Пара дописів від Олексія Куща щодо економічної (і, як наслідок, соціальної) політики уряду під час війни.
Можна, звісно, сподіватися (й краще б воно так і було), що шимпанзе, б'ючи лапами по клавіатурі, може надрукувати збірку Шекспіра, а діяльність наших керманичів продиктована суто некомпетентністю й випадковими збігами.
Але, коли кожен наступний крок послідовно лягає на логіку поступової ліквідації індустріального та людського потенціалу України – вірити у відсутність злого умислу все важче й важче.
Й як нам знати, що коли майбутнє України буде остаточно зруйновано, обидва Вови не потиснуть руки, вітаючи один одного із якісно виконаною роботою?
Тим паче, що вони вже 5й рік уперто відмовляються бити один по одному, на фоні "екзистенційної" війни.
До речі, раджу також порозпалювати мовне питання, бо мумбаюмби аж точно її не знають (аргумент "будуть вчити" - не канає, їх сюди загітували заіхать грошима, а українці тут за ріднею)
І ще на тези що у нас не дохуя мусоров-підарков. Бо хтось у коментарях вскипав. Так, біле сонце і т.д, а покажіть тепер мені хоч одне відео, де б мусара наші розганяли збіговисько спрямоване проти військових, чи проти традицій? А точно, це ж навпаки, хіба що ветеранів виганяли з конференцій, де чомусь на 10 рік війни сидять люди, налякані військовою формою