Телеграм канал «Шо там в лівачків»

🕯 НА ЩИТІ

Із глибоким болем повідомляємо, що, захищаючи Україну, загинув наш Герой, військовослужбовець

🇺🇦 Тимошенко Дмитро Сергійович
📅 24.09.1998 — 12.02.2026

Він віддав своє життя за свободу та незалежність України, до останнього залишаючись вірним військовій присязі та українському народові.

Прощання з Героєм орієнтовно відбудеться 18 травня 2026 року в селі Мошурів, Звенигородський район, Черкаська область.

Точний час церемонії буде повідомлено додатково.

Вічна пам’ять та слава Герою. 🇺🇦

Ідеологія куколдізму набуває нових фабул
Мені одному цікаво, чому нікого не обурює коли є приватна власність хтось диктує правила і встановлює порядок на земельній ділянці чи приватній власності, але обурюється виникненням монополій і коли до їх держави, приходить інша з війною, для втілення потім абсолютно однакових фешн-методолоджик аб'юзивного менеджменту коли це з тим самим майном роблять вже інші люди?

Всі чули про новий цивільний кодекс. І всіх, цілком слушно, обурив пункт про шлюб з дітьми. Наскільки нині можу бачити, то це був відволікаючий фактор, аби пропустили те, що матиме набагато глибші наслідки - посідання. Себто, якщо хтось фізично розпоряджається річчю, то він має вищий пріоритет, аніж власник.

Вражає сама можливість ухвалення подібного у воюючій країни, що виборює своє право на життя кров'ю сотень і тисяч патріотів. Аби завезені "робочі руки" спокійно могли займати власність воюючих, чи вже загиблих - "Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!... А як Його одіж ділили, то кидали жереба" (Вiд Луки 23:34).
Людина, яка ризикує життям за державу, повинна бути впевненою хоча б у тому, що її дім не перестане бути її домом.

Одразу зауважу про безвихідь завезення мігрантів, наче стане економіка, почнеться апокаліпсис і тд і тп:
1. Завезення мігрантів не вирішує економічних питань (покликаю на приклад ЄС та Японії).

2. Економіка, гарні циферки та профіцитні звіти не є божественим абсолютом, від скорочення виробництва чи асортименту послуг небо не розколиться. Населення України зменшилося на половину, відповідно, послуг й товарів для його задоволення теж необхідно менше. Краще певний період стриманіше пожити, аніж для примарного економічного зростання вбити і себе, і залишки економіки.

3. Вже нині у нас є звільнені ветерани (у то числі з інвалідністю), яких можна і необхідно залучати до праці (нині в оборонному секторі). Не кажучи вже про ту кількість, що буде після завершення гарячої фази росіянської агресії.

4. У нас є безліч молодих хлопців і дівчат, що хочуть працювати, заробляти на власний хліб, чи підтримати рідних - необхідно розширити можливості праці для них.

5. На привезення одного мігранта треба витратити приблизно 150 тисяч гривень. Заплатити 150 тисяч гривень українцю як підйомні за трудовим договором, звісно, ніхто не хоче.

6. Завезення мігрантів збільшує злочинність у декілька разів - цькування наших дітей, згвалтування наших жінок, вбивства наших людей, мафія та непотизм - кумовство на наші гроші.

7. Завезення мігрантів провокує спалахи нових хвороб - ми живемо у зовсім інших умовах, у нас немає імунітету до чужих інфекцій.

8. Мігранти не асимілюються у суспільство, не приймають правила і норми людей, а починають будувати власні анклави у країнах, що їх прийняли. Починають нав'язувати свої вірування, норми та закони - спочатку витісняти, згодом підкорювати, корінне населення.

Оскільки ці інвазії є наслідком певних економічних явищ, над якими ми не маємо влади, то їм годі запобігти. Однак ми можемо вжити певних заходів, які принаймні їх уповільнюють: обов'язкова військова служба в іноземному легіоні для всіх іноземців віком до 27-ми років; військовий податок для тих, хто старший; майже повне скасування натуралізації; податок у розмірі чверті доходу або зарплатні для всіх осіб іноземного походження, незалежно від того, натуралізовані вони чи ні, які проживали в Україні менше десяти років.


Народ може втратити дуже багато, зазнавати всіляких катастроф, але він зможе ще піднятися. Проте народ утратив усе, і йому вже ніколи не піднятися, якщо він позбувся своєї душі.

Бо питання тут значно глибше за саму лише економіку. Ця душа етносу, що керує долею народів, керує також їхніми віруваннями, установами і мистецтвом, і який би елемент цивілізації не вивчали, ми завжди виявимо у ньому її ознаки. Вона - єдина сила, якої жодна інша не може перемогти, вага тисяч поколінь, синтез їхньої думки.

Усі жителі тієї самої місцевості, того самого краю, з доконечної потреби, мають спільних предків, зроблені з однієї глини, мають одну ознаку, і постійно повертаються до середнього типу цим довгим і важким ланцюгом, у якому вони є лише останніми ланками.
Ми одночасно діти своїх батьків і свого етносу. Не тільки почуття, але й фізіологія і спадковість роблять для нас батьківщину другою матір'ю.


Не все, що збільшує прибуток, зберігає життя. Мідас зрозумів це лише тоді, коли його дар став голодом.

Нардепи зрозуміли, що обмежень ухилянтам не буде, тому треба буде вигравати вибори по кількості голосів, а не по тому, кому ті голоси належать.

Як і передбачалося.

Але це вже застаріла стратегія.

Щоб виграти вибори в новій Україні майбутнього, передвиборча программу має починатися з заборони їсти корів, з дозволу гвалтувати жінок, спалювати трупи на вулиці і звісно вестися вся агітація має вже на хінді.

@zunarm

А що їм не так? Хотіли лібералізм (тоталітарний егалітаризм) - тримайте 😄

Просто передам привіт усім "правим", котрим було кумедно і недолуго читати дедуктивні розбори і розслідування по Ж2 і котрі заперечували, що у нас з руснею нині одна влада.
Здогадайтесь, а чому праві канали по тій тематиці більше недоступні після арешту Дурова у Франції?)

Кармаш Микита. Назавжди 19.

Багато з нас втрачали на війні рідних та побратимів, але Микита – перший загиблий з офіційним статусом Вартового.
Це втрата не лише для Білої Варти.
Це велика втрата для всієї України.

Микита був одним з кращих, справжньою елітою нації. В ньому поєднувалися правильні, не по роках зрілі, погляди та сміливість, рішучість і наполегливість, притаманні лише юності.

Він мріяв про нову Україну, не лише цілісну та безпечну, але й позбавлену несправедливості, позбавлену будь-якого чужинського гніту, наповнену мільйонами щасливих голосів людей нашої крові. Україну для українців.

Його мрія не помре разом з ним, як не помре і пам'ять про нього.
Ми потурбуємося, щоб Україна, про яку мріяв Микита, стала реальністю. Адже як би не було важко живим – з нами завжди пам'ять про тих, хто вже віддав найдорожче.

Спочивай з миром, брате. Ти зробив свою частку. Тепер справа за нами.