСНС, брат також був військовим. На початку повномасштабного вторгнення батько разом із сином допомагав військовим, доставляючи автомобілі для потреб Сил оборони України. Та згодом він зрозумів, що не може залишатися осторонь. Десь у глибині душі я розуміла, що рано чи пізно він теж піде на фронт. Він дуже болісно переживав кожен ворожий удар по Україні», - пригадує донька Юлія.
«Піду краще я, ніж молодь. Я вже прожив своє життя, а їм ще жити та жити», - обґрунтував свій вибір Олександр перед рідним.
У 2023 році він розпочав свій військовий шлях з Ізмаїльського прикордонного загону, а потім понад два роки виконував бойові завдання на Донеччині.
У мирному житті Олександр захоплювався автомобілями та знав про них майже все. На фронті цей досвід став йому у пригоді не раз. Він був надійним водієм, умів швидко відремонтувати техніку та завжди знаходив вихід зі складних ситуацій. А ще вмів підтримати словом і вселити впевненість тоді, коли це було особливо потрібно іншим.
Побратими згадують його як світлу, щиру людину, до якої завжди можна було звернутися по допомогу чи пораду.
Влітку 2025 року родина планувала спільну відпустку. Рідні з нетерпінням чекали на зустріч, будували плани та рахували дні до повернення батька додому. Але цим планам не судилося здійснитися.
7 липня життя прикордонника Олександра Мудрого та його побратимів обірвав ворожий удар по Краматорську.
У Героя залишилися донька Юлія та син. Для своїх дітей він назавжди залишиться люблячим батьком, для побратимів - надійним другом, а для України - воїном, який у 55 років зробив свій вибір і до останнього залишався вірним присязі та Батьківщині.
Вічна пам'ять і слава Герою України!🇺🇦
🙏
3
❤
2
Пост от 04.06.2026 09:01
90
0
0
❤
3
🙏
2
Пост от 04.06.2026 09:01
90
0
0
⚡️Встигнути до холодів: Німеччина, Франція і Велика Британія розробляють план, як залучити Путіна до переговорів, — Bloomberg
Також вони обговорили це з українською стороною. Диктатора намагаються "всадити" за стіл переговорів на фоні вагомих втрат РФ на полі бою, далекобійних ударів України та переговорів під керівництвом США, які зайшли в глухий кут.
Ведучи переговори зараз, союзники прагнуть уникнути чергової важкої зими для України.
Також вони обговорили це з українською стороною. Диктатора намагаються "всадити" за стіл переговорів на фоні вагомих втрат РФ на полі бою, далекобійних ударів України та переговорів під керівництвом США, які зайшли в глухий кут.
Ведучи переговори зараз, союзники прагнуть уникнути чергової важкої зими для України.
🙏
5
Пост от 04.06.2026 09:00
76
0
0
🙏
3
❤
2
Пост от 04.06.2026 08:59
79
0
0
Шановні мешканці та гості Ізмаїла!
4 червня Україна вшановує пам’ять дітей, чиї життя забрала збройна агресія російської федерації проти нашої Держави. У цей скорботний день ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю невинних маленьких українців, які стали жертвами війни.
Дитинство має бути часом щасливих мрій, відкриттів і безтурботної радості. Проте вже понад десять років українські діти живуть під звуки сирен і вибухів, а від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну сотні дитячих сердець назавжди перестали битися. Тисячі дітей були поранені, зникли безвісти, примусово вивезені з рідної землі або залишилися без дому та батьківської опіки.
Кожна дитина, яку втратила Україна, — це не лише біль однієї родини. Це біль усього народу, рана на серці нашої Держави, яку неможливо загоїти. Ми пам’ятаємо кожне маленьке життя, кожну нездійснену мрію, кожне дитяче майбутнє, яке відібрав ворог.
Світ має знати правду про злочини проти українського народу та про тих дітей, які вже ніколи не зможуть розповісти про свої мрії…
Нехай пам’ять про загиблих дітей стане для нас не лише скорботою, а й силою боротися за майбутнє. За право кожної української дитини жити під мирним небом, навчатися, дружити, мріяти та зростати у вільній незалежній Україні.
Пам’ятаємо…
Боремося.
Переможемо!
Слава Україні!
Героям слава!
4 червня Україна вшановує пам’ять дітей, чиї життя забрала збройна агресія російської федерації проти нашої Держави. У цей скорботний день ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю невинних маленьких українців, які стали жертвами війни.
Дитинство має бути часом щасливих мрій, відкриттів і безтурботної радості. Проте вже понад десять років українські діти живуть під звуки сирен і вибухів, а від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну сотні дитячих сердець назавжди перестали битися. Тисячі дітей були поранені, зникли безвісти, примусово вивезені з рідної землі або залишилися без дому та батьківської опіки.
Кожна дитина, яку втратила Україна, — це не лише біль однієї родини. Це біль усього народу, рана на серці нашої Держави, яку неможливо загоїти. Ми пам’ятаємо кожне маленьке життя, кожну нездійснену мрію, кожне дитяче майбутнє, яке відібрав ворог.
Світ має знати правду про злочини проти українського народу та про тих дітей, які вже ніколи не зможуть розповісти про свої мрії…
Нехай пам’ять про загиблих дітей стане для нас не лише скорботою, а й силою боротися за майбутнє. За право кожної української дитини жити під мирним небом, навчатися, дружити, мріяти та зростати у вільній незалежній Україні.
Пам’ятаємо…
Боремося.
Переможемо!
Слава Україні!
Героям слава!
❤
5
Пост от 03.06.2026 23:10
63
0
0
Одещина - це родючий край і, передусім, люди, які щодня працюють на своїй землі, вирощують урожай та залишаються вірними рідному дому. Саме про таких людей ми розповідатимемо у новому циклі відеорепортажів «Зроблено на Одещині».
Перша історія - із села Ліски на Кілійщині, яке по праву називають полуничною столицею Бессарабії. Тут майже кожна родина вирощує цю ягоду, вкладаючи у свою справу працю, досвід і любов до рідної землі.
Сьогодні на ринках та в магазинах по всій Україні вдосталь полуниці. І цілком можливо, що ягоди, які ви купуєте, вирощені саме тут - на півдні Одещини.
Знайомтеся з родиною Дмитра та Євгенії Лупу. У сім’ї семеро дітей, і кожен має свою ділянку роботи на полуничному полі. Лише наймолодший поки що звільнений від обов’язків - йому всього півтора місяця.
Староста села Галина Іванівна говорить про цю родину з особливою теплотою. Уже друге покоління продовжує справу своїх батьків, зберігаючи традиції та любов до землі. А ще тут переконані: ліська полуниця - найсмачніша. І з цим важко не погодитися.
У родині кажуть, що роботи вистачає, але є й можливості для заробітку. Тож запрошують молодь долучатися до збору врожаю - це не лише підробіток, а й нагода відчути справжній смак бессарабського літа.
Зроблено на Одещині. Вирощено з любов’ю
Перша історія - із села Ліски на Кілійщині, яке по праву називають полуничною столицею Бессарабії. Тут майже кожна родина вирощує цю ягоду, вкладаючи у свою справу працю, досвід і любов до рідної землі.
Сьогодні на ринках та в магазинах по всій Україні вдосталь полуниці. І цілком можливо, що ягоди, які ви купуєте, вирощені саме тут - на півдні Одещини.
Знайомтеся з родиною Дмитра та Євгенії Лупу. У сім’ї семеро дітей, і кожен має свою ділянку роботи на полуничному полі. Лише наймолодший поки що звільнений від обов’язків - йому всього півтора місяця.
Староста села Галина Іванівна говорить про цю родину з особливою теплотою. Уже друге покоління продовжує справу своїх батьків, зберігаючи традиції та любов до землі. А ще тут переконані: ліська полуниця - найсмачніша. І з цим важко не погодитися.
У родині кажуть, що роботи вистачає, але є й можливості для заробітку. Тож запрошують молодь долучатися до збору врожаю - це не лише підробіток, а й нагода відчути справжній смак бессарабського літа.
Зроблено на Одещині. Вирощено з любов’ю
❤
3
🙏
2